Рішення № 5287139, 13.03.2009, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

13.03.2009р.Справа №14/7

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Миргородський хлібозавод", вул. гоголя, 169, м. Миргород, Полтавська область, 37600

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 2441,38 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники сторін:

від позивача: Родік О.В., дов. б/н від 01.01.2009 р.

від відповідача: не з'явився (повідомлений належним чином)

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення боргу за неналежне виконання умов договору поставки № 28 від 01.01.2008 року в сумі 4781,38 гривень, а також заява № 80 від 04.02.2009 р. про зменшення розміру позовних вимог до суми 2441,38 гривень.

Позивачем подано заяву № 80 від 04.02.2009 р. про зменшення розміру позовних вимог до суми 2441,38 гривень.

Суд заяву прийняв до розгляду.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (див. п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 р. № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року").

Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 2441,38 гривень.

Відповідач відзив на позов та документи, витребувані ухвалою № 14/7 від 05.03.2009р. докази не подав, у судове засідання свого представника не направив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (особиста розпис на звороті ухвали суду від 05.03.2009 р. - в матеріалах справи).

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані сторонами докази, всебічно, повно та об'єктивно розглянувши в судовому засіданні всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника позивача суд встановив, що 01.01.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством "Миргородський хлібозавод", м. Миргород (надалі Позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, с. Хомутець, Миргородський район (надалі Відповідач) було укладено договір поставки № 1.

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору Постачальник (Позивач у справі) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити і поставити продукцію (товар), а Покупець (Відповідач у справі) зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти і оплатити вартість такої продукції.

Загальна кількість продукції визначалася згідно із заявкою. Відповідно до п. 5.1.1. договору оплата за поставлену продукцію здійснювалась по факту поставки товару. Передача товару відповідно до п. 6.5. договору здійснювалась на склад Покупця (Відповідач у справі) за супровідними документами. Поставка товару відбувалася на протязі всього терміну дії договору. Згідно з п. 9.1. договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2008 р., але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторін.

Взяті на себе зобов'язання по договору Позивач виконав в строк та у повному обсязі. Відповідач вчасно за отриману продукцію не розрахувався.

28.11.2008 р. за вих. № 868 на адресу Відповідача була направлена претензія відповідно до п. 8.1. договору. відповіді на вказану претензію Відповідач не надав, але частково розрахувався за поставлену продукцію.

На момент розгляду справи та прийняття рішення по ній заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 2441,38 гривень, яку і просить стягнути останній.

Вимоги Позивача обгрунтовані, підтверджені наданими доказами та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Позивачем у відповідності до вимог статей 32-33, 36 ГПК України подано належні докази, які містяться в матеріалах справи, що дають підстави суду задовольнити позовні вимоги та стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість в сумі 2441,38 гривень, витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 гривень державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 гривень.

Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1 на користь Відкритого акціонерного товариства "Миргородський хлібозавод", вул. Гоголя, 169, м. Миргород, 37600 (р/р 26000000703001 в ВАТ "Індекс-банк", МФО 331661, код ЗКПО 00376975; р/р 26002323819067 в КБ "Приватбанк", МФО 331401) заборгованість в сумі 2441,38 гривень, витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 гривень державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Іваницький О.Т.