Постанова № 52802378, 07.10.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року Житомир справа № 806/2609/15

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шимоновича Р.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:

1) визнати протиправною відмову Головного управління Держземагентства в Житомирській області від 20.04.2015 № 19-6-0.21-6443/2-15 в наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 89,5579 га, 12,9701 га, 41,1908 га, 10,3791 га та 21,3648 га, розташованих на території Черняхівського району, за межами населених пунктів Бежівської сільської ради з правом передачі в оренду, для ведення фермерського господарства;

2) скасувати накази №6-2128/14-15-СГ та №6-2129/14-15-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", якими надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду розміром 129,0 га та 44,0 га, розташованих на території Черняхівського району за межами населених пунктів Бежівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства;

3) зобовязати відповідача прийняти нове рішення, яким надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду площею 89,5579 га, 12,9701 га, 41,1908 га, 10,3791 га та 21,3648 га, розташованих на території Черняхівського району, за межами населених пунктів Бежівської сільської ради, для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.03.2015 звернувся до відповідача із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду площею 89,5579 га, 12,9701 га, 41,1908 га, 10,3791 га та 21,3648 га, розташованих на території Черняхівського району, за межами населених пунктів Бежівської сільської ради, для ведення фермерського господарства. Проте, відповідач листом від 29.04.2015 відмовив у задоволенні його заяв. Після усунення недоліків, позивач повторно звернувся до відповідача. Однак, знову отримав відмову з тих підстав, що на указані земельні ділянки видано накази, якими надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою іншій особі. На переконання позивача, відповідачем при прийнятті оспорюваних наказів залишено поза увагою положення Земельного кодексу України та Закону України «Про фермерське господарство».

Позивач позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити. Також, подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача заперечила проти позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Також, просила справу розглянути в порядку письмового провадження, про що подала письмову заяву.

Третя особа в судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи, відповідно до статей 33-35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається повідомленим належним чином.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Встановлено, що 17.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до в.о. начальника Головного управління Держземагенства у Житомирській області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду на території Бежівської сільської ради Черняхівського району для ведення фермерського господарства:

- площею 12,9701 га. До заяви додано довідку та викопіювання Держземагенства у Черняхівському районі (а.с. 8-10);

- площею 89,5579 га. До заяви додано копію паспорта, ідентифікаційного номеру, диплому, трудової книжки, довідку та викопіювання Держземагенства у Черняхівському районі (а.с. 11-15,40, 41);

- площею 41,1908 га. До заяви додано довідку та викопіювання Держземагенства у Черняхівському районі (а.с. 16-18);

- площею 10,3791 га. До заяви додано довідку та викопіювання Держземагенства у Черняхівському районі (а.с. 19-21);

- площею 21,3648 га. До заяви додано довідку та викопіювання Держземагенства у Черняхівському районі (а.с. 22-24).

20.04.2015 Головне управління Держземагенства у Житомирській області листом за вих. № 19-6-0.21-6443/2-15 відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1, оскільки земельні ділянки, які останній планує отримати в оренду, знаходяться в різних масивах (полях), тобто не є єдиним земельним масивом (а.с. 25-27).

Разом з тим, наказами Головного управління Держземагенства у Житомирській області від 19.05.2015 №6-2128/14-15-СГ та №6-2129/14-15-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду розміром 129,0 га та 44,0 га, розташованих на території Черняхівського району за межами населених пунктів Бежівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства (а.с. 30, 31).

Не погодившись із наказами від 19.05.2015 та відмовою від 20.04.2015 відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відмови Головного управління Держземагенства у Житомирській області від 20.04.2015 № 19-6-0.21-6443/2-15, суд виходив з наступних мотивів.

Поняття "землеустрою" визначено у статті 1 Закону України "Про землеустрій", в якій зазначено, що землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

У відповідності до приписів статті 8 Закону України "Про землеустрій" регулювання у сфері землеустрою здійснюють, зокрема, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у межах повноважень, встановлених законом.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про землеустрій", землеустрій здійснюється на підставі: рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1 статті 116 Земельного кодексу України).

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини 2 статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону (частина 2 статті 1 наведеного Закону).

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства врегульовано статтею 7 Закону.

Згідно зі частиною 1 цієї статті Закону, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності (частина 3 статті 7 Закону).

