Рішення № 5289933, 21.07.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2009 р. Справа № 57/131-09

вх. № 4492/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - позивача - Курган І.І., дов. №510-юр від 17.07.09р.

Відповідач - не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська пивна компанія Харків", смт. Коломак

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків

про поверення майна та стягнення 570,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ “Українська пивна компанія Харків” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобовязати відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути йому отримане за договором № М.СИУ 226 від 22.07.2007 року суборендоване обладнання, загальною вартістю 27480,00 грн. та стягнути з відповідача суму неустойки за прострочення повернення обладнання у розмірі 475,20 грн.; суму заборгованості по сплаті суборендної плати у розмірі 66,00грн., суму інфляційних за період прострочення у розмірі 27,83 грн, суму 3% річних від простроченої суми у розмірі 1,48 грн. та судові витрати, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків по договору № М.СИУ - 226 суборенди операційного торгівельного обладнання від 22.07.2007 року щодо своєчасного внесення суборендної плати, своєчасного повернення обєкту договору суборенди після його припинення.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 червня 2009 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 06 липня 2009 року о 10:20 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 липня 2009 року розгляд справи відкладено на 21 липня 2009 року о 10:10 год., у звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання, невиконання сторонами вимог суду .

21 липня 2009 року, через канцелярію господарського суду позивачем надано додаткові документи (вх. № 8216), які долучені до матеріалів справи.

У призначеному 21 липня 2009 року судовому засіданні представник позивача позов підтримував та наполягав на його задоволенні.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданої позивачем довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання відповідача є: 61099, АДРЕСА_1, саме на цю адресу були надіслані процесуальні документи, але ухвали суду повернулась на адресу суду з відміткою пошти „за закінченням строку зберігання”.

Оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обовязок зясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, суд вважає, що відповідач СПДФО ОСОБА_2 належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Присутній в судовому засіданні 21 липня 2009 року позивач вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі відповідача.

Суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників позивача та відповідача судом встановлено наступне.

22 липня 2007 року між ТОВ “Українська пивна компанія Харків” (далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі відповідач) укладено договір № М.СИУ - 226 суборенди операційного обладнання (далі договір), у відповідності до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування за плату операційне торгівельне обладнання, яке належить орендарю на праві користування відповідно до договору оренди з із власником ВАТ “Сан Інтербюро Україна”№ ВО-2/2007 від 18.01.2007 року; обладнання передається в комплекті, склад кожного окремого комплекту узгоджується сторонами, шляхом підписання відповідного акту прийому передачі.

Факт передачі обладнання підтверджується актом приймання-передачі обладнання, підписаний сторонами 17.10.2007 року. Згідно цього акту позивач передав відповідачу майно: ТН 10*5 ТМ Рогань// СИУ вартістю 18000 грн. у кількості 1 шт.; столи деревяні квадратні (в комплекті меблі)// Рогань, вартістю 500,00 грн. кожен, у кількості 2 штук; стільці деревяні квадратні (в комплекті меблі)// Рогань, вартістю 150,00 грн. кожен, у кількості 8 штук ; комплект меблі (1 стіл, 2 лавки)// Рогань, вартістю 450,00 грн. кожен у кількості 6 штук.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3, 5.4 договору щомісячний розмір суборендної плати визначається в акті прийому передачі такого комплекту і вважається узгодженим шляхом підписання відповідного акту прийому передачі, суборендна плата сплачується суборендарем щоквартально на поточний рахунок Орендаря на умовах попередньої оплати до 03 числа першого місяця кварталу, протягом якого буде здійснюватися суборенда обладнання.

Пунктом 2 акту прийому передачі сторони узгодили розмір щомісячної орендної плати, який становить 26,40 грн. з ПДВ .

Як вбачається з матеріалів справи, власником майна, що було передано в оперативну суборенду відповідачу є ВАТ “Сан Інтербюро Україна”, яке не заперечувало проти передачі операційного торгівельного обладнання в суборенду відповідачу, про що свідчить лист № 531 від 20.07.2007 року.

Позивачем належним чином виконано свої зобовязання перед відповідачем по договору № М.СИУ - 226 суборенди від 22.07.2007 року, проте, в порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобовязання щодо повного та своєчасного внесення суборендної плати на рахунок позивача, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по суборендній платі станом на дату подання позову (10.06.2009 р.) у сумі 66 грн.00 коп. (сума основного боргу).

