Ухвала суду № 52916758, 15.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6417/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до комунального підприємства «Одесміськелектротранс» про відшкодування моральної шкоди завданої каліцтвом, за апеляційною скаргою комунального підприємства «Одесміськелектротранс» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2015 року,

встановила:

У березні 2015 р. ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що з 18.06.2014 р. він працює на підприємстві водієм тролейбусу. 02.09.2014 р. під час підготовки тролейбусу до роботи в цеху рухомого складу він отримав тілесні ушкодження внаслідок удару електрострумом. Вказаний нещасний випадок повязаний з виробництвом. За висновком МСЕК йому встановлено стійку втрату професійної працездатності на рівні 70%, присвоєно ІІ групу інвалідності.

Внаслідок нещасного випадку йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у погіршенні стану здоровя, порушенні нормальних життєвих звязків, неможливості продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, величезних додаткових зусиллях для відновлення нормальних життєвих стосунків. Відшкодування моральної шкоди він оцінює у розмірі 100000 грн.

ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити за вказаних у позові підстав. Пояснив, що 02.09.2014 р. у свій вихідний день він прийшов на підприємство, щоб підготовити до роботи закріплений за ним тролейбус. Коли він почав спускатися в оглядову яму йому раптово стало зле і він упав, отримавши травму.

Представники позивача у судовому засіданні вважали позовні вимоги доведеними, оскільки нещасний випадок стався на виробництві.

Представник відповідача у письмових запереченнях позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні. Посилалася на те, що нещасний випадок стався у вихідний день, коли позивач самовільно зайшов до дільниці профремонтів цеху рухомого складу, чим допустив порушення вимог Інструкції з охорони праці для водіїв тролейбусу. Ніякого удару електрострумом не відбулося. Травму отримано під час падіння, внаслідок поганого самопочуття позивача. Позивач продовжує працювати на підприємстві. Будь-яких доказів щодо потреби позивача прикладати додаткових зусиль для організації свого життя не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала доводи та вимоги, які викладені в письмових запереченнях на позов.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 15.06.2015 р. позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн..

Комунальне підприємство «Одесміськелектротранс» (далі Комунальне підприємство) в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про повну відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що рішення суду ухвалено при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Комунальне підприємство в судове засідання свого представника не направило. Про час і місце розгляду справи сповіщене належним чином. Додатково надало суду Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2015 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином сповіщених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Позивач письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні його представник вважав необхідним скаргу відхилити, рішення залишити без змін. Посилався на необґрунтованість апеляційної скарги, оскільки нещасний випадок стався на виробництві, з вини відповідача. Позивачу завдано моральної шкоди у вигляді душевних страждань, вимушених змін у його житті, додаткових зусиллях для відновлення життєвих стосунків.

Відповідно до ст. 303 ЦПК колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши осіб, які зявилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 16, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про стягнення з комунального підприємства на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди в сумі 50000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок нещасного випадку позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болі, довготривалому лікуванні і повязаних з цим стражданнях, порушенні нормального образу життя та додаткових зусиллях з його організації (а. с. 86 89).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про існування між сторонами правовідносин із завдання моральної шкоди, необхідність стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди. Висновки суду в цій частині відповідають обставинам справи, вимогам ст. ст. 1167, 1168 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 179, 213, 214 ЦПК України.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

02.09.2014 р. о 15 год. 30 хв. ОСОБА_4 знаходився на території комунального підприємства на дільниці профремонтів цеху ремонту рухомого складу. Виконував роботу з підготовки закріпленого за ним тролейбусу до виїзду на маршрут. Знаходячись на нижній сходинці входу в оглядову яму, йому раптово стало зле. Втративши свідомість, він упав, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження.

За наслідками розслідування нещасного випадку 30.10.2014 р. були складені ОСОБА_3 розслідування нещасного випадку, який стався 02.09.2014 р. о 15 год. 30 хв. на комунальному підприємстві, за формою Н-5 (а. с. 4 6) та ОСОБА_3 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом за формою Н-1 (а. с. 7 9).

Вищевказані обставини скоєння нещасного випадку, отримання ОСОБА_4 тілесних ушкоджень підтверджено висновками розслідування.

З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, серія 10 ААА № 248953 від 03.03.2015 р. та Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, серія 10 ААВ № 749476 від 03.03.2015 р. (а. с. 11 11 зворотна сторона) вбачається, що ступінь втрати ОСОБА_4 професійної працездатності становить 70%, останньому встановлено ІІ групу інвалідності. Трудове каліцтво. Дата чергового переогляду 03.03.2016 р.. Необхідна робота не повязана з тяжким фізичним навантаженням та психоемоційним перевантаженням.

