Ухвала суду № 52837719, 26.10.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1362/14-к Номер провадження 11-кп/786/674/15Головуючий у 1-й інстанції Марущак Р. М. Доповідач ап. інст. Маліченко В. В.

Категорія: ч.2 ст. 190 КК УКраїни С.Т.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого, судді Маліченка В.В.

суддів Бурди К.І., Корсун О.М.

з участю:

секретаря судового засідання Токар М.І., Погорілої Ю.І.

прокурора Жиліна А.С.

захисника обвинуваченого Гонжака І.В.

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження №42014170000000052 від 17.03.2014 року, за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката Гонжака І.В., прокурора відділу прокуратури Полтавської області, потерпілого ОСОБА_4 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 16 червня 2015 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Тбілісі, росіянина, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, пенсіонера МВС, жителя АДРЕСА_1, не судимого, -

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України та призначено покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, зобов'язавши його прибувати за кожною вимогою до суду та поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме, не відлучатися без дозволу суду з місця проживання та реєстрації - АДРЕСА_1; повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

За ч.4 ст. 27, ч.4 ст. 369 КК України ОСОБА_3 виправдано за відсутністю в його діянні складу названого злочину.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 1848 грн. 00 коп. на відшкодування судових витрат понесених на проведення експертизи спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв.

З урахуванням ухвали Глобинського районного суду Полтавської області від 27 липня 2015 року про виправлення описки допущеної у резолютивній частині вироку суду від 16 червня 2015 року, заставу в сумі 50000 грн., яка відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 19.03.2014 року та квитанції Приватбанку №3333 147 1 від 24.03.2014 року внесена 24.03.2014 року на рахунок НОМЕР_7 одержувача - ТУ ДСА України в Полтавській області, відкритий в ГУ ДКСУ в Полтавській області, код ЗКПО - 26304855, МФО 831019 - повернуто ОСОБА_3 на картковий рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк», м. Полтава, НОМЕР_5, для поповнення картки НОМЕР_6, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1, код ЗКПО банку 14360570».

На підставі ч.4 ст. 174 КПК України скасовано арешт майна ОСОБА_3, накладений відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 17.04.2014 року, а саме : ? частки об'єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, транспортних засобів: ГАЗ 24 (1982) , д.н.з. НОМЕР_2, ВАЗ 210990-20, д.н.з. НОМЕР_3, причепу НОМЕР_8 (1993), д.н.з. НОМЕР_4.

По справі вирішено долю речових доказів.

За вироком місцевого суду, обвинувачений ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину за наступних обставин.

В кінці лютого 2014 року (точна дата не встановлена) до ОСОБА_3, який обіймав посаду начальника Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області, звернувся його знайомий ОСОБА_4 - директор товариства з обмеженою відповідальністю «Мирресурс» і повідомив останнього, що податкова міліція відкрила кримінальне провадження за те, що нібито він провів безтоварну операцію, тобто «обналічив» гроші. Прохав сприяння у вирішенні питання про закриття вказаної кримінальної справи.

ОСОБА_3, який не мав жодного відношення до СУ ФР ГУ Міндоходів в Полтавській області, де здійснювалося досудове слідство, і в силу своїх повноважень начальника районного відділу міліції не міг вплинути на закриття кримінального провадження, пообіцяв вивчити питання та вирішити його. В подальшому жодних дій не вчиняв, а під час чергової зустрічі повідомив ОСОБА_4 неправдиві відомості про те, що люди цим питанням займаються, але для його вирішення їм потрібно передати 12 тисяч доларів. ОСОБА_4 такої суми позичити не зміг, а оскільки ОСОБА_3 вимагав її при зустрічах, іншого виходу для себе, крім звернення до відділу внутрішньої безпеки в Полтавській області, не вбачав.

