Рішення № 5289318, 27.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.09 Справа№ 11/100 (21/186)

Господарський суд Львівської області у складі судді Сало І.А.

При секретарі Легуцькому І.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: ОСОБА_1, м.Львів

До відповідача 1: ОСОБА_2, м.Львів

До відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі”, м.Львів

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “ІМВО”, м.Львів

Третя особана, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні відповідачів: Управління державної реєстрації виконавчого комітету Львівської міської ради, м.Львів

Про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі (фонді) ТзОВ “НВП “ІМВО”

За зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім “Софі”, м.Львів

До відповідача 1: ОСОБА_1, м.Львів

До відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “ІМВО”, м.Львів

До відповідача 3: Державного реєстратора Виконавчого комітету Львівської міської ради, м.Львів

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2

Про визнання права власності на частку у статутному капіталі ТзОВ “НВП “ІМВО”;

зобов”язання ТзОВ “ІМВО” внести зміни до установчого договору та Статуту;

зобов”язання Управління державної реєстрації ЛМР внести інформацію про зміну

учасників та розподіл часток товариства;

стягнення 425703,00грн. витрат по наданню правової допомоги

За позовом третьої особи що заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП “ІМВО”, м.Львів

До відповідача 1: ОСОБА_2, м. Львів

До відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі”, м. Львів

Третя особа: Державний реєстратор Виконавчого комітету Львівської міської ради, м.Львів

Про визнання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі (фонді) недійсним

В судовому засіданні взяли участь представники:

Від позивача, відповідача 1 за зустрічним позовом: ОСОБА_3 предст. довіреність від 22.08.2008р.

Від відповідача 2, позивача за зустрічним позовом: Ганущин М.В. предст. довіреність б/н від 05.05.2009р.

Від відповідача 1, за первісним позовом: ОСОБА_5 предст. довіреність від 31.03.2008р.

Від третьої особи, на стороні позивача за первісним позовом: Котягін А.С. предст. довіреність №53/1 від 13.03.2009р.

Від третьої особи на стороні відповідачів за первісним позовом: не з”явився

Сторонам, які беруть участь у справі, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Розглядається справа за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ТзОВ “ТД “Софі” за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору ТзОВ “НВП “ІМВО”, Управління державної реєстрації Львівської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі (фонді) ТзОВ “НВП “ІМВО”.

3а зустрічним позовом ТзОВ “ТД “Софі” до ОСОБА_1, ТзОВ “НВП “ІМВО”, Державного реєстратора Виконавчого комітету Львівської міської ради за участю третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності, зобов”язання до вчинення дій та стягнення 425703,00грн. витрат по наданню правової допомоги.

За заявою третьої особи з самостійними вимогами ТзОВ “НВП “ІМВО” до ОСОБА_2 та ТзОВ “ТД “Софі” за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Державного реєстратора Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному фонді.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.03.2009р., рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2008р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2008р. скасовано а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою господарського суду від 13.04.2009р. прийнято справу до розгляду та призначено на 09.06.2009р.

Ухвалою від 09.06.2009р. розгляд справи відкладено судове засідання призначено на 16.06.2009р.

Ухвалою від 16.06.2009р. продовжено строк розгляду справи за межі двомісячного терміну у відповідності до ст. 69 ГПК України. Замінено неналежного відповідача 3, за зустрічним позовом, Управління державної реєстрації Львівської міської ради на належного Державного реєстратора Виконавчого комітету Львівської міської ради.

Ухвалою господарського суду від 19.06.2009р. прийнято позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ТзОВ «Науково виробниче підприємство «ІМВО»до спільного розгляду з первісним та зустрічним позовом у справі № 11/100 (21/186)

В судових засіданнях представник позивача первісний позов підтримав, а зустрічний позов заперечив з мотивів, зазначених у позовній заяві та відзиві. Ствердив, зокрема, що частка ОСОБА_2 в статутному капіталі ТзОВ «ІМВО»не була повністю сплачена, атому, відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», не могла бути ним відчужена. Тим не менш, без забезпечення дотримання переважного права позивача на придбання частки ОСОБА_2, передбаченого у ст. 147 ЦК України та ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», між відповідачами 13.06.2008 р. був укладений оспорюваний договір. Посилається на те, що оспорюваний договір був укладений під час дії ухвали Галицького районного суду м. Львові від 02.06.2008р., якою ОСОБА_2 було заборонено відчужувати частку в статутному капіталі ТзОВ "НВП "ІМВО". Просить первісний позов задовольнити, а в зустрічному - відмовити.

