Рішення № 52829548, 23.10.2015, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/5551/14-ц

Провадження № 2/175/2108/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2015 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Борисова С.А.,

при секретарі Єльшиній А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Ювілейне цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «ОліЕкс» про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро», треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «ОліЕкс» про захист прав споживача шляхом визнання Договору про надання кредитної лінії недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 акціонерне товариство «ОСОБА_1 Дніпро» звернувся до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «ОліЕкс» про стягнення заборгованості.

Відповідач ОСОБА_2 не погодилася з позовними вимогами та звернулася до суду з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро», треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «ОліЕкс» про захист прав споживача шляхом визнання Договору про надання кредитної лінії недійсним.

Представник Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» у судовому засіданні просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «ОліЕкс» на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» заборгованість за Договором про надання кредитної лінії №050407 від 05 квітня 2007 року у сумі 7426008 грн. 36 коп. у тому числі сума несплаченої частки кредиту 3999302 грн. 81 коп.; сума несплачених відсотків за користування кредитними коштами 2396476 грн. 45 коп.; сума пені за несвоєчасне погашення часток кредиту 418919 грн. 68 коп.; сума пені за несвоєчасне погашення нарахованих процентів 210348 грн. 63 коп.; сума інфляції заборгованості за користування кредитами 165201 грн. 20 коп.; 3 % річних за несвоєчасну сплату кредиту 106899 грн. 85 коп.; сума інфляції заборгованості за нарахованими відсотками 78882 грн. 27 коп.; 3 % річних за несвоєчасну сплату нарахованих відсотків 49977 грн. 48 коп. та сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у сумі 3654 грн. У задоволенні зустрічного позову просив суд відмовити у звязку зі спиливом строку позовної давності.

Представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні просив суд у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» відмовити та задовольнити зустрічну позовну заяву захистивши право ОСОБА_2 як споживача шляхом визнання недійсним Договору про надання кредитної лінії №050407 від 05 квітня 2007 року.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «ОліЕкс» у судове засідання не зявився, повідомлений належним чином, причину неявки у судове засідання суду не повідомив.

Суд, вислухавши у судовому засіданні пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази та наведені ними доводи, дійшов до наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів зокрема може бути зобовязання вчинити певні дії та відшкодування збитків (ст. 15-16 ЦК України).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (ст. 64 ЦПК України).

Речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи (ст. 66 ЦПК України).

Відповідно до ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

У судовому засіданні встановлено, що 05 квітня 2007 року між ОСОБА_4 акціонерним товариством «ОСОБА_1 Дніпро» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання кредитної лінії № 050407, відповідно до якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 4000000,00 (чотири мільйони гривень), а ОСОБА_2 зобов'язалася прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування ОСОБА_1 згідно з п.1.5 Кредитного договору та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором ( п. 1.1. Кредитного договору).

Відповідно до п. 1.3.,1.4. Кредитного договору, кредит надається на споживчі цілі у вигляді поновлюваної кредитної лінії траншами: перший транш у розмірі не більш 3000000,00 грн. після настання умов, передбачених п.2.1. даного договору; другий та наступний транші у розмірі, що визначається, як різниця між розміром фактично виданих кредитних коштів та розміром кредиту після настання/дотримання умов, передбачених п.4.4. даного договору.

Відповідно до п.1.5. Кредитного договору плата за користування одержаним кредитом встановлюється у розмірі 22,0 % річних, а у разі прострочення повернення кредиту плата за користування одержаним кредитом або часткою кредиту в період, який починається на наступний день за днем погашення кредиту і до дня фактичного повернення кредиту Позичальником, встановлюється в розмірі 44,0% річних.

Згідно з п.9.1. Кредитного договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 04.04.2012 р.

У подальшому, між ПАТ «ОСОБА_1 ДНІПРО» та ОСОБА_2 було укладено ряд договорів про зміну Кредитного договору, а саме: Додаткова угода №1 від 26.12.2007 року до Кредитного договору, Додаткова угода №1 від 14.02.2008 року до Кредитного договору, Додатковий договір №2 від 31.10.2008 року до Кредитного договору, Договір №3 від 17.05.2011 року про зміну Кредитного договору, Договір №4 від 03.04.2012 року про зміну Кредитного договору, яким було викладено Кредитний договір в новій редакції.

Останні зміни до Кредитного договору було внесено Договором №4 від 03.04.2012 року про зміну Кредитного договору.

Згідно з п. 9.1 Договору №4 про зміну Договору про надання кредитної лінії №050407 від 05 квітня 2007 року даний договір та всі договори про зміну до нього набирають чинності з дати його підписання та діє до 30 листопада 2013 року.

Згідно п.1.1. Договору №4 від 03.04.2012 року про зміну Кредитного договору, ОСОБА_1 надав Позичальнику відкличну не поновлювану кредитну лінію в сумі 4000000,00 грн. на споживчі цілі.

Плата за користування одержаним кредитом встановлюється у розмірі 24% річних, у разі порушення пункту 4.3. Кредитного договору, плата за користування одержаним кредитом в період, який починається на наступний день за днем погашення ОСОБА_1 і до дня фактичного повернення кредиту Позичальником, встановлюється в розмірі 48% річних (п.п.1.3.,1.4. Кредитного договору). Відповідно до п.п. 4.3.,9.1 Кредитного договору, він набирає чинності з дати його підписання та діє до 30.11.2013 р.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 статті 203 цього Кодексу.

