Рішення № 5282059, 09.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.07.09 р. Справа № 20/142

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Міністерства юстиції України, м.Київ, в інтересах держави України

до відповідача: Державного підприємства “Орджонікідзевугілля”, м.Єнакієве

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне казначейство України, м.Київ

про стягнення 14537,86 грн.

За участю представників:

від позивача: Климова Г.Г. дов.

від відповідача: Костенко Н.І. дов.

від третьої особи: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулося Міністерство юстиції України, м.Київ, в інтересах держави України, із позовом до Державного підприємства “Орджонікідзевугілля”, м.Єнакієве, про стягнення 14537,86 грн. суми збитків, завданих Державному бюджету.

Оскільки Державне казначейство України є органом, який здійснює облік та виконання доходної та видаткової частин бюджету України, ухвалою суду від 17.06.09 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі та залучено до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне казначейство України (01014, м.Київ, вул. Бастіонна, 6, іден. код 20055032).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 06 вересня 2008 р. у справі № 74096/01 “ОСОБА_4 проти України”, рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 1 лютого 1999 року у справі № 2-14-99, ухвалу Донецького обласного суду від 22 березня 1999 року, платіжне доручення від 14 квітня 2008 року № 1142, постанову державного виконавця від 19 вересня 2003 року про закінчення виконавчого провадження, постанову державного виконавця від 26 вересня 2003 року про закінчення виконавчого провадження.

У судовому засіданні 09 липня 2009 року відповідач позовні вимоги визнав повністю, про що надав суду письмовий відзив на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення Європейського суду від 06 вересня 2007 року у справі № 74096/01 “ОСОБА_4 проти України” держава Україна повинна виплатити ОСОБА_4 1850 євро моральної шкоди та судових витрат з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми, у звязку із порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

У 1999 році ОСОБА_4 звернувся до Єнакіївського міського суду Донецької області із цивільним позовом проти своїх колишніх роботодавців, державних підприємств, ВП “Шахта “Єнакіївська” та ВП “Шахта “Полтавська” в/о “Орджонікідзевугілля”, вимагаючи компенсацію за шкоду, завдану його здоровю.

12 лютого 1999 року Єнакіївським міським судом Донецької області стягнуто з ВП “Шахта “Полтавська” в/о “Орджонікідзевугілля” на користь ОСОБА_4 загальну суму 10922,79 грн.

22 березня 1999 року Донецький обласний суд змінив зазначене рішення в частині відшкодування шкоди, а саме призначив додатково виплатити заявнику заборгованість зі щомісячних платежів за період з жовтня 1996 року до жовтня 1999 року.

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 26 травня 2005 року № 237 “Про реорганізацію ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” ВП “Шахта “Єнакіївська” та ВП “Шахта “Полтавська” приєднано до складу ДП “Орджонікідзевугілля”.

Кошти, присуджені вищезазначеними рішеннями суду, були виплачені декількома частинами. Остання виплата була здійснена у вересні 2003 року, що підтверджується постановами відділу державної виконавчої служби Єнакіївського міського управління юстиції від 19.09.03 р. та від 26.09.03 р. про закінчення виконавчого провадження у звязку з фактичним повним виконанням рішення суду про стягнення коштів з ВП “Шахта “Єнакіївська” та ВП “Шахта “Полтавська” в/о “Орджонікідзевугілля” відповідно.

Європейський суд встановив, що зазначені рішення не виконувались протягом чотирьох з половиною років.

Таким чином, Європейський суд призначив виплатити ОСОБА_4 1850 євро моральної шкоди та судових витрат, з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із зазначеної суми.

Рішення Європейського суду від 06.09.07 р. у справі за заявою № 74096/01 в частині сплати присуджений коштів виконано. Згідно платіжного доручення від 14 квітня 2008 року № 1142 на особистий рахунок ОСОБА_4 перераховано 14537,86 грн., що станом на 14 квітня 2008 року є еквівалентним 1850 євро.

Відповідно до ст.14 Закону України „Про міжнародні договори України” від 29.06.2004р., міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обовязковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб.

