Постанова № 52806481, 20.10.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м. Львів № 813/697/15

18 год. 01 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1;

відповідача: представники ОСОБА_2, ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.12.2014 р. в частині основного платежу в розмірі 2726,92 грн. та штрафних санкцій в розмірі 681,74 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.10.2014 р. в частині основного платежу в розмірі 9838,49 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2137,51 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 22.01.2015 р.;

- податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 22.10.2014 р.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № НОМЕР_5 від 22.10.2014 р. зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування в частині 17600,96 грн.;

- рішення № НОМЕР_6 від 22.10.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині штрафних санкцій в розмірі 1444,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій прийнято на підставі ОСОБА_2 перевірки № 1504/17-02/НОМЕР_7 від 08.10.2014 року, у якому відповідачем безпідставно встановлено порушення вимог податкового законодавства стосовно визначення обєкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, розміру платежу з податку на додану вартість та розміру єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування. Позивач вважає такі висновки безпідставними, оскільки господарські операції з контрагентами ТОВ «Медіа-Вест» та ПП «Сокіл і К» підтверджені усіма необхідними первинними документами, які були подані до перевірки та безпідставно не узяті відповідачем до уваги.

Стосовно твердження, викладеного у ОСОБА_2 податкової перевірки про несвоєчасне подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік позивач вказує, що податкову звітність подано у відповідності до вимог Податкового кодексу України до органу, на обліку якого перебував позивач на момент подання податкової звітності.

Також позивач вказав, що ним правомірно включено та складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість суму придбання теле- та компютерного устаткування, оскільки таке використовується у його господарській діяльності, є малоцінним необоротним активом (вартість не перевищує 2500 грн.) та відповідно до п. 145.1. ст. 145 Податкового кодексу України амортизація на такі активи нараховується у першому місяці використання обєкта в розмірі 100 відсотків його вартості.

З огляду на наведене просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення відповідача. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях. В яких зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій прийнято на підставі висновків акта перевірки № 1504/17-02/НОМЕР_7 від 08.10.2014 року, складеного за наслідками документальної планової виїзної перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

У висновках ОСОБА_2 податкової перевірки зазначено, що позивачем не представлено до перевірки належних первинних документів на підтвердження факту надання послуг контрагентом ПП «Сокіл і К» та використання таких послуг у господарській діяльності позивача; за перевірений період ведення обліку основних засобів позивача відсутнє, бухгалтерський облік, облік доходів і витрат калькуляція витрат позивачем не ведеться, тому відсутні підстави для віднесення до складу основних засобів теле- та компютерного устаткування, придбаного у ТОВ «Медіа-Вест»; не подано податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік за місцем перебування на податковому обліку.

Враховуючи вищенаведене за перевірений період встановлено заниження чистого доходу позивача на загальну суму 102221,25 грн., в тому числі у звязку з неподанням декларації за 2011 рік на суму 46731,33 грн., внаслідок завищення валових витрат, не повязаних з господарською діяльністю та отриманням від її здійснення доходів за 2012 2013 р.р. на суму 36985,93 грн. та у звязку із заниженням доходу за 2013 рік на суму 18503,99 грн.

Вказані порушення спричинили заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 15333,20 грн., податку на додану вартість на загальну суму 8297,19 грн., єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування в сумі 30534, 70 грн.

Тому спірні податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій відповідач вважає законними, і підстав для їх скасування, на думку відповідача, немає. Представники відповідача в судовому засіданні просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності 18.11.2005 року, основний вид господарської діяльності виробництво інших виробів з паперу та картону.

У період 18.09.2014 року по 01.10.2014 року Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено ОСОБА_2 № 1504/17-02/НОМЕР_7 від 08.10.2014 року (далі ОСОБА_2 податкової перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1., п. 198.3. ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 8297,19 грн.; п. 167.1. ст. 167, п. 177.1., п. 177.2., п. 177.4. ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 15333,20 грн.; п. 4 ч. 1 ст. 4, абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, абз. 3, абз. 5 ч. 6 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 30534,70 грн.