Представники відповідачів первісний позов заперечили, а зустрічний позов підтримали з мотивів, зазначених у відзиві, зустрічній позовній заяві, поясненнях, додаткових запереченнях. Посилаються на дотримання вимог закону щодо забезпечення переважного права позивача на придбання частки учасника. Однак, позивач своїм правом не скористався, умови продажу не прийняв, наполягав на нових істотних умовах договору та створював фактичні перешкоди у реалізації ОСОБА_2 свого права на продаж частки. Ствердили, що частка ОСОБА_2 у статутному фонді ТзОВ «ІМВО»була повністю сплачена. Просять у первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Посилаються на те, що ОСОБА_1 не сплатив запропонованої йому суми за частку, що пропонувалась до продажу.

Представник третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ТзОВ «Наукововиробниче підприємство «ІМВО», позов підтримав та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО»від 13.06.2008р. укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СОФІ». В судовому засіданні зазначив, що відповідачами за первісним позовом стверджується, що частка яка відчужена за оспорюваним договором сплачена повністю, однак в договорі купівлі-продажу частки немає посилань на те, у зв”язку з чим, сторони та приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області Пелех О.З. дійшли до такого висновку. Уклавши договір купівлі-продажу ОСОБА_2 порушив права товариства, оскільки відчужив частку, що не була сплачена ним.

Державний реєстратор Виконавчого комітету Львівської міської ради письмових пояснень по суті спору не надав.

В судовому засіданні 21.07.2009р. представниками відповідачів за первісним позовом подано клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення справи №10/49 за касаційними скаргами Вищим господарським судом України.

Розглянувши дані клопотання суд приходить до висновку про недоцільність їх задоволення з огляду на наступне: постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2009р. залишено без змін рішення господарського суду від 21.05.2009р. по справі № 10/49 яким визнано недійсним зміни до статуту ТзОВ “НВП “ІМВО” затверджені загальними зборами учасників від 25.01.1996р. та визнано право власності за ТзОВ “НВП “ІМВО” на частку в статутному капіталі в розмірі 55% та зобов”язано державного реєстратора внести до реєстру інформацію до Єдиного державного реєстру про зміну учасників ТзОВ “НВП “ІМВО”. Суд бере до уваги той факт, що предметом спору у справі №11/100 (21/186) за первісним позовом та за заявою третьої особи з самостіними вимогами є визнання договору купівлі-продажу недійсним, а за зустрічним визнання права власності, що випливає з оспорюваного договору. Підставою визнання договору недійсним є недотримання в момент вчинення правочину сторною (сторонами) вимог зазначених в ст. 203 ЦК України, отже при розгляді даного спору суд повинен встановити наявність, в момент укладення договору, тих обставин, з якими закон пов”язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. Таким чином вирішення спору по справі № 10/49 не має значення для з”ясування дійсних прав та обов”язків сторін стосовно предмета спору за позовними заявами у даній справі.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги сторін по первісному і зустрічному позовах та позовні вимоги третьої особи з самостіними вимогами, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

У відповідності до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО", з врахуванням Змін до статуту ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" від 25.01.1996 р., зареєстрованих 06.03.1996 р., учасниками підприємства є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, частка яких у статутному капіталі становить 55% та 45% відповідно.

Відповідно до п. 3.5. статуту, на момент державної реєстрації підприємства кожен з учасників вносить не менше 30% свого вкладу, що повинно бути підтверджено довідкою з банківської установи. Учасник повністю вносить свій вклад протягом одного року після державної реєстрації підприємства, після чого учасник, який повністю вніс свій вклад, дістає свідоцтво підприємства (п. З.6.).

06 березня 2006р. були зареєстровані зміни та доповнення до статуту ТзОВ „ІМВО", відповідно до яких статутний фонд товариства збільшено з 50 000 карбованців, до 1 000 000 000 карбованців.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено. П. 6 укладеного договору визначено, що частка яка відчужується сплачена повністю, однак у даному договорі немає посилань на те у зв'язку з чим сторони та приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Львівської області дійшли до такого висновку.

В матеріалах справи містяться копії головних книг за 1995р. - 1996р. з яких вбачається, що статутний фонд не сплачений учасниками, а сформований за рахунок активів підприємства, шляхом віднесення проіндексованої вартості основних засобів з рах.10. Основні засоби на рахунок 85 Статутний фонд.

