Ухвала суду № 5290433, 17.07.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2009 р. Справа № 3/98

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine"

до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 7285 грн. 47 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник Кондрашина І.О. (довіреність №б/н від 01.06.2009 року) ;

від відповідача : представник не зявився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Іnter Cars Ukraine»звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 7285 грн. 47 коп., з них 6009 грн. 44 коп. основний борг з врахуванням інфляційних збитків, 637 грн.74 коп. пеня за прострочення розрахунків, 104 грн. 70 коп. 3% річних та 533 грн. 59 коп. 10% штраф за прострочення виконання грошового зобовязання. В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги викладені у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву не надав. Ухвала суду від 8 липня 2009 року про відкладення розгляду справи була направлена сторонам, зокрема відповідачу на адресу, яка зазначена у свідоцтві про реєстрацію фізичної особи-підприємця (м. Рівне, вул. Дубенська, БОС 330, к.6), що знаходиться у матеріалах справи. Конверт направлений відповідачу повернувся до господарського суду Рівненської області з відміткою пошти про повернення у звязку із закінченням строку зберігання і неявкою адресата за одержанням.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 року № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»зазначено, що законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами. Явка сторін визнавалась судом обов'язковою.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

23.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іnter Cars Ukraine» (далі - Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - Покупець) укладено Договір поставки товару, згідно з умовами якого постачальник зобовязався поставити товар (у тому числі: запасні частини для автомобілів, автохімію, супутні товари для автотранспорту та інше) окремими партіями в асортименті, кількістю та цінами, що остаточно погоджуються сторонами в рахунках або накладних, які є невідємною частиною Договору, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах договору.

На виконання умов Договору, згідно накладних №15496/14 від 23.09.2008 року на суму 1192,42 грн.; №15498/14 від 23.09.2008 року на суму 4082,00 грн.; №15593/14 від 24.09.2008 року на суму 61,52 грн., Постачальник передав у власність Покупця товар на суму 5335 грн. 94 коп.. В матеріалах справи відсутні докази оплати заборгованості.

Згідно з п.6.1.2. договору поставки від 23.09.2008 року, Покупець зобов'язався проводити оплату вартості товару протягом 3-х банківських днів з моменту прийняття Покупцем партії товару, якщо накладною не передбачено строк оплати. Проте накладна містить строк оплати вартості товару, а тому граничним строком виконання вважається наступний день відповідно до норм ст.253 Цивільного кодексу, яка передбачає, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до накладної №15496/14 від 23.09.2008 року на суму 1192,42 грн. строк виконання зобов'язання настав - 08.10.2008 року.

Відповідно до накладної №15498/14 від 23.09.2008 року на суму 4082,00 грн. строк виконання зобов'язання настав - 08.10.2008 року.

Відповідно до накладної №15593/14 від 24.09.2008 року на суму 61,52 грн. строк виконання зобов'язання настав - 09.10.2008 року.

25.05.2009 року позивач з метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача направив вимогу про стягнення заборгованості в сумі 5335,94 грн., яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за невиконання зобов'язання становить 5335,94 грн.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 10.3 Договору поставки від 23.09.2008 року передбачено відповідальність покупця у випадку прострочення виконання обов'язків по оплаті товару сплатити пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в цей період від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За прострочення виконання зобовязання по оплаті заборгованості позивачем на суму боргу на період з 08.10.2008 року по 09.04.2009 року нараховано пеню в розмірі 637 грн. 74 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивачем за прострочення виконання зобовязання по оплаті заборгованості за період з 08.10.2008 року по 04.06.2009 року нараховано 3% річних в розмірі 104 грн. 70 коп. та інфляційних збитків в розмірі 673 грн. 50 коп.

Відповідно до п.10.5 договору поставки № б/н від 23.09.2008 року передбачено додаткову відповідальність покупця за прострочення проведення розрахунку на строк понад 1 (один) місяць у вигляді штрафу в розмірі 10% від суми боргу. Враховуючи той факт, що загальна вартість поставленого відповідачу, але не сплаченого ним товару становить 5335,94 гривень, а прострочення проведення розрахунку допущене ним перевищує 1 (один) місяць, стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 533 грн. 59 коп.

Відповідно до п.1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2 статті 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до п.2 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п.1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 230 ГК України визначає штрафними санкціями господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції в розмірі 6009 грн. 44 коп., пені 637 грн.74 коп., 3% річних 104 грн. 70 коп. та 533 грн. 59 коп. 10% штрафу за прострочення виконання грошового зобовязання підтверджується матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Inter Cars Ukraine» (33009, м.Хмельницький, вул. Толстого, 1/1, код ЄДРПОУ 30865632, п/р 26003010276 в Хмельницькій філії ВАТ «Кредобанк», МФО 315654) грошову заборгованість за поставлений товар в розмірі 7285 грн. 47 коп., з них 6009 грн. 44 коп. основний борг, 637 грн.74 коп. пеня за прострочення розрахунків, 104 грн. 70 коп. 3% річних, 533 грн. 59 коп. 10% штраф за прострочення виконання грошового зобовязання, 102 грн. 00 коп. витрат по оплаті держмита та 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «21» липня 2009 року.