Рішення № 52858423, 22.10.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.2015 Справа № 905/2309/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання (помічнику судді) Табачнікові В.Г.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Геркулес», м. Краматорськ Донецької області

до відповідача -1 : Товариства з обмеженою відповідальністю «Український продукт»

до відповідача - 2: Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м.Київ

про визнання поруки за договором поруки № 190613-П від 19.06.2013 року такою, що припинена.

За участю представників учасників судового процесу:

Від позивача: Ципляк П.С. за довіреністю.

Від відповідача-1: не з'явився.

Від відповідача-2: Смірнова Є.В. за довіреністю.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

22.10.2015р. з 11.40 год. по 11.45 год.

Суть справи:

Приватне акціонерне товариство "Геркулес", м.Краматорськ Донецької області звернулось з позовом до відповідачів Приватного підприємства "Український Продукт ", м. Донецьк, та Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ, про визнання поруки за договором поруки №190613-П від 19.06.2013р., такою, що припинена.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що позивачем та відповідачем 26.02.2014 року та 27.02.2014 року укладені договори про внесення змін до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 190613-КЛВТ, до договорів про надання кредиту № 05214/2, № 050214, № 110214, зі змісту яких вбачається збільшення обсягу зобов'язань відповідача-1 за кредитними зобов'язаннями. Позивач посилається на те, що відповідні зміни, в порушення укладеного договору поруки, були внесені без письмового погодження з ним, у зв'язку з чим позивач вважає припиненою поруку за договором поруки №190613-П від 19.06.2013р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.09. 2015 року порушено провадження у справі №905/2309/15.

15.10.2015 року через канцелярію суду від представника відповідача-1 ПП «Український продукт» надійшло клопотання про розгляд справи без його участі . Крім того, відповідач-1 надав відзив про визнання позову в повному обсязі.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

В судове засідання 22.10.2015 року з'явилися представник позивача та відповідач-2. Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, відповідач-2 проти позову заперечував з підстав, визначених в письмових поясненнях та візові.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст.33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -

Встановив:

19 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (далі відповідач-2 або банк) та Приватним підприємством «Український продукт» (відповідача-1) укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 190613 - КЛВТ(далі Генеральний договір), зі змістом якого вбачається , що банк прийняв на себе зобов'язання на умовах, передбачених генеральним договором та на умовах договорів про надання кредитів(траншей), які будуть укладуться в межах дії генерального договору, здійснити кредитування позичальника в межах ліміту -15 000 000,00 грн., зі строком користування кожним траншами, визначеним кредитним договором, але не більше 90 днів та з остаточним строком погашення заборгованості за кредитом 18.06.2014 року.

Сторони узгодили, що загальний порядок та умови надання кредитів, права та обов'язки сторін , санкції за невиконання зобов'язань, розрахунки за кредитами, які будуть надані в майбутньому на підстав кредитних договорів та інші умови визначаються Генеральним договором. Конкретний порядок, істотні умови надання кредитів визначаються кредитними договорами, які є невід'ємною частиною Генерального договору. Процента ставка за користування окремими кредитами встановлюється Кредитним договором за кожним окремим кредитом, є фіксованою процентною ставкою (п.п. 2.2, 2.3).

Згідно п.2.9 договору сторони встановили можливість сплати позичальником комісії за підготовку та аналіз документів для укладання кредитного договору. Проте, не визначили ані розмір комісії, ані строк її сплати, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про , що в цієї частині договір є неукладеним на підставі ст.638, 640 ЦК України , 181 ГК України.

У відповідності до п.2.10 Генерального договору, відповідач-2 та відповіда-1 узгодили, що на умовах Генерального договору та на умовах, передбачених кредитними договорами, банк надає в майбутньому позичальнику кредити. Надання кредитів здійснюється на підставі письмових заяв позичальника з обов'язковим підписанням кредитного договору в межах Генерального договору

Розділом 6 Генерального договору позичальник та Банк встановили відповідальність відповідача-1 : у вигляді пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п.6.1.); у вигляді пені за несвоєчасне надання (ненадання) документів, які підтверджують фінансовий стан позичальника у розмірі 0,01 % від суми ліміту за кожний день прострочення (п.6.2); у вигляді штрафу за нецільове використання кредиту в розмірі 10 % від суми наданого кредиту (п.6.3) ; у вигляді збільшеної на 5 процентних пунктів процентної ставки за користування кредитом у випадку несвоєчасного повернення кредиту у строки визначені Генеральним договором та кредитними договорами (п. 6.5).

Договір підписаний та скріплений печатками відповідачів.

19.06.2013 року між Банком та ПрАТ «Геркулес» (далі позивач або поручитель) укладено договір поруки № 190613-П (далі договір поруки). За змістом договору, поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати солідарно за виконання позичальником зобов'язань за Генеральним договором із всіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі нього у майбутньому та за договорами про надання кредитних траншів, які будуть укладені в майбутньому в рамках Генерального договору, а саме:

- по поверненню кредиту в сумі 15 000 000,00 грн., зі строком повернення отриманих кредитів у строки, вказані у відповідних Договорах про надання кредиту, але не пізніше 18.06.2014 року;

- по сплаті пені, комісії і штрафних санкцій відповідно до п.2.9, 3.4.3, 6.1 Генерального договору, розділу 6 Генерального договору, а також здійснювати всі інші платежі в порядку та умовах, що визначені Генеральним договором та кредитними договорами.

Згідно п. 2.2.1 договору поруки Банк прийняв на себе зобов'язання письмово погоджувати з Поручителем можливі зміни, доповнення, що стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя, які вносяться в Генеральний договір та кредитні договори.

У відповідності до п.3.3 поручитель зобов'язався, у разі невиконання Позичальником зобов'язань за Генеральним договором та кредитним договорами, погасити заборгованість, в тому обсязі , на тих же умовах та в ті же терміни, що і Позичальник.

Згідно п.5.1 договору сторони підтвердили, що вони вичерпно ознайомлені зі змістом Генерального договору, кредитного договору.

Згідно з п. 6.1 цей договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років із моменту настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором, не висуне вимоги до поручителя (п. 6.2).

5.02.2014 року в межах Генерального договору між відповідачами укладено договір про надання кредиту (траншу) № 050214 (далі кредитний договір № 050214), згідно якого Банк надав Позичальнику кредиту в сумі 7 540 000,00 грн. на строк до 26.02.2014 року із встановленням процентної ставки за користування кредитними коштами в розмірі 17% за період 5.02.2014 року по 11.02.2014 року та 25 % за період з 12.02.2014 року по 26.02.2014 року. Сторони визначили, що відповідальність за невиконання відповідачем-1 умов цього кредитного договору встановлена Генеральним договором. Встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання, діє до 26.02.2014 року та є невід'ємною частиною Генерального договору.

5.02.2014 року між відповідачами на тотожних умовах укладено договір про надання кредиту (траншу) № 050214/2 в сумі 2 460 000,00 грн. (далі кредитний договір № 050214/2) на строк користування до 26.02.2014 року та 11.02.2014 року договір про надання кредитного траншу № 110214 (далі кредитний договір № 110214), за умови якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 5 000 000,00 грн. на строк користування до 18.02.2014 року

26.02.2014 року між банком та відповідачем-1 укладено договір № 260214 про зміну генерального договору, згідно якому сторони встановили комісію за управління кредитом в розмірі 94 530,00 грн. за договорами №050214, № 050214/2, № 110214 зі строком її сплати до 30.04.2014 року.

Того ж дня відповідачі уклали тотожні за змістом договори № 260214 про зміну кредитних договорів № 050214, № 050214/2, згідно яких строк користування траншами, наданими в межах зазначених договорів , збільшений до 15.05.2014 року та встановлена нова відсоткова ставка за користування кредитами з 25 березня 2014 року в розмірі 30%. Також, сторони встановили штраф за несвоєчасне повернення кредитив, наданих в межах кредитних договорів № 050214, № 050214/2 в розмірі 47 125, 00 грн. та 15 375,00 грн. відповідно.

26.02.2014 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ПрАТ «Геркулес» укладено договір № 260214 про зміну Договору поруки № 1900613-П, згідно якого сторони фактично доповнили обсяг відповідальності позивача штрафними санкціями, передбаченими кредитними договорами.

27.02.2014 року відповідачі уклали договір № 270214 про зміну кредитного договору № 110214, згідно якого сторони подовжили строк користування кредитом, наданим в межах зазначеного кредитного договору, до 15 травня 2014 року,встановили відсоткову ставку за користування кредитом з 25.03.2014 року на рівні 30%, а також встановили штраф за несвоєчасне повернення зазначеного кредиту в розмірі 31 250 , 00 грн.

Проаналізувавши зміст вказаних кредитних договорів та договору поруки, суд дійшов висновку, що за своєю суттю вони є правочинами, яким врегульовані кредитні правовідносини та правовідносини з забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами, та підпадають під правове регулювання норм §3 Глави 49 Цивільного кодексу України, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Як зазначає позивач, договір поруки припинився у зв'язку з тим, що відповідачі, укладаючи договори № 260214 про зміну Генерального договору від 26.02.2014 року, № 260214 про внесення змін до договору № 050214 , №260214 про зміну договору № 050214/2 від 26.02.2014 року та договір № 270214 від 27.02.2014 року , збільшили без його згоди обсяг зобов'язань позичальника, у зв'язку з чим збільшився і обсяг відповідальності поручителя.

Відповідно до статті 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ст. 559 ГК України порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як встановлено судом, договорами про внесення змін до Генерального договору та до кредитних договорів № 260214 від 26.02.2014 року відповідачі встановили новий від та розмір комісійної винагороди,збільшили строк користування кредитом більш ніж на 90 днів, збільшили процентну ставку за користування кредитами № 050214, № 050214/2 та встановили нові штрафи за несвоєчасне повернення кредиту.

Проте, 26.02.2014 року між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір про внесення змін до договору поруки. Як зазначає позивач, при підписанні ним договору про внесення змін йому було невідомо про збільшення процентних ставок за кредитними траншами № 050214 та № 050214/2 та про встановлення нового виду комісійної винагороди. В обґрунтування цього позивач надає копію договору № 260214 про внесення змін до кредитного договору № 050214/2, який, нібито, він отримав від відповідача-1, зміст якого не співпадає із змістом копій договорів які були надані позивачем до позову, та посилається на те, що йому було відоме тільки про штраф, встановлений змінами до кредитного договору № 050214/2.

В судовому засіданні 22.10.2015 року оглянуті надані Банком оригінали зазначених вище угод та змін до них, з яких вбачається, що копії договорів, які були надані до позову, а також ті що були надані відповідачем-2 відповідають оригіналам. Тому суд не приймає копію договору № 260214 про внесення змін до кредитного договору № 050214/2, надану позивачем 15.10.2015 року як доказ необізнаності позивача із вказаними змінами.

Проте, при укладанні договору поруки сторони чітко зазначили, що вони ознайомлені зі змістом основного договору, зобов'язання за яким забезпечуються порукою, проте зі змісту укладеного між відповідачем-2 та позивачем договору про внесення змін до договору поруки від 26.02.2015 року, дійсно, не вбачається, що поручитель був обізнаний про збільшення обсягу його відповідальності у зв'язку зі змінами, які відбулися в результаті укладання договорів про внесення змін до Генерального договору та кредитних договорів № 050214, № 050214/2.

Позивач посилається на листування між ним та відповідачем-1, яке мало місце 24.02.2014 року та передувало укладанню змін до договору поруки, та зазначає, що йому було відоме тільки про штраф у розмірі 16 180,00 грн.

Учасниками спірних відносин не спростовано належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем-2 п.2.2.1 договору поруки щодо погодження з поручителем конкретних змін, які стосуються встановлення комісії, підвищення процентних ставок та встановлення нових штрафів за договорами від 26.02.2014 року.

