Постанова № 5285339, 09.07.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2009 р. Справа № 16/652-08

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., судді Білоконь Н. Д. , Сіверін В. І.

при секретарі Єгоровій А.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дор. від 09.04.2009 р.

відповідача - ОСОБА_2, дор. № 40 від 13.01.2009 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача вх. № 604С/1-9 на рішення господарського суду Сумської області від 18.02.09 по справі № 16/652-08

за позовом Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ", м. Суми

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Суми

про стягнення 44000 грн.

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.02.2009 р. по справі № 16/652-08 (суддя Моїсеєнко В.М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Відповідач вважає рішення суду законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою до СПДФО ОСОБА_3, в якій просив стягнути з відповідача 44000 грн., в тому числі: 13500 грн. заборгованості по оплаті орендної плати, 30000 грн. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди, 500 грн. відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 440 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3000 грн. за оплату послуг адвоката.

У подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 52500 грн., в тому числі: 16500 грн. відшкодування збитків, 36000 грн. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельних місць. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: 525 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3000 грн. за оплату послуг адвоката (т. 1, а.с. 19-20).

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 грудня 2006 р. між МПВТП "ВМ" та СПДФО ОСОБА_3 був укладений договір № 7, відповідно до умов якого, позивач передає, а відповідач приймає у платне користування торгівельне місце № 7 території ринку, розміщеного за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2Ж, розмір якого складає 5,0 м2, для торгівлі продовольчими товарами, вказане торгівельне місце перебуває в робочому стані і підлягає передачі відповідачеві з моменту підписання договору (пункти 1.1, 1.2 Договору).

Предмет договору про надання послуг визначено в ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, зокрема, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 759 Цивільного кодексу України визначає предмет договору найму та встановлює, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а згідно з ч. 1 ст. 760 вказаного кодексу предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Крім того, відповідно до ст. 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Поняття неспоживаної речі встановлено у ч. 2 ст. 185 Цивільного кодексу України, а саме - неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

Частиною 1 ст. 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Згідно з ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Слід зазначити, що вивченням положень договору № 7 від 27.12.2006 р. встановлено, що його предмет сторонами встановлений як платне користування неспоживаною річчю - торгівельним місцем, яка визначена індивідуальними ознаками - номером, місцем розташування торгівельного місця, площею 5,0 м2, ціллю використання. Крім того, про те, що між сторонами після підписання договору виникли правовідносини найму свідчать також такі факти, що пунктом 3.1.4 Договору сторонами встановлений обов'язок відповідача своєчасно сплачувати орендну плату, а пунктом 4.1. договору встановлено строки сплати орендної плати за договором.

Крім того, відповідно до п. 16 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.02.2002 р. № 57/188/84/105, торгівельне місце може використовуватись на правах оренди, про що сторони мають укласти відповідну угоду.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що договір № 7 від 27.12.2006 року є за своєю суттю договором найму (оренди), а не договором про надання послуг. Колегія суддів не погоджується із висновком господарського суду першої інстанції в частині незастосування до відносин що склалися між сторонами положень законодавства що регулюють найм (оренду).

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Сумської області від 12.05.2008 р. по справі № 2/109-08 фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 у зв'язку з припиненням строку дії відповідних договорів зобов'язано усунути перешкоди, що створені ним МПВТП "ВМ" в користуванні торгівельними місцями №№ 7, 32, 37, 39, 41, 66, розташованими на території торгівельної зони за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж, шляхом їх звільнення від майна, що належить ФОП ОСОБА_3 та повернення вказаних торгівельних місць МПВТП "ВМ".

Частинами 1, 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Прострочення строку повернення торгівельних місць починається з дня припинення договірних відносин по оренді торгівельних місць і станом на дату звернення позивача із заявою про збільшення позовних вимог (19.12.2008 р.) склала 12 місяців, а розмір вказаної неустойки становить суму 36000 грн. та підтверджується наявними у справі доказами.

Відповідно до положень статей 22, 623 Цивільного кодексу України відповідач має відшкодувати позивачу збитки майнового характеру, що завдані порушенням прав позивача.

Завдані відповідачем позивачу збитки майнового характеру полягають в тому, що відповідач створюв перешкоди позивачу і унеможливлював використання торгівельних місць на розсуд позивача для отримання доходів.

Протягом 12 місяців 2008 р. відповідач перешкоджав позивачу отримувати доходи від використання торгівельних місць, які відповідач не повернув позивачу після закінчення строку дії орендних відносин.

Станом на 19.12.2008 р. мінімальний розмір доходу, який позивач втратив в зв'язку з такою неправомірною поведінкою відповідача, становив суму 16500 грн. і розрахований, виходячи із суми розміру місячної орендної плати за користування торгівельними місцями, яка була встановлена сторонами на час дії договірних відносин.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач після закінчення строку дії договору торгівельне місце не звільнив, позивачеві не повернув, перешкоджає позивачу отримувати доход від використання торгівельного місця, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення адвокатських послуг, то вони також підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між МПВТП "ВМ" та адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1311 від 15.07.2005 р.) було укладено договір про надання правової допомоги № 13 від 25.07.2008 р. (т. 1, а.с. 34-37).

На виконання умов вказаної угоди позивачем до матеріалів справи були надані докази проведеної ним оплати послуг адвоката на суму 3000 грн., а саме платіжне доручення № 331 від 05.08.2008 р., в якому, як підстава перерахування зазначений договір № 13 від 25.07.2008 р. про надання правової допомоги МПВТП "ВМ", а також обгрунтування витрат позивача на оплату послуг адвоката (т. 1 а.с. 8, 39-40).

Враховуючи викладене, колегія судів апеляційної інстанції господарського суду вважає, що вимоги другого позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату послуг адвоката належним чином обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги норм процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції неповно зясовано обставини, неправильно застосовано норми матеріального права, через що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, п. 2 статті 103, п.п. 1, 4 статті 104; статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 18 лютого 2009 року по справі № 16/652-08 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, 15, код ЄДРПОУ 14001718, р/р 26002107459 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) 16500 грн. відшкодування збитків, 36000 грн. неустойки за своєчасне неповернення торгівельного місця.

Стягнути з фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, 15, код ЄДРПОУ 14001718, р/р 26002107459 в "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) суму державного мита за подання позову - 525 грн.; суму державного мита за подання апеляційної скарги - 262,50 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 118 грн.; витрати за оплату послуг адвоката - 3000 грн.

Зобов'язати господарський суд Сумської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя (підпис) Бондаренко В.П.

Судді (підпис) Білоконь Н. Д.

(підпис) Сіверін В. І.

Постанову підписано 09.07.2009 р.