Ухвала суду № 52825125, 23.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5621/15

Головуючий у першій інстанції

Загороднюк В.І.

Доповідач Варикаша О.Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Железнову В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2013 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права проживання і користування квартирою та вселення до квартири,-

встановила:

Позивачі звернулися з вказаним позовом до суду (а. с. 3-5), в якому просили визнати за ними право на проживання та користування квартирою АДРЕСА_1 та вселити їх у вказану квартиру.

Свої позовні вимоги позивачі, як зазначено в рішенні суду, обгрунтовували тим, що 18.10.2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб. ОСОБА_5 є сином ОСОБА_4 від першого шлюбу.

19.07.2001 року ОСОБА_6, в інтересах сім'ї, була укладена угода про зміну договору інвестування в будівництво житлового будинку № 200 від 24.11.1999 року.

10.12.2001 року на підставі зазначених договорів і акту приймання-передачі квартири Управлінням з питань розподілу та реалізації житла виконкому міської ради було видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_4 є співвласницею спірної квартири на підставі закону. З 02.09.2002 року вони проживають та зареєстровані в спірній квартирі.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2012 року по цивільній справі № 2/1522/4283/12 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розірвано. Рішення набрало законної сили 22.05.2012 року. В березні 2013 року відповідач почав чинити перешкоди колишнім членам своєї сім'ї - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в користуванні спірною квартирою, шляхом неодноразової заміни замків вхідних дверей та вивезенням їх особистих речей. В зв'язку з чим, вони були вимушені звернутися до суду з вказаним позовом.

В судовому засіданні в суді першої інстанції, як зазначено в рішенні суду, представник позивачів позов підтримав та просив його задовольнити. Відповідач та його представник позов не визнали, вважали його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2013 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право на проживання та користування квартирою АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3, яка не приймала участі у справі, однак вважає, що рішенням суду порушуються її права, подала апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2013 року, в якій просить скасувати рішення суду від 29.10.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що не погоджується з оскаржуваним рішенням суду, вважає його незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням всіх обставин, з порушенням матеріальних та процесуальних норм та без участі осіб, права яких порушені оскаржуваним рішенням та, які не були залучені до розгляду зазначеного спору.

В судовому засіданні представник позивачів заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи від них на адресу суду не надходили, крім представника відповідача ОСОБА_6

Від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю участі ОСОБА_6 та його представника у судовому засіданні 19.10.2015 року. Проте, судова колегія вважає, що відсутні підстави для відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та його представника з підстав вказаних в клопотанні, оскільки від самого відповідача, як то передбачено ч. 1 ст. 305 ЦПК України, клопотання про відкладення розгляду справи, на адресу суду не надходило, а щодо неявки представника в судове засідання, то до клопотання не додані будь-які докази на підтвердження поважності причин неявки представника відповідача та і самого відповідача в судове засідання. Тому враховуючи розумність строків розгляду апеляційних скарг, передбачених процесуальним законодавством та те, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч. 2 ст. 305 ЦПК України), судова колегія вирішила продовжувати розгляд справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачів, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог та наданих доказів і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 18.10.2000 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, який було розірвано рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 11.05.2012 року, яке набрало законної сили 22.05.2012 року.

ОСОБА_5 є сином ОСОБА_4 від першого шлюбу.

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру № 669/01 від 10.12.2001 року, що видане Управлінням з питань розподілу та реалізації житла виконкому міської ради ОСОБА_6 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. Свідоцтво видане на підставі договору № 200 від 24.11.1999 року, згоди від 19.07.2001 року про зміну договору № 200 від 24.11.1999 року, акту прийняття-передачі квартири АДРЕСА_1 в м. Одесі від 19.11.2001 року, технічного паспорту.

Право власності на квартиру відповідачем набуто в період шлюбу з ОСОБА_4

Як вбачається з довідки-витягу з домової книги від 24.09.2012 року в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано шість чоловік, в тому числі позивачі та відповідач по справі.

Відповідно до довідки Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в рамках кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_6 незаконно виселив ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_2.

За таких обставин, суд першої інстанції, керуючись, ст. ст. 383, 405 ЦК України, ст. ст. 9, 64, 150, 156, 157 ЖК України, задовольнив позовні вимоги позивачів.

Судова колегія, вважає, що суд першої інстанції, в межах позовних вимог, повно, всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийшов до правильного висновку на підставі наданих та досліджених доказів, задовольнивши позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Тому судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи, наданим доказам та відповідним нормам матеріального і процесуального права, а суд першої інстанції правомірно на підставі вимог закону та на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивачів.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що право власності на спірну квартиру відповідач набув в період перебування в зареєстрованому шлюбі з позивачкою ОСОБА_4, яка разом із своїм сином від першого шлюбу, відповідачем по справі ОСОБА_5, зареєстровані та проживали в зазначеній квартирі з 02.09.2002 року (а. с. 6, 11-13).

На момент вселення у спірну квартиру разом зі своєю матір'ю, ОСОБА_5 був неповнолітнім.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (ч. 1 ст. 383 ЦК України).

Згідно ст. 156 ЖК України , члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (дружина, їх діти, батьки). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що в спірній квартирі крім позивачів та відповідача зареєстрована апелянтка та її неповнолітні діти, а тому вселення колишньої дружини її батька в спірну квартиру значно вплине на її побут та виховання дітей і зробить неможливим спільне існування в загальній площі квартирі, судова колегія не приймає до уваги.

Оскільки, на підставі наведеного позивачі мають та не втратили право користування спірною квартирою і не можуть бути виселені із спірної квартири або обмежені у праві користування нею інакше як з підстав і порядку, передбачених законом, крім того оскаржуваним рішенням суд не вирішував питання про права та обов'язки апелянтки.

Таким чином, враховуючи вище наведене та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 необхідно відхилити, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2013 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 29.10.2013 року по справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права проживання і користування квартирою та вселення до квартири - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А. Станкевич