Рішення № 52835737, 22.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/11462/14 Головуючий у І інстанції Ковальчук Л. М.Провадження № 22-ц/780/3241/15 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А.Категорія 29 22.10.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Мережко М.В., Мельника Я.С.,

при секретарі Роговській Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа - ОСОБА_4 про стягнення солідарно матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду від 27 березня 2015 року,

встановила:

Рішенням Києво-Святошинського районного суду від 27 березня 2015 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», третя особа - ОСОБА_4 про стягнення солідарно матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалено у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, стягнути на користь ОСОБА_2: з ПАТ «Українська страхова група» 24 990 грн. 00 коп., з ОСОБА_3 - 41 897 грн. 62 коп.

Стягнуто з відповідачів на користь держави судовий збір. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального і процесуального права, оскільки суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з відповідачів завдану в наслідок ДТП матеріальну шкоду не в солідарному порядку, не обґрунтував розмір завданих позивачу матеріальних збитків, не залучив до участі у справі власника транспортного засобу як третю особу без самостійних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в порядку, визначеному ст. 303 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати тощо.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у цих сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 10 травня 2011 року на автодорозі Київ-Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_3, який керував автомобілем «Toyota Corolla», ОСОБА_2, який керував автомобілем «Honda Civic» та ОСОБА_5, яка керувала автомобілем «Nissan Qashqai». У наслідок ДТП, яке сталося з вини ОСОБА_3, який порушив правила дорожнього руху, автомобілі зазнали технічних пошкоджень, а власникам - завдано матеріальної шкоди.

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля «Honda Civic» від 20 червня 2011 року вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 як власнику автомобіля, складає 66 887 грн. 62 коп. Автомобіль «Honda Civic» позивач купив у ОСОБА_4 1 серпня 2008 року. Відповідно до довіреності від 01.08.2008 ОСОБА_4 як власник автомобіля на підставі усного безоплатного договору цією довіреністю уповноважив ОСОБА_2 бути уповноваженим з усіх питань щодо володіння, користування, зняття з обліку та розпорядження зазначеним вище автомобілем. На ім'я позивача був виданий тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_2 на автомобіль «Honda Civic».

Відповідно до п.13 постанови пленуму ВССУ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоча і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі визначених документів (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа та транспортний засіб).

Крім того, встановлено, що згідно із полісом № ВС/9867991 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним між ПАТ «Українська страхова група» та ОСОБА_6, який діяв з 10.06.2010 р. до 09.06.2011 р. , була застрахована цивільно-правова відповідальність. Застрахованим транспортним засобом за цим полісом визначено автомобіль «Toyota Corolla», номерний знак НОМЕР_1. Ліміт відповідальності встановлений у розмірі 51 000 грн. за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, та у розмірі 25 500 грн. за шкоду, заподіяну майну. Франшиза встановлена у розмірі 510 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування за полісом № ВС/9867991 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів складає 24 990 грн.

Встановлено судом, що відповідно до звіту про оцінку автомобіля «Honda Civic» від 20 червня 2011 року вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 як власнику автомобіля, складає 66 887 грн. 62 коп.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 продав пошкоджений автомобіль на запчастини громадянину ОСОБА_7 за 16 000 гривень.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру відшкодування матеріальної шкоди, зменшивши розмір відшкодування, стягнутий судом з ОСОБА_3 на користь позивача, на 16 000 гривень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, оскільки колегія суддів вважає доведеним позовні вимоги ОСОБА_2 в іншій частині, які було задоволено судом першої інстанції.

Судом першої інстанції правильно стягнуто з ПАТ «Українська страхова група» на користь позивача 24 990 грн. - суму страхового відшкодування за виключенням суми франшизи у розмірі 510 грн.

Доводи апелянта про необхідність залучення до участі у справі іншого власника автомобіля «Honda Civic» є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Апелянт у відповідності до вимог статей 10, 60 ЦПК України не надав суду належних, допустимих доказів щодо підстав зменшення розміру завданих ним позивачу збитків у наслідок ДТП, яке сталося з його вини.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду щодо часткового задоволення позовник вимог ОСОБА_2

Відповідно до ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Колегія суддів, враховуючи зазначене вище, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши суму відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_3 на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 309 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду від 27 березня 2015 року в частині розміру стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 змінити, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 25 897 (двадцять п»ять тисяч вісімсот дев»яносто сім) гривень 62 копійки.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду від 27 березня 2015 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Волохов Л.А.

Судді Мережко М.В.

Мельник Я.С.