Рішення № 5287676, 12.02.2009, Господарський суд Чернігівської області

12.02.09

УКРАЇНА ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Чернігівської області 14000, м. Чернігів, тел. (0462) 77-99-18 проспект Миру, 20 Іменем України РІШЕННЯ

“ 06 ” лютого 2009 року справа № 18/330/21/11 (9/87-9/119)

За первісним позовом Відкритого акціонерного товариства „ПМК 210”

14000, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30

До Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

14000, м. Чернігів, АДРЕСА_1

про визнання договору дійсним

За зустрічним позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

14000, м. Чернігів, АДРЕСА_1

До Відкритого акціонерного товариства „ПМК 210”

14000, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30

про визнання договору недійсним

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, 14000, м. Чернігів, проспект Миру, 43 з позовом до:

1. Відкритого акціонерного товариства „ПМК 210”

14000, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30

2. Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

14000, м. Чернігів, АДРЕСА_1

про визнання договору недійсним

За участю у розгляді справи заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя А.С.Сидоренко

судді: М.П.Цимбал Нарожна; Т.Г.Оленич

Представники:

від ВАТ „ПМК 210”: Ковальчук О.О. предст., дов. від 30.11.2007р. № 30/11-07, Гончаренко О.В. предст., дов. від 05.05.2008р. № 122

від СПД ОСОБА_1: ОСОБА_4 предст., нотар. посв. дов. від 29.01.2009р. (в судовому засіданні 04.02.2009р.)

від третьої особи: Семеній М.В. гол. спец., дов. від 18.03.2008р. № 74-6-00972 (в судовому засіданні 04.02.2009р.), Скрипка М.Д. нач від., дов. від 05.02.2009р. № 10-6-00476

В судовому засіданні прийняла участь прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Козакова І.М., посв. від 05.09.2007р. № 133

Ухвалою голови господарського суду Чернігівської області від 21.09.2007р. справу № 9/87 9/119 передано на розгляд судді А.С.Сидоренко.

Ухвалою голови господарського суду Чернігівської області від 16.10.2007р., на підставі ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, призначений колегіальний розгляд справи у складі колегії суддів: А.С.Сидоренко (головуючий), І.А.Фетисова, Т.Г.Оленич.

Розпорядженням голови господарського суду Чернігівської області від 14.10.2008р. у складі колегії суддів здійснено заміну судді І.А.Фетисової суддею М.П.Цимбал Нарожною.

Ухвалою голови господарського суду Чернігівської області від 21.10.2008р., на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору продовжений на один місяць.

Ухвалами господарського суду від 31.10.2007р., від 19.03.2008р. та від 05.11.2008р. провадження у справі зупинялося до отримання результатів судових експертиз.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні з 04.02.2009р. по 06.02.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 06.02.2009р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

В лютому 2007 року відкрите акціонерне товариство „ПМК 210” (надалі ВАТ) звернулося з позовом до субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (надалі СПД) про визнання дійсним договору дарування від 17.12.2003р. обєкту незавершеного будівництва плавального басейну, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,136 га, укладеного між сторонами.

В обґрунтування позовних вимог ВАТ посилається на досягнення домовленості між сторонами щодо усіх істотних умов договору, повне виконання його умов сторонами та безпідставне ухилення СПД від нотаріального посвідчення договору, яке, на думку ВАТ, є обовязковим в силу положень ч. 3 ст. 244 та ст. 227 Цивільного кодексу УРСР.

СПД позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що обєкт незавершеного будівництва не являється нерухомим майном, а тому даний договір дарування не підлягає нотаріальному посвідченню. У звязку з цією обставиною СПД відмовився нотаріально посвідчити угоду.

Крім того, в березні 2007 року субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 подано зустрічний позов до відкритого акціонерного товариства „ПМК 210” про визнання недійсним договору дарування від 17.12.2003р. обєкту незавершеного будівництва плавального басейну, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,136 га, укладеного між сторонами.

