Ухвала суду № 52896127, 13.10.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2479/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 Гончаренко Т. В. Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшина В. І.суддівГончар Н. І. , Корнієнко Н. В. при секретаріНаконечній М. М.

представника позивача ОСОБА_6

представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_8 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2015 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_10 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_9 про припинення поруки,-

в с т а н о в и л а :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_10 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.06.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 120 000 грн. на термін до 23.05.2013 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язання за договором 03.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_10 було укладено договір поруки.

Позивач стверджує, що відповідач ОСОБА_9 свої зобов'язання не виконав у зв'язку з чим станом на 11.02.2015 року має заборгованість в розмірі 488795,02 грн., яка складається: 108824,93 грн. - заборгованість за кредитом; 218971,13 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 160998,96 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором. Рішенням Звенигородського районного суду від 03.12.2009 року з ОСОБА_9 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» уже було стягнуто 130167,43 грн., а тому різниця становить - 358627,59 грн. та штрафи відповідно до договору: 250 грн. - штраф (фіксована частина); 17931,38 грн. - штраф (процентна складова).

. 14.07.2015 року ОСОБА_10 подав до суду зустрічну позовну заяву та просив суд припинити договір поруки укладений 03.06.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_10

ПАТ КБ «ПриватБанк» просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_10 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 376808,97 грн.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2015 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 376808,97 грн. та 3654 грн. судового збору. Зустрічний позов ОСОБА_10 до ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Припинено договір поруки, укладений 03.06.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_10 Вирішено питання судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішення представник ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2015 року прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в солідарному стягнення заборгованості з поручителя та задоволення зустрічного позову про припинення поруки і ухвалити нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в ззадоволенні зустрічної позовної заяви відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_9, суд першої інстанції прийшов до висновку, що за кредитним договором банк або інша установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Так як боржник за кредитним договором ОСОБА_9 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, то суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення суми заборгованості за кредитним договором в судовому порядку. Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_10 до ПАТ КБ «ПриватБанк», суд прийшов до висновку, що банк пропустив строк для пред'явлення вимоги до поручителя.

Рішення суду першої інстанції оскаржується апелянтом лише в частині відмови в задоволенні первісного позову про відмову в солідарному стягненні з поручителя суми боргу та задоволенні зустрічного позову про визнання договору поруки припиненим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Встановлено, що 03.06.2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_9 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 120 000 грн. на термін до 23.05.2013 р.

В якості забезпечення виконання зобов'язання за договором 03.06.2008 р. між позивачем та ОСОБА_10 було укладено договір поруки.

Станом на 11.02.2015 року заборгованість за кредитним договором становить 358627,59 гривни, яку позивач і просив стягнути солідарно з боржника та поручителя. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ст. 553 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність за неналежне виконання зобов'язання.

Відповідно до підпункта пункту 2.3.3 банк на свій розсуд має право змінити умови даної кредитної угоди і договорів про видачу траншів - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за даною угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі шляхом направлення повідомлення. При цьому, згідно ст. ст. 212, 611,651 ЦК України, по зобов'язаннях, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються, що наступили згідно вказаної в повідомленні дати. В цю дату позичальник зобов'язуеться по всіх договорах про видачу траншів повернути банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний термій його користування, повністю виконати інші зобов'язання за даною угодою і договорами про видачу траншів.

В 2009 році позивач звертався до боржника ОСОБА_9 з листом про дострокове погашення боргу. Так як ОСОБА_9 не погасив добровільно борг, то в вересні 2009 року в банку виникло право вимоги дострокового погашення боргу за кредитним договором. В вересні 2009 року банк звернувся з позовом лише до боржника ОСОБА_9 про стягнення заборгованості і рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» 03 грудня 2009 року стягнуто з ОСОБА_9 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 03.06.2008 року в сумі 130167,43 гривни.

У п. 12 договору поруки зазначено, що договір поруки діє протягом п'яти років з моменту порушення взятого зобов'язання боржником за кредитною угодою. До суду з даним позовом банк звернувся 26.03.2015 року.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З вказаного випливає, що у зв'язку з отриманням в 2009 року ОСОБА_9 вказаної вимоги, строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором змінено згідно умов цього договору.

В 2010 році ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з позовом до поручителя ОСОБА_10 про стягнення заборгованості по кредитному договору. Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 09 листопада 2010 року в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до поручителя ОСОБА_10 відмовлено по підставам, що позивач в односторонньому порядку змінив умови договору кредиту і порука ОСОБА_10 таким чином припинена. Дане рішення перебуває в законній силі та не оспорювалось ПАТ КБ «ПриватБанк».

Припинення поруки у разі відсутності спору відбувається відповідно до закону і не потребує звернення до суду. За наявності спору, коли кредитор не визнає або заперечує факт припинення поруки на підставі закону, поручитель вправі звернутися до суду за захистом свого оспорюваного права.

Відповідно до ст. 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Так як ПАТ КБ «ПриватБанк» не визнав поруку припиненою і знову звернувся з позовом до ОСОБА_10 з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, то ОСОБА_10 просив визнати поруку припиненою в судовому порядку.

Суд першої інстанції посилаючись на зміну позивачем строків виконання зобов'язання за кредитним договором та на підставі рішенням апеляційного суду Черкаської області від 09 листопада 2010 року, яке ухвалено між тими ж сторонами і про той же предмет спору, обґрунтовано прийшов до висновку про визнання припиненим договору поруки.

Тому вірно встановивши факти і відповідно їм правовідносини, постановивши рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі наявних та наданих сторонами належних та допустимих доказів, суд першої інстанції ухвалив правильне та справедливе рішення, яким задоволив позовні вимоги ОСОБА_10 про припинення поруки.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_8 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2015 року відхилити, а рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з часу її проголошення.

Головуючий :

Судді :