Вирок № 52836359, 21.09.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

415/4551/15-к

1-КП/415/410/15

ВИРОК

Іменем України

21.09.15 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Стрільцова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, судимого 22 листопада 2011 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.164 ч.1 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст.75 КК України, з випробуванням на 1 рік 06 місяців, 30 серпня 2012 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.1, ст.71 КК України до 2 років 01 місяця обмеження волі, 06 лютого 2013 року Лисичанським міським судом за ст.164 ч.2, ст.70 ч.4 КК України до 2 років 03 місяців обмеження волі, 07 липня 2014 року звільненого з місць обмеження волі, відповідно до Ухвали Брянківського міського суду Луганської області від 27 червня 2014 року (ст.81 КК України), умовно-достроково на невідбутий термін 08 місяців 13 днів, зареєстрованого та проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України,

встановив:

09 березня 2015 року, приблизно о 06 годині 50 хвилин, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи за місцем мешкання потерпілої ОСОБА_2, на кварталі ОСОБА_3, 28/32, міста Лисичанська, та, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, таємно викрав мобільний телефон марки «Samsung» модель «GT-E1080W», ІМЕІ 358796042662511, вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №207/7 від 30 квітня 2015 року, 150 гривень, мобільний телефон марки «Samsung» модель «GT-E1080W», ІМЕІ 352159050587086, вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №207/7 від 30 квітня 2015 року, 150 гривень, мобільний телефон марки «Nokia» модель «105», ІМЕІ 359581050980545, вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №207/7 від 30 квітня 2015 року, 200 гривень, і мобільний телефон марки «Phone» модель «1290», ІМЕІ 353543027400090, вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №299/7 від 16 липня 2015 року, 160 гривень, спричинивши останній майнову шкоду на загальну суму 660 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень відмовився, і, відповідая на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, а саме, крадіжки майна потерпілої ОСОБА_2 4 мобільних телефонів: марки «Samsung», марки «Nokia» та марки «Phone», за місцем мешкання останньої на кварталі ОСОБА_3, 28/32, міста Лисичанська, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії, завдана потерпілій ОСОБА_2 майнова шкода відшкодована повністю: як шляхом повернення викраденого, так і грошима.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_1, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, доведено, і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ст.185 ч.2 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, обвинувачений ОСОБА_1 не працює, має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання характеризується позитивно (а.с.108), у скоєному щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, часкове добровільне відшкодування завданого збитку (а.с.115).

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги вищенаведене, з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, і данних про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який не працює, і, разом з тим, має постійне місце мешкання, за місцем проживання позитивно характеризується у побуті, у судовому засіданні в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся та вибачався за скоєне, активно сприяв розкриттю злочину, а також, враховуючи відсутність обставин, що обтяжують покарання, враховуючи відсутність тяжких наслідків від скоєного та суму спричиненої злочином майнової шкоди, в тому числі і повне відшкодування завданих збитків, а також, враховуючи думку потерпілої ОСОБА_2 у наданій до суду заяві, яка на призначенні обвинуваченому суворого покарання не наполягала, і, одночасно, враховуючи суспільну небезпеку злочинного діяння, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст.185 ч.2 КК України, оскільки, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв умисний злочин, який є корисливим, та, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії кримінальних правопорушень середньої тяжкості, крім того, інкримінований злочин вчинено в короткий проміжок часу після звільнення з місць обмеження волі, де обвинувачений ОСОБА_1 відбував покарання за попереднім вироком суду за скоєння також умисних злочинів, в тому числі, і за аналогічних обставин, а також, в період умовно-дострокового звільнення, у зв'язку з чим, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливо лише із застосуванням покарання, пов'язанного з ізоляцією від суспільства у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

І, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин, викладений в данному вироку, в період невідбутої частини покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 06 лютого 2013 року (а.с.105), суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, з урахуванням вимог ст.72 КК України, оскільки невідбута частина покарання за вироком Лисичанського міського суду від 06 лютого 2013 року визначена у виді обмеження волі, а при складанні покарань за сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі: до покарання, призначенного за данним вироком, необхідно частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком вироком Лисичанського міського суду від 06 лютого 2013 року.

Підстав щодо обрання запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, і зазначене питання учасникми данного кримінального провадження не ставилося.

У зв'язку з необхідністю встановлення розміру заподіяної потерпілій ОСОБА_2 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_1, було проведено судові товарознавчі експертизи за №207/7 від 30 квітня 2015 року (а.с.34-36) та за №299/7 від 16 липня 2015 року (а.с.86-88), витрати на залучення експертів щодо проведення яких складають суму у розмірі 491 гривню 04 копійки (а.с.37) та у розмірі 429 гривень 66 копійок (а.с.89), відповідно, котрі підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 в дохід держави (одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілою ОСОБА_2 не заявлений, що не позбавляє останню права звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі:

оптичний носій диск СD-R, об'ємом 700 МВ, з інформацією щодо телефонних номерів абонентів, терміналів, азимутів ретрансляційних антен по а/н м/т ІМЕІ 359581050980545, ІМЕІ 352159050587086, ІМЕІ 358796042662511, що знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження №12015130240000614 стосовно ОСОБА_1 (а.с.59,60),

підлягає збереженню в в матеріалах кримінального провадження №12015130240000614 стосовно ОСОБА_1,

мобільний телефон марки «Samsung» модель «GT-E1080W», ІМЕІ 352159050587086, мобільний телефон марки «Nokia» модель «105», ІМЕІ 359581050980545, що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2 (а.с.55,56,114),

підлягають поверненню потерпілій ОСОБА_2

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за данним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 06 лютого 2013 року у виді 02 (двох) місяців обмеження волі, що, згідно ст.72 КК України, відповідає 01 (одному) місяцю позбавлення волі, і, призначити обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 01 (один) місяць

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1, до набуття вироком законної сили, не обирати. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави:

(одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

920 (дев'ятьсот двадцять) гривень 70 копійок за проведення судових товарознавчих експертиз.

Речові докази по справі:

оптичний носій диск СD-R, об'ємом 700 МВ, з інформацією щодо телефонних номерів абонентів, терміналів, азимутів ретрансляційних антен по а/н м/т ІМЕІ 359581050980545, ІМЕІ 352159050587086, ІМЕІ 358796042662511, що знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження №12015130240000614 стосовно ОСОБА_1,

зберігати в в матеріалах кримінального провадження №12015130240000614 стосовно ОСОБА_1,

мобільний телефон марки «Samsung» модель «GT-E1080W», ІМЕІ 352159050587086, мобільний телефон марки «Nokia» модель «105», ІМЕІ 359581050980545, що знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_2,

повернути потерпілій ОСОБА_2

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: