Вирок № 52836343, 22.05.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

415/700/15-к

1-КП/415/172/15

ВИРОК

Іменем України

22.05.15 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю:

секретаря Демченко Е.Є.,

прокурора Сичова В.М.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, судимого 26 листопада 1997 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.140 ч.2, ст.140 ч.3, ст.141 ч.2, ст.42 КК України (1960 року) до 4 років позбавлення волі, 06 серпня 2004 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.2, ст.190 ч.2, ст.70 ч.1 КК України (2001 року) до 2 років 06 місяців позбавлення волі, 18 січня 2006 року Лисичанським міським судом за ст.289 ч.2 КК України (2001 року) до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України (2001 року), з випробуванням на 3 роки, 20 грудня 2007 року Лисичанським міським судом за ст.121 ч.1, ст.296 ч.4, ст.70 ч.1, ст.71 КК України (2001 року) до 6 років 06 місяців позбавлення волі, 23 грудня 2013 року Лисичанським міським судом за ст.263 ч.1 КК України (2001 року) до 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України (2001 року), з випробуванням на 2 роки, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочинів, передбачених ст.198, ст.122 ч.1, ст.185 ч.3, ст.296 ч.3, ст.309 ч.1 КК України,

встановив:

11 грудня 2014 року, в денний час, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, перебуваючи за місцем свого мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_5, та, маючи умисел на отримання, зберігання та збут майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, достовірно знаючи, що самовар з латуні, вагою 5,8 кг, вартістю 145 гривень, та бензопила марки «Stihl», модель «MS 181», вартістю 1800 гривень, викрадені внаслідок скоєння злочинних дій з боку ОСОБА_3, про що він дізнався від останнього, заздалегідь не обіцяя, отримавши від того зазначене майно, зберігав за місцем проживання по вулиці Щербакова, 19, міста Лисичанська, і, в подальшому, збув: того ж дня, через деякий час, самовар з латуні, за 120 гривень, а в середині грудня 2014 року, в денний час, більш точніший час не встановлено, бензопилу марки «Stihl», модель «MS 181», за 200 гривень.

28 грудня 2014 року, приблизно об 11 годині, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, являючись особою, раніше судимою за хуліганство, перебуваючи, в стані алкогольного спяніння, в районі будинку №171 по вулиці Нагорній міста Лисичанська, на відповідь потерпілого ОСОБА_4 щодо відсутності цигарок, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, а також, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, висловлюючись грубою нецензурною лайкою, і, діючи з особливою зухвалістю, що виявилася в нахабному поводженні, неповазі до установ суспільного життя, явному ігноруванні та нехтуванні елементарними правилами поведінки, тривалому та безперервному, на протязі не менш 05 хвилин, грубому порушенні громадського порядку в частині забезпечення належних умов відпочинку та існування громадянина в суспільстві, намаганні пошкодити майно, насильстві та спричиненні тілесних ушкоджень, умисно, наніс останньому 2 удари кулаками в область обличчя, від чого той впав на землю, і 1 удар ногою в область живота, спричинивши тілесне ушкодження у вигляді закритого переламу нижньої щелепи, яке, відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №18 від 19 січня 2015 року, не є небезпечними для життя і відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоровя більш ніж 3 тижні, необхідних для одужання та відновлення функції, а також, фізичного болю, після, схопивши належний потерпілому ОСОБА_4 поліетиленовий пакет з продуктами харчування, викинув той в бік на відстань біля 3 м.

Крім того, в ніч з 05 на 06 квітня 2015 року, більш точний час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), проникнувши на територію подвіря будинку №10 по вулиці Щербакова міста Лисичанська, повторно, таємно викрав лом чорного металлу, загальною вагою 80 кг, вартістю, відповідно до довідки ТОВ «Сервіс-М», 200 гривень, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду на вказану суму.

Восени 2014 року, більш точніші дата та час не встановлені, обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, для особистого вживання, обірвавши на березі річки Сіверський Донець, в районі вулиці Кафтанова міста Лисичанська, фрагменти рослин дикорослої коноплі, за місцем свого мешкання, ІНФОРМАЦІЯ_5, шляхом сушіння та подрібнення, незаконно виготовив з останніх, відповідно до висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів №811/369 від 21 квітня 2015 року, особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, канабіс, масою у перерахунку на суху речовину, 12,9 грама, який незаконно зберігав при собі та за місцем мешкання до моменту виявлення та вилучення співробітниками міліції під час огляду місця події 16 квітня 2015 року, в період часу з 16 години 50 хвилин до 17 години 20 хвилин, приверувши увагу вживанням спиртних напоїв в районі вулиці Красна міста Лисичанська.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні злочинів, передбачених ст.198, ст.122 ч.1, ст.185 ч.3, ст.296 ч.3, ст.309 ч.1 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень відмовився, і, відповідая на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, а саме, отриманні, зберіганні та збуті майна, одержаного злочинним шляхом, зокрема, самовару та бензопили, хуліганстві та спричиненні потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, таємного викрадання майна потерпілого ОСОБА_5, зокрема, металобрухту, а також, незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичного засобу, без мети збуту, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії. Завдана потерпілому ОСОБА_5 майнова шкода відшкодована, шляхом повернення викраденого. Завдана потерпілому ОСОБА_4 майнова шкода не відшкодована, що зобов'язується усунути найближчим часом, при виникненні певної можливості.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі і обвинувачений ОСОБА_2, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши сторонам положення ст.349 ч.3 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2

у скоєнні заздалегідь не обіцяного отримання, зберігання та збуту майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, за відсутністю ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст.198 КК України),

у скоєнні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я (ст.122 ч.1 КК України),

у скоєнні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виявилася в нахабному поводженні, неповазі до установ суспільного життя, явному ігноруванні та нехтуванні елементарними правилами поведінки, тривалому та безперервному, на протязі не менш 05 хвилин, грубому порушенні громадського порядку в частині забезпечення належних умов відпочинку та існування громадянина в суспільстві, намаганні пошкодити майно, насильстві та спричиненні тілесних ушкоджень, особою, раніше судимою за хуліганство (ст.296 ч.3 КК України),

у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, поєднаного з проникненням у сховище (ст.185 ч.3 КК України),

у скоєнні незаконного придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту (ст.309 ч.1 КК України),

доведено, і органи досудового розслідування вірно і обгрунтовано кваліфікували дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ст.198, ст.122 ч.1, ст.185 ч.3, ст.296 ч.3, ст.309 ч.1 КК України, відповідно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання: скоєні обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальні правопорушення, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості (ст.198, ст.122 ч.1, ст.296 ч.3, ст.309 ч.1 КК України) та тяжких злочинів (ст.185 ч.3 КК України), обвинувачений ОСОБА_2 не працює, має постійне місце проживання і за місцем мешкання та у побуті характеризується позитивно (том 1 а.с.36, том 3 а.с.91), у скоєному щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів, часткове добровільне відшкодування завданого збитку (том 3 а.с.23).

В якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочинів особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння, та рецидив злочинів.

Приймаючи до уваги вищенаведене, з урахуванням обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, а також, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який не працює, і, разом з тим, має постійне місце мешкання, за місцем проживання позитивно характеризується у побуті, у судовому засіданні в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся та вибачався за скоєне, активно сприяв розкриттю злочинів, в тому числі, враховуючи і відсутність тяжких наслідків від скоєного, і, одночасно, враховуючи суспільну небезпеку злочинних діянь та думку потерпілого ОСОБА_4 у наданій до суду заяві, який вважав за доцільне призначити обвинуваченому суворе покарання за вчинене відносно того кримінальне правопорушення, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкціями ст.198, ст.122 ч.1, ст.185 ч.3, ст.296 ч.3, ст.309 ч.1 КК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 скоїв умисні злочини, частина з яких пов'язана з посяганням на життя та здоров'я особи, інша є корисливими, а також, пов'язана з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких кримінальних правопорушень, крім того, інкриміновані злочини вчинено в період невідбутого покарання за попереднім вироком суду за скоєння умисного злочину та в короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, де обвинувачений ОСОБА_2 відбував покарання за попереднім вироком суду за скоєння також умисних злочинів, в тому числі, і за аналогічних обставин, у зв'язку з чим, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливо лише із застосуванням покарання, пов'язанного з ізоляцією від суспільства, у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів.

І, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв більш одного злочину, при призначенні обвинуваченому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Крім того, у зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_2 скоїв злочини, викладені в данному вироку, в період невідбутого покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23 грудня 2013 року (том 1 а.с.41-42, том 2 а.с.95, том 3 а.с.102), суд вважає за необхідне застосувати вимоги ст.71 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання, за сукупністю вироків: до покарання, призначенного за данним вироком, необхідно частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 23 грудня 2013 року.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 08 травня 2015 року (том 3 а.с.109-111), слід обчислювати з 08 травня 2015 року, оскільки, термін перебування під вартою, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процессуального законодавства, зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України, і строк тримання під вартою, згідно зі ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, з моменту затримання.

Підстав щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2, обраного, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 08 травня 2015 року (том 3 а.с.109-111), суд не вбачає.

У зв'язку з проведенням в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів за №811/369 від 21 квітня 2015 року (том 3 а.с.53-55), витрати на залучення експертів у сумі 245 гривень 52 копійки (том 3 а.с.56), підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 в дохід держави (одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013).

Витрати на залучення експертів у сумі 491 гривня 92 копійки (том 2 а.с.50), пов'язані з проведенням судової товарознавчої експертизи за №51-25/7 від 27 січня 2015 року (том 2 а.с.45-49), стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 не підлягають, оскільки останньому обвинувачення в данній частині не висувалось.

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не заявлені, що не позбавляє останніх права звернутися до суду з відповідними позовами у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі:

лом чорного металлу, загальною вагою 80 кг, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6 (том 3 а.с.22-23),

підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_5,

особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, канабіс, масою у перерахунку на суху речовину, 12,7 грама (до проведення експертизи масою, у перерахунку на суху речовину, 12,9 грама), що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області (том 3 а.с.59-60),

підлягає знищенню.

Керуючись ст.349 ч.3, ст.373, ст.374 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.198, ст.122 ч.1, ст.185 ч.3, ст.296 ч.3, ст.309 ч.1 КК України, та призначити йому покарання:

за ст.198 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки,

за ст.122 ч.1 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 06 (шість) місяців,

за ст.185 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки,

за ст.296 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років,

за ст.309 ч.1 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 06 (шість) місяців.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

На підставі ст.71 КК України, до призначеного за данним вироком покарання, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Лисичанського міського суду від 23 грудня 2013 року у виді 01 (одного) місяця позбавлення волі, і, призначити обвинуваченому ОСОБА_2 остаточне покарання, за сукупністю вироків, у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 01 (один) місяць.

Запобіжний захід ОСОБА_2, до набуття вироком законної сили, залишити попередній, тримання під вартою. Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 08 травня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави:

(одержувач УДКСУ у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, № рахунку 31117115700051, іден.код одержувача 37800278, банк одержувача, МФО ГУДКСУ у Луганській області, 804013)

245 (двісті сорок п'ять) гривень 52 копійки за проведення експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів.

Речові докази по справі:

лом чорного металлу, загальною вагою 80 кг, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6,

повернути потерпілому ОСОБА_5,

особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, канабіс, масою у перерахунку на суху речовину, 12,7 грама (до проведення експертизи масою, у перерахунку на суху речовину, 12,9 грама), що знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Лисичанського МВ ГУМВС України в Луганській області,

знищити.

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокуророві.

Суддя: