Постанова № 52924637, 28.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 жовтня 2015 року № 826/12841/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна»

до

Київської міської митниці Державної фіскальної служби України

про

визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100260001/2015/200005/1 від 18.02.2015 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260001/2015/00014 від 18.02.2015 р.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № 100260001/2015/200005/1 від 18.02.2015 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260001/2015/00014 від 18.02.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Київською міською митницею Державної фіскальної служби України на підставі необґрунтованих висновків щодо заявленої позивачем митної вартості товарів прийнято незаконне рішення про коригування митної вартості товарів, що призвело до збільшення їх митної вартості.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначили, що незважаючи на те, що позивачем було надано весь необхідний перелік документів, відповідачем без належного правового обґрунтування було прийнято рішення про збільшення митної вартості товарів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі у зв’язку із тим, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 19.08.2015 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.10.2014 р. між ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» (покупець) та НК «Роснєфть» (продавець) було укладено контракт № 100014/10663К на постачання бензину та палива дизельного.

Згідно п. 1.2 контракту кількість, якість, асортимент, ціна, строк, базис та інші необхідні умови поставки оговорюються сторонами в додатках чи/або доповненнях, підписаних обома сторонами, що є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 5.1 контракту ціна на товар, що поставляється по цьому контракту встановлюється в доларах США за метричну тону та визначається згідно додатків, що є невід’ємною частиною цього контракту.

03.02.2015 р. між покупцем та продавцем було укладено додаток № 004 до контракту № 100014/10663К.

Відповідно до п. 1.1 додатку № 004 продавець передає, а покупець приймає на умовах СРТ залізнична станція Суземка та/або станція СуземкаЕксп., бензин Преміум Євро-95, вид ІІІ, ДСТУ Р51866-2002, виробництва ВАТ «РНПК», Росія, в подальшому іменоване товар.

Згідно до п. 4.1 додатку № 004 ціна на товар, що поставляться по цьому додатку, визначається в доларах США за одну метричну тону та складає 434,63 дол. США.

09.02.2015 р. між ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» та ТОВ «Ітек Транс» було укладено договір № 0019ПЦ транспортного експедирування. Згідно умов якого ТОВ «Ітек Транс» зобов’язується організувати виконання послуг, зазначених в п. 1 даного договору.

01.01.2015 р. між ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» та ТОВ «Брок-Енерджі» було укладено договір доручення № 0018ПЦ. Відповідно до вказаного договору ТОВ «Брок-Енерджі» зобов’язувалось, як повірений, надавати комплекс митно-брокерських послуг, перелік яких визначено в п. 1.1 зазначеного договору.

Виконуючі зобов’язання за договором № 0018ПЦ, ТОВ «Брок-Енерджі» 18.02.2015 р. на вантаж бензин Преміум Євро-95, вид ІІІ (загальна кількість 339,250 тон), виготовлення ВАТ «РНПК», який було поставлено на залізничну станцію Дарниця Південної залізниці, було подано Київській митниці Державної фіскальної служби України вантажно-митну декларацію № 100260001/2015/137667, в якій було визначено митну вартість вантажу за ціною додатку № 004 від 03.02.2015 р. до контракту № 100014/10663К на рівні 434,63 дол. США за тону метричну.

18.02.2015 р. на адресу позивача від відповідача надійшов запит про витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

18.02.2015 р. відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260001/2015/00014 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100260001/2015/200005/1, яким визначено митну вартість товарів за резервним методом.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Судом встановлено, що позивач, разом із МД № 100260001/2015/137655, подав до митного оформлення наступні документи:

· картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 100/2012/0000095 від 29.12.2014 р.;

· накладну УМВС АЦ099150 від 14.02.2015 р.;

· рахунок-проформу № 907 від 10.02.2015 р.;

· доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) – додаток № 004 від 03.02.2015 р.;

· зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 100014/10663К від 30.10.2014 р.;

· договір про надання послуг митного брокера № 0018ПЦ від 01.01.2015 р.;

· сертифікат відповідності UA1.145.0098788-14 від 22.09.2014 р.;

· декларацію про відповідність № б/н від 22.07.2014 р.;

· інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2719 від 14.02.2015 р.;

· декларацію про походження товару № 907 від 10.02.2015 р.;

· лист № 6-10079 від 03.02.2015 р.;

· паспорт якості № 03077 від 13.02.2015 р.;

· копію митної декларації країни відправлення № 10006120/100215/0000264 від 10.02.2015 р.

18.02.2015 р. на адресу позивача надійшов запит від відповідача про витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

У відповідь на вищезазначений запит позивачем було надано лист з поясненнями того, що всі документи, передбачені чинним законодавством були надані, разом із декларацією.

Проте, відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260001/2015/00014 від 18.02.2015 р. та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100260001/2015/200005/1 від 18.02.2015 р., яким до визначення митної вартості товару було застосовано другорядний – резервний метод.

Товар «бензин не етильований Преміум Євро-5, вид ІІІ (АИ-95-К-5). ГОСТ Р 51866-2002 (ЕН 228-2004) із змінами 1-4. Виробник: ЗАО «Рязанская Нефтеперерабатывающая Компания». Країна виробництва Росія» випущено у вільний обіг за електронною митною декларацією від 18.02.2015 р. № 100260001/2015/137667.

Підставою для неможливості визнання заявленої митної вартості товарів стало те, що документи, подані до митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Дослідивши фактичні обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, суд не може погодитися з висновками відповідача та вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно положень чинного законодавства застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про проведення процедури консультацій.

Також слід зазначити, що підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч. 2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Нормами Митного кодексу України чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні.

Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

З аналізу вказаних статей також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, сумніви щодо заявленої митної вартості товарів у відповідача виникли з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 6.1 контракту від 30.10.2014 р. № 100014/10663К оплата за товар здійснюється на умовах відстрочки платежу або на умовах передоплати 100% попередньої вартості або 100 % вартості товару на вибір продавця.

Відповідно до п. 6.2 цього ж контракту в цілях оформлення сторонами всіх необхідних документів на товар, продавець надає покупцю рахунок-проформу на 100 % вартості товару та в кількості, що зазначена у відповідному додатку. Даний рахунок-проформа не є підставою для здійснення взаєморозрахунків між сторонами та використовується виключно у вищезазначених цілях.

В наданих декларантом до митного оформлення проформі-інвойсі від 10.02.2015 р. № 907 та додатку від 03.02.2015 р. № 004 до контракту від 30.10.2014 р. № 100014/10663К не зазначено порядок оплати за товар.

Також, декларантом не надано до митного оформлення комерційний інвойс, на підставі якого відповідно до п. 6.2 контракту від 30.10.2014 р. № 100014/10663К здійснюється оплата за товар.

Крім того, декларантом не надано до митного оформлення страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач 29.04.2015 р. направив на адресу відповідача лист за вих. № 00435, до якого було додано всі документи, які підтверджують заявлену позивачем митну вартість товару – бензин Преміум Євро-5, вид ІІІ, серед яких: копія контракту № 100014/10663К від 30.10.2014 р., копія додатку № 004 від 03.02.2015 р., копії актів приймання-передачі № 3 від 14.02.2015 р. до додатку № 004 від 03.02.2015 р. до контракту № 100014/10663К від 30.10.2014 р., копія інвойсу № 907 від 10.02.2015 р. та додаток до нього; копія листа щодо порядку формування вартості товару від 03.02.2015 р. № 6-10079; копія листа від 17.02.2015 р. № 00158; оригінал висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 28.04.2015 р. № 1131; копія рішення про коригування заявленої митної вартості № 100260001/2015/137667 від 18.02.2015 р.; копію митної декларації № 100260001/2015/137667 від 18.02.2015 р.

Щодо відсутності у позивача документів щодо страхування товару, також документів, що містять відомості про вартість страхування, слід зазначити наступне.

Пунктом 1.1 договору транспортного експедирування № 0017ПЦ від 01.04.2014 р. визначено, що експедитор зобов’язується за плату та за рахунок клієнта – ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» організувати виконання послуг, пов’язаних з організацією перевезення залізничним транспортом вантажів, які ввозяться на територію України, через залізничні переходи, зазначені клієнтом.

Відповідно до п. 1.2 транспортно-експедиційні послуги, що надаються експедитором клієнту включають, зокрема, оплати страхування відповідальності вантажовідправника/вантажоодержувача у відповідності до Постанови КМУ № 733 від 01.06.2002 р.

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору витрати експедитора, необхідні та достатні для виконання вказаного договору складаються із вартості провізних платежів, додаткових зборів, оплати страхових зборів та інших витрат відповідно до пунктів 1.2.1-1.2.20 договору.

Разом з тим, умовами зовнішньоекономічного контракту № 100014/10663К від 30.10.2014 р. не передбачено страхування вантажу.

З урахуванням наведеного вище, суд приходить до висновку, що відсутність у позивача страхових документів не може свідчити про заниження заявленої митної вартості товару, оскільки оплата страхових зборів покладалася на експедитора та включалася у вартість послуг останнього.

Таким чином, неподання позивачем додаткових документів, або їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Так, неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (№ 26347525 у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Таким чином, суд приходить до висновку, що з боку ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» відповідачу були надані всі документи, що підтверджують обґрунтованість та правомірність заявленої митної вартості товару.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов висновку, що документи, подані ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною третьою статті 53 МК України.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням ст. 55 Митного кодексу України.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

Слід зазначити, що у відповідача були всі належні документи, які підтверджували митну вартість товару, кількісні та якісні його характеристики, а, отже, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід звернути увагу на те, що в прохальній частині позовної заяви позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № 1100260001/2015/200005/1 від 18.02.2015 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуск чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 1100260001/2015/00014 від 18.02.2015 р.

Проте, оскаржуваними рішеннями згідно матеріалів справи є рішення про коригування митної вартості товарів № 100260001/2015/200005/1 від 18.02.2015 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260001/2015/00014 від 18.02.2015.

За таких обставин, суд приймає до уваги та вважає, що предметом дослідження у даній справі є оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів № 100260001/2015/200005/1 від 18.02.2015 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260001/2015/00014 від 18.02.2015.

Дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вислухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» про визнання протиправними та скасування рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № 100260001/2015/200005/1 від 18.02.2015 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260001/2015/00014 від 18.02.2015.

Також суд зазначає, що обставини, встановлені даним судовим рішенням, стосуються здійснення митних процедур за ВМД позивача № 100260001/2015/137655.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги носять немайновий характер, суд присуджує понесені позивачем судові витрати в розмірі, встановленому для вимог немайнового характеру.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів № 100260001/2015/200005/1 від 18.02.2015 р.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260001/2015/00014 від 18.02.2015 р., винесену Київською міською митницею Державної фіскальної служби України.

4. Судові витрати в сумі 146,16 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» за рахунок асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук