Постанова № 52800340, 20.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа№ 910/7533/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Гарник Л.Л.

Сотнікова С.В.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Дряхлов Є.О. - довіреність № 51 від 31.12.2014.

Горболис О.А. - довіреність № 53 від 31.12.2014.

від відповідача: Пльотка П.Ю. - договір № 21/09-2015 від 21.09.2015.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпеко Київ» на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року

у справі № 910/7533/15-г (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпеко Київ»

про спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної

шкоди у розмірі 91 350,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Юпеко Київ» про зобов'язання останнього у найближчому випуску професійного щотижневого журналу «НефтеРынок», а також на сайті www.nefterynok.info опублікувати спростування недостовірної інформації стосовно ТОВ «ТНК-Індастріз Україна», поширеної на 15 сторінці випуску №1-2 від 19.01.2015 року у спеціальній рубриці на тій самій полосі і тим самим шрифтом, що і спростовуване повідомлення, а також стягнення з відповідача на користь позивача 91 350,00 грн. моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширені відомості щодо діяльності ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» не відповідають дійсності, є недостовірними та порушують ділову репутацію позивача, внаслідок чого останньому було завдано моральної шкоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Юпеко Київ» спростувати недостовірну інформацію, поширену відповідачем 19.01.2015 року на 15 сторінці щотижневого журналу «НефтеРынок», а також в мережі Інтернет на сайті www.nefterynok.info у статті під заголовком: «Роснефть» продолжает терять из-за ОСОБА_5», шляхом розміщення у вказаному журналі та на вказаному сайті повідомлення про ухвалення рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. у справі № 910/7533/15-г про спростування недостовірної інформації стосовно ТОВ «ТНК-Індастріз Україна», поширеної на 15 сторінці випуску №1-2 від 19.01.2015 р. у спеціальній рубриці на тій самій полосі і тим самим шрифтом протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили. Стягнуто з ТОВ „Юпеко Київ" на користь ТОВ „ТНК-Індастріз Україна" 5 000,00 коп. моральної шкоди.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Юпеко Київ» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ТОВ «Юпеко Київ» у справі № 910/7533/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Верховця А.А., Шипка В.В.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2015 року у зв'язку з перебуванням суддів Верховця А.А., Шипка В.В. у відпустці для розгляду справи № 910/7533/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Пантелієнко В.О., Разіна Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2015 року апеляційну скаргу ТОВ «Юпеко Київ» прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 27.08.2015 року за участю повноважних представників сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу з урахуванням додаткових пояснень ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Згідно розпорядження Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року у зв'язку з перебуванням суддів Пантелієнка В.О., Разіної Т.І. у відпустці для розгляду справи № 910/7533/15-г сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Гарник Л.Л., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 27.08.2015 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ТОВ «Юпеко Київ» прийнято до провадження.

В судовому засіданні 27.08.2015 року оголошено перерву у справі до 29.09.2015 року.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли докази по справі, зокрема адвокатський запит вих. № 25 від 01.09.2015 року голові Печерського районного суду м. Києва та відповідь останнього на вказаний запит вих. № 1721 від 02.09.2015 року.

Відповідно до п 9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.

Колегією суддів встановлено, що відповідні докази були отримані лише у вересні 2015 року після винесення оскаржуваного рішення під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому не приймаються судом при розгляді апеляційної скарги, оскільки вказані документи не були предметом дослідження місцевим господарським судом, а відповідачем в порушення вимог ст. 101 ГПК України у своєму клопотанні не обґрунтовано неможливість їх отримання раніше та подання суду першої інстанції.

В судовому засіданні 29.09.2015 року оголошено перерву у справі до 20.10.2015 року.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТНК-Індастріз України» відмовити в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні проти вимог відповідача, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року - без змін.

20.10.2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Юпеко Київ» слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року - скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.01.2015 року на 15 сторінці щотижневого журналу «НефтеРынок», а також в мережі Інтернет на сайті www.nefterynok.info було опубліковано статтю під заголовком: «Роснефть» продолжает терять из-за ОСОБА_5», яка містить інформацію наступного змісту:

«ООО «ТНК-Индастриз Украина» обратилось в Киевский апелляционный хозяйственный суд с иском к ГП «Укртранснефтепродукт», ООО «Укройлпродукт», ПАО «Концерн Галнафтогаз» и ООО «Кийтрансойл Плюс» с требованием вернуть нефтепродукты, которые достались ответчикам незаконным путем. Дочерняя структура «Роснефти» в Украине требовала возврата тех нефтепродуктов, которые были вывезены ответчиками с нефтебазы по адресу: Киевская область, г. Васильков, ул. Партизанской коммуны, 18.

Отметим, что при первом рассмотрении дела в Хозяйственном суде Киева «ТНК-Индастриз» было отказано в удовлетворении требований, так как компания предоставила недостаточно доказательств своей правоты. Кроме того, суд посчитал, что предприятию следовало обратиться с иском к каждому ответчику отдельно, а не ко всем сразу.

В итоге 16 декабря 2014 года Киевский апелляционный хозяйственный суд полностью согласился с доводами первой инстанции и принял решение отказать «ТНК-Индастриз» в удовлетворении его требований.

Напомним, «ТНК-Индастриз» пытается вернуть нефтепродукты, которые были вывезены с Васильковской нефтебазы после их конфискации. Это топливо было арестовано в результате уголовного производства за сотрудничество «ТНК-Индастриз» с такими компаниями, как Soprema Trading Ltd, Ksandro Enterprise Ltd, Prosperity Developments S.A., ООО «Зовнитрансгаз» и др., связанными с беглым олигархом ОСОБА_6 и махинациями с импортом. Очевидно, компании ОСОБА_6 прошли аккредитацию и проверку службы безопасности бывшей «ТНК-ВР» (сейчас «РН-Украина», СБ курируют ОСОБА_7 и ОСОБА_8), а ответственность за принятие решения о сотрудничестве, которое, по имеющимся данным, не влекло большого экономического эффекта для «Роснефти», лежит на директоре ООО «ТНК-Индастриз Украина» ОСОБА_5, который не понес наказания за потерю в итоге почти 10 тыс. т. нефтепродуктов на сумму около $10 млн. Согласно сообщению компании, ОСОБА_5 всего лишь не продлили рабочий контракт на 2015 год «по состоянию здоровья», передав пост ОСОБА_9.».

Як зазначає позивач, поширена інформація є недостовірною, не відповідає дійсності та є такою, що порушує і негативно впливає на ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна».

На підтвердження недостовірності інформації, викладеної відповідачем 19.01.2015 року на 15 сторінці щотижневого журналу «НефтеРынок», а також в мережі Інтернет на сайті www.nefterynok.info, позивач посилається на те, що TOB «ТНК-Індастріз Україна» не зверталося до Київського апеляційного господарського суду з позовом до ДП «Укртранснафтопродукт», TOB «Укройлпродукт», ПАТ «Концерн Галнафтогаз» та TOB «Кийтрансойл Плюс» з вимогою про повернення нафтопродуктів, оскільки з боку TOB «ТНК-Індастріз Украйна» була подана апеляційна скарга про необґрунтованість і незаконність повернення позовної заяви TOB «ТНК-Індастріз Україна» без розгляду господарським судом міста Києва.

Також, не відповідає дійсності твердження відносно того, що при першому розгляді справи у господарському суді міста Києва TOB «ТНК-Індастріз Україна» було відмовлено у задоволенні позовних вимог з причин недостатності доказів, оскільки по суті розгляд справи взагалі не відбувався. Суд першої інстанції прийняв ухвалу про повернення позовної заяви без розгляду. Так само, не було розглянуто судом клопотання про витребування документів у відповідачів та заяву позивача щодо застосування забезпечувальних заходів у даній справі, що фактично позбавило позивача можливості захистити свої порушені права в судовому порядку. Таким чином, у статті невірно витлумачені положення судових рішень.

Окрім того, у статті вказана недостовірна інформація про те, що нафтопродукти були вивезені з Васильківської нафтобази після їх конфіскації. Фактично ж вказані нафтопродукти не були конфіскованими. 28.07.2014 року Печерським районним судом міста Києва на нафтопродукти TOB «ТНК-Індастріз Україна» було накладено арешт як на речові докази у кримінальному провадженні та з метою забезпечення цивільного позову, який можливо буде заявлений в майбутньому.

В свою чергу, не відповідає дійсності і нічим не підтверджується голослівне твердження щодо співпраці TOB «ТНК-Індастріз Україна» із TOB «Зовнітрансгаз», нібито пов'язаної із ОСОБА_10 та махінаціями з імпортом. TOB «ТНК-Індастріз Україна» із зазначеним підприємством не укладала жодних угод і ніколи не здійснювала господарських операцій.

Також, на думку позивача, є абсолютно безпідставними висновки редакції щодо існування причинно-наслідкового зв'язку між управлінськими рішеннями окремих посадових осіб TOB «ТНК-Індастриз Україна», зокрема, ОСОБА_11, та «втратою в результаті майже 10 тис. тон нафтопродуктів», а також кадровими змінами у структурі керівництва компанії. Жодного зв'язку між цими подіями не існує, а подібні твердження редакції вводять в оману читачів журналу та шкодять діловій репутації компанії позивача.

Крім того, позивач вказує, що поширенням недостовірної інформації відповідачем було завдано моральної шкоди позивачеві, що полягає у приниженні його ділової репутації, яку позивач оцінив у розмірі 91 350,00 грн.

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано ТОВ «Юпеко Київ» спростувати недостовірну інформацію, поширену відповідачем 19.01.2015 року на 15 сторінці щотижневого журналу «НефтеРынок», а також в мережі Інтернет на сайті www.nefterynok.info у статті під заголовком: «Роснефть» продолжает терять из-за ОСОБА_5», шляхом розміщення у вказаному журналі та на вказаному сайті повідомлення про ухвалення рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. у справі № 910/7533/15-г про спростування недостовірної інформації стосовно ТОВ «ТНК-Індастріз Україна», поширеної на 15 сторінці випуску №1-2 від 19.01.2015 р. у спеціальній рубриці на тій самій полосі і тим самим шрифтом протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили. Стягнуто з ТОВ „Юпеко Київ" на користь ТОВ „ТНК-Індастріз Україна" 5 000,00 коп. моральної шкоди.

Переглядаючи законність винесення вказаного рішення суду першої інстанції, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Згідно ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно ст. 34 ГК України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року у справі № 910/24599/14 за позовом ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» до Державного підприємства «Укртранснафтопродукт», ТОВ «Укройлпродукт», ПАТ «Концерн Галнафтопродукт», ТОВ «Кийтрансойл Плюс» про витребування нафтопродуктів із чужого незаконного володіння було повернуто позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі ст. 63 ГПК України.

При цьому, постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 року у справі № 910/24599/14 ухвалу господарського суду міста Києва від 11.11.2014 р. було залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» без задоволення.

Так, відповідно до положень ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

4) не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі;

5) порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

9) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Тобто, повертаючи позовну заяву ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» без розгляду, господарський суд міста Києва дійшов висновку лише про наявність недоліків у поданій позовній заяві, які унеможливлюють суд порушити провадження у справі та призначити її до розгляду, при цьому, ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2014 року у справі № 910/24599/14 у жодному разі не здійснювався розгляд справи по суті.

Водночас, за умовами частини 1 статті 82 ГПК України, при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення.

Однак в матеріалах справи відсутні будь які докази того, що позовна заяву ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» про витребування нафтопродуктів із чужого незаконного володіння була розглянута по суті із прийняттям судового акту.

Разом з тим, згідно частини 1 статті 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Отже, чинним господарським законодавством встановлена чітка форма документу, що подається учасником провадження у справі до апеляційного господарського суду - це апеляційна скарга, а подання позовної заяви передбачено виключно до місцевого господарського суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що поширена відповідачем інформація про позивача в частині «ООО «ТНК-Индастриз Украина» обратилось в Киевский апелляционный хозяйственный суд с иском к ГП «Укртранснефтепродукт», ООО «Укройлпродукт», ПАО «Концерн Галнафтогаз» и ООО «Кийтрансойл Плюс» с требованием вернуть нефтепродукты, которые достались ответчикам незаконным путем. Дочерняя структура «Роснефти» в Украине требовала возврата тех нефтепродуктов, которые были вывезены ответчиками с нефтебазы по адресу: Киевская область, г. Васильков, ул. Партизанской коммуны, 18;

Отметим, что при первом рассмотрении дела в Хозяйственном суде Киева «ТНК-Индастриз» было отказано в удовлетворении требований, так как компания предоставила недостаточно доказательств своей правоты. Кроме того, суд посчитал, что предприятию следовало обратиться с иском к каждому ответчику отдельно, а не ко всем сразу.

В итоге 16 декабря 2014 года Киевский апелляционный хозяйственный суд полностью согласился с доводами первой инстанции и принял решение отказать «ТНК-Индастриз» в удовлетворении его требований» не відповідає дійсності, а тому є недостовірною.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2014 року у справі №757/20711/14к накладено арешт на нафтопродукти, які містяться в семи вагонах-цистернах з номерами: №55694376-66, №54668280-66, №54665468, №73964082-66, №51711596-72, №54968256-66, №57679409-90, та нафтопродукти у кількості 9 689 884 кілограм, які розміщенні у резервуарах на території нафтобази ТОВ «Восток» за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Паризької Комуни, 18.

Так, відповідно до частини 1 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Статтею 59 Кримінального кодексу України передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Таким чином, законодавство розрізняє та відокремлює два різні поняття «конфіскації майна» та «арешту майна».

Тому конфіскованим може бути лише майно особи, щодо якої встановлено вину у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корисливого злочину на підставі обвинувального вироку суду.

Проте, в матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок щодо керівників ТОВ «ТНК-Індастріз Україна», які представляють вказане підприємство стосовно вчинення злочину, який би слугував підставою для конфіскації майна.

Крім того, арешт майна ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» накладено на нафтопродукти, що знаходяться на території нафтобази ТОВ «Восток» за адресою: Київська обл., м. Васильків, вул. Паризької Комуни, 18, водночас в опублікованих відповідачем статтях зазначено зовсім іншу адресу: Київська обл., м. Васильків, вул. Партизанської Комуни, 18.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується, що опублікована інформація в частині ««ТНК-Индастриз» пытается вернуть нефтепродукты, которые были вывезены с Васильковской нефтебазы после их конфискации.» також не відповідає дійсності та є недостовірною.

Матеріалами справи підтверджується, що жодні господарські відносини TOB «ТНК-Індастріз Україна» із TOB «Зовнітрансгаз» відсутні, так як TOB «ТНК-Індастріз Україна» із зазначеним підприємством не укладала жодних угод і ніколи не здійснювала господарських операцій. Доказів зворотного суду відповідачем не надано.

Також суд зазначає, що зі змісту ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2014 року по справі №757/20711/14к та ухвали Апеляційного суду міста Києва від 05.08.2014 року вбачається, що 14.07.2014 року проведено обшук на території бази зберігання паливно-мастильних матеріалів, яка розташована за адресою: Київська область: Васильків, вул. Паризької Комуни, 18, під час якого виявлено рухомий склад із семи вагонів-цистерн з наступними номерами: № 55694376-66. № 54668280-66, в 54665468, № 73964082-66, №51711596-72, № 54968256-66, № 57679409-90 та нерозмитнене дизельне паливо, а також нафтопродукти у кількості 9 689 884 кілограм, які містяться в дванадцяти резервуарах.

Згідно інвойс-проформи від 08.07.2014 року отримувачем вантажу - палива дизельного, яке міститься в вище вказаних семи вагонах, є ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» на підставі контракту з ВАТ «НК «Роснефть» №100013/06144К.

Тобто, вказаними ухвалами судом було встановлено належність позивачу лише нафтопродуктів у семи вагонах-цистернах, проте не доведено належності позивачу нафтопродуктів у кількості 9 689 884 кілограм, які містяться в дванадцяти резервуарах.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що інформація у викладених відповідачем статтях, а саме, «ответственность за принятие решения о сотрудничестве, которое, по имеющимся данным, не влекло большого экономического эффекта для «Роснефти», лежит на директоре ООО «ТНК-Индастриз Украина» ОСОБА_5, который не понес наказания за потерю в итоге почти 10 тыс. т. нефтепродуктов на сумму около $10 млн.» не відповідає дійсності.

За таких обставин, що інформація, яка була розповсюджена відповідачем 19.01.2015 року на 15 сторінці щотижневого журналу «НефтеРынок», а також в мережі Інтернет на сайті www.nefterynok.info у статті під заголовком: «Роснефть» продолжает терять из-за ОСОБА_5» не відповідає дійсності, а відповідачем, в свою чергу, не надано суду належних доказів на підтвердження достовірності проголошеної та відображеної інформації за змістом, зазначеним вище.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Аналізуючи викладену відповідачем в статті інформацію, колегія суддів приходить до висновку, що інформація не являється також оціночними судженнями, а є по своїй суті фактичним твердженням.

За таких обставин, оскільки відповідачем не доведено, що поширена інформація є достовірною, враховуючи той факт, що позивач надав докази її недостовірності, а поширені відомості не являються оціночним судженням, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширену відповідачем 19.01.2015 року на 15 сторінці щотижневого журналу «НефтеРынок», а також в мережі Інтернет на сайті www.nefterynok.info у статті під заголовком: «Роснефть» продолжает терять из-за ОСОБА_5».

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач звертався до відповідача листом № 00123 від 06.02.2015 року з вимогою спростувати поширену недостовірну інформацію, однак відповідачем вказаний лист було проігноровано, а інформацію не спростовано.

Так, у позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача у найближчому випуску професійного щотижневого журналу «НефтеРынок» а також на сайті www.nefterynok.info опублікувати спростування недостовірної інформації стосовно ТОВ «ТНК-Індастріз Україна» поширеної на 15 сторінці випуску № 1-2 від 19.01.2015 року у спеціальній рубриці на тій самій полосі і тим самим шрифтом, що і спростовуване повідомлення, додаючи проект спростування.

Однак, оскільки текст такого спростування по змісту не відповідає в повній мірі змісту інформації, що має спростовуватися, тому суд першої інстанції у відповідності до норм чинного законодавства дійшов висновку про зобов'язання відповідача у найближчому випуску професійного щотижневого журналу «НефтеРынок», а також на сайті www.nefterynok.info опублікувати повідомлення про ухвалення рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. у справі № 910/7533/15-г суду про спростування недостовірної інформації стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна», поширеної на 15 сторінці випуску №1-2 від 19.01.2015 р. у спеціальній рубриці на тій самій полосі і тим самим шрифтом.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині є законним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення щодо спростування недостовірної інформації не вбачається.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд першої інстанції вірно встановив, що опублікуванням недостовірної інформації про діяльність позивача в журналі та в мережі Інтернет було завдано шкоди діловій репутації позивача, однак, оскільки заявлений до стягнення розмір моральної шкоди не співрозмірний із завданою шкодою та не відповідає засадам справедливості та розумності, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, спричиненої поширенням недостовірної інформації, у розмірі 5 000,00 грн.

Але, як встановлено судом апеляційної інстанції, в матеріалах справи міститься заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, що передбачено ч.4 ст. 22 ГПК України (арк.с. 103), відповідно до якої останній оцінює власну моральну шкоду в 1,00 грн. та просить стягнути з відповідача на користь позивача 1 гривню моральної шкоди.

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (п. 17 інформаційного листа від 20.10.2006 року № 01-8/2351 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»).

Суд першої інстанції, задовольняючи частково вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., вказану заяву позивача залишив поза увагою та не дав їй жодної правової оцінки у своєму рішенні, а тому колегія суддів на підставі викладеного приходить до висновку про скасування рішення в цій частині з прийняттям нового рішення про задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог повністю шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 1,00 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору при задоволенні позовних вимог покладаються на відповідача .

Враховуючи задоволення позову повністю, з відповідача підлягає стягненню 3 045,00 грн. судового збору (1 218,00 грн. за подання позовної заяви немайнового характеру та 1 827,00 грн. за подання позовної заяви майнового характеру).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.15. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду виходячи саме з оспорюваної суми. При цьому оспорюваною є та сума, із стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу; ця сума може співпадати з ціною позову (якщо рішення оскаржується в повному обсязі) або не співпадати (якщо рішення оскаржується в певній частині майнових вимог).

У випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру (п. 2.10. вищезазначеної постанови Пленуму ВГС України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, за подання апеляційної скарги в даній справі відповідачем мало бути сплачено 1 522, 50 грн. (609,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення в частині спростування недостовірної інформації та 913,50 грн. - в частині стягнення 5,000 грн. моральної шкоди)

Натомість, як встановлено судовою колегією після винесення ухвали про прийняття апеляційної скарги ТОВ «Юпеко Київ» до провадження, останнім за подання апеляційної скарги було сплачено лише 659,00 грн., тобто в меншому розмірі, ніж необхідно.

Відповідно до абз. 2 п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у випадку несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 910/7533/15-г у розмірі 863,50 грн.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпеко Київ» на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року у справі № 910/7533/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року у справі № 910/7533/15-г в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпеко Київ» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, оф. 304, ідентифікаційний код - 38883266) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд. 11, ідентифікаційний код - 32662383) 1 (одну) грн. 00 коп. моральної шкоди та 3 045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. судового збору.

5. Рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 року у справі № 910/7533/15-г в частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпеко Київ» спростувати недостовірну інформацію, поширену відповідачем 19 січня 2015 року на 15 сторінці щотижневого журналу «НефтеРынок», а також в мережі Інтернет на сайті www.nefterynok.info у статті під заголовком: «Роснефть» продолжает терять из-за ОСОБА_5», шляхом розміщення у вказаному журналі та на вказаному сайті повідомлення про ухвалення рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2015 р. у справі № 910/7533/15-г про спростування недостовірної інформації стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНК-Індастріз Україна», поширеної на 15 сторінці випуску №1-2 від 19.01.2015 р. у спеціальній рубриці на тій самій полосі і тим самим шрифтом протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили - залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпеко Київ» (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 18/14, оф. 304, ідентифікаційний код - 38883266) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в дохід Державного бюджету України недоплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 910/7533/15-г у розмірі 863 (вісімсот шістдесят три) грн. 50 коп.

7. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

8. Копію постанови суду надіслати сторонам.

9. Справу № 910/7533/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 26.10.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Л.Л. Гарник

С.В. Сотніков