Рішення № 52825130, 15.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7584/15

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Феленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої затопленням квартири,

встановила:

14 листопада 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої затопленням квартири і з врахуванням уточнень, в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1.

11.11.2010 року з вини відповідачки ОСОБА_4, яка проживає поверхом вище за адресою: квартира АДРЕСА_2, була затоплена його квартира гарячою водою. Причиною затоплення послужила халатність мешканців квартири №301, а саме: зірвало гайку з водомірного вузлу після вентилю, встановленого самостійно мешканцями квартири № 301, що підтверджується актом ЖЕД-3 від 15.11.2010 року.

В результаті тривалого протікання води в квартирі позивача відбулося намокання стелі, стін і підлоги у кімнаті, кухні, коридорі.

Уточнивши позовні вимоги, позивач остаточно просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь майнову шкоду у розмірі 10642,40 грн. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. (т.1, а.с. 114-116).

В судовому засіданні позивач підтримав позов у повному обсязі, просив визнати поважними причини пропуску позовної давності.

Представник відповідачів ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, просив суд застосувати строки позовної давності та надав суду заяву про застосування строку позовної давності (а.с.79-80, 96-97, 142).

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено через пропуск строку позовної давності для звернення до суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02 квітня 2015 року вказане судове рішення було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено через те, що він не довів належність йому квартири, яка була затоплена з вини відповідача.

Однак, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 липня 2015 року рішення апеляційного суду Одеської області від 02 квітня 2015 року було скасоване, а справа направлена до суду апеляційної інстанції на новий розгляд (т.2, а.с.49-51).

Мотивом скасування рішення суду апеляційної інстанції було те, що матеріали справи мають достатньо доказів того, що квартира АДРЕСА_1, яка була затоплена, належить на праві приватної власності позивачу Бабінчуку В.І.

Разом з тим, суд касаційної інстанції не залишив без змін рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 2014 року, тобто дійшов висновку про те, що вказане рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено за пропуском строку позовної давності, належить додатково перевірити в апеляційному порядку.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Так, у відповідності до ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Таким чином, враховуючи висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких було скасовано рішення апеляційного суду Одеської області від 02 квітня 2015 року, колегія суддів зазначає, що квартира АДРЕСА_1, яка була затоплена, належить на праві приватної власності позивачу Бабінчуку В.І.

Зазначене також підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом на квартиру від 12.07.2006 року, згідно якого позивач ОСОБА_3 став власником вищевказаної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_9 (т.2, а.с.13).

Колегія суддів зазначає, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції правильно виходив із того, що 11.11.2010 року з вини відповідачів була затоплена квартира позивача гарячою водою. Згідно акту ЖЕД-3 від 15.11.2010 року, причиною затоплення послужила халатність мешканців квартири №301, а саме: зірвало гайку з водомірного вузлу після вентилю, встановленого самостійно мешканцями квартири № 301, які є відповідачами у справі (т.1, а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, в квартирі АДРЕСА_3, розташованій на третьому поверсі, зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (т. 1, а.с.92-95). Вказана квартира перебуває в комунальній власності, договір на комунальні послуги укладено з ОСОБА_4 та відповідачі є наймачами вищенаведеної квартири.

Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи № 433\24 від 24 червня 2014 року причина залиття квартири АДРЕСА_4, яке сталося 11.11.2010 року, полягає в проникненні гарячої води крізь міжповерхневе перекриття внаслідок виривання гайки на водомірному вузлі квартири АДРЕСА_5.

Вартість ремонтно-будівельних робіт в квартирі АДРЕСА_4 в нині діючих цінах на будівництво складає 7652 грн.

Розмір матеріальної шкоди, нанесений залиттям квартири АДРЕСА_4, складає 7325,84 грн. (т.1, а.с.46-48).

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, в частині вищевстановлених обставин судом, відповідачами у справі не оскаржується.

Таким чином, судове рішення оскаржується позивачем в частині відмови йому в задоволенні позовних вимог через пропуск строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Як було зазначено вище, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, з посиланням на вимоги ч.4 ст.267 ЦК України, виходив із того, що ОСОБА_3 обґрунтовано звернувся до суду з позовом до відповідачів і його вимоги підлягають задоволенню, з чим повністю погоджується колегія суддів.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду в тій частині, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав, і підстав для поновлення строку позовної давності матеріали справи не містять.

Такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Стаття 253 ЦК України встановлює, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відповідно до ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Стаття 257 ЦК України встановлює, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами не укладалася письмова угода про збільшення строку позовної давності.

У відповідності до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, в даному випадку суду слід встановити конкретну дату, з якої розпочався перебіг строку позовної давності для звернення ОСОБА_3 до суду.

Так, як було зазначено вище, подія, яка стала причиною звернення до суду з позовом, є 11.11.2010 року (залив квартири позивача).

Однак, причина залиття квартири та винні особи стали відомі позивачу лише 15.11.2010 року, коли був складений Акт ЖЕД-3, згідно якого причиною затоплення квартири послужила халатність мешканців квартири №301, а саме: зірвало гайку з водомірного вузлу після вентилю, встановленого самостійно мешканцями квартири № 301, які є відповідачами у справі.

Таким чином, про винні дії відповідачів позивач ОСОБА_3 дізнався 15.11.2010 року, тобто через 4 дні після залиття квартири, а до суду звернувся 14.11.2013 року, тобто після спливу строку позовної давності на 3 дні.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що строк позовної давності позивачем пропущений на 3 дні з поважних причин, оскільки він розраховував, що вправі звернутись до суду до 15.11.2013 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності з моменту складання вищевказаного Акту ЖЕД-3.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 15.11.2010 року позивач ОСОБА_3 отримав побутову травму, що підтверджується записом в медичній картці хворого ОСОБА_3 (т.1, а.с.167).

Після отриманої травми позивач проходив довгостроковий курс лікування.

Зазначені обставини підтверджуються Випискою із рішення ВКК № 36/1 від 24.02.2012 року Одеської міської клінічної лікарні № 11, згідно якої травма позивача полягала у консолідованому переломі лівої та правої ключиці, консолідованому перелом іправої голені, консолідованому переломі лівого підколінника, у зв'язку з чим було рекомендовано лікування (т.1, а.с.165).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що строк позовної давності для звернення позивача до суду пропущений з поважних причин, у зв'язку з чим колегія суддів поновлює зазначений строк.

Що стосується розміру завданої позивачу матеріальної та моральної шкоди, то колегія суддів погоджується з ним, оскільки він знайшов своє підтвердження в матеріалах справи, та в апеляційному порядку не оскаржується, про що було зазначено вище.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Згідно статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілим, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що на користь позивача з відповідачів підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 7 652 грн, моральна шкода у розмірі 5 000 грн., витрати, понесені на оплату проведеної судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 2 125 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн., та судовий збір у розмірі 765,32 грн., із яких: 229,4 грн. - за подання позову (т.1, а.с.19), 121,8 грн. - за клопотання про забезпечення доказів (т.1, а.с.22), 243,60 грн. - за подання апеляційної скарги (т.1, а.с.197 - по 121,8 грн. за вимоги матеріального і морального характеру), 170,52 грн. - за подання касаційної скарги (т.2, а.с.1).

При цьому колегія суддів зазначає, що моральна шкода, яку колегія суддів оцінює в розмірі 5 000 грн., полягає у тому, що залиттям квартири позивачу спричинені душевні страждання і моральні хвилювання. Для відновлення своїх порушених прав йому довелось витрачати значний час та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його повністю спростовують, рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача солідарно завдану матеріальну шкоду у розмірі 7 652 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., витрати, понесені на оплату проведеної судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 2 125 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн., а також судовий збір у розмірі 765,32 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 грудня 2014 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої затопленням квартири задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду у розмірі 7 652 грн. (сім тисяч шістсот п'ятдесят дві гривні), моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень), витрати, понесені на оплату проведеної судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 2 125 грн. (дві тисячі сто двадцять п'ять гривень), витрати на правову допомогу у розмірі 500 грн. (п'ятсот гривень), а також судовий збір у розмірі 765,32 грн. (сімсот шістдесят п'ять гривень 32 копійки).

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

С.П. Гайворонський

Н.А. Кононенко