17.03.2014 року в приміщенні службового кабінету начальника Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області, за адресою смт. Велика Багачка, вул. Шевченка, 103, ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих спонукань, реалізуючи свій попередній умисел, шляхом обману - за вирішення питання закриття кримінального провадження по ТОВ «Мирресурс», намагався заволодіти 12000 доларів США, одержаними від ОСОБА_4, серед яких 2000 доларів США були справжні , а 10000 доларів США - у виді сувенірних банкнот номіналом по 100 доларів США. Проте, злочин не завершив з причин, які не залежали від його волі: при перерахунку коштів помітив «куклу» і повернув їх. Від злочину не відмовився, оскільки під час санкціонованого аудіо,- відеоконтролю особи зафіксовано весь зміст розмови між названими особами, і останніми в ній були слова ОСОБА_3 про те, що для вирішення питання ОСОБА_4 може прийти, коли зможе.

Таким чином, обвинувачений вчинив закінчений замах на заволодіння, шляхом обману, чужими грошима у сумі 12 тисяч доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 17.03.2014 року, становило 115 тис. 208 грн. 40 коп. та у 189 разів перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і могло завдати значної шкоди потерпілому.

Також у вироку зазначено, що ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч.4 ст. 27, ч.4 ст. 369 та ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 190 КК України.

В обвинувальному акті зазначено, що СУ ФР ГУ Міндоходів в Полтавській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №32013180000000200 від 25.11.2013 року за ч.1 ст. 212 КК України стосовно службових осіб ТОВ «Союз - Будресурси», які упродовж 2012-2013 років ухилялися від сплати податків шляхом відображення по бухгалтерському та податковому обліках фіктивних фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Мирресурс», директором якого є ОСОБА_4

Про факт досудового розслідування ОСОБА_4 повідомив свого знайомого - начальника Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_3, у якого після цього виник умисел на шахрайське заволодіння грошовими коштами ОСОБА_4 в сумі 12000 доларів США.

В першій декаді лютого 2014 року, точна дата розслідуванням не встановлена, під час чергової зустрічі в приміщенні Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_4 надати йому 12 тисяч доларів США, нібито, як неправомірну вигоду для подальшої передачі слідчому СУ ФР ГУ Міндоходів в Полтавській області, тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення дій спрямованих на непритягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні, а також прийняття рішення про його закриття, тим самим підбурив ОСОБА_4 до давання неправомірної вигоди, на що той погодився.

У дійсності ОСОБА_3 не мав наміру передавати ці кошти слідчому СУ ФР ГУ Міндоходів в Полтавській області, а бажав заволодіти цими коштами та обернути їх на власну користь.

Реалізуючи свій злочинний намір, 17.03.2014 року в приміщенні службового кабінету начальника Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області, що у смт. Велика Багачка по вул. Шевченка, 103, ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих спонукань, шляхом обману одержав від ОСОБА_4 під виглядом неправомірної вигоди в сумі 12000 доларів США - 2000 доларів США та 100 паперових сувенірів схожих на 100 доларові банкноти США, нібито для подальшої передачі вищеназваному слідчому за не притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні, а також прийняття рішення про його закриття.

Однак перераховуючи вказані грошові кошти ОСОБА_3 серед купюр номіналом 100 доларів США виявив сувенірні банкноти, які не є грошовими коштами та повернув їх ОСОБА_4

Своїми шахрайськими діями ОСОБА_3 міг спричинити ОСОБА_4 значну шкоду. З причин, які не залежали від волі ОСОБА_3, останній не довів злочинний умисел на заволодіння 12000 доларами США, що згідно курсу НБ України становило 115 тис. 208 грн. 40 коп. і у 189 раз перевищувало неоподатковуваний мінімум доходів громадян, оскільки був викритий працівниками правоохоронних органів.

Орган досудового слідства кваліфікував дії ОСОБА_3, як підбурення надати службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища (ч.4 ст. 27, ч.4 ст. 369 КК України), та як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), що могло завдати значну шкоду потерпілому (ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України)

За обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 27, ч.4 ст. 369 КК України ОСОБА_3 місцевим судом виправдано, враховуючи наступне.

Як зазначено у вироку суду, аудіозапис розмови, яка відбулася 14.03.2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в ході якої обвинувачений повідомив потерпілого, що лише після передачі неправомірної вимоги останній зможе отримати рішення про закриття кримінального провадження, було зроблено особисто потерпілим, виключно за його ініціативою, на диктофон мобільного телефону «Нокіа», належного ОСОБА_6 Це свідчить про те, що запис не носив випадковий (ситуативний) характер, фіксація була цілеспрямованою і готувалася названою фізичною особою, не повноважною на такі дії, заздалегідь.

