Рішення № 5286370, 24.04.2009, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166 , факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"24" квітня 2009 року Справа № 20/41-20/42

Суддя Цимбал-Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

Спільного підприємства «Датекс»

03039, вул.М.Грінченка,18, м.Київ;

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1;

предмет спору: про стягнення 56322,68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Цимбалюк С.В. (довіреність № б/н від 16.10.2009р.) - представник;

від відповідача : не зявився ;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство «Датекс»звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 28161,34грн. заборгованості за надані послуги перевезення вантажу за заявками від 27.02.2008р. №0049 та від 27.02.2008р. №0048 на загальну суму 39027,24грн. а також пеню, інфляційні та річні в сумі 18094,68грн.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 13.03.2009р. розгляд справи призначено на 02.04.2009р.

Ухвалою від 02.04.2009р. господарський суд обєднав в одне провадження справи №20/41 та №20/42 за клопотанням позивача, з присвоєнням спільного номеру №20/41-20/42.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвали про порушення провадження у справі, що були направлені відповідачу за адресою: АДРЕСА_1., що зазначена як в позовній заяві так і в Свідоцтві про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, отримана відповідачем, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення №1209669.

Враховуючи викладене, господарським судом відповідно до ст.87 ГПК України було повідомлено відповідача про час та місце слухання справи.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

27.02.2008р. між сторонами у справі укладено договір №27-02 від 27.02.2008р. про перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязувався доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення в обумовлений сторонами строк та видати його особі, уповноваженій на одержання вантажу, а відповідач зобовязувався оплатити обумовлену сторонами плату.

За своєю юридичною природою вказаний договір є договором перевезення, а тому спірні правовідносини регулюються главою 64 ЦК України та главою 32 ГК України.

Згідно п.2.1. Договору, прийняття вантажу перевізником до перевезення здійснюється на підставі отриманої від замовника заявки.

В силу п.2.3. Договору заявка є невідємною частиною Договору.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач 27.02.2008р. подав позивачеві заявку №0049т, в якій зазначено про необхідність отримати 28-29.02.2008р. у вантажовідправника “LAFARGE DACHSYSTEME GMBH”, черепицю в кількості до 20тн та не пізніше 03-05.03.2008р. доставити вантаж вантажоотримувачу ТОВ „Монье”.

Наявність на заявці підпису та відбитку печатки позивача свідчать про прийняття ним заявки до виконання.

27.02.2008р. відповідачем подано позивачу заявку №0048, відповідно до якої необхідно було у період 28-29.02.2008р. отримати у вантажовідправника “LAFARGE DACHSYSTEME GMBH” черепицю в кількості до 20тн та не пізніше 03-05.03.2008р. доставити вантаж вантажоотримувачу ТОВ „Монье”.

Наявність на заявці підпису та відбитку печатки позивача свідчать про прийняття ним заявки до виконання.

Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

На підтвердження факту надання відповідачеві послуг з перевезення вантажу позивачем надані міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №128754 та №133356, акти прийняття виконаних робіт від 06.03.2008р. на загальну суму 39027,24грн.

Виходячи з викладеного, позивачем належним чином виконані зобовязання по перевезенню вантажів за Договором.

Відповідно до умов Договору ( п. 3.1) та п.11 заявок, відповідач зобовязувався на протязі 3-5 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів (міжнародна товаро-транспортна накладна СМR, товаротранспортна накладна України) сплатити вартість послуг перевізника (позивача).

Так, позивачем 07.03.2008р. на адресу відповідача направлені вказані оригінали, які останнім отримані 10.03.2008р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №2377789.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача щодо стягнення 39027,24грн. боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3.4. Договору, в разі порушення порядку та строків оплати, встановлених п. 3.1. договору, відповідач зобовязується сплатити позивачу пеню в розмірі 1,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню з 11.03.2008р. по 11.02.2009р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаний період в сумі 8460,58грн.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи положення вищезазначеної статті, за перерахунком суду пеня становить 4507,92 грн. і підлягає стягненню на користь позивача. В стягненні іншої частини пені слід відмовити.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем заборгованість на момент звернення позивача з позовом до суду погашена не була, позивачем обґрунтовано нараховані інфляційні та річні.

Так, за перерахунком суду інфляційні становлять 5750,72 грн. та підлягають стягненню, нараховані річні становлять 866,90 грн. і підлягають стягненню. В стягненні іншої частини нарахованих інфляційних та річних слід відмовити.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 501,53грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 210,15грн.

Керуючись ст.49, ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_3 в Філії „Розрахункового центру „Приват- Банк”, МФО 320649, код ОКПО НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного підприємства “Датекс” 03039, вул.М.Грінченка,18, м. Київ; р/р 2600031024 в АБ „Діамант” м. Київ, МФО 320854, код ОКПО 31809317) 39027,24 грн. основного боргу, 4507,92 грн. пені, 866,90 грн. 3% річних, 5750,72 грн. інфляційних, 501,53 грн. державного мита та 210,15 витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4 Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 28 квітня 2009 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

29.04.09