Позивач надіслав відповідачу претензію № 17-юр від 15.07.2009 року з вимогою про сплату заборгованості за договором та повернення отриманого за договором суборенди обладнання. Проте, відповідач заборгованість не сплатив, суборендоване обладнання не повернув, що і стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Проте, відповідач порушив умови Договору щодо своєчасного внесення орендної плати на рахунок позивача внаслідок чого, станом на дату подання позову до суду, у відповідача перед позивачем склалась заборгованість у розмірі 66 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором № М.СИУ 22.07. 2007 року суборенди операційного торговельного обладнання від 22.07.2007 р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 66 грн. заборгованості з суборендної плати належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Пунктом 11.1, 11.2 договору передбачено, що договір діє до 31 грудня 2007 року; дія договору припиняється у випадку закінчення строку на який він був укладений.

Таким чином, договір № М.СИУ 22.07. 2007 року суборенди операційного торговельного обладнання від 22.07.2007 р. є таким, що припинив свою дію з 31.12.2007 року..

Статтею 785 Цивільного Кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Це означає, що річ повинна бути повернута наймодавцю в розумний строк, мінімально необхідний для передачі речей даного виду.

У відповідності до п. п. 3.2, 3.4 договору, у разі припинення дії цього договору з підстав передбачених п.п. 4.11,11.2,11.3,11.5 цього договору, відповідач зобовязався повернути обладнання позивачу; обладнання рахується фактично переданим позивачу з суборенди з моменту підписання сторонами акту прийому передачі обладнання. Проте відповідач на сьогоднішній день не повернув позивачу отримане в користування по договору обладнання.

Наведене свідчить про порушення відповідачем ч.1ст. 785 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 836 ЦК України якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків.

Відповідно ч.1 ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, на час прийняття рішення, відповідач безпідставно утримує майно позивача, у звязку з чим порушує свої обовязки за договором та права і охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимога позивача про зобовязання відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути йому орендоване за договором № М.СИУ 226 від 22.07.2007 року обладнання загальною вартістю 27480,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Пунктом 7.5 Договору суборенди сторонами передбачена відповідальність за невиконання відповідачем обовязку щодо повернення орендованого майна у розмірі подвійної плати за користування обладнанням за час прострочення.

Згідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі невиконання обовязків по поверненню речі, орендодавець (позивач) має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочки. У зв"язку з невиконанням відповідачем своїх зобов"язань щодо повернення суборендованого обладнання, позивач нарахував неустойку за період з 04 січня 2008 року по 04 жовтня 2008 року у розмірі 472,20 грн. , яка є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем за прострочення відповідачем грошового зобов'язання нараховано 27,83 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 01,48 грн.

За таких обставини, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 66 грн. основного боргу, 475,20 суми неустойки за прострочення повернення обладнання, 27,83 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 1,48 грн. а також повернення суборендованого майна є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, не спростовані відповідачем, і такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що спір по даній справі виник з вини відповідача, суд, відповідно до вимог статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладає витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6, 22, 526, 530, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (61099, м. Харків, АДРЕСА_1 відомості про відкриті рахунки в установах банків, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Українська пивна компанія Харків” (місцезнаходження: 63100, Харківська обл.., Коломацькій район, смт Коломак, вул.. Пролетарська, буд. 9; п/р 260080131862 в ЗАТ „СБЕРБАНК РОССИИ”, м. Київ, МФО 320627, код 33163965) орендоване за договором № М.СИУ 226 від 22.07.2007 року розливне обладнання, загальною вартістю 27480,00 грн.: ТН 10*5 ТМ Рогань// СИУ вартістю 18000 грн. у кількості 1 шт.; столи деревяні квадратні (в комплекті меблі)// Рогань, вартістю 500,00 грн. кожен, у кількості 2 штук; стільці деревяні квадратні (в комплекті меблі)// Рогань, вартістю 150,00 грн. кожен, у кількості 8 штук ; комплект меблі (1 стіл, 2 лавки)// Рогань, вартістю 450,00 грн. кожен у кількості 6 штук.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (61099, м. Харків, АДРЕСА_1 відомості про відкриті рахунки в установах банків, дату та місце народження в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська пивна компанія Харків” (місцезнаходження: 63100, Харківська обл.., Коломацькій район, смт Коломак, вул.. Пролетарська, буд. 9; п/р 260080131862 в ЗАТ „СБЕРБАНК РОССИИ”, м. Київ, МФО 320627, код 33163965), суму заборгованості по сплаті суборендної плати у розмірі 66,00 грн., 475,20 грн. суми неустойки за прострочення повернення обладнання, 27,83 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 1,48 грн.., а також 187 грн. державного мита та 312,50 грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового засідання.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписано 24 липня 2009 року

справа № 57/131-09