Постанова № 5284828, 14.07.2009, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2009 р.Справа № 16/679/08

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

при секретарі - Волощук О. О.,

за участю представників:

Прокурора Центрального району м. Миколаєва Лянна О. А.,

позивача Миколаївської міської ради Сакара Ю. В.,

позивача Інспекції ДАБК у Миколаївській області Єлісєєв А. В.,

3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4,

відповідача ПП „Інвестстрой - Плюс” Антонян Р. В.,

відповідача ТОВ „Буцефал” - Антонян Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ТОВ „Буцефал”, м. Миколаїв, на рішення господарського суду Миколаївської області від 22.04.2009 р. по справі №16/679/08 за позовом Прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради в особі Інспекції ДАБК у Миколаївській області, м. Миколаїв, до ПП „Інвестстрой - Плюс”, м. Миколаїв, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6, м. Миколаїв, про знесення самочинного будівництва,

ВСТАНОВИЛА:

22.12.2008 р. (вх. №11744) у господарському суді Миколаївської області Прокурором Центрального району м. Миколаєва (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради в особі Інспекції ДАБК у Миколаївській області предявлено позов до ПП „Інвестстрой - Плюс” про зобов'язання останнього знести за власний рахунок самовільно збудовані капітальні споруди по АДРЕСА_2. Також прокурор просив суд в порядку забезпечення позову, відповідно до ст. 66 ГПК України, заборонити ПП „Інвестстрой-Плюс” проведення будівельних робіт по АДРЕСА_2 (а.с. 2-5). Свої вимоги він мотивував наступним.

Відповідно до ст. 9 ЗУ „Про архітектурну діяльність”, будівництво об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст. 24 ЗУ „Про планування і забудову територій”. При цьому, на замовника (забудовника) під час створення об'єкту архітектури покладаються обов'язки, передбачені ст. 27 ЗУ „Про архітектурну діяльність”, в тому числі щодо ведення будівництва згідно проектної документації, використання сертифікованих будівельних матеріалів, не порушування законних прав та інтересів власників прилеглих земельних ділянок та споруд. Для забезпечення вимог законодавства при будівництві об'єктів архітектури Державною архітектурно-будівельною інспекцію здійснюється контроль і нагляд (ст. 10 вищевказаного Закону). Крім того, згідно ст. 23 ЗУ „Про планування і забудову територій”, будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією. Відповідно до вимог ст. 5 ЗУ „Про основи містобудування”, при здійсненні містобудівної діяльності повинно бути забезпечено розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів. Всупереч вищевказаних нормативних актів відповідач допустив порушення законодавства при здійсненні самовільного будівництва капітальних споруд по АДРЕСА_2. 15.11.2007 р. спеціалістом інспекції ДАБК Смєдовою Л. В. в ході перевірки встановлено факт самовільного початку ПП „Інвестстрой-Плюс” будівельних робіт за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_2, в зв'язку з чим ПП „Інвестстрой-Плюс” наданий припис терміново зупинити ведення будівельних робіт до отримання відповідного дозволу. 29.11.2007 р. за результатами перевірки Смєдовою Л. В. складений протокол №129 про адміністративне правопорушення у сфері містобудування відносно директора ПП „Інвестстрой-Плюс” Гарутюняна М. А., за результатами розгляду якого постановою №129 начальника інспекції ДАБК Гарутюнян М. А. був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 97 КУпАП у вигляді штрафу 255 грн. Крім того, за результатами перевірки начальником інспекції ДАБК за самовільний початок будівельних робіт по АДРЕСА_2 винесена постанова №17 від 30.11.2007 р. про накладення на ПП „Інвестстрой-плюс” штрафу - 600 грн., відповідно до ЗУ „Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування”. Відповідачем факт скоєння правопорушень визнано, і 03.12.07р. та 04.12.07р. сплачені суми штрафів 255 і 600 грн., про що свідчать копії платіжних доручень про сплату штрафу. Проведеною прокуратурою Центрального району м. Миколаєва з залученням фахівців Інспекції ДАБК в Миколаївській області 18.06.2008 р. повторною перевіркою додержання вимог містобудівного законодавства встановлено, що директором ПП „Інвестстрой-Плюс” Гарутюняном М. А. самовільно (без отримання дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) ведуться роботи з будівництва двоповерхового будинку та фундаментів капітальної споруди невизначеного призначення по АДРЕСА_2. 24.06.2008 р. Інспекцією ДАБК в Миколаївській області надано припис ПП „Інвестстрой-Плюс” про негайне припинення будівельних робіт, вимоги якого вказаним підприємством не виконано. В подальшому до проведення перевірок ПП „Інвестстрой-Плюс” спеціалістів інспекції ДАБК у Миколаївській області не допускало, видані раніше Інспекцією приписи підприємство не виконувало (відповідь Інспекції від 01.08.08р.). 28.10.2008 р. Інспекцією ДАБК здійснено повторну перевірку додержання ПП „Інвестстрой-Плюс” вимог містобудівного законодавства при будівництві споруд по АДРЕСА_2. За результатами перевірки встановлений факт ведення підприємством будівельних робіт за вищевказаною адресою без отримання дозволу на початок виконання будівельних робіт та без наявності затвердженої в установленому порядку проектної документації (акт перевірки від 28.10.08р.). За результатами перевірки Інспекцією ДАБК вкотре внесений припис ПП „Інвестстрой-Плюс” про зупинення будівельних робіт. Згідно ст. 29 ЗУ „Про планування та забудову територій” документом, що засвідчує право забудовника або підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земельних робіт є дозвіл на виконання будівельних робіт, який надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю. Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством. Юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від органів місцевого самоврядування дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (ст. 24 вказаного Закону). Згідно положень ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Відповідно ч.7 ст. 376 ЦК України, в разі істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може вирішити питання про знесення нерухомого майна. Дії відповідача по самовільному будівництву призводять до порушення інтересів держави в особі Миколаївської міської ради при плануванні і забудові території міста. Здійснюючи самовільне будівництво, відповідач не враховує встановлений порядок планування і забудови території міста, в результаті чого міській раді неможливо визначити напрями сталого розвитку міста, здійснити обґрунтування майбутніх потреб та визначення переважних напрямків використання територій, визначити і раціонально розташувати території різних видів об'єктів відповідно до вимог вищевказаних Законів. Крім того, здійснюючи будівництво без затвердженої у встановленому порядку проектної документації, без позитивних висновків з пожежної безпеки та інших такий об'єкт може завдати в подальшому шкоду невизначеному колу осіб. Крім того, дії відповідача по самовільному будівництву об'єкта та ігнорування приписів, виданих Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, відповідно до вимог діючого законодавства, порушують встановлений у державі порядок ведення архітектурної та містобудівної діяльності, а також вказують на повне нехтування вимог уповноваженого державного органу. Враховуючи вказане, а також факт наділення Інспекції ДАБК у Миколаївській області правом звертатися до суду у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури (відповідно п.16 Положення про Інспекцію ДАБК у Миколаївській області), в даному спорі Інспекція виступає належним позивачем. Враховуючи, що ПП „Інвестстрой-плюс” не виконує приписів Інспекції ДАБК щодо зупинення будівництва, виникає потреба в забезпеченні позовних вимог судом шляхом накладення заборони відповідачу проведення будівельних робіт. В обґрунтування позову прокурор також послався на ст. 32 ЗУ „Про архітектурну діяльність”, ст. 25 ЗУ „Про основи містобудування”, ст. 121 Конституції України, ст.ст. 20,36-1 ЗУ „Про прокуратуру” та ст.ст. 2,29,66,67 ГПК України.

Надалі Інспекція ДАБК надала суду письмові пояснення (а.с. 66-67), в яких підтримала позов та зазначила, що у період з дати подачі позовної заяви по даній справі та до 09.02.09р. нею проведено дві позапланові перевірки додержання вимог чинного законодавства України при виконанні будівельних робіт по АДРЕСА_2, а саме. Актами перевірки від 25.12.08р. та від 03.02.09р. Інспекцією встановлено виконання ПП „ІнвестстройПлюс” будівельних робіт за вказаною адресою з грубими порушеннями містобудівного законодавства України, зокрема, без дозволу на виконання будівельних робіт. Крім цього, станом на 09.02.09р. відповідач не звертався до Інспекції із заявою про намір отримати дозвіл на виконання будівельних робіт капітальної споруди невизначеного призначення по АДРЕСА_2, та не має даного дозволу. Як наслідок, відповідач виконує зазначені будівельні роботи самочинно в порушення вимог чинного законодавства України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.02.2009 р. (а.с. 81) залучено громадянина фізичну особу - ОСОБА_6 до справи, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача; заборонено ПП „Інвестстрой Плюс” до вирішеним судом спору по суті проведення будівельних робіт по будівництву споруд за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_2 в м. Миколаєві.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.03.2009 р. (а.с. 124) залучено до справи, в якості другого відповідача - ТОВ „Буцефал”.

