Постанова № 52828774, 28.10.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2377/15-п Провадження №33/773/263/15 Суддя в 1 інстанції: Войтюк Л.М. Категорія:ст.ст. 471, 472 МК України. Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2015 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області Силка Г.І., з участю представника Волинської митниці ДФС ОСОБА_2, особи, що притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 24 вересня 2015 року, якою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1, непрацюючого, РНОКПП НОМЕР_1, закордонний паспорт серії НОМЕР_4, виданий 16.04.2009 року органом 0710, притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 471, 472 МК України,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_3 визнано винуватим у порушенні митних правил, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України та на нього, на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 4 1133,82 грн. з конфіскацією в дохід держави двох рулонів тканини «DZININA», загальною вагою 47 кг., загальною вартістю 4 133, 82 грн., вилучених згідно протоколу про порушення митних правил № 1181/20505/2015 від 05.09.2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь Волинської митниці ДФС України 96 грн. 20 коп. витрат митниці за зберігання товару та 243 грн. 60 коп. судового збору.

ОСОБА_3 визнано винуватим в тому, що він 05.09.2015 року о 18 год. 30 хв., слідуючи з Республіки Польща в Україну через митний пост «Устилуг» Волинської митниці ДФС автомобілем марки «Фіат-Дукато», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю «зелений коридор», переміщуючи через митний кордон України без ознак приховування товару понад оподатковувану норму - чотири рулони тканини «DZININA», сумарною вагою 95 кг., загальною вартістю 8 343, 13 грн., що згідно ч. 1 ст. 374 МК України перевищує неоподатковану норму переміщення через митний кордон України, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 471 МК України.

За тих самих обставин, ОСОБА_3 не задекларував за встановленою формою вказаний товар, який підлягав обов'язковому декларуванню, використавши, всупереч вимог ст. 366 МК України « зелений коридор», як форму декларування, скоївши правопорушення, передбачене ст. 472 МК України.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, не оспорюючи правильності кваліфікації дій та винуватості за ст. 471 МК України, просить постанову в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України скасувати, а справу провадженням закрити. За ст. 471 МК України накласти стягнення у виді штрафу, а вилучений товар повернути.

Посилається на те, що правопорушення, передбачене ст. 472 МК України, він не вчиняв, про товар, який ним перевозився через митний кордон, повідомив в усному порядку інспектора Волинської ДФС з наданням відповідної документації, задекларувавши товар таким чином, що можуть підтвердити свідки - пасажири його автомобіля. Оскільки він перевозив товар, ввезення якого на митну територію України не заборонено і не обмежено, без приховування, то за ст. 471 МК України просить накласти стягнення, не пов'язане з конфіскацією товару.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, який просить задовольнити його скаргу, представника митниці, який заперечив скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні порушень митних правил, передбачених ст.ст. 471, 472 МК України відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються доказами, дослідженими судом.

Як видно з матеріалів справи, а саме з протоколу від 05.09.2015 року, ОСОБА_3 порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, оскільки переміщував 4 рулони тканини «DZININA», загальною вагою 95 кг., загальною вартістю 1 438, 47 польських злотих, що становить 8 343, 13 грн. за курсом валюти НБУ на час вчинення правопорушення, що у відповідності до ч. 1 ст. 374 МК України перевищує неоподатковувану норму та не задекларував за встановленою формою вказаний товар, який підлягав обов'язковому декларуванню, використавши всупереч вимог ст. 366 МК України «зелений коридор», як форму декларування шляхом вчинення дій.

Вчинення ОСОБА_3 вказаних правопорушень підтверджується актом про проведення огляду транспортного засобу марки «Фіат-Дукато» д.н.з. НОМЕР_3 від 05.09.2015 року, згідно якого в автомобілі було виявлено дві упаковки тканини по два рулони у кожній.

Неправомірні дії ОСОБА_3 підтверджуються також контрольним талоном по проходженню митного контролю «зеленим коридором», товаросупровідними (а.с. 11-12), накладною № 160 від 05.09.2015 року, згідно яких вага однієї упаковоки тканин із 2 рулонів становить 48 кг., вартість 730, 64 злотих (4 237, 7 грн.) (а.с. 11), вага другої упаковки - 47 кг., вартість 707, 83 злотих (4 105, 4 грн.) (а.с.12).

Об'єктивність цих доказів стверджується і поясненнями самого ОСОБА_3, який не заперечував, що переміщував дві упаковки тканини «DZININA» та знав, що порушує порядок проходження митного кордону України, оскільки для його проходження вибрав «зелений коридор», а не червоний, як того вимагають правила митного контролю. Вказані порушення він вчиняв у зв'язку з тяжким матеріальним становищем (а.с. 23).

Твердження апелянта про наявність в його діях лише складу правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, є безпідставними.

Так, об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, полягає у недекларуванні товарів, що переміщуються через митний кордон України, які підлягають обов'язковому декларуванні.

Відповідно до ст. 366 МК України, громадянин самостійно обирає відповідний канал для проходження митного контролю. Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов'язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Вказане дає підстави для висновку, що при переміщенні через пункти пропуску для автомобільного сполучення товарів вартістю понад 500 Євро та/або вагою понад 50 кг. (ст.374 МК України) громадяни зобов'язані обрати загальну смугу пропуску «червоний коридор», подати письмову декларацію і сплатити митні платежі в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 366, ч. 4 ст. 374 МК України.

Як вбачається із матеріалів справи, обсяг (вага) переміщуваних ОСОБА_3 товарів перевищувала дозволену норму, при якій потрібно було задекларувати товар, сплативши митні платежі.

З огляду на вищенаведене та з врахуванням всіх обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_3 порушив порядок проходження митного контролю в зоні спрощеного митного контролю, а також вчинив недекларування товарів, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України, тобто скоїв правопорушення, передбачені ст.ст. 471, 472 МК України.

При накладенні стягнення на ОСОБА_3, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, врахував характер вчинених правопорушень, дані про особу винного, ступінь його вини та інші обставини і обґрунтовано обрав йому остаточне стягнення, відповідно до вимог ч. 2 ст. 36 КУпАП - згідно санкції ст.472 МК України.

Постанова суду є законною та обґрунтованою і підстав для закриття справи в частині притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України та зміни накладеного на нього стягнення за ст. 471 МК України, про що вказує апелянт в апеляційній скарзі, апеляційним судом не встановлено.

З вищенаведених підстав апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 289, 294 КУпАП, ст. 530 МК України, судя,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 24 вересня 2015 року щодо нього - без зміни.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області Г.І. Силка