22.10.2014 року відповідачем на підставі ОСОБА_2 податкової перевірки прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» № НОМЕР_2, яким за порушення п. 167.1. ст. 167, п. 177.1., п. 177.2., п. 177.4., п.177.5. ст. 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 19354,40 грн., у тому числі основний платіж 15333,20 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 4021,20 грн.

22.10.2014 року відповідачем на підставі ОСОБА_2 податкової перевірки прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» № НОМЕР_4, яким за порушення п. 44.1., п. 44.3. ст. 44 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510 грн., у тому числі основний платіж 0 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 510 грн.

22.10.2014 року відповідачем на підставі ОСОБА_2 податкової перевірки прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» № НОМЕР_8, яким за порушення п. 198.1., п. 198.3. ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 9789,99 грн., у тому числі основний платіж 8297,19 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1492,80 грн.

22.10.2014 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0013391702, відповідно до якої відповідачу слід сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в сумі 30534,70 грн.

22.10.2014 року відповідачем прийнято рішення № НОМЕР_6 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого до відповідача застосовано штрафні санкції в розмірі 3218,89 грн.

Позивач із податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_2, № НОМЕР_8 та № НОМЕР_4 не погодився, оскаржив їх у адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарги позивача ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2, № НОМЕР_4 та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_8 в частині 2320 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних санкцій.

18.12.2014 року відповідачем на підставі ОСОБА_2 податкової перевірки та рішення про результати розгляду скарги ГУ ДФС у Львівській області від 15.12.2014 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» № НОМЕР_1, яким за порушення п. 198.1., п. 198.3. ст. 198, п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 7458,99 грн., у тому числі основний платіж 5967,19 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 1491,80 грн.

22.01.2015 року відповідачем на підставі ОСОБА_2 податкової перевірки та рішення про результати розгляду скарги ГУ ДФС у Львівській області від 16.01.2015 року прийнято податкове повідомлення рішення форми «Р» № НОМЕР_3, яким за порушення п. 167.1. ст. 167, п. 176.2. ст. 176, п. 177.1., п. 177.2., п. 177.4., п.177.5., п. 177.11. ст. 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобовязання позивача за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 492,11 грн., у тому числі основний платіж 0 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 492,11 грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Порядок проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок визначається ПК України.

Згідно з п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 78.7 ст. 78 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 ПК України.

Статтею 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені вказаним Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Також показники податкової звітності встановлюються на підставі систематизованої інформації регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, на підставі яких за вимогами п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України також ведеться облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, та на підставі яких за вимогами п.п. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 цього Кодексу контролюючим органом також проводиться документальна перевірка.

Стосовно твердження, викладеного у ОСОБА_2 податкової перевірки про несвоєчасне подання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік судом встановлено наступне.

Позивач стверджує, що ним вчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік до ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області та виконано встановлений Податковим кодексом України обовязок подання податкової звітності.

На думку відповідача, достатньою підставою для переведення позивача на облік Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області з Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області у відповідності до вимог Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 979, були відомості, отримані з ЄДР 30.12.2011 року електронною поштою, про зміну місця проживання, що підтверджується витягом із облікової справи № 64488.

Відповідно до п. 10.1 р. X Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 979, підставою для переведення на обслуговування платника податків з одного органу державної податкової служби до іншого (взяття на облік/зняття з обліку) у зв'язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання) платника, пов'язаною зі зміною адміністративно-територіальної одиниці, є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін.

Процедури переведення платника податків розпочинаються та проводяться органами державної податкової служби при надходженні хоча б одного з таких документів:

відомостей державного реєстратора про внесення змін до відомостей про місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

заяви за ф. № 1-ОПП або за ф. № 5-ОПП із позначкою «Перереєстрація» та копії свідоцтва про державну реєстрацію (витягу з Єдиного державного реєстру - для відокремлених підрозділів), поданих платником податків до органу державної податкової служби за новим місцезнаходженням.