Зустрічні позовні вимоги СПД обґрунтовував невідповідністю угоди вимогам закону, а саме ст. 19 Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва”.

ВАТ заперечило проти зустрічного позову з тих підстав, що ст. 19 Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва” містить обовязкові вимоги щодо змісту договорів купівлі-продажу обєктів незавершеного будівництва шляхом приватизації, а не імперативну норму щодо заборони відчуження цих обєктів. Також, ВАТ вказує на набрання даним Законом чинності лише 18.10.2000р. Його дія не поширюється на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, тобто зворотної сили в часі даний Закон не має. На момент укладення договору купівлі продажу державного майна обєкту незавершеного будівництва плавального басейну від 28.01.2000р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та фізичною особою ОСОБА_1 був чинний Указ Президента України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва” від 28.05.1999р. № 591/99. Пункт 22 даного Указу вказував, що обов'язковою умовою приватизації об'єктів незавершеного будівництва є, зокрема, заборона продажу об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, до моменту завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію. Така умова міститься і в п.п. 5.1.4 п. 5.1 договору купівлі продажу державного майна обєкту незавершеного будівництва плавального басейну від 28.01.2000р. Отже умовами договору було покладено на ОСОБА_1 обовязок не продавати обєкт, обмежень щодо його дарування законодавством та договором встановлено не було.

Крім того, ВАТ було подано заяву від 04.04.2007р. № 04-04/07 (том І, а.с. 92) про застосування до зустрічного позову СПД позовної давності.

Ухвалою господарського суду від 13.03.2007р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні СПД було залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області (надалі РВ ФДМУ).

29.03.2007р. заступником прокурора Чернігівської області було подано заяву про вступ у справу з метою захисту інтересів держави в особі РВ ФДМУ.

В квітні 2007 року РВ ФДМУ вступило у справу в якості третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, подавши позов до відкритого акціонерного товариства „ПМК 210” та субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування від 17.12.2003р. обєкту незавершеного будівництва плавального басейну.

Підставою заявленого позову РВ ФДМУ (з урахуванням заяви про зміну підстави позову від 27.01.2009р. № 10-6-00330) являється невідповідність угоди вимогам закону, а саме ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу УРСР. Третя особа вказує, що у відповідності з ст. 47 Цивільного кодексу УРСР недодержання нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди. Такі угоди вже є недійсними у момент їх укладення незалежно від предявлення позову і рішення суду. Суди можуть лише констатувати (встановлювати) факт недійсності чи дійсності угод.

Про факт укладення договору дарування між ВАТ та СПД третя особа дізналася лише 16.03.2007р. під час розгляду Деснянським районним судом міста Чернігова справи за позовом РВ ФДМУ до ОСОБА_1 про визнання незаконності володіння обєктом незавершеного будівництва та вилучення його з незаконного володіння.

Додатково РВ ФДМУ вказує, що на момент винесення рішення по даній справі обєкт незавершеного будівництва плавального басейну, згідно з актом державного виконавця від 12.03.2008р., знаходиться у державній власності, законність якого було підтверджено ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 22.08.2008р.

ВАТ заперечило проти заявленого третьою особою позову з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву СПД.

04.02.2009р. СПД було подано до господарського суду заяву про відмову від зустрічного позову до ВАТ та визнання первісного позову ВАТ. В обґрунтування даної заяви СПД посилається на постанову Вищого господарського суду України від 11.09.2007р. по даній справі та на заяву ВАТ про застосування позовної давності до позовних вимог СПД. Також СПД просить відмовити в задоволенні позовних вимог РВ ФДМУ.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем.

Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши заяву СПД, колегія суддів вважає за можливе прийняти його відмову від зустрічного позову та визнання первісного позову ВАТ, оскільки такі дії СПД не суперечать законодавству та не порушують нічиї права та охоронювані законом інтереси.

До прийняття відмови СПД від зустрічного позову господарський суд роз'яснив його представнику наслідки відповідних процесуальних дій.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора, повноважних представників сторін та третьої особи, зясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «ПМК-210»зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 28.09.1994р.

ОСОБА_1 зареєстрований в якості субєкта підприємницької діяльності Деснянською районною радою міста Чернігова 27.08.2002р.

28 січня 2000 року між РВ ФДМУ та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений договір купівлі продажу державного майна обєкту незавершеного будівництва плавального басейну, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_2

Даний договір в цей же день було посвідчено нотаріально приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Шмунєвською Л.А. (реєстровий номер 206).

Згідно умов даного договору ОСОБА_1 отримав у власність вищевказаний обєкт незавершеного будівництва за ціною 20000,00 грн.

Підпунктами 5.1.3, 5.1.4 п. 5.1 договору купівлі продажу від 28.01.2000р. на ОСОБА_1 були покладені обовязки по завершенню будівництва обєкта без збереження основного профілю, забезпеченню введення його в експлуатацію до 01.02.2005р., а також не продавати обєкт незавершеного будівництва та земельну ділянку на якій розташований цей обєкт до моменту завершення будівництва та введення в експлуатацію.

Додатковою угодою від 03.03.2000р., посвідченою нотаріально приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Шмунєвською Л.А. (реєстровий номер 618), до договору купівлі продажу державного майна обєкту незавершеного будівництва плавального басейну від 28.01.2000р. були внесені зміни в частині термінів розрахунку за придбаний обєкт надано розстрочку платежу строком на 5 років на залишок несплаченої суми 9678,00 грн.

На підставі договору від 24.10.2000р., укладеного між виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та ОСОБА_1, останній отримав у тимчасове користування строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,136 га для обслуговування незавершеного будівництва.

17 грудня 2003 року між ВАТ та СПД було укладено договір дарування згідно умов якого СПД передав безоплатно у власність ВАТ обєкт незавершеного будівництва плавального басейну, що розташований за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 0,136 га. Вартість обєкта була визначена сторонами в розмірі 20000,00 грн.

У відповідності з актом прийому передачі від 17.12.2003р. до договору дарування, обєкт незавершеного будівництва плавального басейну був переданий від СПД до ВАТ.

Договір дарування та акт прийому передачі підписані СПД і головою правління ВАТ Сороновичем Л.І. та скріплені печаткою ВАТ.

10 лютого 2004 року ВАТ звернулося до СПД з листом № 10-02/04 яким повідомило про необхідність нотаріально посвідчити договір дарування від 17.12.2003р., оскільки законодавством, чинним на момент укладення договору, було передбачено обовязкове нотаріальне посвідчення даного виду угод (ч. 3 ст. 244 та ст. 227 Цивільного кодексу УРСР).

СПД листом від 10.03.2004р. № 14 повідомив ВАТ про відмову від нотаріального посвідчення договору дарування від 17.12.2003р. Свою відмову СПД мотивував тим, що обєкт незавершеного будівництва не являється нерухомим майном, а тому в даному випадку не підлягають застосуванню правила ст. 227 Цивільного кодексу УРСР. На думку СПД, для угод даного виду ч. 2 ст. 244 Цивільного кодексу УРСР встановлено просту письмову форму.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 14.06.2005р. по справі № 2-3073/2005, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Чернігівської області від 02.09.2005р. та Верховного Суду України від 02.10.2006р., розірвано договір від 28.01.2000р. купівлі продажу державного майна обєкту незавершеного будівництва плавального басейну, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_2, укладений між РВ ФДМУ та фізичною особою ОСОБА_1 та зобовязано останнього повернути до державної власності обєкт приватизації.

Підставою для розірвання договору в судовому порядку являлося невиконання ОСОБА_1 своїх зобовязань по завершенню будівництва обєкта без збереження основного профілю та забезпеченню введення його в експлуатацію до 01.02.2005р.

У відповідності з актом державного виконавця від 12.03.2008р., рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 14.06.2005р. виконано шляхом передачі обєкта незавершеного будівництва представнику РВ ФДМУ без проектної документації.

Приймаючи рішення по даній справі, колегія суддів виходить з наступного:

Згідно ч. 1 ст. 47 Цивільного кодексу УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

За змістом ст. 244 Цивільного кодексу УРСР, договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений.

Договір дарування громадянином майна державній, кооперативній або іншій громадській організації укладається в простій письмовій формі.

До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 цього Кодексу.

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (ст. 227 Цивільного кодексу УРСР).

Оскільки обєкт незавершеного будівництва не являється нерухомим майном, колегія суддів вважає, що до договору дарування від 17.12.2003р. не підлягають застосуванню правила статті 227 Цивільного кодексу УРСР.

Втім, даний договір підлягає нотаріальному посвідченню на підставі ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу УРСР, адже вартість подарованого майна становить 20000,00 грн. (п. 5 договору).

Частиною 2 ст. 47 Цивільного кодексу УРСР було передбачено, що якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

На виконання вказівок, зазначених у постанові Вищого господарського суду України від 11.09.2007р. по даній справі, під час її нового розгляду господарським судом було витребувано у ВАТ та СПД оригінали договору дарування від 17.12.2003р.

ВАТ на вимогу суду надало оригінали договору дарування від 17.12.2003р. та акту прийому передачі від 17.12.2003р. до договору дарування, які були залучені до матеріалів справи (том ІІ, а.с. 54, 55).

СПД оригіналів відповідних документів не надав, пояснюючи це їх втратою за обставин, яких він не памятає. Можливою підставою вибуття у нього документів він вважає крадіжку портфелю з документами з його власного автомобіля, яка трапилась 19.06.2006р. Дана обставина встановлена постановою господарського суду Чернігівської області від 09.10.2007р. по справі № 18/312 за позовом Державної податкової інспекції у місті Чернігові до закритого акціонерного товариства інвестиційної компанії „Спаський форум”, президентом якої являється СПД ОСОБА_1, яка набрала законної сили.

Ухвалою господарського суду від 31.10.2007р. по даній справі було призначено технічну експертизу документів, проведення якої доручено Чернігівському відділенню Київського науково дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертів були поставлені питання щодо відповідності дати на договорі дарування від 17.12.2003р. та акті прийому передачі до договору дарування від 17.12.2003р. з часом фактичного виготовлення даних документів та щодо періоду виготовлення договору дарування і акту прийому передачі до договору дарування.

Як вбачається із висновку судово технічної експертизи документів № 1522-1524-Ц, складеного 04.12.2007р., вирішити питання відповідності дати на договорі дарування та акті прийому передачі до договору дарування з часом фактичного виготовлення даних документів не виявилося можливим через відсутність зразків, необхідних для порівняльного дослідження, а також через те, що ці питання вирішуються комплексним дослідженням із залученням експертів з різних галузей знань та використанням технічних засобів і інструментальних методів, яких у відділенні інституту немає.

Договір дарування від 17.12.2003р. та акт прийому передачі до договору дарування від 17.12.2003р. виконувались за допомогою одного і того ж струйного принтера ймовірніше за все в один і той же час. Відповісти на це питання в категоричній формі не виявилося можливим через причини вказані вище.

При дослідженні даних документів ознак, які свідчили б про їх виготовлення шляхом монтажу за допомогою компютерної або копіювально розмножувальної техніки, не виявлено.

Ухвалою господарського суду від 19.03.2008р. по даній справі було призначено повторну технічну експертизу документів, проведення якої доручено Одеському науково дослідному інституту судових експертиз.

