Ухвала суду № 52861446, 23.09.2015, Апеляційний суд міста Києва

Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП - 03110, м.Київ-110, вул. Солом'янська , 2-а

Справа № 22-ц/796/9435/2015 Головуючий у 1-ій інстанції - Ладиченко С.В.

Доповідач - Заришняк Г.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Заришняк Г.М.

суддів: Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.

при секретарі: Гарматюк О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду міста Києва цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на рішення Голосіївського районного суду міста Книш від 04 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про порушення банком прав вкладника та стягнення збитків з банку, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про порушення банком прав вкладника та стягнення збитків.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07.05.2013 року між ним та відповідачем був укладений договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи НОМЕР_2. 18.08.2014 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою про розірвання договору банківського рахунку та про виплату всієї суми коштів з зазначеного рахунку, однак відповідачем його заява була проігнорована. На день звернення із заявою сума коштів на рахунку складала 83 000 гривень. Протиправними діями відповідача він був позбавлений можливості користуватись своїми грошовими коштами. Внаслідок чого відповідач повинен відшкодувати йому на підставі ст.625 ЦК України понесені збитки в розмірі 23 479 грн. 41 коп., а саме: інфляційну складову за період з серпня 2014 р. по січень 2015 р. в сумі 12 300 грн., 3 % річних за 167 днів з 18 серпня 2014 року по 31 січня 2015 року в розмірі 1139,26 грн. та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку від суми простроченого платежу за період з 17.07.2014 року по 13.11.2014 року за законом «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» за період з 18 серпня 2014 року по 31 січня 2015 року в сумці 10 039 грн. 55 коп.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 04 червня 2015 р. позов задоволено частково. Визнано неправомірним невиконання ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» вимоги позивача ОСОБА_2 про виплаті всієї суми грошових коштів з банківського рахунку № НОМЕР_2 від 07 травня 2013 року за заявою від 18.08.2014 року. Стягнуто з ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний банк» на користь ОСОБА_2 суму інфляційної складової 12 300 грн. 60 коп., три проценти річних в сумі 11 39 грн. 26 коп., а загалом 13439 грн. 86 коп. Стягнені кошти направлено на банківський рахунок за наступними реквізитами: ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1. р/р НОМЕР_3, Банк АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, ЄДРПОУ 20034231. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови в стягненні з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимогу про стягнення пені з відповідача в сумі 10 039,55 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання неправомірним невиконання відповідачем вимоги позивача про виплату всієї суми грошових коштів з банківського рахунку № НОМЕР_2 від 07 травня 2013 року за заявою від 18.08.2014 року, стягнення з ПАТ «Всеукраїнський АкціонернийБанк» на користь ОСОБА_2 суми інфляційної складової 12 300 грн. 60 коп., трьох процентів річних в сумі 1139 грн. 26 коп., а загалом- 13439 грн. 86 коп. та в частині направлення стягнутих коштів на банківський рахунок за наступними реквізитами: ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_1, р\р НОМЕР_3, Банк АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», МФО 300658, ЄДРПОУ 20034231, й постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без зміни.

Представник ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» просив слухати справу у відсутності представника Банку.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість ухваленого судового рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 07 травня 2013 року між ПАТ та ОСОБА_2 укладено договір про відкриття банківського рахунку та обслуговування платіжної картки фізичної особи НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 1 ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

18 серпня 2014 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про розірвання договору банківського рахунку та про виплату всієї суми коштів з зазначеного рахунку, проте належні йому кошти не отримав.

Постановою Правління Національного Банку України від 20.11.2014 року № 773 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року № 123 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію в Банку і термін її дії продовжено до 20 березня 201 року.

На день звернення із заявою сума коштів на рахунку позивача складала 83 000 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Районний суд правильно визначив розмір інфляційної складової у зв'язку з неповерненням відповідачем грошових коштів за період з 18 серпня 2014 року по 31 січня 2015 року в сумі 12 300,60 грн., та три проценти річних за цей період в розмірі 1139,26 грн.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції вірно встановивши обставини справи обґрунтовано стягнув з ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк на користь ОСОБА_2 суму інфляційної складової -12300,60 грн. та три проценти річних в сумі 1139,60 грн.

Відмовляючи позивачу у стягненні пені, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, оскільки стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» не підпадає під правовідносини, що склалися між сторонами.

Суб'єктами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності.

Крім того, статтею 367 ЦПК України передбачено вичерпний перелік випадків допуску рішення суду до негайного виконання, а категорія даної справи не підпадає під цей перелік.

Посилання позивача в своїй апеляційній скарзі на той факт, що вирішення зазначеної справи, зокрема, в частині стягнення пені повинно регулюватися нормами Закону України «Про захист прав споживачів» не заслуговує на увагу, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся в суд із позовом про захист свого порушеного права, посилаючись на норми Закону України «Про банки та банківську діяльність» та Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому підстав для задоволення апеляційної скарги в цій частині немає.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», колегія суддів вважає необхідним зауважити, що позивач звернувся до Банку з письмовою заявою про розірвання договору банківського рахунку та про виплату всієї суми коштів з рахунку до введення в Банку тимчасової адміністрації.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який регулює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, ніяким чином не перешкоджає вкладнику звернутися до суду за захистом порушеного права та вимагати стягнення сум, які йому не повернуті за системою гарантування.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів , -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та за апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 04 червня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: