Рішення № 5281473, 01.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 33/10201.06.09 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанія «Нафтогаз України»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

про стягнення 220018,97 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Левченко О.Є. представник за довіреністю № 193/10 від 26.12.08;

від відповідача: Бантюкова С.В. представник за довіреністю № 249-ГО/08 від 27.11.08.

встановив :

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанія «Нафтогаз України»звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про стягнення пені та трьох процентів річних в розмірі 220018,97 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем 15.04.2008 року укладено договір банківського рахунку №1004, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті, у тому числі рахунки зі спеціальним режимом використання і здійснює розрахункове обслуговування рахунку клієнта у відповідності до вимог чинного законодавства України в т.ч. до нормативно - правових актів Національного Банку України та умов цього договору.

30.12.2008 року Миколаївською філією ДК «Газ України»було надано Миколаївській філії ТОВ «Укрпромбанк»доручення перерахувати грошові кошти згідно платіжних доручень №399, №409, №410, №411, №412, №413, №417, №418, №419, №420, №421, №422, №423, №424 від 30.12.08 на розрахунковий рахунок ДК «Газ України»№26002010041775 в ВАТ «Укрексімбанк»МФО 322313.

30.12.2008 року із поточного рахунку №2600203301084 Миколаївською філією ТОВ «Укрпромбанк»грошові кошти в розмірі 5 000 000,00 грн., 13 660 912,00 грн., 153 898,72 грн., 2 154 220,00 грн., 511 792,00 грн., 11 712,00 грн., 967 826,00 грн., 743 412,00 грн., 1 000 000, 00 грн., 5 060,00 грн., 11 000,00 грн., 54 680,00 грн., 3 770,00 грн., 63 220,00 грн. відповідно було списано. Загалом із поточного рахунку Миколаївської філії ДК «Газ України»в Миколаївській філії ТОВ «Укрпромбанк»30 грудня 2008 року було списано 24 341502,72 грн.

Свої зобов'язання за вказаними платіжними дорученнями №399, №409, №410, №411, №412, №413, №417, №418, №419, №420, №421, №422, №423, №424 від 30.12.2008 року Миколаївська філія ТОВ «Укрпромбанк»виконала частково та з порушенням зазначених в п.4.2.5 договору строків.

Грошові кошти згідно платіжного доручення № 399 у розмірі 5 000 000,00 грн. надійшли на рахунок ДК «Газ України»лише 19.01.2009 року, згідно платіжного доручення № 409 у розмірі 13 660 912,00 грн., - 12.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 410 в розмірі 153 898,72 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 411 в розмірі 2 154 220,00 грн. - 08.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 412 в розмірі 511 792,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 413 в розмірі 11 712,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення 417 в розмірі 967 826,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 418 в розмірі 743 412,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 419 в розмірі 1 000 000,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 420 в розмірі 5 060,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення №421 в розмірі 11 000,00 - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 422 в розмірі 54 680,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення №423 в розмірі 3 770,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 424 в розмірі 63 220,00 грн. - 06.01.2009 року.

У звязку з цим, позивач звернувся до суду про стягнення пені та трьох процентів річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.02.2009 року порушено провадження у справі № 33/102, розгляд справи призначено на 23.03.2009 року.

У судовому засіданні 23.03.2009 року представник позивача через загальний відділ діловодства подав заяву про виправлення помилки в найменуванні відповідача, а в судовому засіданні документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.02.2009 року.

Представник відповідача через загальний відділ діловодства подав суду відзив на позовну заяву відповідно до якого вважає вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, у звязку з тим, що Постановою Правління НБУ № 19/БТ від 20.01.2009 року в ТОВ «Укрпромбанк»введено тимчасову адміністрацію строком на один рік з 21.01.2009 року по 21.01.2010 року та мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 21.01.2009 року до 21.07.2009 року.

Представники сторін подали суду заяву про продовження строку розгляду справи.

Суд задовольнив клопотання представників сторін про продовження строку розгляду справи.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки та подання до загального відділу діловодства заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача проти клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи не заперечував.

Судом оголошено перерву до 18.05.2009 року для надання доказів по справі.