Внаслідок нещасного випадку позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у фізичному болю і повязаних з цим моральних стражданнях, втрат нормальних життєвих звязків, додаткових зусиллях для організації життя.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що знаходячись на нижній сходинці входу в оглядову яму позивач отримав удар струмом, внаслідок чого впав, втративши свідомість. Вказані висновки зроблені судом при їх недоведеності. У складених 30.10.2014 р. ОСОБА_3 розслідування нещасного випадку, який стався 02.09.2014 р. о 15 год. 30 хв. на комунальному підприємстві, за формою Н-5 (а. с. 4 6) та ОСОБА_3 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом за формою Н-1 (а. с. 7 9) вказується, що позивачу, який знаходився на нижній сходинці входу в оглядову яму, стало зле, він упав, отримав травму. Струмоприймачі тролейбусу № 4006 були притягнуті (а. с. 4 9). Тобто, удар електрострумом під час проведення розслідування нещасного випадку не встановлено. Вищевказані акти є чинними, доказів їх скасування суду не надано. За таких обставин, колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача у позові та відомості щодо удару електрострумом, які містяться тільки у виписці з історії хвороби № 948 неврологічного відділення міської клінічної лікарні № 10. Цей доказ суперечить іншим доказам про справі, він не є належним та достатнім для встановлення обставин щодо отримання позивачем тілесних ушкоджень внаслідок удару електрострумом. Крім того, сам позивач, надаючи пояснення в судовому засіданні у суді першої інстанції, не посилався на удар електрострумом, а посилався на те, що коли він почав спускатися в оглядову канаву № 2, йому раптово стало зле і він упав, отримавши травму (а. с. 34 35, 86 зворотна сторона, 1-й абзац зверху). Письмові зауваження щодо неповноти чи неправильності технічного запису, журналу судового засідання позивач не подавав.

Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 50 000 грн. Цього висновку суд дійшов при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням вищезазначених норм процесуального права та норм матеріального права. Розмір відшкодування моральної шкоди необхідно змінити.

Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 50000 грн., суд першої інстанції послався на те, що обовязок з відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасного випадку на виробництві покладений на власника або уповноважену ним особу (роботодавця). При цьому враховано вимоги справедливості, розумності та співмірності, характер спричинених моральних страждань, інші конкретні обставини, ступінь перенесених страждань, ступень порушення життєвих звязків, характер додаткових зусиль для організації життя (а. с. 89).

Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою висновки, які викладені у складених 30.10.2014 р. ОСОБА_3 розслідування нещасного випадку, який стався 02.09.2014 р. о 15 год. 30 хв. на комунальному підприємстві, за формою Н-5 (а. с. 4 6) та ОСОБА_3 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом за формою Н-1 (а. с. 7 9) про те, що особами, винними у скоєнні нещасного випадку є майстер, головний інженер комунального підприємства, а також ОСОБА_4. Тобто, в діях ОСОБА_4 є ознаки грубої необережності. Також, суд не звернув уваги, що після одужання позивач переведений водієм тролейбусу 1-го класу цеху експлуатації та збору виручки. В апеляційному суді представник апелянта пояснив, що позивач на час апеляційного перегляду рішення переведений на іншу, не повязану з керуванням тролейбусом, роботу. Позивач також не надав доказів щодо ведення ним активного громадського життя (профспілкова, політична діяльність, членство в громадських організаціях тощо)

Згідно із ст. 1193 ЦК України передбачено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до розяснень, які містяться в п. п. 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до ст. 454 ЦК розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого.

Визначаючи розмір відшкодування завданої моральної шкоди, колегія суддів враховує: 1) завдання тілесних ушкоджень внаслідок нещасного випадку; 2) глибину та тривалість фізичних страждань позивача у звязку із завданням тілесних ушкоджень; 3) наявність у звязку із завданням тілесних ушкоджень моральних страждань; 4) глибину моральних страждань; 5) вимушені зміни у житті позивача, додаткові зусилля необхідні для відновлення стану здоровя; 6) ступень вини відповідача та позивача; 7) відношення відповідача до скоєного - повністю не визнає завдання моральної шкоди, позов не визнає в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, завдання моральної шкоди як з вини відповідача, так і з грубої необережності позивача, вимоги щодо розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що з комунального підприємства на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві, необхідно стягнути грошову суму в розмірі 10000 грн., змінивши таким чином рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди.

Доводи апелянта про відсутність доказів щодо потреби позивача у прикладанні додаткових зусиль для організації свого життя, скоєнні нещасного випадку тільки з вини самого позивача спростовуються дослідженими судом вищевказаними доказами.

Доводи апелянта про не врахування судом тяжкого матеріального становища комунального підприємства не приймаються до уваги, оскільки ці обставини не впливають на вирішення по суті питання щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо розміру відшкодування моральної шкоди зроблено при невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням вищезазначених норм матеріального права та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи у частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні. Необхідно стягнути з КП «Одесміськелектротранс» на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві, грошову суму в розмірі 10000 грн..

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції. Підставою для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У звязку із зменшенням розміру відшкодування моральної шкоди, відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України, у звязку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), необхідно стягнути з КП «Одесміськелектротранс» на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн. (перша інстанція).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Одесміськелектротранс» задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 15 червня 2015 року - змінити.

Стягнути з комунального підприємства «Одесміськелектротранс» (код ЗКПО 03328497, р/р 26004312202 у АБ «Південний», МФО 328209) на користь:

- ОСОБА_4 (номер картки фізичної особи-платника податків НОМЕР_1) - у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок каліцтва 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп.;

- держави - судовий збір у сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: /підпис/ ОСОБА_5

Судді: /підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3