Ухвала суду № 52893497, 07.10.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/17119/15-к

н/п 1-кп/640/632/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2015 р.

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю:

секретаря Бломберус С.А.,

прокурора Чуба Р.

обвинуваченого ОСОБА_1,

представника потерпілого ТОВ «ГРУ» ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові угоду про примирення між представником потерпілого та підозрюваним, укладену на досудовому розслідуванні, у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2015 року за № 12015220490004307 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, на підставі ст. 89 КК України не судимий, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним актом від 28.09.2015 року, ОСОБА_1 09.09.2015 року приблизно о 20:20 год., перебуваючи в приміщенні гіпермаркету ТЦ «Караван» ТОВ «ГРУ», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, із корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, взяв з вішалки для одягу спортивну кофту «Вrеntоn» синього кольору з капюшон вартістю, згідно висновку товарознавчої експертизи №3972 від 24.09.2015 - 202 грн. та, зайшовши до примірочної кабінки, одягнув її під свій одяг. Після цього ОСОБА_1 намагався з місця вчинення злочину зникнути, однак розпорядитись викраденим майном, тобто довести свій злочинний намір до кінця не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий співробітниками охорони гіпермаркету ТЦ «Караван» ТОВ «ГРУ».

Такі дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

29 вересня 2015 року у кримінальному провадженні №12015220490004307, між представником потерпілого ТОВ «ОСОБА_3 України» та підозрюваним ОСОБА_1 укладено угоду про примирення.

В підготовчому судовому засіданні прокурор, представник потерпілого та обвинувачений просили затвердити угоду про примирення.

Суд, вислухавши думку учасників, перевіривши матеріали справи, зазначає наступне.

Відповідно до Угоди про примирення від 29.09.2015 року, сторони дійшли згоди щодо формулювання підозри, правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Як вбачається з Угоди, сторони погодились на призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді мінімального штрафу у розмірі 850 грн.

Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо, зокрема:

1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону;

5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань.

Сторони узгодили покарання ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 850 грн. Як на досудовому розслідуванні, так і в судовому засіданні обвинувачений повідомив, що не працює.

Відповідно судом встановлено, що існує очевидна неможливість виконання обвинуваченим, який не працює і не має самостійного заробітку, взятих на себе зобов'язань щодо виконання покарання у виді сплати штрафу, що не відповідає інтересам суспільства з приводу обов'язкового виконання судових рішень.

Крім того, погоджуючи покарання у виді мінімального розміру покарання, передбаченого санкцією частини статті, за якою ОСОБА_1 обвинувачується, не було враховано особу обвинуваченого, який характеризується незадовільно, зокрема, що він вже був засудженим за корисливий злочин, а саме 24.01.2013 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України з позбавленням волі на строк 4 роки з призначенням умовного строку, згідно ст.ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на один рік, хоча на підставі ст. 89 КК України судимість погашена.

Покарання повинно бути таким, щоб було достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

Таким чином, узгоджене сторонами угоди покарання за своїм розміром не відповідає особі обвинуваченого, то угода не відповідає вимогам закону України про кримінальну відповідальність (зокрема щодо узгодженої міри покарання), також угода не відповідає п.5 ч.7 ст.474 КПК України, оскільки наявна очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань щодо сплати штрафу.

На підставі викладеного, суд вважає, що угода про примирення затвердженню не підлягає.

Оскільки угода затверджена на стадії досудового розслідування, суд повертає матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом до органу досудового розслідування для його продовження (п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України).

Керуючись ст.ст. 2, 314, 474,392 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в затвердженні угоди про примирення, укладену на досудовому розслідуванні 29.09.2015 року між представником потерпілого ТОВ «ГРУ» ОСОБА_2 та підозрюваним ОСОБА_1, у кримінальному провадженні №12015220490004307 від 10.09.2015 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України.

Повернути прокурору прокуратури Київського району м. Харкова ОСОБА_4 кримінальне провадження №12015220490004307 від 10.09.2015 року відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, для продовження досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий