Постанова № 52869610, 11.10.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2010 р. Справа № 2a-401/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Шварговському Д.Д.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Європ ОСОБА_3 компані", вул. Озаркевича, 11/4,м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 20,м. Івано-Франківськ,76000

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європ партнер компані», звернулось з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Івано-Франківську від 28.01.2010 року за №0000202302/0 на суму 1 784 780 грн. , з яких 1 189 853 грн. за основним платежем та 594 927 грн., штрафних санкцій, №0000212302/0 на суму 1427823грн., з яких 951882 грн., за основним платежем та 475 941 грн., штрафних санкцій, №0000062201/0 на суму 89 058 грн.78коп., з яких 29686 грн. за основним платежем та 59372грн.52коп. штрафних санкцій, та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.01.2010 року за №0000042201/0 на суму 429 807 грн. 07 коп., №0000052201/0 на суму 680 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Івано-Франківську від 28.01.2010 року за №0000202302/0 на суму 1 784 780 грн. , з яких 1 189 853 грн. за основним платежем та 594927 грн. штрафних санкцій та за №0000212302/0 на суму 1 427 823 грн., з яких 951882грн. за основним платежем та 475 941 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що покупець не несе відповідальності за несплату ПДВ продавцем та недостовірність відомостей про нього, внесених до ЄДРПОУ, за умови необізнаності покупця щодо такої. Крім того, представник позивача вважає необґрунтованими припущення податкового органу в акті перевірки щодо укладення договорів з ТзОВ «Т.А.В.-Інжиніринг» та ТзОВ «Альта-Прайс-Груп-Системс» не для реального настання правових наслідків, а з метою зменшення належних до сплати податкових платежів, на підставі яких податковим органом зроблено висновок про нікчемність даних правочинів. В контексті норм Законів України Про податок на додану вартість та Про оподаткування прибутку підприємств, представник позивача зазначила, що декларування позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в сумі 951882грн. та податку на прибуток на загальну суму 1 189 853 грн., є правомірними.

Крім того, в судовому засіданні подала заяву про зменшення розміру позовних вимог, та просила суд не брати до уваги та не розглядати позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську за №0000062201/0 на суму 89 058 грн.78коп., з яких 29686 грн. за основним платежем та 59372грн.52коп. штрафних санкцій, та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за №0000042201/0 на суму 429 807 грн. 07 коп., №0000052201/0 на суму 680 грн. від 28.01.2010 року.

Враховуючи вимоги ч.1 ст. 51 КАС України, судом прийнято заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Таким чином, предметом судового розгляду, є скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Івано-Франківську від 28.01.2010 року за №0000202302/0 на суму 1 784 780 грн., з яких 1 189 853 грн. за основним платежем та 594 927 грн. штрафних санкцій, №0000212302/0 на суму 1 427 823 грн., з яких 951882 грн. за основним платежем та 475941грн. штрафних санкцій.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, в обґрунтування чого, вказав на те, що в розумінні ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст.2 Бюджетного кодексу України, ст.3 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, договори, укладені між позивачем та ТзОВ «Т.А.В.-Інжиніринг», позивачем та ТзОВ «Альта-Прайс-Груп-Системс» є нікчемними, тому заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в сумі 951 882 грн. (з яких за грудень 2007 року на суму 43 667 грн., січень 2008 року на суму 488215грн., вересень 2008 року на суму 420 000 грн.) та податку на прибуток на загальну суму 1 189 853 грн. ( з яких за четвертий квартал 2007 року в сумі 54 584 грн. та перший , третій квартал 2008 року на суму 1 135 269 грн. ) за операціями, проведеними позивачем на підставі нікчемних правочинів, є неправомірними . З огляду на встановлення під час перевірки порушення позивачем норм чинного цивільного, господарського та податкового законодавства , представник відповідача зазначив, що податковим органом правомірно винесено спірні податкові повідомлення-рішення. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши зібрані в справі докази та надавши їм належної правової оцінки, суд встановив наступне.

ДПІ в м. Івано-Франківську проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_3 Компані» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 роки, за результатами якої податковим органом складено Акт від 20.01.2010 за № 747/23-2/33646116.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 28.01.2010 року №0000202302/0 на суму 1 784 780 грн. (з яких 1 189 853 грн. за основним платежем та 594 927 грн. штрафних санкцій) та №0000212302/0 на суму 1 427 823 грн. (з яких 951882 грн. за основним платежем та 475 941 грн. штрафних санкцій).

Судом, в ході судових засідань досліджено акт перевірки від 20.01.2010 року за № 747/23-2/33646116 та документи, долучені ДПІ в м. Івано-Франківську до заперечення на позовну заяву №5523/10/10-059/380 від 04.03.2010 року, які знаходяться в матеріалах справи .На підставі зазначених документів та пояснень представників відповідача в судовому засіданні судом зясовано, що податковим органом, зокрема, встановлено порушення позивачем п.3.1ст.3, п.5.1, пп.5.2п.5.2, пп.11.2.1п.11.2,ст.11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (що полягає у заниженні позивачем податку на прибуток на загальну суму 1 189 853 грн., з яких за четвертий квартал 2007 року в сумі 54584 грн. та перший, третій квартал 2008 року на суму 1 135 269 грн.); пп.7.2.1,пп.7.2.6п.7.2,пп.7.4.1п.7.4,пп.7.5.1п.7.5ст.7 Закону України Про податок на додану вартість (що полягає у заниженні позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, в сумі 951 882 грн., з яких за грудень 2007 року на суму 43 667 грн., січень 2008 року на суму 488 215 грн., вересень 2008 року на суму 420 000 грн.).

На думку податкового органу, зазначені порушення виникли у звязку із укладенням між позивачем та ТзОВ «Т.А.В.-Інжиніринг», позивачем та ТзОВ «Альта-Прайс-Груп-Системс» договорів на пусконалагоджувальні та технічні роботи від 19.07.2008 року за №02/07-08 та купівлі-продажу від 26.12.2007 року за №04/12-07, що в свою чергу, дає підстави для висновку податкового органу про те, що зазначені договори в силу ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України , ст.2 Бюджетного кодексу України, ст.3 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами є нікчемними. Зазначений висновок податкового органу зроблено на підставі листів ДПІ в Печерському районі м. Києва за №15371/7/15-810 від 01.07.2009 року, ДПА у м. Києві №3663/7вх/26-31515 від 05.11.2008 року, протоколу допиту свідка від 16.12.2009 року, письмового пояснення від 25.03.2009 року, ухвали господарського суду м. Києва від 29.12.2008 року у справі №49/114-б, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Не погоджуючись із висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки від 20.01.2010 року за № 747/23-2/33646116, та винесеними на підставі цього акту податковими повідомленнями-рішеннями від 28.01.2010 року за №0000202302/0 на суму 1 784 780 грн. (з яких 1189853 грн. за основним платежем та 594 927 грн. штрафних санкцій), №0000212302/0 на суму 1 427 823 грн.( з яких 951882 грн. за основним платежем та 475 941 грн. штрафних санкцій) , позивачем оскаржено ці податкові повідомлення-рішення в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд вважає вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Івано-Франківську від 28.01.2010 року за №0000202302/0 та №0000212302/0 необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 1 частини 1 статті 11 Закону України Про державну податкову службу в Україні органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

У відповідності до ч.6 ст.11-1 зазначеного закону, ДПІ в м. Івано-Франківську проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Європ ОСОБА_3 Компані з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009 роки, за результатами якої податковим органом складено Акт від 20.01.2010 року за № 747/23-2/33646116.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначений Акт перевірки містить документальне підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з ТзОВ «Т.А.В.-Інжиніринг» та ТзОВ «Альта-Прайс-Груп-Системс» Викладені в Акті перевірки висновки зроблені на підставі документів, поданих позивачем за період, що перевірявся та листів ДПІ в Печерському районі м. Києва за №15371/7/15-810 від 01.07.2009 року, ДПА у м. Києві за №3663/7вх/26-31515 від 05.11.2008 року, протоколу допиту свідка від 16.12.2009 року, письмового пояснення від 25.03.2009 року, ухвали господарського суду м. Києва від 29.12.2008 року у справі №49/114-б, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Вищенаведене, на думку суду, свідчить про те, що висновки податкового органу зроблено у відповідності до пункту 1.7 наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства. Згідно зазначеного пункту, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Тому факти, викладені в Акті перевірки, суд вважає належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладені між позивачем та ТзОВ «Т.А.В.-Інжиніринг», позивачем та ТзОВ «Альта-Прайс-Груп-Системс» договори не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких договорів нікчемними, та відповідно, визнання неправомірними заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1 189 853 грн. та суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, в сумі 951 882 грн. При цьому суд врахував листи ДПІ в Печерському районі м. Києва за № 3002/7/23-1-10 від 01.03.2010року, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за № 4079/7/10-008 від13.03.2010 року та №5554/7/10-010 від 02.04.2010 року, ДПА у м. Києві №3663/7вх/26-31515 від 05.11.2008 року, протоколи допиту свідка від 04.02.2010 року та 23.03.2010 року, висновки експерта від 08.04.2010 року та 12.05.2010 року, якими підтверджується факт відсутності ТзОВ «Т.А.В.-Інжиніринг» та ТзОВ «Альта-Прайс-Груп-Системс» за їх юридичною адресою та здійснення ними фінансово-господарської діяльності та копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, згідно пп.1.4.13.п.1.4 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом ДПА України від 18.04.2008 року за №266 з наступними змінами і доповненнями, позапланова виїзна перевірка (документальна) (далі - позапланова виїзна перевірка) - перевірка платника ПДВ, яка не передбачена в планах роботи органу ДПС і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених Законом N509 ( 509-12 ). У ході позапланової перевірки проводиться комплекс заходів, спрямованих на визначення достовірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість або бюджетного відшкодування. При виявленні невідповідності розміру податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих контрагентами, проводиться одночасна перевірка продавця і покупця, при якій забезпечується взаємодія підрозділів податкового контролю державних податкових інспекцій контрагентів.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що висновки податкового органу щодо визнання угод нікчемними , зроблені з дотриманням розділу 5 вищезазначених Методичних рекомендацій. Тому суд вважає, що дослідження питання щодо нікчемності угод, укладених позивачем з ТзОВ «Т.А.В.-Інжиніринг» та ТзОВ «Альта-Прайс-Груп-Системс», є таким що вчинено з дотриманням норм чинного законодавства України та в межах повноважень, наданих відповідачу, що в свою чергу є дотриманням частини другої статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд врахував наступне .

Згідно з частиною першою ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом частини другої ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. А відповідно ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Наведене дає підстави для висновку суду про те, що нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з частиною першою ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави. Наведену норму суд застосовує з врахуванням положень ст. 228 Цивільного кодексу України: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. . Як зазначено у частині другій ст. 215 цього ж Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України за №982/13/13-09 від 06.07.2009 року та постанові Верховного Суду України від 25.09.2007 року за позовом ДПА у Волинській області до ВАТ "Луцький автомобільний завод", ПП "Стар-Трейд".

Крім того, пунктом 19 ст. 2 Бюджетного кодексу України, визначено, що доходи бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти (ст. 9 Бюджетного кодексу).

За змістом ч.2 ст. 9 цього ж Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, визначено, що у випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі ПДВ, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Системний аналіз вищенаведених норм Закону дає підстави для висновку суду про те, що несплачені підприємством податок на прибуток і ПДВ унаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, відповідно, є дохідною частиною держбюджету, власністю держави.

Таким чином, суд вважає, що перерахування підприємством коштів контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, призводить до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто, у результаті порушення контрагентами ТзОВ «Т.А.В.-Інжиніринг» та ТзОВ «Альта-Прайс-Груп-Системс» своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства, договори, укладені з ТзОВ Європ ОСОБА_3 Компані, мають протиправний характер, суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Як вбачається з Акту перевірки, висновок відповідача про нікчемність правочинів є обґрунтованим, оскільки ним наведено підстави та надано належні докази вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами.

Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобовязані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт перевірки містить посилання відповідача на встановлення порушень позивачем вимог вищевказаних норм.

Аналізуючи вищенаведене , суд погоджується із висновком податкового органу щодо порушення позивачем п.3.1ст.3, п.5.1, пп.5.2п.5.2,пп.11.2.1п.11.2,ст.11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (що полягає у заниженні позивачем податку на прибуток на загальну суму 1 189 853 грн. , з яких за четвертий квартал 2007 року в сумі 54584 грн. та перший, третій квартал 2008 року на суму 1 135 269 грн.); пп.7.2.1,пп.7.2.6п.7.2,пп.7.4.1п.7.4,пп.7.5.1п.7.5ст.7 Закону України Про податок на додану вартість (що полягає у заниженні позивачем суми податку на додану вартість , яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет , в сумі 951 882 грн. , з яких за грудень 2007 року на суму 43 667 грн., січень 2008 року на суму 488 215 грн. , вересень 2008 року на суму 420 000 грн.), оскільки ці порушення виникли внаслідок здійснення позивачем фінансово-господарських операцій на підставі нікчемних правочинів.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Івано-Франківську від 28.01.2010 року за №0000202302/0 та №0000212302/0, суд вважає правомірними, оскільки вони прийняті на підставі Акту перевірки від 20.01.2010 року за № 747/23-2/33646116 з дотриманням норм чинного податкового, цивільного та іншого чинного законодавства.

Згідно із статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, приймаючи до уваги приписи ч.2 ст.71 КАС України, згідно яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, та той факт, що відповідачем доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя:(підпис)ОСОБА_4

Постанова складена в повному обсязі 18.10.2010 року.