Аналіз наведених приписів законодавства свідчить на користь висновку, що з метою реалізації права громадян на отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки останній звертається з відповідною заявою чи клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Імперативність зазначених норм полягає в тому, що така заява чи клопотання має містити обов'язкові реквізити, зокрема, додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

У контексті викладеного судом встановлено, що подані до відповідача заяви ОСОБА_1 не містять обґрунтувань розмірів вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, необхідності отримання таких великих площ земельних ділянок та не зазначив самі перспективи діяльності фермерського господарства, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

Також, до заяв не було надано доказів наявності у позивача сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку земель.

Також суд відмічає, що з метою реалізації свого права на створення фермерського господарства громадянин подає одну заяву для отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а не декілька одночасно.

Разом з тим, ОСОБА_4, реалізуючи своє право на створення фермерського господарства і отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства подав пять заяв до Головного управління Держземагентства у Житомирській області, в яких просив надати йому 5 окремих земельних ділянок (масивів) на території Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

У зв'язку з цим суд звертає увагу на те, що частиною 7 статті 7 Закону визначено, що земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Термін "єдиний земельний масив" введений до законодавства України Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", однак його зміст чітко не визначений.

Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" передбачає виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) єдиними земельними масивами двох видів. Перший з них являє собою сукупність суміжно розташованих індивідуальних земельних ділянок в одному полі чи групі компактно розташованих полів. Другий вид єдиного земельного масиву - це одна земельна ділянка, яка передається у спільну власність групі власників земельних часток (паїв).

Земельний масив - сукупність земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських угідь) придатних для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства та несільськогосподарських угідь, необхідних для їх обслуговування (зокрема, земель під польовими дорогами, меліоративними системами, господарськими шляхами, прогонами), що мають спільні межі та обмежені природними та/або штучними елементами рельєфу (автомобільними дорогами загального користування, полезахисними лісовими смугами та іншими захисними насадженнями, водними об'єктами тощо).

Із наявних у матеріалах справи викопіювань та схеми поділу земель видно, що земельні ділянки, за дозволом на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду для ведення фермерського господарства звертався позивач, знаходяться в різних масивах (полях), прилягають до окремих земельних часток (паїв), тобто не є єдиним масивом.

Суд вважає, що надані докази свідчать про недотримання заяв позивача вищевказаній нормі в частині надання земельної ділянки єдиним майновим масивом.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.01.2014 в справі №К/800/40388/13.

З огляду на що, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправної відмову Головного управління Держземагентства в Житомирській області від 20.04.2015 № 19-6-0.21-6443/2-15 в наданні позивачеві дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 89,5579 га, 12,9701 га, 41,1908 га, 10,3791 га та 21,3648 га, розташованих на території Черняхівського району, за межами населених пунктів Бежівської сільської ради з правом передачі в оренду, для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про скасування наказів №6-2128/14-15-СГ та №6-2129/14-15-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", якими надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду розміром 129,0 га та 44,0 га, розташованих на території Черняхівського району за межами населених пунктів Бежівської сільської ради, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, з огляду на наступне.

Згідно зі частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Досліджуючи подану до відповідача заяву ОСОБА_2 (а.с. 72) суд констатує, що остання не містять обґрунтувань розмірів вищевказаних земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку, необхідності отримання таких великих площ земельних ділянок та не зазначив самі перспективи діяльності фермерського господарства, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність.

У відповідності до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті наказів від 19.05.2015 № 6-2128/14-15-СГ та № 6-2129/14-15-СГ якими надані дозволи ОСОБА_2 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами: Бежівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області орієнтовною площею 44,0 га та 129,0 га, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, тому згадані накази є протиправним, таким, що прийняті без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, відтак їх необхідно скасувати.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобовязання відповідача прийняти нове рішення, яким надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду площею 89,5579 га, 12,9701 га, 41,1908 га, 10,3791 га та 21,3648 га, розташованих на території Черняхівського району, за межами населених пунктів Бежівської сільської ради, для ведення фермерського господарства., з огляду на слідуюче.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Отже, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, вказана вимога суперечить повноваженням адміністративного суду.

На підставі вищевикладеного адміністративний позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 86, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати накази Головного управління Держземагентства в Житомирській області від 19.05.2015 № 6-2128/14-15-СГ та № 6-2129/14-15-СГ.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Р.М.Шимонович