Статтею 15 зазначеного закону, встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59-1 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Згідно із ст.46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобовязуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У звязку із обовязком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23.02.2006 р. прийнято Закон України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, рішення Європейського суду є обовязковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно з практикою Європейського суду, право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див. справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66). Суд дотримується думки, що неможливість заявника домогтися виконання рішення протягом п'ятнадцяти місяців становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном у сенсі пункту 1 статті 1 Протоколу №1 до Конвенції. (Справа "Шмалько проти України" заява №60750/00). Обов'язок забезпечувати ефективну реалізацію прав, захищених цим документом, має бути результатом позитивних обов'язків держави (див. серед інших рішення у справі "X і Y проти Нідерландів" від 26 березня 1985 року, пп. 22 - 23, Серія A №90, с. 11)., ці позитивні зобов'язання повинні встановлювати певні засоби, потрібні для захисту права на власність (див., mutatis mutandis рішення у справі "Лопез Остра проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, п.55, Серія A № 303-C, с. 55), навіть у справах, де судове провадження стосується приватних осіб або підприємств (див. справу "Совтрансавто-Холдинг проти України" № 48553/99, п. 96, ЄСПЛ 2002-VII). Це означає, що держава, зокрема, має обов'язок забезпечувати, щоб процедура, закріплена у законодавстві про виконання рішень, що набрали законну силу, і про провадження у справі про банкрутство, були підконтрольними.

Таким чином, згідно з практикою Європейського суду, позитивним обовязком держави є забезпечення ефективної реалізації прав осіб на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку та встановлення певних засобів, потрібних для захисту права власності.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із ст.1192 зазначеного кодексу, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно із ст.2 Цивільного кодексу України, держава є учасником цивільних відносин.

Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України, держава набуває та здійснює цивільні права та обовязки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, рішення судів та інші юридичні факти.

Як вбачається із матеріалів справи, внаслідок виконання рішення Європейського суду від 06.09.07 р. у справі № 74096/01 державі заподіяно матеріальні збитки, у звязку з чим відповідно до ст.9 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” та статей 15-17 Цивільного кодексу України, Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звернулося до суду за захистом цивільних прав та інтересів у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а саме за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Згідно із ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Державне казначейство України було залучене у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оскільки цим органом здійснюється облік та виконання доходної та видаткової частини бюджету України.

Крім того, відповідно до ст.9 Закону України „Про виконавче провадження”, Державне казначейство України безпосередньо приймає участь у виконанні рішень Європейського суду.

У своєму позові позивач посилається на те, що саме винні дії ВП “Шахта “Єнакіївська” та ВП “Шахта “Полтавська” в/о “Орджонікідзевугілля”, правонаступником яких є ДП “Орджонікідзевугілля”, призвели до визнання Європейським судом порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що ВП “Шахта “Єнакіївська” та ВП “Шахта “Полтавська” в/о “Орджонікідзевугілля”, правонаступником яких є ДП “Орджонікідзевугілля” є винним у тривалому невиконанні рішень суду на користь ОСОБА_4, а отже, є винним у заподіянні державі матеріальних збитків, тому це підприємство має відшкодувати державі виплачені нею кошти.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 14537,86 грн. суми збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, про що надав суду письмовий відзив на позов.

Судові витрати покладаються відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1166, 1191, 1192 Цивільного кодексу України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.9 Закону України „Про виконавче провадження”, ст.ст.14, 15 Закону України, „Про міжнародні договори України” від 29.06.2001р., суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Міністерства юстиції України, м.Київ, в інтересах держави України, до Державного підприємства “Орджонікідзевугілля”, м.Єнакієве, - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства “Орджонікідзевугілля” (86405, Донецька область, м.Єнакієве, вул.Трестівська, 10, ідент. код 32276912) на користь Державного бюджету України збитки в розмірі 14537,86 грн.

Стягнути з Державного підприємства “Орджонікідзевугілля” (86405, Донецька область, м.Єнакієве, вул.Трестівська, 10, ідент. код 32276912) в доход Державного бюджету України суму державного мита в розмірі 145,38 грн. (рахунок № 31111095700006 в Головному управлінні державного казначейства в Донецькій області, отримувач управління державного казначейства в Київському районі м.Донецька, МФО 834016, код ЄДРПОУ 34687001).

Стягнути з Державного підприємства “Орджонікідзевугілля” (86405, Донецька область, м.Єнакієве, вул.Трестівська, 10, ідент. код 32276912) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312,50 грн. (р/р 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016 отримувач: ЄДРПОУ 34686537 Державний бюджет м.Донецьк, Ворошиловський р-н, код бюджетної класифікації 22050000).

Видати накази у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 09.07.2009 р.

Повний текст рішення підписано 13.07.2009 р.

Суддя Донець О.Є.

Надруковано 4 примірн.:

1 позивачу,

1 відповідачу,

1 у справу

1 третій особі

Вик.Канаховська В.В.