16 липня 2008 року матеріали справи були повернуті експертною установою до господарського суду без проведення експертизи у зв'язку з відсутністю фахівців з цього виду дослідження по затвердженій методиці.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2008р. по даній справі було призначено повторну технічну експертизу документів, проведення якої доручено Київському науково дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до Повідомлення про неможливість надання висновку по експертизі документів з встановленням часу їх складання від 11.12.2008р. № 11518, наявна у експерта методика дозволяє встановлювати абсолютний час виконання записів та підписів лише при наявності порівняльних зразків датованих документів із записами, які гарантовано виконані у досліджуваний проміжок часу такими ж пастами кулькових ручок. Як слідує з матеріалів справи, такі порівняльні зразки не можуть бути надані. Наявна у експерта методика не дозволяє встановлювати абсолютний час складання записів, виконаних у 2003 році, а обладнання, необхідне для проведення таких досліджень, на даний час в експертній установі не працює.

Також відсутня можливість встановити абсолютний час складання записів, виконаних за допомогою друкуючих пристроїв, а також абсолютний час складання реквізитів документів, виконаних чорнилом.

До того ж, є неможливим встановити чи були виконані реквізити на договорі дарування від 17.12.2003р. та на акті прийому передачі до договору дарування від 17.12.2003р. в грудні 2003 року або в інший час.

Згідно листа ВАТ від 20.11.2007р. № 688, в період з 2003 по 2007 рік між ВАТ та СПД, окрім договору дарування від 17.12.2003р., ніяких договорів чи угод не укладалося, що в свою чергу виключає можливість надати такі документи на запит експертної установи для проведення порівняльних досліджень. Договір дарування від 17.12.2003р. виконувався не за допомогою офісної техніки ВАТ, оскільки остання з'явилася у ВАТ лише в кінці 2006 року.

Таким чином, в результаті вжитих господарським судом усіх можливих заходів з метою встановлення відповідності дати на договорі дарування від 17.12.2003р. та акті прийому передачі до договору дарування від 17.12.2003р. з часом фактичного виготовлення даних документів та щодо періоду їх виготовлення, з'ясувати це питання виявилося неможливим.

Також, під час нового розгляду справи господарським судом було зясовано питання щодо відображення сторонами договору від 17.12.2003р. операції з дарування обєкта незавершеного будівництва в їх бухгалтерському та податковому обліку.

Для цього судом було витребувано від сторін відповідну бухгалтерську документацію на предмет взяття такого обєкту на облік.

СПД бухгалтерської документації не надав, пояснюючи її відсутність крадіжкою портфелю з документами з його власного автомобіля, яка трапилась 19.06.2006р. (постанова господарського суду Чернігівської області від 09.10.2007р. по справі № 18/312).

В судовому засіданні представник СПД пояснив, що на момент винесення рішення по даній справі викрадені документи не знайдені і не відновлені.

Крім того, СПД зазначає, що він являється субєктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи і чинним законодавством на нього не покладено обовязку ведення балансу з розшифровкою його статей з якого було б видно вибуття зі складу основних фондів обєкту незавершеного будівництва плавального басейну або постановка його на облік по балансу, підприємці ведуть лише податковий облік. Для підтвердження витрат, які можна віднести до складу валових, фізичній особі підприємцю достатньо первинних документів, а оскільки в даній ситуації при укладенні договору дарування він ніяких реальних витрат не поніс та доходів не отримав, то дана операція і не повинна відображатись у податковому обліку.

За клопотанням ВАТ ухвалою господарського суду від 31.10.2007р. по справі була призначена судово економічна експертиза, проведення якої доручено Чернігівському відділенню Київського науково дослідного інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку судово економічної експертизи № 1525-1526-Ц, складеного 22.02.2008р.:

- документально та нормативно підтверджується оприбуткування ВАТ обєкта незавершеного будівництва плавального басейну, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 0,136га;

- за даними бухгалтерського обліку ВАТ обєкт незавершеного будівництва обліковується станом на 01.01.2004р.;

- обєкт незавершеного будівництва рахується у ВАТ на рахунку бухгалтерського обліку 15 „Капітальні інвестиції”;

- у платника податку у відповідності до норм діючого податкового законодавства обєкт незавершеного будівництва не впливає на формування даних податкової звітності.

У звязку з тим, що ВАТ в податковому обліку не створено обєкт основних фондів, тобто обєкт незавершеного будівництва, тому не має нормативного підгрунття для застосування вимог підпунктів 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, тобто нарахування амортизації, що підтверджується даними податкового обліку підприємства за період 2004 2006 р.р.

- результатами дослідження підтверджується, що дані бухгалтерського обліку ВАТ за 2004 2006 р.р. (в частині відображення обєкту незавершеного будівництва) відповідають даним статистичної звітності (в тій же частині) за той же період.

Враховуючи відсутність облікових регістрів, головної книги, статистичної звітності за 2003 рік на підставі акту про виділення до знищення справ (документів), що не підлягають зберіганню, підтвердити чи спростувати висновок, що дані бухгалтерського обліку ВАТ за 2003 рік (в частині відображення обєкту незавершеного будівництва) відповідають даним статистичної звітності (в тій же частині) за той же період не представляється можливим;

- результатами дослідження підтверджується, що дані інвентаризації майна ВАТ щодо обєкту незавершеного будівництва за 2006 2007 р.р. відповідають даним бухгалтерського обліку за цей же період.

Підтвердити чи спростувати висновок щодо відповідності даних інвентаризації майна ВАТ щодо обєкту незавершеного будівництва за 2004 2005 р.р. даним бухгалтерського обліку за цей же період не представляється можливим, оскільки згідно довідки від 29.01.2008р. № 29/01-01 на підприємстві станом на 01.01.2005р. та в 2005 році інвентаризація майна не проводилась.

У відповідності з ст. ст. 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши докази, подані учасниками судового процесу, колегія суддів приходить до висновку про те, що між ВАТ та СПД фактично було укладено та виконано договір дарування від 17.12.2003р.

Даний висновок підтверджується оригіналами договору дарування від 17.12.2003р. та акту прийому передачі до договору дарування від 17.12.2003р., а також висновком судово економічної експертизи.

Судом відхиляються заперечення третьої особи проти фактичного виконання сторонами умов договору дарування від 17.12.2003р. з посиланням на здійснення СПД платежів за обєкт незавершеного будівництва в 2004 та 2005 роках, оскільки за умовами додаткової угоди від 03.03.2000р. до договору купівлі продажу від 28.01.2000р. ОСОБА_1 була надана розстрочка платежу строком на 5 років на залишок несплаченої суми 9678,00 грн.

Довідки, складені ОСОБА_1 в травні 2004 року та січні 2005 року, в яких він повідомляв РВ ФДМУ про стан виконання своїх зобовязань за договором від 28.01.2000р., зокрема, про невідчуження обєкту незавершеного будівництва суперечать іншим доказам по справі. Однак за достовірність інформації, вміщеної у довідках, несе відповідальність виключно ОСОБА_1

За наслідками звернення РВ ФДМУ до прокуратури Чернігівської області про наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину при укладенні договору дарування від 17.12.2003р., прокуратурою відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України у звязку з відсутністю в діях ознак злочину.

На думку суду, в момент укладення договору дарування від 17.12.2003р. ОСОБА_1 не був обмежений у праві розпорядження своїм майном (об'єктом незавершеного будівництва) шляхом його дарування. В його діях не має порушення ст. 19 Закону України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва”, яка визначає однією з обов'язкових умов приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, заборону відчуження об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, до завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію.

Цей Закон набрав чинності 18.10.2000р., тобто вже після укладення між РВ ФДМУ та ОСОБА_1 договору від 28.01.2000р. купівлі продажу державного майна обєкту незавершеного будівництва плавального басейну, і зворотної сили він не має.