Третьою особою за первісним позовом, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача також представлено аудиторський висновок, з якого випливає що статутний фонд товариства сформовано за рахунок майна самого товариства, що суперечить ст.52 ЗУ «Про господарські товариства», відповідно до якої внески до статутного фонду сплачуються учасниками товариства. З вказаного висновку вбачається, що розмір сплаченого учасниками статутного фонду становить 50 000 карбованців станом на 1996р.

ТзОВ «Наукововиробниче підприємство «ІМВО»10.12.2008р. звернулось у Львівський науководослідний інститут судових експертиз з питання правильності формування статутного фонду учасниками ТзОВ «Наукововиробничого підприємства «ІМВО», де на вирішення спеціалісту було поставлено наступне питання: “Чи підтверджується документально та нормативно обґрунтованість формування (збільшення) розміру статутного капіталу за рахунок збільшення балансової вартості основних засобів ТзОВ «Наукововиробничого підприємства «ІМВО»?”

На аркушах 5-6 дослідницької частини висновку № 4617 спеціаліста з економічного виду досліджень спеціаліста зазначено, що збільшення розміру статутного фонду ТзОВ «Наукововиробничого підприємства «ІМВО»в березні 1996р. було здійснено за рахунок збільшення основних засобів та відображено бухгалтерською проводкою ДТ01- КТ85, що суперечить вимогам Наказу «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку фінансовогосподарської діяльності підприємств та інструкції з його застосування»№ 56 від 01.11.1991р. В результаті проведення дослідження спеціаліст робить висновок, що нормативно та документально не підтверджується обґрунтованість формування (збільшення) розміру статутного капіталу за рахунок збільшення балансової вартості основних засобів ТзОВ «Наукововиробничого підприємства «ІМВО».

Відповідно до ст. ч. 4 ст.52 ЗУ «Про господарські товариства», учаснику товариства, який повністю вніс свій вклад видається свідоцтво товариства. Суду не надано свідоцтва товариства про внесення ОСОБА_2 вкладу до статутного фонду в повному обсязі. А тому суд дійшов висновку, що такий ним не внесений.

Відповідачем представлена суду довідка від 27.08.2007р., в якій вказується, що частка ОСОБА_2 оплачена ним повністю однак з матеріалів справи вбачається протилежне частка учасника не сплачена ним. Відповідачем представлена довідка від 27.08.2007р., якою підтверджується що частка ОСОБА_2 оплачена ним повністю. Однак з пояснень головного бухгалтера ОСОБА_8, доданих до матеріалів справи вбачається, що вказана довідка видана в період перебування останньої у відпустці. Доказом того, що головний бухгалтер підприємства ОСОБА_8 не могла підписати дану довідку є наказ про надання відпустки № 495 В від 24.07.2007р.та заява ОСОБА_8 про надання чергової відпустки з 6 серпня 2007р. згідно графіку відпусток по 2007р.

Доказом того, що Відповідачем-1, ОСОБА_2 частка відчужена в тій частині в якій вона не сплачена є Довідка № 172 від 16.09.2008р. за підписом директора Товариства та Головного бухгалтера товариства, в якій зазначено, що 06.03.1996р. проведено державну реєстрацію змін до статуту ТзОВ «Наукововиробниче підприємство «ІМВО»стосовно збільшення статутного фонду товариства до 1000000000, 00 крб., що на сьогодні еквівалентно 10000 грн. та те, що на сьогоднішній день статутний фонд товариства не сформований (сплачений) відповідно до розміру встановленого змінами до статуту Товариства від 06.03.1996р.

Відповідач 1 (за первісним позовом) ОСОБА_2 самостійно, на підставі своїх дій, визнає факт несплати ним частки, що відчужується останнім і в результаті чого 27.11.2008р. здійснює платіж на рахунок ТзОВ «Наукововиробниче підприємство «ІМВО»в розмірі 4500 грн. з призначенням платежу “внесок в статутний фонд від ОСОБА_2 на рахунок № 26008010581”, що підтверджується випискою по рахунку від 27 листопада 2008р., яка міститься в атеріалах справи після укладення оспорюваного договору.

Третьою особою, що заявила самостійні вимоги на предмет спору, ТзОВ «Наукововиробниче підприємство «ІМВО»подано суду рішення Господарського суду Львівської області у справі № 10/49 від 21.05.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду у справі № 10/49 від 17.06.2009р. відповідно до якого встановлено факт несплати учасниками частки в статутному фонді товариства в повному обсязі.