До взяття на облік платника податків в органі державної податкової служби за новим місцезнаходженням (місцем проживання) він сплачує податки, збори, подає податкові декларації (звіти, розрахунки) та виконує інші обов'язки платника податків за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач перебуває на обліку відповідача з 09.02.2012 року. З огляду на наведене суд зазначає, що з 10.02.2012 року позивач зобовязаний подавати податкову звітність саме до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

До матеріалів справи додано копію квитанції про надіслання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік до ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області 10.02.2012 року, яка прийнята на районному рівні із зауваженнями: закінчення подання форми 09.02.2012.

Вказані обставини свідчать про те, що позивачем не виконано обовязку подання податкової звітності до податкового органу, на обліку якого він перебуває. Суд дійшов висновку, що твердження відповідача про наявність у діях позивача порушення вимог Податкового кодексу України при поданні податкової декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік, а відтак і визначення штрафних санкцій, передбачених п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України, підтверджені належними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Стосовно твердження, викладеного у ОСОБА_2 податкової перевірки про протиправність віднесення до складу валових витрат коштів по господарських операціях з ПП «Сокіл і К» судом встановлено наступне.

Позивач стверджує, що факт надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції ПП «Сокіл і К» підтверджено під час проведення податкової перевірки усіма необхідними первинними документами. Зокрема, представником позивача долучено до матеріалів справи копії договору, видаткових та податкових накладних, платіжних доручень про оплату наданих послуг, а також рахунків-фактур, актів здачі-прийняття робіт (т. 1, а. с. 108-132, т. 2, а. с. 14-19, 126-131). Також позивач зазначає про використання вказаних послуг у своїй господарській діяльності, на підтвердження чого надав копії документів про реалізацію поліграфічної продукції (т. 1, а. с. 145-161).

Як зазначалось судом, положення п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачають, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених визначеними документами.

Абзац 1 п. 44.6. ст. 44 ПК України передбачає: у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Судом встановлено, що позивачем не представлено до перевірки усі необхідні первинні документи, а саме рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, довіреності, накладні на відвантаження. Вказане підтверджується висновками ОСОБА_2 податкової перевірки, а також вимогою про представлення документів до перевірки № 11141/17-02-10/771 від 25.09.2014 року та актом про ненадання документів до перевірки від 29.09.2014 року (т. 1, а. с. 194-196). Позивачем було надано заперечення до акта податкової перевірки, до якого додано копії рахунків-фактур та актів здачі-прийняття робіт. Однак інші обовязкові первинні документи (довіреності, накладні на відвантаження) позивачем до перевірки не надавались, не надано таких документів і в судовому засіданні.

Суд зазначає, що надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою визначення обєкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб та одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо контролюючим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Крім того, надання послуг з виготовлення товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Дана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в ухвалі від 27.03.2012 року та Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі суду від 28.11.2012 року №К/9991/23061/12, від 30.01.2013 року №К/9991/43795/12.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції. У протилежному випадку є обґрунтовані підстави для висновку про відсутність самої господарської операції.

Суд дійшов висновку, що у позивача відсутні усі необхідні первинні документи на підтвердження факту виготовлення і доставки поліграфічної продукції контрагентом ПП «Сокіл і К» відповідно до укладеного договору та використання таких послуг у господарській діяльності позивача, а висновки податкового органу щодо відсутності необхідних первинних документів на час складання податкової звітності у позивача за наслідками здійснення господарських операцій із ПП «Сокіл і К» та про порушення вимог податкового законодавства у цій частині відповідають фактичним обставинам справи.

Стосовно твердження, викладеного у ОСОБА_2 податкової перевірки про порушення правил бухгалтерського та податкового обліку по господарських операціях з ТОВ «Медіа-Вест» судом встановлено наступне.

Протягом 2011-2013 р.р. позивачем придбано у ТОВ «Медіа-Вест» теле- та компютерне устаткування, зокрема ноутбук, телевізор, клавіатура, корпус, точка доступу, монітор, комунікатор, принтер та ін. на загальну суму 29823,33 грн. Придбання підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних та не заперечується сторонами.