З огляду на викладене, суд не може визнати допустимими доказами та покласти їх в основу доведення вини обвинуваченого - протокол огляду від 15 квітня 2014 року, в якому зафіксовано огляд слідчим з ОВС СВ прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 в присутності понятих та ОСОБА_6 мобільного телефону «Nokia XGP-S3» з мікрофлеш карткою «Micro CD 2 GB Transcend» з аудиозаписом розмови між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка відповідно до дати та часу створення запису, відбулася 14.03.2014 року о 17 год. 20 хв.; а також сам носій інформації - мікрофлеш картку «Micro CD 2 GB Transcend».

Крім цього, ОСОБА_3 станом на 17.03.2014 року обіймав посаду начальника Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області, а тому в межах своєї компетенції, службових повноважень не міг вплинути на закриття кримінального провадження, яке було в провадженні старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Полтавській області ОСОБА_8, оскільки останній йому не підпорядкований і не був його підлеглим.

Доказів того, що ОСОБА_3 реально вирішував питання пов'язане з закриттям названого кримінального провадження, вийшовши за межі своїх повноважень, з використанням авторитету своєї посади, її значущості, впливовості та можливостей, обвинуваченням не надано. Наявність будь-яких контактів обвинуваченого з цього приводу з ним безпосередньо заперечував допитаний судом слідчий ОСОБА_8; відсутність телефонних контактів між ОСОБА_3 та вказаним слідчим в період з 1.02.2014 року по 17.03.2014 року підтверджується також дослідженою роздруківкою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «МТС Україна» про вхідні-вихідні зв'язки та текстові повідомлення абонента ОСОБА_3

На вирок суду захисником Гонжаком І.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування вироку суду щодо засудження обвинуваченого за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 190 КК України в зв'язку з невідповідністю рішення суду фактичним обставинам справи, постановленим з порушенням кримінального процесуального закону, та неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, а провадження по справі просить закрити в зв'язку з відсутність в його діях складу злочину.

На переконання захисника, дії ОСОБА_4 та співробітників ВВБ були направлені на провокацію хабара, а відтак докази обвинувачення стосовно ОСОБА_3 були сфальшовані.

Вказує на неузгодженість як показань потерпілого ОСОБА_4 з показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 в частині приїзду потерпілого до м. Полтави на зустріч із співробітниками правоохоронних органів для написання заяви про притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності, так і показань понятих ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які були присутніми при проведенні слідчих дій на квартирі по АДРЕСА_2 відповідно до яких ОСОБА_12 був у квартирі до 13-15 год., а ОСОБА_11 до 12-00 год., хоча протокол складено з 15-10 до 16-30 год. За словами ОСОБА_11 кошти для ОСОБА_4 були покладені в поштовий конверт білого кольору, а ОСОБА_12 стверджував - в карман куртки.

Так, захисник звертає увагу на те, що вказані обставини ставлять під сумнів, що протокол огляду помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 17.03.2014 року складався, як вказано в самому протоколі, в період часу з 15-10 до 16-30 год. Крім цього, помітка грошових коштів відбувалася за відсутністю понятого.

Також адвокат вказує, що рішення керівника органу досудового розслідування про використання заздалегідь ідентифікованих засобів не було, протокол про застосування таких засобів не складався.

Протокол огляду грошових коштів в смт. В.Багачка від 17.03.2014 року складено з суттєвими порушеннями кримінального процесуального законодавства, оскільки в його заключній частині відсутні відомості про ідентифікацію вилучених речей, а саме грошових коштів сумі 2000 доларів США та імітованих грошових коштів.

Зокрема, захисник Гонжак І.В. зазначає, що в протоколі за результатами здійснення оперативно-розшукового заходу від 26.03.2014 року, вказано, що аудіо та відео контроль проводився на підставі ухвали апеляційного суду від 17.03.2014 року відносно ОСОБА_3, що не відповідає дійсності, оскільки в ухвалі апеляційного суду надано дозвіл на обмеження особистих прав ОСОБА_4, а не ОСОБА_3 Таким чином відносно ОСОБА_3 не надавався дозвіл на тимчасове обмеження його прав, що суперечить Конституції та КПК України, в зв'язку з чим доказ за результатами здійснення аудіо та відео контролю є недопустимим та незаконним.

Вважає недопустимим доказом також протокол з відеозаписом, оскільки флеш карти надані суду в порушення Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні від 16.11.2012 року.

Вказує, що відомості щодо ОСОБА_4 за ст. 369 КК України були внесенні до ЄРДР лише 07.05.2014 року, тобто негласні розшукові слідчі дії були проведені відносно ОСОБА_4 17.03.2014 року, які не були внесені до ЄРДР.

В апеляційній скарзі адвокат Гонжак І.В. посилається й на недопустимість протоколу обшуку від 17.03.2014 року, оскільки, на його думку, протокол отримано внаслідок істотного порушення прав та свобод людини з огляду на проведення особистого обшуку ОСОБА_3 без відповідного для того дозволу. Крім того, ОСОБА_3 був затриманий, оскільки йому було заборонено залишати визначене місце, проте ухвали слідчого судді з дозволом на затримання надано не було, а тому обвинувачений утримувався без відповідних правових підстав та підданий незаконному обшуку.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Зазначає, що враховуючи пояснення потерпілого ОСОБА_4 даних ним як під час досудового слідства, так і в ході судового розгляду, відповідно до яких потерпілий передавав ОСОБА_3 грошові кошти саме з метою їх подальшої передачі посадовим особам для позитивного вирішення його питання щодо видачі постанови про закриття кримінального провадження. У цьому випадку вольовий акт уже закінчений, а наслідки, які не настали не змінюють його змісту.

На переконання прокурора, позиція суду щодо використання ОСОБА_4 телефону, як технічного засобу, який дає змогу негласно фіксувати розмови з ОСОБА_3 не відповідає дійсності, так як телефон не є спеціальним засобом негласного отримання інформації, перебуває у вільному продажі, та був використаний ОСОБА_4 за власною ініціативою, без попереднього погодження працівниками правоохоронного органу, з метою фіксації розмови між ним та ОСОБА_3

Таким чином прокурор просить дослідити протокол огляду мобільного телефону «Nокіа ХGР-83» належного ОСОБА_6 від 15.04.2014, мікрофлеш картку «Місrо СD 2 GВ Тranscend», на якій мається файл з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6» та відповідний файл.

Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України і призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі та 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить обвинуваченому, відповідно.

На підставі ст. 70 КК України призначити покарання ОСОБА_3 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим та призначити остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить обвинуваченому.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 спеціального звання «підполковник міліції».

Змінити запобіжний захід обраний ОСОБА_3 із застави на взяття під варту в залі суду. Зарахувати строк перебування під вартою з 19.03.2014 по 24.03.2014.

Грошові кошти у сумі 2 000 доларів США повернути власнику, макети грошових коштів та змиви і контрольні зразки, особисті речі ОСОБА_3 знищити, а матеріальні носії інформації на яких містяться аудіо-, відео-записи - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

В поданій апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду, та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України і призначити йому покарання у відповідності до санкції, передбаченої вказаними статтями КК України. Грошові кошти в сумі 2000 доларів США просить повернути йому як власнику.

Заслухавши доповідача, думку прокурора який підтримав подану прокурором та потерпілим апеляційні скарги, обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах захисника Гонжака І.В., які заперечували проти поданої прокурором та потерпілим апеляційних скарг та просили задовольнити апеляційну скаргу захисника, обговоривши доводи апеляційних скарг і дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, у своїй апеляційній скарзі прокурор посилається на істотні суперечності у вироку і, як наслідок, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність з приводу виправдання обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 27 ч.4 ст. 369 КК України.

Вказані прокурором обставини не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, допитаний у судовому засіданні потерпілий дав показання про те, що ОСОБА_3 за позитивне вирішення його питання запропонував надати йому 10 тис. доларів США. Пізніше цю суму збільшив до 12 тис. доларів США. Гроші, нібито, потрібно дати людям, які цим будуть займатися, ніяким чином не конкретизуючи кому.

Під час апеляційного розгляду справи, потерпілий уточнив свої показання, зазначивши, що ОСОБА_3 особисто не називав йому суму, яку необхідно дати йому для вирішення питання. Цю суму йому повідомляв їх спільний знайомий, а він вважав, що це робиться за вказівкою самого ОСОБА_3

В ході розгляду цього провадження прокурором не наведено будь яких доказів того, що ОСОБА_3 підбурив ОСОБА_4 надати неправомірну вигоду для подальшої передачі слідчому СУ ФР ГУ Міндоходів в Полтавській області, тобто службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, за вчинення дій спрямованих на непритягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні, а також прийняття рішення про його закриття. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь які докази, які б свідчили про вказаний факт.

В аудіозаписах негласних слідчих розшукових дій, також, відсутнє посилання ОСОБА_3 на те, що він передасть гроші слідчому СУ ФР ГУ Міндоходів в Полтавській області.

Крім зазначеного, органом досудового слідства проводилася перевірка на предмет з'ясування зв'язків ОСОБА_3 із слідчим СУ ФР ГУ Міндоходів в Полтавській області ОСОБА_8, в якого перебувало кримінальне провадження відносно ТОВ «Мирресурс», але будь які зв'язки не знайшли свого підтвердження.

У зв'язку з цим суд першої інстанції правомірно виправдав ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину.

Безпідставним є і посилання прокурора на те, що судом не взято до уваги, а визнано недопустимим доказом, відомості, що містяться у протоколі прослуховування аудіозапису зробленого потерпілим ОСОБА_4 в кабінеті начальника Великобагачанського РВ УМВС України в Полтавській області.

У вироку суд першої інстанції зазначив, що аудіозапис розмови між потерпілим та обвинуваченим проводився особисто потерпілим за його ініціативою на диктофон мобільного телефону, належного ОСОБА_6 Вказане свідчить про те, що запис носив цілеспрямований характер і готувався заздалегідь особою не уповноваженою на такі дії. Такі дії не були зумовлені терміновою необхідністю.

Як пояснив у судовому засіданні потерпілий, аудіозапис він робив для «певної перестраховки».

Тому суд, пославшись на норми Конституції України та рішення Конституційного суду України від 20 жовтня 2011 року №12-рп/2011 обґрунтовано дійшов висновку про недопустимість цього доказу.

Крім цього у роздруківці аудіозапису відсутні будь які дані, які б свідчили про факт вимагання чи пропозиції з боку обвинуваченого надати йому неправомірну вигоду чи підбурювання до надання неправомірної вигоди.

Отже, апеляційна скарга прокурора є необґрунтованою, тому її слід залишити без задоволення.

Із зазначених підстав не підлягає задоволенню і апеляційна скарга потерпілого.

У апеляційній скарзі захисник обвинуваченого обґрунтовує відсутність у діях обвинуваченого складу злочину посилаючись на показання самого ж обвинуваченого, які він давав у суді. В той же час не спростовує висновків суду про доведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 190 КК України.

Вина обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 190 КК України, доведена під час розгляду справи в суді першої інстанції на підставі зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, викладених у вироку.

Вина обвинуваченого підтверджується показаннями допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_4, який дав показання про те, що після його звернення до ОСОБА_3 по допомогу у вирішенні проблеми із притягненням його до кримінальної відповідальності, той пообіцяв йому допомогти вирішити її. При цьому він не повідомляв ОСОБА_3 у якого слідчого знаходиться справа відносно нього. Також ОСОБА_3 не вказував йому для кого він бере ці кошти, зазначаючи загальним словом «люди, які вирішать його проблему». При цьому йому було все одно для кого призначалися ці кошти, ОСОБА_3 забере їх для себе чи комусь передасть.

