Ухвала суду № 52814510, 21.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 876/6963/15 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представника позивача Яценка С.А.,

представника відповідачів Курило С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМАС» до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України про визнання недійсними податкових консультацій,

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «АДАМАС» (далі - ТОВ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсними податкові консультації, викладені у листі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області) від 12.03.2015 року № 1423/10/13-01-15-03-09 та у листі Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) від 09.04.2015 року №7516/6/99-99-02-02-15.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 813/2188/15 позов було задоволено повністю.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржено відповідачами ГУ ДФС у Львівській області та ДФС України, які у своїй апеляційній скарзі просять скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ.

Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що Законом України від 28.12.2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 року, було внесено зміни до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо сплати авансових внесків з податку на прибуток.

Судом першої інстанції не враховано, що внесеними змінами до ПК України передбачено подання річної податкової декларації з податку на прибуток до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком, і не передбачено подання декларації за підсумками І кварталу у разі неотримання прибутку або отримання збитків.

Виходячи із наведеного, сплата щомісячних авансових внесків у березні 2015 року - травні 2016 року провадиться у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 рік. Тому ТОВ було надано податкові консультації Головним управлінням ДФС у Львівській області листом № 1423/10/13-01-15-03-09 від 12.03.2015 року та ДФС України листом від 09.04.2015 року № 7516/6/99-99-19-02-02-15, які відповідають нормам чинного податкового законодавства.

Представник відповідачів у ході апеляційного розгляду підтримала вимоги, викладені у апеляційні скарзі. Просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову ТОВ.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянтів. Просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

Задовольняючи позов ТОВ, суд першої інстанції виходив із того, що зміст оскаржуваних позивачем податкових консультацій відповідачів полягає у тому, що відповідно до внесених змін до ПК України, у 2015 році платник податків у разі якщо він за підсумками І кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, не має права ні на звільнення від сплати авансових внесків у ІІ - IV кварталах звітного (податкового) року, ні на визначення податкових зобов'язань на підставі податкової декларації за підсумками I півріччя, трьох кварталів та за рік.

При цьому суд першої інстанції вважав, що таке тлумачення закону є помилковим і податкові консультації, викладені у листі ГУ ДФС у Львівській області від 12.03.2015 року № 1423/10/13-01-15-03-09 та у листі ДФС України від 09.04.2015 року №7516/6/99-99-02-02-15, містять роз'яснення внесених Законом № 71-VIII від 28.12.2014 змін до ПК України, яке не відповідає суті таких змін.

Даючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню суду першої інстанції та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності з 01.01.2015 року (далі - Закон № 71-VIII) було внесено зміни до ст. 57 та розділу XX «Перехідні положення» ПК України та викладено п. 57.1 цієї ст. 57 ПК України у новій редакції, яка з 01.01.2015 року має такий зміст:

«Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Суму податкового зобов'язання, визначену у митній декларації, платник податків зобов'язаний сплатити до/або на день подання митної декларації.

Платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається з червня поточного звітного (податкового) року по травень наступного звітного (податкового) року включно.

Платники податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році та не сплачують авансового внеску.

Платники податку, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний (податковий) період не перевищують 20 мільйонів гривень, та неприбуткові установи (організації) сплачують податок на прибуток на підставі податкової декларації, яку подають до контролюючих органів за звітний (податковий) рік і не сплачують авансових внесків.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

Податкова декларація, в тому числі розрахунок щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік подаються до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком.

Платники податку на дохід, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на дохід у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється за ставками, визначеними у підпунктах 136.4.1, 136.4.2пункту 136.4 статті 136 цього Кодексу, від суми фактично отриманого доходу протягом місячного податкового періоду, без подання податкової декларації».

Одночасно Законом № 71-VIII у новій редакції було викладено і п. 9 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПК України, відповідно до якого «у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. При цьому сума щомісячних авансових внесків за березень - травень 2016 року обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за 2014 звітний (податковий) рік».

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що п. 9 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПК України у новій редакції містить імперативну норму, відповідно до якої платники податків, які сплачують авансові внески з податку на прибуток підприємств, зобов'язані щомісячно сплачувати такі авансові внески відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 01.01.2015 року.

Приписами п. 57.1 ст. 57 ПК України у редакції, що діяла до 01.01.2015 року, було передбачено таке:

«У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом».

На переконання апеляційного суду, порівняльний аналіз обох редакцій п. 57.1 ст. 57 ПК України дає підстави для висновку про те, що попередня її редакція містила норму, яка передбачала право платника податку, який сплачує авансовий внесок, подати податкову декларацію та фінансову звітність за І квартал у разі, якщо він за підсумками І кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, що звільняло його від сплати авансових внесків у ІІ - IV кварталах звітного (податкового) року та передбачало визначення податкових зобов'язань на підставі податкової декларації за підсумками І півріччя, трьох кварталів та за рік, а нова редакція п. 57.1 ст. 57 ПК України такої норми не містить.

Відтак апеляційний суд погоджується із думкою суду першої інстанції про те, що зміст оспорюваних позивачем податкових консультацій відповідачів, викладених у листах ГУ ДФС у Львівській області від 12.03.2015 року № 1423/10/13-01-15-03-09 та ДФС України від 09.04.2015 року №7516/6/99-99-02-02-15, щодо відсутності у платника податків права на звільнення від сплати авансових внесків у ІІ-IV кварталах звітного (податкового) року та на визначення податкових зобов'язань на підставі податкової декларації за підсумками І півріччя, трьох кварталів та за рік у 2015 році у разі, якщо він за підсумками І кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, зроблено без урахування приписів п. 9 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПК України, яким таке право збережено і зобов'язано платників у січні - грудні 2015 року та січні - травні 2016 сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України у редакції, що діяла до 01.01.2015 року.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 56.21 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 813/2188/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 23 жовтня 2015 року.