Рішення № 52889163, 06.10.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/10678/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року Рівненський міський суд Рівненської області

в складі:

головуючого - Ореховської К.Е.

при секретарі - Шкіндер І.М.

з участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Омельчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Рівне» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки, заробітної плати та моральної шкоди.

ВСТАНОВИВ:

В провадження Рівненського міського суду надійшов позов ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Рівне» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки, заробітної плати та моральної шкоди.

В обґрунтуванні позову позивач зазначає, що з 20 грудня 1979 р. працювала в Обласному комунальному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Рівне» на різних посадах. В період з 10.11.2009 р. до 22.04.2015 р. працювала начальником відділу складського забезпечення. Згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) № 26-к від 22.04.2015 року звільнена на підставі ст. 41 п. 2 КЗпП України. При цьому, в порушення вимог ст. ст. 47 та 116 Кодексу законів про працю (КЗпП) України розрахунок проведений так і не був.

З 23.04.2015 р. працювала в Обласному комунальному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Рівне» на посаді інспектора бюро перепусток.

У зв'язку із заборгованістю по заробітній платі 15 червня 2015 р. подала роботодавцю заяву, в якій просила звільнити її з роботи за власним бажанням за ст. 38 ч. З КЗпП України - за невиконання роботодавцем вимог законодавства про працю та умов колективного договору (невиплата заробітної плати) з 16.06.2015 року.

Всупереч поданої заяви, наказом № 50-к звільнено з 16.06.2015 року за власним бажанням згідно ст. 38 ч. 1 КЗпП України.16.06.2015 року видано довідку № 340 в якій вказано про те, що станом на 16.06.2015 р. заборгованість по заробітній платі за період роботи на посаді начальника складської служби (до 22.04.2015 р.) становить 20 909,54 грн.

Згідно розрахункового листка за червень 2015 року борг за підприємством на кінець червня становив 1958,24 грн. До цього часу заборгованість по заробітній платі Відповідачем так і не виплачена.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд постановити рішення, яким стягнути з Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Рівне» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в загальному розмірі 22 867,78 гри. (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят сім гривень 78 кой.), середній заробіток по день фактичного розрахунку в розмірі 29 449,35 грн. (двадцять дев'ять тисяч чотириста сорок дев'ять гривень 35 коп.) та 5 000,00 грн. (П'ять тисяч гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник відповідача Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Рівне» заперечила проти задоволення позову, посилаючись на письмові заперечення, просила суд відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Рівне» на її користь середнього заробітку по день фактичного розрахунку в розмірі 29449, 35 грн. та стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. відмовити за необґрунтованістю та безпідставністю.

Оцінюючи пояснення позивача, надані в справі докази, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 20 грудня 1979 р перебувала у трудових відносинах Обласного комунального підприємства«Міжнародний аеропорт «Рівне» на різних посадах.

В період з 10.11.2009 р. до 22.04.2015 р. працювала начальником відділу складського забезпечення. Згідно наказу про припинення трудового договору (контракту) № 26-к від 22.04.2015 року. З 23.04.2015 р. працювала в Обласному комунальному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Рівне» на посаді інспектора бюро перепусток.

15 червня 2015 р. ОСОБА_1 подала роботодавцю заяву, в якій просила звільнити її з роботи за власним бажанням за ст. 38 ч. З КЗпП України - за невиконання роботодавцем вимог законодавства про працю та умов колективного договору (невиплата заробітної плати) з 16.06.2015 року.

Відповідно до довідки № 340 від 16.06.2015 р. станом на 16.06.2015 р. заборгованість по заробітній платі ще за період роботи ОСОБА_1 на посаді начальника складської служби (до 22.04.2015 р.) становила 20 909,54 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне» перед ОСОБА_1 по заробітній платі становить: 22 867,78 гри, (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят сім гривень 78 коп.).

Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку складає: 29 449,35 грн. (двадцять дев'ять тисяч чотириста сорок дев'ять гривень 35 коп.).

Відповідно до ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно п. 8.3 Колективного договору ОКП «Міжнародний аеропорт Рівне» заробітна плата виплачується у робочі дні не рідше двох разів на місяць у проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів або за письмовою згодою працівників один раз на місяць. Строк виплати заробітної плати - 8 та 23 число кожного місяця.

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується також у всіх випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи з середньої заробітної плати.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України від 06.11.1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Абзацом 1 пункту 2 вказаного Порядку встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Як передбачено п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. У випадку порушення вказаних прав особа має право звернутися до суду за їх захистом та відшкодуванням шкоди, якщо її завдано.

Як зазначено у п. 20 Постанові Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлений рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Сума заборгованості на день звернення до суду не погашена в установленому законом порядку.

Згідно з рішення Конституційного суду України від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від роботодавця, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

На момент розгляду справи підприємство розрахунку не провело. Тому, суд приходить до висновку , що позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Доводи представника відповідача про відсутність вини підприємства щодо невиплати заробітної плати не підтверджуються належними та допустимими доказами. В матеріалах справи наявна довідка про заборгованість заробітної плати позивачу та докази про її виплату як до подачи позовної заяви так і під час розгляду справи в суді.

У зв'язку з невиплатою з вини з Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Рівне» при звільненні позивачу всіх сум, що належали їй на день звільнення, суд прийшов до висновку, що товариство повинно виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати заборгованості по заробітній платі, який становить 30 985,65 грн., відповідно до розрахунку .

Крім того, за ст. 23 Цивільного кодексу (ЦК) України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. За ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права,.

Конституційний Суд України своїм Рішенням від 22.02.2012 р. у справі № 4-рп/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу, роз'яснив, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те. що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Разом з тим, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» (п. 25) визначено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Відповідно до п. 20 зазначеної Постанови, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором.

Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

Пояснення представника відповідача в тій частині ,що адміністрація підприємства неоднаразово зверталась до позивача з проханням отримати заробітну плату судом до уваги не береться , оскільки дане твердження не підтвердження допустимими доказами. А тому суд приходить до переконання , що відповідач безпідставно не виплатив заборгованість по заробітній платі. Така протиправна поведінка призвела до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків, пов'язаних з необхідністю протягом довгого часу витрачати сили та час на захист порушеного права.

А тому суд приходить до висновку , що діями Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Рівне» було завдано позивачу моральних страждань, яку позивач оцінює в 5 000,00 грн. та яка підлягає стягненню з відповідачу .

Враховую, що вимоги позивача повністю підтверджуються дослідженим в судовому засіданні доказами , суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, ст. ст. 116,117 КЗпП України, ст.23 ЦК України , керуючись ст.ст.10,11,57-60,88,208,209,212-215,218,223,224-228, 292,294 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Рівне» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки, заробітної плати та моральної шкоди- задовольнити.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Рівне» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в загальному розмірі 22 867,78 гри. (двадцять дві тисячі вісімсот шістдесят сім гривень 78 кой.).

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Рівне» на користь ОСОБА_1 середній заробіток по день фактичного розрахунку в розмірі 29 449,35 грн. (двадцять дев'ять тисяч чотириста сорок дев'ять гривень 35 коп.).

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Рівне» на користь ОСОБА_1 5 000 грн. (П'ять тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Міжнародний аеропорт «Рівне» на користь держави судовий збір в сумі 523, 17 гривень.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів із дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційними судом.

Суддя Рівненського міського суду К.Е.Ореховська