Як встановлено судом, 27.02.2014 року, між відповідачами укладено договір № 270214 про внесення змін до кредитного договору № 110214, зі змісту якого вбачається збільшення обсягу зобов'язань відповідача -1 за кредитним договором № 110214 в частині подовження строку користування кредитом до 15 травня 2014 року, підвищення процентної ставки до 30 %, встановлення штрафу за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 31 250,00 грн.

За змістом п.4.1.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 24.11.2014р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням. Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою розуміється як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти;установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо.

Виходячи зі змісту викладеного, та з урахуванням умов договору поруки, збільшення строку користування кредитним траншем за договором № 110214 (до 15 травня 2014 року), встановлення штрафу в сумі 31 250,00 грн. за несвоєчасне повернення кредиту та збільшення відсоткової ставки - є збільшенням обсягу відповідальності позивача за договорами поруки № 1900613-П, оскільки останній поручався за своєчасне повернення кредиту, сплату відсотків та сплату штрафних санкцій відповідно до умов Генерального договору та кредитних договорів.

За змістом ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згодою сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 05.02.2014 року по справах №6-160цс13, №6-73цс12 від 18.06.2012 року; №6-172цс12 від 20.02.2013 року; №6-97цс13 від 25.09.2013 року.

Згідно з п. 4.1.6 зазначеної вище Постанови Пленуму Вищого господарського суду, згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. За договорами поруки № 1900613 -П сторони передбачили форму погодження поручителем змін та доповнень до Генерального договору та кредитних договорів, що стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя, а саме встановили що погодження повинно бути письмовим та, виходячи зі змісту п. 2.2.1 договору поруки, повинно передувати такому збільшенню.

Але, суду не надано доказів, які свідчать про письмове погодження поручителя, у спосіб встановлений законом та договором поруки, на зміни від 27.02.2014 року до договору про надання кредиту № 110214, який є невід'ємною частиною Генерального договору.

Суд критично ставиться до позиції відповідача-2 про погодження поручителем на майбутнє всіх збільшень, які відбудуться між відповідачам після укладання договору поруки. Дійсно, позивач та відповідіач-2, укладаючи договір поруки, встановили, що поручитель відповідає за виконання позивачем зобов'язань за Генеральним договором із всіма змінами та доповненнями до нього або які можуть виникнути на підставі нього в майбутньому та з Договорів про надання кредитів, які будуть укладені в майбутньому в рамках Генерального договору. Проте, зі змісту п.2.2.1 чітко вбачається, що сторони встановили, що, якщо такі зміни стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя, вони повинні бути письмово погоджені сторонами.

За таких обставин та у відповідності до ст. 559 ЦК України, порука позивача за договорами поруки № 1900613 - П від 19.06.2013 року припинилася з укладанням відповідачами договору № 270214 від 27.02.2014 року про внесення змін до кредитного договору № 110214 та договорів про внесення змін від 26.02.2014 року.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду з позовною заявою, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 252, 559, 626, §3 Глави 49 Цивільного кодексу України, , §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 4, 22, 27, 33, 34, 36, 38, 43, 49, 59, 80, 82-85, 11128 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Геркулес», м. Краматорськ, Донецької області, до Приватного підприємства «Український продукт» , м.Донецьк, та до Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро», м.Київ, про визнання поруки за договором поруки № 190613-П від 19.06.2013 року такою, що припинена - задовольнити.

Визнати припиненою поруку за договором поруки № 190613-П від 19.06.2013 року, укладеним між Приватним акціонерним товариством «Геркулес», м. Краматорськ, Донецької області, та Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро», м.Київ.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (01601,м. Київ, вул. Мечникова ,буд.3, Ідентифікаційний код юридичної особи 14352406) та Приватного підприємства «Український продукт» (83062, м.Донецьк, вул. Зубкова, б.2, код 30998591) на користь Приватного акціонерного товариства «Геркулес» (84331, Донецька область, місто Краматорськ, вул.О.Вишні, 22, Ідентифікаційний код юридичної особи 25117467 ) судовій збір в сумі 2 436,00 грн.

У судовому засіданні 22.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 27.10.2015р.

Суддя П.В. Демідова