16.04.2009 р. (вх. №6570) Управління містобудування та архітектури виконкому Миколаївської міськради надало суду письмові пояснення (а.с. 160-161), в яких воно зазначило, що згідно з п.п.3,4,5 ст. 2 розділу І частини III „Правил використання та забудови території міста Миколаєва”, розроблених Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст „Діпромісто”, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 17.10.03р. за №15/41, правила обов'язкові для всіх суб'єктів власності на земельні ділянки, будівлі і споруди та користувачів, посадових, фізичних та юридичних осіб, що здійснюють та контролюють містобудівну та будівельну діяльність на території міста, проектних, пошукових, будівельних організацій, незалежно від форми власності і відомчої підпорядкованості, для всіх управлінь і відділів виконавчої влади при вирішенні питань, що пов'язані з забудовою та іншим використанням території міста, для судових органів - в якості документу, на який необхідно спиратися при вирішенні суперечок, пов'язаних з питаннями забудови, землевикористання та благоустрою. Правила затверджуються рішенням на сесійному засіданні міської ради і набувають відповідного юридичного статусу згідно з ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні” (ст. 73). Порушення вимог Правил тягне за собою відповідальність, передбачену Законом України. Правила є місцевим нормативно - правовим актом постійної дії. Згідно зі ст. 33 глави 2.1 Правил, проектування, планування та забудова зон повинні здійснюватися у відповідності до ДБН360-92*. Земельні ділянки, будинки та споруди повинні використовуватися у відповідності до видів і стандартів, встановлених картою зонування. Усі види капітального будівництва (будівництво нових житлових, адміністративних і громадських будинків, об'єктів торгівлі, культурно-побутового обслуговування, охорони здоров'я, комунального господарства, промислових, складських і транспортних об'єктів, їх розширення шляхом надбудови або добудови, та будівництво інженерних споруд, закладка садів і парків, відкритих автостоянок, а також реконструкція або капітальний ремонт громадських і промислових будинків зі зміною зовнішнього вигляду будинків, міських парків та скверів) дозволяються лише на територіях, які відведені для цього планом зонування і у відповідності до паспортів ділянок або архітектурно-планувальних завдань, що видаються на основі плану зонування (який враховує рішення генерального плану міста або концепцію його територіального розвитку). Дана земельна ділянка, на якій самочинно побудовані будівлі ПП „Інвестстрой-Плюс”, знаходяться на території (ПД-2 другорядна ділова зона (центри обслуговування житлових районів)), на якій можливе розміщення адміністративних будівель різної поверховості та інших об'єктів громадського призначення з урахуванням вирішення в установленому порядку питань зміни цільового призначення земельних ділянок, отримання необхідних погоджень, розробки та затвердження проектів та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Надалі ПП „Інвестстрой-Плюс” подало до суду заяву про призначення судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 162), в якій просило поставити наступні запитання: чи здійснюється будівництво семиповерхового будинку в межах земельної ділянки, площею 1097 кв.м., наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, згідно рішення Миколаївської міськради за №1167 від 05.10.1976р., визначеної планом садибної ділянки в технічному паспорті домоволодіння?; чи має місце порушення ПП „Інвестстрой Плюс” при здійсненні будівництва будівельних норм та правил з порушенням проекту будівництва; чи можливі варіанти перебудови вказаного будівництва без його знесення, з метою звільнення земельної ділянки та приведення її в попередній стан; якщо варіантів перебудови не існує, визначити вартість робіт, необхідних для знесення даної споруди. ПП „Інвестстрой-Плюс” також просило проведення цієї експертизи доручити відділу експертиз Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області та на період проведення експертизи провадження по справі зупинити.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.04.2009 р. (суддя Фролов В. Д.) з цієї справи позов задоволено, а саме зобов'язано ПП „Інвестстрой Плюс” знести за власний рахунок самовільно збудовані капітальні споруди по АДРЕСА_2 та стягнути з ПП „Інвестстрой Плюс” на користь державного бюджету 85,00 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; у задоволенні позовних вимог відносно ТОВ „Буцефал” відмовлено (а.с. 166-170). Своє рішення суд мотивував тим, що ПП „Інвестстрой Плюс”, будучі проінформованим про обставини, які склалися відносно його самовільного будівництва та розгляду позовної заяви у господарському суді Миколаївської області, відповідно договору купівлі - продажу від 03.01.2009 р. передає у власність ТОВ „Буцефал” об'єкт незавершеного будівництва семиповерхового житлового будинку з трьохповерховою добудовою, загальною площею 2010 кв.м., та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, розташованих на земельній ділянці, площею 1097 кв.м. Ціна зазначеного договору становить триста тисяч грн., які покупець зобов'язаний сплатити продавцю до 31.12.2009 р. на умовах цього договору. Після підписання цього договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю п'ять тисяч грн., в якості авансу. Також п.3.2 договору передбачає, що акт прийому - передачі майна є невід'ємною частиною цього договору. Відповідно акту прийому - передачі майна до договору купівлі - продажу від 03.01.2009 р. ТОВ „Буцефал” прийняло лише будівельні матеріали на суму триста тисяч грн., на які у нього виникло право приватної власності відповідно до п.3.1 договору. Всупереч вимогам ст.ст. 24,29 ЗУ „Про планування та забудову територій” ПП „Інвестстрой Плюс” самовільно здійснює будівництво капітальної споруди. Вимоги приписів уповноважених посадових осіб контролюючих органів усунути порушення містобудівного законодавства, зупинити проведення будівельних робіт ним в добровільному порядку не виконані, підприємством продовжується самочинне будівництво. Крім цього, згідно з п.п.3,4,5 ст. 2 розділу І частини III „Правил використання та забудови території міста Миколаєва”, розроблених Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст „Діпромісто”, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 17.10.2003 р. за №15/41, вони є обов'язковими для всіх суб'єктів власності на земельні ділянки, будівлі і споруди та користувачів, посадових, фізичних та юридичних осіб, що здійснюють та контролюють містобудівну та будівельну діяльність на території міста, проектних, пошукових, будівельних організацій, незалежно від форми власності і відомчої підпорядкованості, для всіх управлінь і відділів виконавчої влади при вирішенні питань, що пов'язані з забудовою та іншим використанням території міста, для судових органів - в якості документу, на який необхідно спиратися при вирішенні суперечок, пов'язаних з питаннями забудови, землевикористання та благоустрою. Правила затверджуються рішенням на сесійному засіданні міської ради і набувають відповідного юридичного статусу згідно з Законом „Про місцеве самоврядування в Україні” (ст. 73). Порушення вимог Правил тягне за собою відповідальність, передбачену Законом України. Правила є місцевим нормативно - правовим актом постійної дії. Згідно зі ст. 33 глави 2.1 Правил, проектування, планування та забудова зон повинні здійснюватися у відповідності до ДБН360-92*. Земельні ділянки, будинки та споруди повинні використовуватися у відповідності до видів і стандартів, встановлених картою зонування. Усі види капітального будівництва (будівництво нових житлових, адміністративних і громадських будинків, об'єктів торгівлі, культурно-побутового обслуговування, охорони здоров'я, комунального господарства, промислових, складських і транспортних об'єктів, їх розширення шляхом надбудови або добудови, та будівництво інженерних споруд, закладка садів і парків, відкритих автостоянок, а також реконструкція або капітальний ремонт громадських і промислових будинків зі зміною зовнішнього вигляду будинків, міських парків та скверів) дозволяються лише на територіях, які відведені для цього планом зонування і у відповідності до паспортів ділянок або архітектурно-планувальних завдань, що видаються на основі плану зонування (який враховує рішення генерального плану міста або концепцію його територіального розвитку). Дана земельна ділянка, на якій самочинно побудовані будівлі ПП „Інвестстрой Плюс”, знаходяться на території (ПД-2 другорядна ділова зона (центри обслуговування житлових районів)), на якій можливе розміщення адміністративних будівель різної поверховості та інших об'єктів громадського призначення з урахуванням вирішення в установленому порядку питань зміни цільового призначення земельних ділянок, отримання необхідних погоджень, розробки та затвердження проектів та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Суд також прийняв до уваги висновок за №71 від 26.02.2009 р. експерта Науково - дослідного експертно - криміналістичного центру, в якому зазначено, що земельна ділянка домоволодіння АДРЕСА_2, площею 650 кв.м., використовується ПП „Інвестстрой плюс” без оформлення відповідних документів. Крім цього, воно самовільно зайняло землі громадського призначення, площею 107,41 кв.м., з 19.04.2007 р. (перша офіційно зафіксована дата). Самовільно зайнята земельна ділянка громадського призначення, площею 107,41 кв.м. належить територіальній громаді м. Миколаєва. Внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, користуванням площею 107,4 кв.м., що належить Миколаївській міській громаді, було завдано матеріальну шкоду в розмірі 1111,35 грн. Будівельні роботи на обох земельних ділянках проводяться з 15.11.2007 р. (перша офіційно зафіксована дата) без дозволу на виконання будівельних робіт, які надаються інспекцією ДАБК, тобто самовільно. Земельна ділянка по вул. Потьомкінській,114/1, площею 447 кв.м., належить на праві приватної власності громадянину ОСОБА_6 з 28.03.2006 р. З 19.04.2007 р. (перша офіційно зафіксована дата) територія земельної ділянки, площею 447 кв.м., самовільно зайнята ПП „Інвестстрой плюс”, частка з ділянки, площею 21,57 м., знаходиться під будівлею, самочинно збудованою ПП „Інвестстрой плюс”. Внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки домоволодіння №114/1 по вул. Потьомкінській м. Миколаєва, площею 447 кв.м., власнику земельної ділянки ОСОБА_6 завдано матеріальну шкоду в розмірі 4625,03 грн. До того ж, суд вбачив за необхідне відмітити, що позовні вимоги про знесення самочинно збудованих споруд ТОВ „Буцефал” ніяким чином не стосуються, оскільки воно, відповідно акту прийому - передачі майна до договору купівлі - продажу від 03.01.2009 р., прийняло лише будівельні матеріали на суму триста тисяч грн., на які у нього виникло право приватної власності, відповідно до п.3.1 договору. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст. 376 ЦК України.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, ТОВ „Буцефал” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити, з тих підстав, що в матеріалах справи є копія договору купівлі-продажу спірного об'єкту нерухомості від 03.01.2009 р., укладеного між ПП „Інвестстрой Плюс” (продавець) та ТОБ „Буцефал” (покупець), згідно якого продавець продав, а покупець придбав об'єкт незавершеного будівництва семиповерхового житлового будинку з триповерховою добудовою, загальною площею 2010 кв.м. (будматеріали та устаткування, які використовувались в процесі будівництва), та капітальних споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, розташованих на земельній ділянці, площею 1097 кв.м., наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку за вказаною адресою, згідно рішення Миколаївської міськради за №1167 від 05.10.1976 р., визначеної планом садибної ділянки в технічному паспорті домоволодіння, що є будівельним майданчиком розміром 1097 кв.м. Право користування вказаною земельною ділянкою у продавця виникло відповідно до укладених з колишніми власниками будинку ОСОБА_9 - 23/100 частини, ОСОБА_6 - 1692/3600 частину, ОСОБА_10 - 4/25 частини та ОСОБА_11 - 7/50 частини, що становить 1097 кв.м. земельної ділянки, договорів купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, засвідчених в нотаріальному порядку. А це значить, що нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, площею 1097 кв.м., було продано їх власниками в повному обсязі і у ПП „Інвестстрой Плюс” виникло право розпорядження майном, розташованим на вказаній площі земельної ділянки, право на користування якою виникло у продавця, відповідно до вимог ч.2 ст. 120 ЗК України. Тобто, з 03.01.2009 р. власником незакінченого будівництвом семиповерхового житлового будинку та користувачем земельної ділянки, площею 1097 кв.м., є ТОВ „Буцефал”, який належним чином виконав умови договору, сплативши грошові кошти продавцеві та фактично прийнявши його у власність, що підтверджується актами прийому - передачі. Відповідно до ухвали суду від 18.03.2009 р. апелянт був залучений до справи в якості відповідача, тобто суд визнав його власником майна, який повинен був виконати певні дії. Ніхто із сторін не звертався до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу від 03.01.2009 р. не дійсним. Тобто, ч.1 ст. 24 ГПК України містить підстави забезпечення позивачеві захисту порушених прав у тому разі, коли відповідач був визначений позивачем помилково, а господарський суд, приймаючи позов, виходив з того, що відповідач є суб'єктом спірних правовідносин, але відповідач виявився не належним. У такому випадку суд, за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, вирішує питання про заміну неналежного відповідача, при цьому неналежний відповідач вибуває, а на його місце господарський суд залучає до участі у справі належного відповідача (ТОВ „Буцефал”). Отже, залучаючи ТОВ „Буцефал” до участі в якості відповідача у справі, суд визнав його власником спірного майна. Тобто ПП „Інвестстрой Плюс” вибуває з судового провадження по справі і, як наслідок, на нього не може покладатися зобов'язання відносно спірного майна, а значить рішення суду повинно стосуватися обох відповідачів, так виникає правова колізія при виконанні судового рішення. Але при цьому, позивач повинен був належним чином довести той факт, що до ТОВ „Буцефал” застосовувались аналогічні дії стосовно добровільного виконання вимог відповідних контролюючих інстанцій та органу місцевого самоврядування, що виконано не було, а значить апелянт не мав можливості в досудовому порядку врегулювати спір. Таким чином, спірне рішення виконати не можливо, у зв'язку з тим, що спірне майно знаходиться у власності третьої особи, відносно якої суд не задовольнив позовні вимоги прокурора і якої, у зв'язку з цим, не виникло ніяких зобов'язань відносно виконання рішення суду. Суд ухвалив рішення, яке направлено на позбавлення права власності ТОВ „Буцефал”. При цьому, жодна із сторін не ставила питання перед судом про визнання договору купівлі-продажу від 03.01.2009 р. не дійсним, адже куплявся саме об'єкт незавершеного будівництва, семи поверховий житловий будинок і ця обставина підтверджується предметом договору купівлі - продажу. Навіть якщо суд в своєму рішенні спирається на ту обставину, що апелянт нібито придбавав у власність будматеріали, але оскільки вони використані в процесі будівництва, то він придбавав саме матеріали, використані в процесі незавершеного будівництва, що означає, що рішення суду напряму впливає на права власника, так як в разі їх знищення власник не зможе ними розпорядитися, до того ж, апелянт стверджує, що придбав саме семиповерховий об'єкт незавершеного будівництва і цього факту ніхто в суді не оспорив. На момент укладання угоди була відсутня будь-яка інформація про те, що незавершений будівництвом семиповерховий будинок по АДРЕСА_2 знаходиться в судовому спорі. Дійсно, сторонам договору купівлі-продажу було відомо про те, що в липні 2008 року Прокурором Центрального району м. Миколаєва було подано позовну заяву про знесення самовільно побудованого нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3. При розгляді справи прокурор неодноразово змінював позовні вимоги і в подальшому своєю заявою про уточнення позовних вимог від 18.08.2008 р. по справі №16/436/08 просив суд тільки звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0107 кв.м., яка знаходиться перед будівлею по АДРЕСА_2, тобто за межами земельної ділянки, визначеної рішенням Миколаївської міськради за №1167 від 05.10.1976 р., на якій розташоване спірне майно. Рішенням суду по справі №16/436/08р. від 13.01.2009 р. уточнені позовні вимоги прокурора було задоволено. Тобто, на момент укладання договору купівлі-продажу судових спорів про знесення самовільно збудованого майна не існувало, у всякому випадку ПП „Інвестстрой Плюс” та ТОВ „Буцефал” про них нічого не було відомо. Жодного висновку чи розпорядження відповідного органу ані до ПП „Інвестстрой Плюс”, ані до ТОВ „Буцефал” чи інших зацікавлених осіб про проведення якоїсь перебудови, усунення перешкод в здійсненні права власності, відповідно до висновку компетентного органу не поступало. Більш того, жодного висновку про неможливість перебудови також не існує. Жодного доказу відхилення від проекту чи будівництва з відхиленням від будівельних норм та правил позивачем до суду не представлено. ПП „Інвестстрой Плюс” до суду представлено висновок про те, що будівництво здійснюється у відповідності до вимог будівельних норм та правил, але суд проігнорував ці докази і взагалі не надав їм будь-якої оцінки. Про те, що справа призначена до слухання на 22.04.2009 р. апелянт належним чином не повідомлявся, не отримував від суду відповідного виклику, а значить не мав ніякої можливості належним чином захистити свої інтереси та, використовуючи своє право представити докази того, що він дійсно є власником спірного майна, а також того факту, що від позивача та будь-якого іншого органу державної влади ніколи не надходило будь-яких повідомлень (претензій, постанов, актів тощо) про знесення самовільного будівництва за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2009 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 30.06.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Представники Інспекції ДАБК у Миколаївській області та відповідачів у судове засідання 30.06.2009 р. не зявились, однак від відповідача - ТОВ „Буцефал” надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 30.06.2009 р. розгляд справи було відкладено на 14.07.2009 р. о 14:30, про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені (рекомендаційними листами та телефонограмою).