Таким чином відчуживши несплачену частку Відповідач 1 ОСОБА_2 порушує права та інтереси ТзОВ «Наукововиробниче підприємство «ІМВО», оскільки відчужена частка в тій частині в якій вона не сплачена, чим порушив ст. 53 та 52 Закону України «Про господарські товариства».

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»частка може бути відчужена учасником в тій частині в якій вона сплачена. Ст. 52 Закону України «Про господарські товариства»передбачає, що учаснику, який повністю сплатив частку в статутному фонді (капіталі) товариства, видається свідоцтво, оскільки відповідачами (за первісним позовом) не представлено доказів сплати частки, що відчужується ОСОБА_2, суд прийшов до висновку, що частка не сплачена.

Заявою від 23.04.2008р. ОСОБА_2 повідомив позивача про намір продати належну ОСОБА_2 частку, що становить 45% у статутному фонді ТзОВ “НВП “ІМВО” на таких умовах ціна продажу частки становить 15 000 000,00грн.; строк оплати 100% ціни частки до дня укладення, або в день укладення договору купівлі-продажу, але до моменту його підписання; здійснення розрахунку в гривнях, шляхом переказу коштів на поточний рахунок ОСОБА_2 в банку.

Також 23.04.2008р. між ОСОБА_2 та ТзОВ “ТД “Софі” був укладений попередній договір купівлі продажу частки у статутному фонді ТзОВ “НВП “ІМВО”

Істотні умови договору визначені в заяві від 23.04.2008р. та в попередньому договорі не відрізняються.

Заявою від 21.05.2008р. ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 про те, що він приймає його пропозицію, викладену у заяві від 23.04.2008р. щодо купівлі його частки, яка становить 45% в статутному капіталі товариства НВП “ІМВО”. 23.05.2008р. ОСОБА_2 направив позивачу лист з проектом відповідного договору купівлі-продажу та пропозицією з”явитись 29.05.2008р. до приватного нотаріуса для підписання договору. ОСОБА_1 звернувся з листом від 28.05.2008р. з пропозицією включити в договір умову про майнову відповідальність продавця частки за її відсудження та згоду дружини продавця на продаж частки.

Листом від 29.05.2008р. ОСОБА_2 прийняв зустрічну пропозицію позивача за первісним позовом та запропонував з”явитись до приватного нотаріуса для підписання договору

Листом від 30.05.2008 р. позивач запропонував включити до умов договору додаткову умову про відсутність у продавця податкової застави. Крім того, позивач 30.05.2008 р. направив приватному нотаріусу Корпало Г.В. додаткову заяву про відкладення вчинення нотаріальної дії за участю ОСОБА_2 у зв'язку із наміром звернутись до суду для оспорювання права продажу частки третім особам.

ОСОБА_2 повторно прийняв зустрічну пропозицію позивача, оскільки листом від 10.06.2008 р. позивач був повідомлений про згоду включити до договору купівлі-продажу частки умову про відсутність у продавця податкової застави та нову дату укладення договору. Відповідно до вказаного листа позивачу було запропоновано прибути 11.06.08р. у нотаріальну контору приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сянська, 20, для підписання договору купівлі-продажу частки в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково -виробниче підприємство «ІМВО». 11.06.2008р. позивач зявився у нотаріальну контору обрану ОСОБА_2 та повідомив приватного нотаріуса про наявність позову до ОСОБА_2 з приводу частки, що відчужується та надав копію ухвали Галицького районного суду м. Львова про заборону ОСОБА_2 відчужувати частку в статутному капіталі «Науково-виробниче підприємство «ІМВО»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про що свідчить відмітка на копії ухвали за вх. № 792 від 11.06.2008р. У відповідь нотаріус повідомив, що не буде здійснюватись посвідчення договору. Однак, Відповідач - 1 взагалі не прийшов до нотаріальної контори посилаючись на те, що позивачем не перераховані кошти на його розрахунковий рахунок зазначений у заяві від 23.04.2008р., засвідченої приватним нотаріусом Львівського нотаріального округу Корпало Г.В. відповідно до якої позивачу (ОСОБА_1.) було запропоновано придбати спірну частку. (про це ОСОБА_2 сам повідомляв неодноразово через своїх представників у судових засіданнях).

Ст. 147 ЦК України визначає, що купівля частки учасника товариства здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка пропонувалася для продажу третім особам. Відповідно ст. 147 ЦК України не надає права особі, яка наділяється переважним правом купівлі, вимагати від учасника, що відчужує свою частку, включення до договору інших умов, які на її погляд є істотними. Цивільним кодексом, а саме ст. 646 ЦК відповідь про згоду укласти договір на інших умовах ніж було запропоновано є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Як встановлено судом та як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача-1 з новими умовами що повинні були міститись в договорі купівлі продажу частки. Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 відмовився від пропозиції укласти договір купівлі-продажу корпоративних прав на умовах, що пропонувались третім особам.

Відповідачі ОСОБА_2 та ТзОВ «Торговий дім «СОФІ»обґрунтовують свою позицію тим, що ОСОБА_1 не скористався своїм переважним правом на купівлю частки в статутному фонді ТзОВ «Наукововиробниче підприємство «ІМВО». Крім цього останні обґрунтовують свою позицію й тим, що належним способом захисту прав позивача є подання позову про переведення на нього прав та обовязків покупця за укладеним договором, як це передбачено п.4 ст.362 ЦК України

Суд погоджується з твердженнями відповідачів за первісним позовом, що продаж учасником частки (її частини) з порушенням переважного права купівлі інших учасників не зумовлює недійсність такого правочину. У цьому разі будьякий учасник товариства має право предявити до суду позов про переведення на нього прав та обовязків покупця за аналогією з нормою ч. 4. ст. 362, отже первісний позов не підлягає до задоволення.

В даному випадку має місце продаж частки, що не була оплачена відповідачем-1 (ОСОБА_2), оскільки на момент відчуження не було свідоцтва, що видається товариством у випадку сплати учасниками часток в повному обсязі, як це передбачено ст. 52 Закону України «Про господарські товариства». Відповідно до ч. 2 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства»частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодекс України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте відповідно до узагальнень практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням ст. 4 ЦК. Виходячи з буквального тлумачення норм ст. 4 та ст. 203 ЦК зміст правочину має відповідати ЦК, іншим законам, які приймаються відповідно до Конституції України.

Крім того відчуживши несплачену частку Відповідач 1 ОСОБА_2 порушує права та інтереси ТзОВ «Наукововиробниче підприємство «ІМВО», оскільки відчужена частка в тій частині в якій вона не сплачена, чим порушив ст. 53 та 52 Закону України «Про господарські товариства».

Згідно із ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Однак, жодних доказів зворотнього суду не надано. У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України, лише власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, як і право звертатись за застосуванням передбачених у ст. ст. 392, 393 ЦК України способів захисту свого права. Враховуючи наведене, позовні вимоги за зустрічним позовом про визнання права власності на частку та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничне підприємство" "ІМВО" внести зміни до установчого договору та статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничне підприємство "ІМВО" про те, що учасниками товариства є ОСОБА_1 з часткою 55% у статутному фонді та товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Софі" з часткою 45% у статутному фонді, задоволенню не підлягають.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні первісного та зустрічного позову слід відмовити, однак підлягають до задоволення позовні вимоги третьої особи, що заявила їх та прийняті судом до спільного розгляду з первісним та зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідачів за позовом третьої особи з самостійними вимогами.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись ст.ст. 15,147,203,215,216,317,328,646, ЦК України, ст.ст. 52,53 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 33,34,43,49,82-85,116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Відмовити в задоволенні первісного позову

2.Відмовити в задоволенні зустрічного позову

3.Задоволити вимоги третьої особи, що їх заявила

4.Визнати недійсним договір купівліпродажу частки в статутному капіталі (фонді) Товариства з обмеженою твідповідальністю «Науково-виробниче підприємство «ІМВО»від 13.06.2008р., укладеного між ОСОБА_2 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «СОФІ»у м. Львові та посвідченого Пелех Оленою Зіновіївною, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області.

5.Стягнути з ОСОБА_2, м. Львів АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ІМВО», м. Львів АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ 19177304) 42,50грн. державного мита, 156,25грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Софі”, м. Львів вул. Городоцька, 359 (код ЄДРПОУ 30994948) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП «ІМВО», м. Львів АДРЕСА_1 (код ЄДРПОУ 19177304) 42,50грн. державного мита, 156,25грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.Скасувати заходи до забезпечення позову вжиті ухвалою господарського суду Львівської області №21/186 від 09.07.2008р.

8.Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК

Суддя Сало І.А.