Рішення № 5289336, 30.06.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2009 р. Справа № 1/20-16/99

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1

76018, м. Івано-Франківськ, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергобуд»

76018, м. Івано-Франківськ, вул. Г. Мазепи, 179

Суддя Калашник В.О.

при секретарі Гурик І.П.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність ВМЕ №480231 від 12.06.09.)

Від відповідача: Лучко Н.І. - представник, (довіреність б/н від 05.05.09.)

Від позивача: ОСОБА_1 - підприємець (паспорт серії НОМЕР_2 вид.10.06.1997р.)

про стягнення заборгованості в сумі 6483,27грн. за договором купівлі-продажу товарів.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, з"ясувавши її фактичні обставини, суд-

Встановив:

Між Позивачем, Підприємець ОСОБА_1 та Відповідачем, ТзОВ «Енергобуд», 01.01.2008року укладено договір купівлі-продажу за №1-12.

За умовами вказаного договору , Позивач зобов"язувався передати у власність Відповідачу товар, а Відповідач зобов"язувався прийняти товар та своєчасно здійснити оплату.

Відповідно до п.2.1.1 Договору , кількість товару та сума вказується у супроводжуючих документах (накладних) на кожну партію товару окремо.

Пунктом 4.2 Договору передбачено , що розрахунок за поставлений товар здійснюється на протязі 20-ти календарних днів з дня отримання товару.

На виконання договірних зобов"язань, Позивач провів передачу товару Відповідачу на підставі накладних №504 від 19.09.2008р. на загальну суму 2372,35грн. та №535 від 13.10.2008р. на суму 2781,71грн.

Всього, було передано Відповідачу товару на загальну суму 5154,06грн.

Однак , в порушення договірних зобов"язань, Відповідач не провів оплату за одержаний на підставі вказаних накладних товар, що призвело до утворення заборгованості в сумі 5154,06грн.

З метою досудового врегулювання спірних правовідносин, Позивачем , 24.02.2009року, надіслана Відповідачу Претензія за № 1 про необхідність погашення наявної заборгованості.

Проте , зазначена претензія залишена Відповідачем без належного виконання.

В зв"язку з простроченням проведення розрахунків та на підставі п.2 ст.343 ГК України, Позивачем нарахована Відповідачу пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня , в сумі 610,02грн.

Крім цього, за прострочення виконання грошового зобов"язання, та на підставі ст.625 ЦК України, Відповідачу нараховано та заявлено до стягнення 635,72грн. - інфляційних витрат і 83,47грн. - 3% річних від простроченої суми.

Загальна сума боргу складає 6483,27грн., що і є ціною позову.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, свої заперечення виклав у відзиві на позов.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що позовні вимоги Позивач обгрунтовує наявністю договору купівлі-продажу №1-12 від 01.01.2008р., укладеного між сторонами у справі , а факт одержання Відповідачем товару підтверджується бухгалтерськими документами (накладними №504 від 19.09.2008р. та №535 від 13.10.2008р.), які не відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім цього, Позивачем не подано суду довіреності на право одержання Відповідачем товару.

Заперечив Відповідач також і обставини нарахування пені за порушення строків проведення розрахунків , оскільки договором купівлі-продажу, сторони не передбачили такої відповідальності, а отже не досягнуто згоди про розмір та підставу її нарахування.

Щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних від простроченої суми , то за вказівкою суду Відповідачем проведено перерахунок вказаних видів відповідальності, яким заперечується розрахунок Позивачем в частині стягнення інфляціних витрат.

Згідно розрахунків Відповідача, інфляційні витрати повинні складати 571,17 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні погодився з даною сумою інфляційних витрат, та вказав на допущену помилку під-час їх розрахунку.

Заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, дослідивши обставини у справі і подані ними докази, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

При цьому суд керувася наступним:

З аналізу укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №1-12 від 01.01.2008р. суд вважає, що вказаний договір за своєю правовою природою є фактично договором поставки.

Статею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору №1-12 від 01.01.2008р., Позивач зобов"язувася поставити та передати Відповідачу у власність товар , а Відповідач - прийняти цей товар та своєчасно здійснити оплату.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач виконав договірні зобов"язання та передав товар , що підтверджується накладними №504 від 19.09.2008р. та №535 від 13.10.2008р., підписані представниками сторін та завірені відтисками мокрих печаток.

Всього передано Відповідачу товар на загальну суму 5154,06 грн.

Однак, Відповідач у визначений договором строк не провів оплату за одержаний товар, чим порушив вимоги вказаної вище норми закону та умови договору.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою досудового врегулювання спору Позивач надіслав Відповідачу претензію з вимогою погасити заборгованість, однак, вона залишена Відповідачем без виконання.

Заперечення Відповідача проти позову в частині суми основного боргу з вищевикладених мотивів є немотивим і не обгрунтованим. Товар Відповідачем фактично був отриманий , а тому, відповідно до умов договору він був зобов"язаний здійснити його оплату.

В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає правомірним застосування Позивачем наведеної норми закону в частині нарахування Відповідачу інфляційних витрат, однак стягненню підлягають кошти в сумі 571,17грн., оскільки в розрахунках Позивача була допущена помилка.

Підлягають стягненню також 3% річних від простроченої суми, що складає 83,47грн.

Щодо стягнення пені, то відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Аналагічна норма мітиться в ст.343 ГК України.

Оскільки сторони не передбачили і не погодили відповідальність за порушення договірних зобов"язань, то відповідно не підлягає стягненню нарахована Позивачем пеня в сумі 610,02 за прострочення платежу за договором купівлі-продажу №1-12 від 01.01.2008р.

В цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають , а тому в стягнення пені в сумі 610,03грн., слід відмовити.

В решті суми позовних вимог , провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору.

Судові витрати , відповідно до ст.49 ГПК України, підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного ,у відповідності до ст. 124 Конституції України, ст.343 ГК України, ст.526, 530, 625, 712 ЦК України, ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", керуючись ст.33, 49, п.1.1 ст.80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з Відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергобуд»( м. Івано-Франківськ, вул. Г. Мазепи, 179, код 32360878) на користь Позивача, Приватний підприємець ОСОБА_1 ( м. Івано-Франківськ, АДРЕСА_1, інд.код НОМЕР_1) заборгованість за договором №1-12 від 01.01.2008р. в сумі 5808,70 грн., з яких: 5154,06 грн. - сума основного боргу; 571,17грн.- інфляційні витрати; 83,47грн. - 3% річних від простроченої суми.

В задоволенні позовних вимог, щодо стягнення пені в сумі 610,02 грн. - відмовити.

В решті суми позовних вимог, провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили та направити Позивачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

рішення підписане 28.07.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______