06.07.2009 р. Прокурор надав суду заперечення на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Представник скаржника (відповідача - ТОВ „Буцефал”) в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, підтримав скаргу і просив її задовольнити на викладених у ній підставах.

Представники Прокурора, позивачів та 3-ї особи просили суд відмовити у задоволенні скарги та залишити рішення без змін.

Представник відповідача - ПП „Інвестстрой - Плюс” підтримав скаргу і просив її задовольнити.

За згодою учасників процесу, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Апелянт просив скасувати рішення місцевого суду, посилаючись, серед іншого, на порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме на те, що про призначення справи до розгляду на 22.04.2009 р. він належним чином не повідомлявся, не отримував від суду відповідного виклику, тобто не мав можливості належним чином захистити свої інтереси та надати докази.

Проаналізувавши зазначені доводи та матеріали справи, судова колегія встановила таке.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 08.04.2009 р. (а.с. 159), представник відповідача (скаржника) ТОВ „Буцефал” Найштут І. М. був присутній у судовому засіданні 08.04.2009 р. та давав пояснення. У цьому судовому засіданні було оголошено перерву до 16.04.2009 р., тобто представник скаржника, був повідомлений про оголошення перерви до 16.04.2009 р. належним чином (безпосередньо в судовому засіданні).

Як вбачається з протоколу судового засідання від 16.04.2009 р. (а.с. 165) представник відповідача (скаржника) ТОВ „Буцефал” у цьому засіданні присутній не був, хоча, як зазначалось вище, був повідомлений належним чином про день, час та місце продовження розгляду справи.

Проте, як вбачається з протоколу судового засідання від 16.04.2009 р., в цьому засіданні розгляд справи завершено не було і рішення по справі не приймалось, а місцевий суд знов оголосив перерву до 22.04.2009 р., як зазначено в протоколі, для оголошення рішення.

Відповідно до приписів ст. 77 ГПК України, при оголошенні перерви у розгляді справи ухвала, окремим процесуальним документом, не виноситься, однак про перерву зазначається в судовому рішенні.

Водночас, у разі, якщо учасник процесу не був присутній у тому судовому засіданні, в якому оголошувалась перерва, він, згідно змісту та суті норм процесуального права, а саме ст. 64 та ст. 77 ГПК України, та виходячи зі сталої судової практики, повинен бути належним чином повідомлений судом листом-повідомленням про те, що у розгляді справи оголошується перерва з зазначенням дати та часу, коли розгляд справи буде продовжено.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 22.04.2009 р. (а.с. 165), представник ТОВ „Буцефал” у цьому засіданні присутній не був. Будь-які дані про те, що відповідач (скаржник) - ТОВ „Буцефал” (його представник) був повідомлений про оголошення перерви у розгляді справи з 16.04.2009 р. до 22.04.2009 р., в матеріалах справи відсутні, а він цей факт не визнає, а, навпаки, заперечує.

Відповідно до приписів ст. 104 ГПК України, апеляційна інстанція у будь-якому випадку повинна скасувати рішення місцевого суду, якщо справу розглянуто за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце судового засідання.

Та обставина, що у судовому засіданні 22.04.2009 р. не вислуховувались пояснення учасників процесу, а лише оголошувалось рішення, не впливає на факт порушення судом вищевказаних норм процесуального права та прав скаржника, з огляду на таке.

Згідно ст. 22 ГПК України, учасник процесу до ухвалення (оголошення рішення) має право приймати участь в судових засіданнях, надавати докази та висловлювати свою позицію. Так, обставина, що перерва оголошувалась для оголошення рішення, не може позбавити сторону права до початку або після початку судового засідання, розпочатого після перерви і до оголошення рішення, надавати нові докази, висловлювати свою позицію та додаткові аргументи, чого відповідач (скаржник), враховуючи вищезазначені обставини, у порушення приписів ст. 22 ГПК України, був позбавлений можливості зробити.

За таких обставин, рішення місцевого суду, відповідно до приписів п.2 ч.3 ст. 104 ГПК України, підлягає скасуванню.

Переглядаючи, відповідно до вимог ст. 101 ГПК України, справу в повному обсязі, судова колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про архітектурну діяльність”, будівництво об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку, визначеному ст. 24 Законом України „Про планування і забудову територій”. При цьому, на замовника (забудовника) під час створення об'єкту архітектури покладаються обов'язки, передбачені ст. 27 Закону України „Про архітектурну діяльність”, в тому числі щодо ведення будівництва згідно проектної документації, використання сертифікованих будівельних матеріалів, не порушування законних прав та інтересів власників прилеглих земельних ділянок та споруд. Для забезпечення вимог законодавства при будівництві об'єктів архітектури Державною архітектурно-будівельною інспекцію здійснюється контроль і нагляд (ст. 10 вищевказаного Закону). Крім того, згідно ст. 23 Закону України „Про планування і забудову територій”, будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією. Відповідно до вимог ст. 5 Закону України „Про основи містобудування”, при здійсненні містобудівної діяльності повинно бути забезпечено розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

Згідно ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Як свідчать матеріали справи (і ці обставини встановив та дослідив місцевий суд), 24.06.2008 р. інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області надано припис ПП „Інвестстрой-Плюс” про негайне припинення будівельних робіт (а.с. 22), в якому зазначено, що будівельні роботи ведуться без отримання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, який був надісланий на адресу ПП „Інвестстрой-Плюс” 25.06.2008 р., що підтверджується копією списку відправлень (а.с. 24), та отриманий ПП „Інвестстрой-Плюс” 02.07.2008 р., що вбачається з копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 24). Вимоги вказаного припису ПП „Інвестстрой-Плюс” виконано не було. 28.10.2008 р. інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області знов здійснено перевірку додержання ПП „Інвестстрой-Плюс” вимог законодавства при будівництві споруд по АДРЕСА_2. За результатами перевірки складений акт (а.с. 25), в якому встановлений факт ведення підприємством будівельних робіт за вищевказаною адресою без отримання дозволу на виконання будівельних робіт та без наявності затвердженої в установленому порядку проектної документації. 28.10.2008 р. інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Миколаївській області надано припис ПП „Інвестстрой-Плюс” про негайне припинення будівельних робіт (а.с. 27), в якому зазначено, що будівельні роботи ведуться без отримання дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, без проектної та виконавчої документації, який був одержаний 29.10.2008 р., про що наявний підпис у самому приписі.

Крім того, з висновку експерта №71 від 26.02.2009 р. (а.с. 92-103) вбачається, що будівництво спірного обєкту ведеться без проектної та дозвільної документації з порушенням вимог п.3.3, п.3.19*, п.3.25* ДБН 360-92 „ Містобудівництво, планування та забудова міських та сільських поселень”, а земельні ділянки, площею 107,4 кв.м. та 447 кв.м., на яких (серед інших) знаходиться обєкт незавершеного будівництва та ведуться роботи, належать на праві власності Миколаївській міській громаді в особі Миколаївської міської ради та ОСОБА_6 (відповідно) і не виділялись ПП „Інвестстрой-Плюс” в установленому порядку для цього будівництва.

Вказаний висновок, серед іншого, свідчить, що частина земельних ділянок, на яких будувався спірний обєкт, використовувалась ПП„Інвестстрой-Плюс” не самовільно, але без правовстановлюючих документів, а частина (земельні ділянки, площею 107,4 кв.м. та 447 кв.м.) - самовільно.

З огляду на викладене, судова колегія вважає хибними та такими, що не можуть прийматись до уваги, посилання скаржника на те, що вся земельна ділянка, на якій розташований спірний обєкт, знаходилась у користуванні ПП „Інвестстрой-Плюс” на законних підставах.

Слід зазначити, що з матеріалів справи та пояснень учасників процесу також вбачається, що вищевказані власники земельних ділянок не згодні на розташування на їх земельних ділянках цього обєкту, що, в свою чергу, унеможливлює застосування до цього обєкту приписів п.3 ст. 376 ЦК України.

Відповідач - ПП „Інвестстрой-Плюс” не спростував вищезазначених встановлених судом фактичних обставин і не надав доказів, які б підтвердили, що він здійснював будівництво з дотриманням вимог чинного законодавства, у т.ч. мав дозвіл на виконання будівельних робіт та затверджену в установленому порядку проектну документацію, і що вся земельна ділянка, на якій розташовано спірний обєкт, знаходилась у його користуванні на законних підставах.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що ПП „Інвестстрой-Плюс”, здійснюючи будівництво обєкту, знесення якого є предметом цього спору, порушило вищезазначені норми права, які регламентують будівництво нерухомих обєктів, і зазначене будівництво є самочинним.

Згідно ч.7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобовязати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову, а у разі якщо проведення такої перебудови неможливо або особа, яка здійснила будівництво відмовляється від її проведення, постановити рішення про знесення цього нерухомого майна за рахунок особи, яка його побудувала.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що місцевий суд вмотивовано визнав цей обєкт самочинним будівництвом та, враховуючи вищезазначені норми матеріального права та фактичні обставини, дійшов обґрунтованого висновку щодо вмотивованості позовних вимог і наявності правових підстав для його знесення.

Посилання скаржника на те, що суд не дослідив питання щодо можливості здійснення перебудови, тобто збереження обєкту, і, відповідно, необґрунтовано прийняв рішення про знос обєкту, не можуть прийматись до уваги, з огляду на таке.

Можливість збереження обєкту передбачена у випадках, коли є відхилення від затвердженого проекту, тобто коли є такий проект і можливо здійснити перебудову відповідно до проекту.

Проте, з матеріалів справи, як зазначалось вище, вбачається, що обєкт побудовано без затвердженого проекту та з грубими порушеннями будівельних норм, що унеможливлює приведення цього обєкту до вимог проекту і, відповідно, збереження.

Для вирішення питання, на кого необхідно покласти обовязок по знесенню обєкту, судова колегія вважає за необхідне дослідити та дати правову оцінку укладеному 03.01.2009 р. між ПП „Інвестстрой Плюс” та ТОВ „Буцефал” договору купівлі - продажу.

Так, як свідчать матеріали справи, 03.01.2009 р. між ПП „Інвестстрой Плюс” (продавець) та ТОВ „Буцефал” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (а.с. 117), згідно якого продавець зобовязується передати у власність покупцеві об'єкт незавершеного будівництва семиповерхового житлового будинку з триповерховою добудовою, загальною площею 2010 кв.м. (будматеріали та устаткування, які використовувались в процесі будівництва), та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, розташовані на земельній ділянці, площею 1097 кв.м., наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку за вказаною адресою, згідно рішення Миколаївської міськради за №1167 від 05.10.1976 р., визначеної планом садибної ділянки в технічному паспорті домоволодіння, що є будівельним майданчиком розміром 1097 кв.м. Згідно п.3.1 цього договору, право власності на обєкт незавершеного будівництва переходить до покупця з моменту підписання акту прийому - передачі майна.

Місцевий суд дійшов до висновку, що за вказаним договором ПП „Інвестстрой Плюс” продав а ТОВ „Буцефал” - придбав у власність лише будівельні матеріали, а не сам обєкт незавершеного будівництва.

З таким висновком погодитись не можна, з огляду на таке.

Згідно абзацу 1 ч.3 ст. 331 ЦК України, яка регулює набуття права власності на новостворене майно та обєкти незавершеного будівництва, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна).