Із протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтроль особи (т.2 а.с.103-106) та переглянутого в судовому засіданні відеозапису, видно, як ОСОБА_4, назвавшись тільки іменем, з дозволу ОСОБА_3 безперешкодно зайшов у райвідділ міліції, пройшов у кабінет начальника райвідділу міліції ОСОБА_3, де між ними відбулася розмова про те, що він приніс те про що домовлялися та витяг із кишені три упаковки доларів США. Будь яких заперечень з боку ОСОБА_3 не було. Потім ОСОБА_3 запросив ОСОБА_4 в кімнату відпочинку та особисто почав перераховувати гроші. Помітивши частину сувенірних знаків, він повернув їх ОСОБА_4 А на запитання ОСОБА_4 коли він зможе знову прийти для вирішення своєї проблеми, ОСОБА_3 відповів щоб той приходив коли зможе.

Цим спростовується заперечення ОСОБА_3 про те, що він не бажав зустрічатися із ОСОБА_4 та не мав наміру брати в нього гроші, а також його заперечення, що він відмовлявся брати гроші і їх не перераховував.

Як зазначалося вище, органом досудового слідства не було встановлено будь яких зв'язків ОСОБА_3 із слідчим СУ ФР ГУ Міндоходів в Полтавській області ОСОБА_8, в якого перебувало кримінальне провадження відносно ТОВ «Мирресурс».

Проаналізувавши зазначені докази суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_3 шахрайських дій відносно ОСОБА_4

Заперечення з приводу того, що грошові кошти, які передавалися ОСОБА_3 ОСОБА_4 не помічалися, а під час проведення огляду кабінету працівник міліції розпорошив люмінесцентний порошок, не знайшло свого підтвердження.

Із переглянутого відеозапису проведення огляду кабінету ОСОБА_3, чітко видно всі дії працівників міліції в присутності самого ОСОБА_3 та двох понятих. Будь яких зауважень в протоколі цієї дії ні ОСОБА_3 ні поняті не робили (т.2 а.с. 44-48).

Не знайшло підтвердження і зазначене в апеляційній скарзі, те, що на думку апелянтів не проводилась помітка грошових купюр та не перераховувалися вони після повернення ОСОБА_4 від ОСОБА_3

Вказане спростовується протоколом, огляду, помітки та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр (т.2 а.с.30-37), відповідно до якого у присутності двох понятих оброблено грошові купюри люмінесцентним порошком.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили вказану подію.

Крім цього ці свідки підтвердили, що ОСОБА_4 після повернення від ОСОБА_3 видав грошові кошти, які були помічені та пояснив, що останній помітив «куклу» та повернув гроші, сказавши, прийти коли знайде справжні. Повернуті кошти були перераховані та ідентифіковані.

Неспівпадання їх показань з приводу часу їх запрошення в якості понятих та часу проведення процесуальної дії, не є підставою для визнання цих доказів неналежними, оскільки свідки допитувалися через значний проміжок часу від вказаної події і могли не пам'ятати деталей вчинюваних процесуальних дій.

Інші, на думку захисника, неправомірні дії працівників міліції, зазначені в апеляційній скарзі, проведені у відповідності до вимог КПК України, а тому є допустимими і правомірними.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, про відмову у задоволенні апеляційних скарг.

Під час розгляду справи обвинувачений подав письмове клопотання про звільнення його на підставі п. «в» ч.1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», від призначеного вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 16 червня 2015 року щодо нього, покарання.

Як встановлено судом, на день набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році», ОСОБА_3 є батьком неповнолітньої дитини ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_5, про що свідчить свідоцтво про його народження (т.4 а.с.29), відносно якої він не позбавлений батьківських прав.

Відповідно до п. «в» ч.1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», ОСОБА_3 підпадає під дію цього закону та звільненню від покарання.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КК України, Законом України «Про амністію у 2014 році», колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_3, адвоката Гонжака Ігоря Вікторовича, прокурора відділу прокуратури Полтавської області та потерпілого ОСОБА_4, залишити без задоволення, а вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 16 червня 2015 року щодо ОСОБА_3, без змін.

На підставі п. «в» ч.1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», звільнити ОСОБА_3 від призначеного вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 16 червня 2015 року щодо нього, покарання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня її оголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України.

СУДДІ:

Маліченко В.В. Бурда К.І. Корсун О.М.