На момент укладення договору купівлі продажу від 28.01.2000р. був чинний Указ Президента України „Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва” від 28.05.1999р. № 591/99. Пункт 22 даного Указу вказував, що обов'язковою умовою приватизації об'єктів незавершеного будівництва є, зокрема, заборона продажу об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, до моменту завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію. Така умова міститься і в п.п. 5.1.4 п. 5.1 договору купівлі продажу від 28.01.2000р. Отже умовами договору було покладено на ОСОБА_1 обовязок не продавати обєкт, обмежень щодо його дарування законодавством та договором встановлено не було.

Також, не впливає на вирішення спору по даній справі обставина щодо розірвання на підставі рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 14.06.2005р. по справі № 2-3073/2005 договору від 28.01.2000р. купівлі продажу державного майна обєкту незавершеного будівництва плавального басейну, укладеного між РВ ФДМУ та фізичною особою ОСОБА_1, адже дане рішення набрало законної сили 02.09.2005р., тобто також після укладення між ВАТ та СПД договору дарування від 17.12.2003р.

Враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин щодо укладення та виконання ВАТ і СПД договору дарування від 17.12.2003р., а також підтвердження матеріалами справи факту ухилення СПД від його нотаріального посвідчення, колегія суддів вважає позовні вимоги ВАТ про визнання договору дійсним обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

У звязку з прийняттям господарським судом відмови від зустрічного позову СПД про визнання договору дарування від 17.12.2003р. недійсним, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Позовні вимоги РВ ФДМУ про визнання договору дарування від 17.12.2003р. недійсним з підстав невідповідності його вимогам ч. 1 ст. 244 Цивільного кодексу УРСР задоволенню не підлягають, зважаючи на висновок суду про необхідність визнання даного договору дійсним.

Крім того, колегія суддів вважає, що задоволення позовних вимог третьої особи не призведе до поновлення її порушених прав або охоронюваних законом інтересів, оскільки вона не є стороною оспорюваної угоди, а також враховуючи фактичне виконання рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 14.06.2005р. по справі № 2-3073/2005 про повернення до державної власності обєкту приватизації.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи третьої особи про те, що в силу ст. 47 Цивільного кодексу УРСР, угода, яка не була нотаріально посвідчена, є недійсною в момент її укладення незалежно від предявлення позову і рішення суду.

На відміну від Цивільного кодексу України 2003 року Цивільний кодекс УРСР не містив поняття нікчемності правочинів правочинів, недійсність яких прямо встановлена законом і визнання їх недійсними судом не вимагається. На підставі ст. 47 Цивільного кодексу УРСР угоди, які не були нотаріально посвідчені, визнаються недійсними лише в судовому порядку.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 47, 48, 227, 244 Цивільного кодексу УРСР, ст. ст. 22, 32, 33, 43, 49, 78, 80, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов відкритого акціонерного товариства „ПМК 210” задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір від 17.12.2003р. дарування обєкту незавершеного будівництва плавального басейну, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 0,136 га, укладений між відкритим акціонерним товариством „ПМК 210” (код 01037809) та субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (код НОМЕР_1).

Прийняти відмову від зустрічного позову субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору від 17.12.2003р. дарування обєкту незавершеного будівництва плавального басейну, припинивши провадження у справі в цій частині.

Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Чернігівській області відмовити в позові повністю.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 в Чернігівській філії Банку „БІГ ЕНЕРГІЯ”, м. Чернігів, МФО 353508, код НОМЕР_1) на користь відкритого акціонерного товариства „ПМК 210”, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30 (р/р 2600630218900 в ЧОД „Укрсоцбанк”, м. Чернігів, МФО 353014, код 01037809) 85 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та 4409 грн. 60 коп. витрат за проведення судової експертизи.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя А.С.Сидоренко

Суддя М.П.Цимбал-Нарожна

Суддя Т.Г.Оленич

Рішення підписано 11 лютого 2009 року