З викладеного вбачається, що відповідач - ПП „Інвестстрой Плюс”, який здійснив самочинне будівництво, відповідно до приписів чинного законодавства, був власником будівельних матеріалів та обладнання, які були використані ним в процесі будівництва.

Однак, абз.2 ч.3 ст. 331 ЦК України визначено, що особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва.

Зі змісту та суті вказаної норми вбачається, що в даному випадку предметом договору виступають не самі по собі будівельні матеріали, а обєкт незавершеного будівництва у вигляді будівельних матеріалів та обладнання.

В іншому випадку та враховуючи висновок місцевого суду, виникає ситуація, що ТОВ „Буцефал” придбав лише купу окремих одиниць будівельних матеріалів та обладнання, а у ПП „Інвестстрой Плюс” залишився обєкт незавершеного будівництва.

Проте, це не вірно, оскільки в даному випадку в природі відсутні якихось два предмета: обєкт незавершеного будівництва та/або сукупності окремих одиниць будівельних матеріалів та обладнання, а є один - обєкт незавершеного будівництва, створений з вищевказаної сукупності окремих одиниць будівельних матеріалів та обладнання.

Слід зазначити, що матеріали справи свідчать, що спірний обєкт незакінченого будівництва фактично уявляє собою шестиповерхову коробку недобудованої багато поверхової будівлі (фундаменти, перекриття, стіни, тощо), тобто єдиний комплекс (обєкт), а не окремі будівельні матеріали.

Крім того, незважаючи на те, що в акті приймання - передачі до вищевказаного договору визначено перелік будівельних матеріалів, сам договір стосується не продажу будівельних матеріалів, а саме обєкту незавершеного будівництва.

Проте, помилковість твердження місцевого суду в цій частині, на думку судової колегії, не впливає на законність та обґрунтованість зробленого ним остаточного висновку щодо задоволення позовних вимог, у т.ч. стосовно визначення особи, яка повинна знести цей обєкт, з огляду на таке.

Передбачаючи абз.2 ч.3 ст. 331 ЦК України можливість укладання договору (у т. ч. про відчуження) стосовно об'єкта незавершеного будівництва, законодавець мав на увазі лише об'єкти незавершеного будівництва, які будувались (будуються) на законних підставах (відведення земельної ділянки, наявність затвердженого проекту та відповідних дозволів, тощо), а не об'єкти незавершеного будівництва, які будувались (будувався) самочинно.

З аналізу чинного законодавства, у т.ч. ст. 181 ЦК України, Законів України „Про передачу обєктів права державної та комунальної власності”, „Про нотаріат”, вбачається, що об'єкт незавершеного будівництва визнається як нерухоме майно (нерухомістю) і, відповідно, такі договори, по-перше, підлягають обовязковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 ЦК України), а, подруге, право власності на таке майно виникає з моменту його (договору) нотаріального посвідчення та державної реєстрації (ст. 334 ЦК України).

Вищезазначений договір нотаріально не посвідчений та його державна реєстрація не здійснена, а відтак цей договір, відповідно до приписів ч.1 ст. 220 ЦК України, є нікчемним, тобто не породжує у його сторін будь-яких прав, і у ТОВ „Буцефал” не виникло право власності на цей обєкт, тобто цей відповідач не є власником цього обєкту, а тому зобовязання по його знесенню необхідно покласти на ПП „Інвестстрой Плюс”, тобто особу, яка його самочинно збудувала.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що суд не мав права зобовязувати ПП „Інвестстрой Плюс” знести належне йому (скаржнику) на праві власності майно, безпідставні і не можуть прийматись до уваги.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду скасуванню (у звязку з порушенням судом норм процесуального права) з ухваленням нового рішення про задоволення позову до ПП „Інвестстрой Плюс” та відмову у задоволенні позову до ТОВ „Буцефал”.

Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу ТОВ „Буцефал” задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Миколаївської області від 22.04.2009 р. у справі №16/679/08 скасувати (у звязку з порушенням норм процесуального права).

3) Позов задовольнити.

Зобов'язати Приватне підприємство „Інвестстрой Плюс” (54055, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 116/а; фактична адреса: 54000, м. Миколаїв, вул. В. Морська, 102, кв.23; ЄДРПОУ 33367984) знести за власний рахунок самовільно збудовані капітальні споруди по вул. Потьомкінській, 114 в м. Миколаєві. Стягнути з Приватного підприємства „Інвестстрой - Плюс” (54055, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська,116/а; фактична адреса: 54000, м. Миколаїв, вул. В. Морська, 102, кв.23; ЄДРПОУ 33367984) на користь державного бюджету (банк одержувача: ГУДК у Миколаївській області, МФО банку: 826013, одержувач: УДК у м. Миколаєві, ЄДРПОУ 23626096, р/р 31118095700006) 85,00 грн. держмита.

Стягнути з Приватного підприємства „Інвестстрой Плюс” (54055, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 116/а; фактична адреса: 54000, м. Миколаїв, вул. В. Морська, 102, кв.23; ЄДРПОУ 33367984) в доход держбюджету (р/р 31211259700006, отримувач держбюджет Центрального району м. Миколаєва, код ЄДРПОУ 23626096, банк отримувача: ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, призначення платежу 22050000) 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позовних вимог відносно Товариства з обмеженою відповідальністю „Буцефал” (м. Миколаїв, вул. Вазова,27, корп. А) - відмовити.

4) Доручити господарському суду Миколаївської області видати накази відповідно до резолютивної частини цієї постанови.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Бєляновський В. В.

Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано 15.07.2009 р.