Рішення № 5281466, 22.05.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/16222.05.09 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів»

ДоФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Простягнення 30974,94 гривень

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Чайка А.С. дов. № 16/1 від 05.01.2009 року;

від відповідача : не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Суднобудівний завод «Залів»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 30974,94 гривень.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати повязані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № 11/01 від 18 квітня 2008 року, на виконання якого позивач сплатив відповідачу попередню оплату за товар в сумі 30000,00 гривень, однак відповідач в порушення умов даного Договору товар не поставив попередню оплату не повернув, у звязку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою від 31.03.2009 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.04.2009 року.

Представник позивача в судовому засіданні 21.04.2009 року надав суду усні пояснення по суті спору та додаткові документи по справі.

Відповідач в судове засідання 21.04.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою представника відповідача, на підставі ст. 77, 86 ГПК України, ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 розгляд справи відкладено на 22.05.2009 року.

У судовому засіданні 22.05.2009 року представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду та усні пояснення по суті справи.

Крім того, представник позивача подав клопотання про уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 25500,00 гривень.

Представник відповідача в судове засідання 22.05.2009 року вдруге не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

На підставі положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.05.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 квітня 2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Продавець) та Відкритим акціонерним товариством «Суднобудівний завод Залів»(надалі - Покупець) був укладений Договір № 11/01 (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1 Договору) сторони погодили, що продавець продає, а покупець купує товар сопла типу СН 10/32 110 на умовах Договору, в обємі, кількості та якісним показникам визначених специфікацією до Договору, яка є невідємною частиною Договору.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві),а покупець приймає та зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, строк поставки товару згідно специфікації.

Відповідно до наданої специфікації № 1 до Договору, строк поставки товару складає 40 днів з моменту отримання передплати.

Ціну та порядок розрахунків сторони погодили розділом 3, відповідно до умов п. 3.1 Договору, ціна на товар який постачається встановлюється в специфікаціях.

Відповідно до наданої специфікації № 1 до Договору, ціна товару становить 500,00 гривень за 1 одиницю, а всього 60 штук на загальну суму 30000,00 гривень.

Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування 100 % передплати на розрахунковий рахунок продавця (п. 3.2. Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було перераховано суму попередньої оплати в розмірі 30000,00 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення № 2168 від 15 травня 2008 року (копія в матеріалах справи).

Проте відповідач свої зобовязання з поставки оплаченого позивачем товару в строк до 25.06.2008 року (15.05.2008 року + 40 днів з моменту отримання передплати) у повному обсязі не виконав.

Зокрема, відповідач частково поставив товару в кількості 9 одиниць на загальну суму 4500,00 гривень, що підтверджується підписаною між сторонами накладною № 18 від 28 липня 2008 року (копія в матеріалах справи).

Для врегулювання, даного спору позивач 09.09.2008 року направив відповідачу лист № 10-7/259 щодо здійснення поставки товару в кількості 51 одиниць на загальну суму 25500,00 гривень та лист № 10-7/279 від 29.09.2008 року, щодо підписання акту звірки розрахунків.

Згідно Листа відповідача № 114 від 26.09.2008 року, відповідач взяв на себе зобовязання поставити позивачу товар. Вказане зобовязання відповідач гарантував виконати до 30.10.2008 року.

Проте, відповідач акт звірки розрахунків не підписав та остаточної поставки оплаченого позивачем товару в обумовлений Листі строк не здійснив.

Отже, станом на день розгляду справи в суді відповідач грошові кошти не повернув, товар не поставив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства на вимогу позивача грошові кошти не повернув, оплачений позивачем товар не поставив, а тому у відповідності до статті 693 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати в розмірі 25500,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що у разі прострочки поставки товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент прострочки від ціни невиконаного зобовязання за кожен день прострочки.

Позивач за прострочення строків поставки товару, керуючись п. 5.3. Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 3528,19 гривень.

Згідно з умовами специфікації поставка товару здійснюється протягом 40 днів з моменту отримання передплати, а тому прострочення відповідача розпочалось з 25.06.2008 року.

Відповідно до умов ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені можливе за період з 25.06.2008 року по 25.12.2008 року, однак позивач розраховує пеню з 26.06.2008 року по 22.01.2009 року.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням вимог ст. 232 ГК України в межах періодів визначених позивачем, господарський суд прийшов до висновку, що пеня підлягає до стягнення за період з 26.06.2008 року по 25.12.2008 року в розмірі 3060,00 гривень.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 442,23 гривень та 1504,50 гривень інфляційних втрат.

Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки ця санкція застосовується до грошових зобов'язань, проте за договором у відповідача виникло зобов'язання поставити товар, тобто негрошове зобовязання, в свою чергу повернення попередньої оплати також не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов договору. В звязку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошового зобовязання (дана правова позиція підтверджується також постановами ВГСУ N 14/174-06 від 01.11.2006 року, N 45/241-05 від 14.03.2006 року, N 37/649 від 17.12.2008 року).

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04053, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів»(98310, АР Крим, м. Керч, вул. Танкістів, 4, код ЄДРПОУ 14307251) 25500,00 (двадцять пять тисяч пятсот) гривень 00 копійок суми попередньої оплати, 3060,00 (три тисячі шістдесят) гривень 00 копійок пені, 285,60 (двісті вісімдесят пять) гривень 60 копійок - витрат по сплаті держмита та 108,80 (сто вісім) гривень 80 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

12.06.2009р.