Позивач стверджує, що зазначене устаткування обліковується як основні засоби, наявне в орендованому приміщенні і використовується у господарській діяльності та безпосередньо повязане з одержанням доходу: принтер для кольорового друку бірок, етикеток та ін., а компютер для розробки макетів, документального оформлення операцій тощо. Також зазначає, що вартість такого обладнання відповідно до фінансових документів не перевищує 2500 грн., а тому згадане обладнання не є основними засобами, на які необхідно здійснювати амортизаційні нарахування у відповідності до ст. ст. 144-145 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено та підтверджено в ході розгляду адміністративної справи, що позивачем у перевіреному періоді не вівся бухгалтерський облік балансової вартості основних засобів, відтак норми амортизації на основні засоби не застосовувались. Вказану обставину не заперечував представник позивача у судовому засіданні.

Відповідно до п. 177.4. ст. 177 розділу IV Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтвердженні витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно із розділом IІІ ПК України. Згідно із п. 138.1. ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4., п. п. 138.6. - 138.9., п. п. 138.10.2. - 138.10.4., п. 138.10., п. 138.11. ст. 138 ПК України.

Відповідно до п. 144.1. ст. 144 ПК України витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання господарської діяльності підлягають амортизації.

Згідно із п. п. 139.1.5. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі ст. ст. 144 - 148 ПК України, з урахуванням п. 146.11. і 146.12. ст. 146 та п. 148.5. ст. 148 ПК України.

Отже, витрати на придбання основних засобів (нематеріальних активів) враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку платника податку у складі амортизаційних відрахувань. При цьому п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Проаналізувавши вимоги Податкового кодексу України суд дійшов висновку, що дохід платника податків-фізичної особи підлягає зменшенню на суму амортизаційних відрахувань у разі ведення таким платником бухгалтерського обліку балансової вартості основних засобів та за умови фактичного отримання доходу завдяки використанню відповідних основних засобів. Крім того, суд зазначає про безумовну необхідність ведення бухгалтерського обліку балансової вартості основних груп основних фондів. Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 15.04.2014 року у справі № 21-53а14.

З огляду на те, що позивачем у перевіреному періоді бухгалтерський облік балансової вартості основних засобів не вівся, а використання таких основних засобів у господарській діяльності не підтверджено належними та допустимими доказами, суд вважає безпідставним твердження позивача про протиправність висновків податкового органу стосовно господарських операцій із ТОВ «Медіа-Вест».

Також суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки функції з адміністрування єдиного соціального внеску передані органам Державної фіскальної служби, саме вони мають право проводити перевірки на підприємствах (в установах і організаціях) та у фізичних осіб - підприємців бухалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного соціального внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки (п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування»), застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом (п. 6 ч. 1 ст.13 Закону); стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску (п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», передбачено, що для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Оскільки податковим органом в ході проведення перевірки встановлено заниження податкового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, ним у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» правомірно виставлено вимогу про сплату суми недоїмки з єдиного соціального внеску та застосовано штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

З огляду на встановлені під час судового розгляду обставини суд вважає, що позивачем не доведено підставності позовних вимог стосовно протиправності податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.12.2014 р. в частині основного платежу в розмірі 2726,92 грн. та штрафних санкцій в розмірі 681,74 грн., податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 22.10.2014 р. в частині основного платежу в розмірі 9838,49 грн. та штрафних санкцій в розмірі 2137,51 грн., податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 22.01.2015 р., податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 22.10.2014 р., вимоги про сплату боргу (недоїмки) № НОМЕР_5 від 22.10.2014 р. зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне страхування в частині 17600,96 грн. та рішення № НОМЕР_6 від 22.10.2014 р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині штрафних санкцій в розмірі 1444,23 грн.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Оцінюючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що вони були прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.

За приписами ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до квитанції № а/791260 від 12 лютого 2015 року, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., відтак решта несплаченої суми судового збору становить 1644,30 грн.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (вул. Каліча Гора, 20/4, м. Львів, 79005, код РНОКПП НОМЕР_7) решту суми судового збору в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 26.10.2015 року.

Суддя Клименко О.М.