У судовому засіданні 18.05.2009 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 563466,02 грн., індекс інфляції в розмірі 370112,52 грн., три проценти річних в розмірі 70219,17 грн. та покласти судові витрати по справі на відповідача. Просив суд позов задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Також, подав заперечення на відзив відповідача.

Представник відповідача подав відзив на заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої зазначив, що вимоги позивача щодо стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції є безпідставними, оскільки вони стягуються за порушення грошового зобовязання, яке у даному випадку між сторонами не виникло. Звернув увагу суду на те, що позивач збільшив суму позову за рахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних збитків за вимогами, які не були заявлені в позовній заяві Просив суд в позові відмовити повністю.

Судом відмовлено в прийняті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог оскільки, як з неї вбачається позивач збільшує суму позову за рахунок пені, трьох процентів річних та додатково нарахованого індексу інфляції за вимогами, які не були заявлені в позовній заяві. Так, в позовній заяві позивач заявляє вимоги, що виникли у звязку з несвоєчасним виконання платіжних доручень №399, №409, №410, №411, №412, №413, №417, №418, №419, №420, №421, №422, №423, №424 від 30.12.2008 року, а згідно наведеного в заяві про збільшення позовних вимог реєстру платіжних доручень позивач обґрунтовує збільшення вимоги щодо стягнення пені, трьох процентів річних та індексу інфляції на підставі платіжних доручень, які були виставлені з 23.01.2009 року по 05.03.2009 року (№ 27, 28, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46).

Тобто, зазначеною заявою позивач змінює підставу і предмет позову.

Предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Таким чином, одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Судом оголошена перерва до 01.06.2009 року для дослідження та оцінки доказів по справі.

В судовому засіданні 01.06.2009 року судом оголошено рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» в особі керуючого Миколаївською філією ТОВ «Укпромбанк»та Миколаївською філією дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанія «Нафтогаз України»було укладено договір № 1004 банківського рахунку.

Згідно ч.1 стаття 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 стаття 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Пунктом 1.1 договору № 1004 від 15.04.2008 року передбачено, що банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній та/або іноземній валюті, у тому числі рахунки зі спеціальним режимом використання і здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку клієнта у відповідності до вимог чинного законодавства України в т.ч. до нормативно - правових актів Національного Банку України та умов цього договору.

Відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах»затвердженої постановою Правління Національного банку України № 492 від 12.11.2003 року, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до п. 2.1.1 договору № 1004 від 15.04.2008 року банк приймає на себе зобовязання здійснювати всі види розрахунково-касових операцій за рахунком клієнта.

Пунктом 2.1.3 договору № 1004 від 15.04.2008 року передбачено, що банк приймає на себе зобовязання своєчасно виконувати розпорядження на списання коштів з рахунку. У разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта на момент подання розрахункових документів до банку, здійснювати списання коштів з рахунку в межах суми встановленого овердрафту, якщо це не обумовлено окремим договором, укладеним між клієнтом та банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою при причини повернення документа без виконання та зазначенням дати його повернення.

Згідно з п.4.2.5 договору № 1004 від 15.04.2008 року розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, виконуються в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, виконуються наступного робочого дня або за бажанням клієнта в день надходження з оплатою цієї послуги згідно з тарифами.

Пунктом 1.22 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»операційний час - частина операційного дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

З метою проведення розрахункових операцій позивач надав відповідачу платіжні доручення, а саме:

- №399 від 29.12.2008 року на суму 500000,00 грн. (отримане банком 29.12.2008 року вечірній касі);

- №409 від 30.12.2008 року на суму 13660912,00 грн.;

- №410 від 30.12.2008 року на суму 153898,72 грн.;

- №411від 30.12.2008 року на суму 2154220,00 грн.;

- №412 від 30.12.2008 року на суму 511792,00 грн.;

- №413 від 30.12.2008 року на суму 11712,00 грн.;

- №417 від 30.12.2008 року на суму 967826,00 грн.;

- №418 від 30.12.2008 року на суму 743412,00 грн.;

- №419 від 30.12.2008 року на суму 1000000,00 грн.;

- №420 від 30.12.2008 року на суму 5060,00 грн.;

- №421 від 30.12.2008 року на суму 11000,00 грн.;

- №422 від 30.12.2008 року на суму 54680,00 грн.;

- №423 від 30.12.2008 року на суму 3770,00 грн.;

- №424 від 30.12.2008 року на суму 63220,00 грн.

Пункт 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно ч. 3 статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами свої зобовязання за вищезазначеними платіжними дорученнями товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»виконало з порушенням зазначених в п.4.2.5 договору № 1004 від 15.04.2008 року строків.

Так, грошові кошти згідно платіжного доручення № 399 у розмірі 5 000 000,00 грн. надійшли на рахунок ДК «Газ України»лише 19.01.2009 року, згідно платіжного доручення № 409 у розмірі 13 660 912,00 грн., - 12.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 410 в розмірі 153 898,72 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 411 в розмірі 2 154 220,00 грн. - 08.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 412 в розмірі 511 792,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 413 в розмірі 11 712,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 417 в розмірі 967 826,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 418 в розмірі 743 412,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 419 в розмірі 1 000 000,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 420 в розмірі 5 060,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення №421 в розмірі 11 000,00 - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 422 в розмірі 54 680,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення №423 в розмірі 3 770,00 грн. - 06.01.2009 року; згідно платіжного доручення № 424 в розмірі 63 220,00 грн. - 06.01.2009 року.

Згідно ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частини 1 статті 1074 ЦК України передбачає, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.5.1 договору № 1004 від 15.04.2008 року за банк сплачує клієнту пеню в розмірі 0,01 % від суми простроченого платежу (помилкового платежу або платежу без законних підстав) за кожний день прострочення починаючи від дня порушення до дня виконання зобовязань (виправлення помилки), але в сумі, що не перевищує 1% суми платежу у разі порушення банком строків виконання доручення клієнта на переказ коштів.

Відповідно до п.32.2 статті 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Згідно з ч.1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 1 статті 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 195638,49 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивача просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 24380,48 грн. та в обґрунтування своєї вимоги посилається на ч.2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З укладеного між сторонами договору № 1004 від 15.04.2008 року вбачається, що предметом договору є відкриття відповідачем поточного рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування рахунку позивача.

Дослідивши укладений між сторонам договір вбачається відсутність в даному випадку між сторонами грошового зобовязання, оскільки на відповідача покладено обовязок здійснювати обслуговування поточних рахунків позивача.

Враховуючи вищезазначене. Вимога позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в розмірі 24380,48 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При розгляді спору по суті судом враховано, що згідно з постановою Правління Національного банку України НБУ № 19/БТ від 20.01.2009 року «Про призначення тимчасової адміністрації в товаристві з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»» у відповідача призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 21.01.2009 строком на один рік та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 року до 21.07.2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Разом з тим, при розгляді справи судом було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання банком своїх зобовязань за договором.

Конституцією України закріплений обовязок держави забезпечувати захист прав усіх субєктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обовязку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобовязаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обовязку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси субєктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обовязку в натурі.

Судом також враховано, що частиною 3, пунктом 1 частини 4 статті 80 Закону передбачено, що з дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти банком та контролювати його, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану банку, зокрема, тимчасовий адміністратор має право продовжувати або припиняти будь-які операції банку.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 85 Закону потягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом стягнення з відповідача пені за прострочення перерахування по платіжним дорученням.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обовязку виконувати зазначені зобовязання.

Положення про мораторій лише надають можливість банкам відстрочити виконання своїх прострочених зобовязань, зокрема, перед клієнтами цих банків на час дії мораторію, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих субєктів клієнтів банку.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 243,87 грн., на відповідача 1957,13 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 13,07 грн., на відповідача 104,93 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.33, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; р/р 2600201300273, МФО 385457, код ЄДРПОУ 19357325) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; р/р 26002010041775 в ВАТ «Укрексімбанк», МФО 322313, код ЄДРПОУ 31301827) пеню в розмірі 195 638 (сто девяносто пять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 49 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1 957 (одна тисяча девятсот пятдесят сім) грн. 13 коп. та 104 (сто чотири) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 24380,48 грн. відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення: 02.07.2009 року.