Згідно до вимог ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.1 Закону «Про захист прав споживачів»: споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Оскільки, надання коштів за вказаним Договором, відповідає всім ознакам споживчого кредиту, а саме: відповідач є банком, а позивач є споживачем, так як є фізичною особою, яка придбаває продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція що набувається, тобто кредит, який є предметом Договору, відповідає ознакам продукції передбаченим Законом «Про захист прав споживачів», остільки правовідносини, породження яких є метою Договору, регулюються Законом «Про захист прав споживачів».

Так, положеннями Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені Постановою НБУ від 10.05.2007 р. № 168, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 р. (надалі - Правила), встановлені вимоги щодо переддоговірної роботи з позичальником.

Пунктом 3.1 Правил визначено, що банки зобовязані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобовязань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що повязані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобовязань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Крім того, як зазначено у п. 3.3 вищевказаних Правил, банки зобовязані у кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобовязань споживача, які повязані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді:

а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту.

б) абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), розрахунок якого здійснюється шляхом підсумовування всіх платежів (проценти за користування кредитом, усі платежі за супутні послуги, повязані з наданням кредиту, його обслуговуванням і погашенням), здійснених споживачем як на користь банку, так і на користь третіх осіб під час отримання, обслуговування та погашення кредиту.

Проте, оскаржений кредитний договір від №050407 від 05 квітня 2007 року не містить в собі детальний розпис загальної вартості кредиту, як і не містять умови цього договору щодо його строковості, платності, зворотності тощо, врахування того, яку саме суму кредиту дійсно отримала ОСОБА_2 і яку вона повинна повернути банку.

Стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» містить в собі перелік кредитних умов, які обовязково повинно містити в собі письмове повідомлення споживача кредитодавцем перед укладанням договору про надання споживчого кредиту і не надає право останньому самостійно вибирати, про які кредитні умови попереджати споживача, а про які ні.

Зміст спірного Договору суперечить також і частині 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ні перед укладенням Договору, ні протягом його дії, відповідач не повідомив позивача у письмовій формі про умови надання кредиту, та не надав в повному обсязі інформації про умови кредитування як того вимагає Закон.

Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту;

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є)варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з)необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Крім того, ОСОБА_4 акціонерним товариством «ОСОБА_1 Дніпро» не надано жодного доказу щодо наявності будь-якого письмового повідомлення банком ОСОБА_2 про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту згідно до вимогст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до укладення кредитної угоди.

Відповідно дост. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Таким чином, в порушення вищевказаних норм ОСОБА_4 акціонерним товариством «ОСОБА_1 Дніпро» не надана ОСОБА_2 інформація про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту по кредитному договору від №050407 від 05 квітня 2007 року, що призвело до порушення прав як споживача фінансових послуг, оскільки крім іншого ОСОБА_2 не мала змоги належним чином ознайомитись з умовами укладеної нею кредитної угоди.

Пункт 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», встановлює, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві, при чому обовязок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_2 за зустрічним позовом одного з оригіналів кредитного договору від №050407 від 05 квітня 2007 року.

Таким чином, спірний кредитний договір укладений з порушенням встановленого порядку та не містить обовязкових умов договору, передбачених ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженихПостановою НБУ від 10.05.2007 р. № 168.

Відповідно до абз. 6, 16 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими, зокрема, є умови договору про становлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; встановлення обовязку споживача виконати всі зобовязання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним, а якщо зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Оскільки чисельні умови кредитного договору від №050407 від 05 квітня 2007 року однобічно з порушенням принципу рівності встановлюють зобовязання ОСОБА_2,в т.ч.дискримінаційні права банку щодо зміни відсоткової ставки, дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій в будь-який час та з будь-яких підстав, без права заперечення чи відмови позивача та інше, є такими, що обмежують та порушують права ОСОБА_2 як споживача за кредитним договором від №050407 від 05 квітня 2007 року, ці умови є несправедливими в розумінні положень статей Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 2 п. 2. ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Умови цього договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача. Таким чином, кредитний договір має бути в цілому на вимогу споживача визнаним недійсним.

Відповідно до ч. 6 п. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесною підприємницькою практикою вважається підприємницька практика, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Згідно з ч. 6 п. 5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цьогоЗаконута повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Згідно п. 1. ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судомнедійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину (договору) є недодержання в момент вчинення правочину сторонами або однією із сторін, зокрема вимоги про те, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Крім цього волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Суд не бере до уваги доводи представника Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» у запереченні на зустрічний позов, оскільки дані доводи повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами та є безпідставними.

Також суд не погоджується з доводами представника Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» про необхідність відмови у зустрічному позові у звязку зі спливом строку позовної давності, оскільки відповідно до п.1 ст. 268 ЦПК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов до висновку про те, що Договір про надання кредитної лінії №050407 від 05 квітня 2007 року було укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів», що є підставою для відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» та задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

Оскільки суд відмовляє Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_1 Дніпро» у задоволенні позову, то відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати відносяться за рахунок Товариства.

Окрім цього, на підставі ст. 88 ЦПК України з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп., оскільки ОСОБА_2 при подачі зустрічного позову була звільнена від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», в редакції, що діяла на момент предявлення зустрічного позову.

Керуючись ст.ст. 3, 7, 10, 11, 27, 31, 57, 79, 60, 64, 66, 88, 130, 173, 174, 179, 212, 213, 215, 223 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 203, 212, 215, 216, 230, 236, 268, ЦК України, законом України «Про захист прав споживачів», суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «ОліЕкс» про стягнення заборгованості, - відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро».

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро», треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «ОліЕкс» про захист прав споживача шляхом визнання Договору про надання кредитної лінії недійсним, - задовольнити у повному обсязі.

Захистити право ОСОБА_2 як споживача шляхом визнання недійсним Договору про надання кредитної лінії №050407 від 05 квітня 2007 року.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Дніпро» на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.А.Борисов