Рішення № 52798570, 21.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа № 910/22976/15

За позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта на Давидова 12»

до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Державне підприємство «Укрінвестбуд»

2. Київська міська рада

3. ОСОБА_1

про визнання квартир такими, що належать до службової жилої площі й передані для службового користування та зобов'язання вчинити дії

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Шапіро В.Б. за довіреністю б/н від 02.09.2015 р.;

Любомирська О.В. за довіреністю б/н від 08.05.2015 р.;

від відповідача: Варицький Є.В. за довіреністю № 00136/0/14-14 від 25.12.2014 р.;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився;

від третьої особи-3: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта на Давидова 12» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - відповідач) про:

- визнання квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, загальною площею 214,92 кв.м. в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 такими, що належать до службової жилої площі згідно пункту 6.1. Розпорядження № 737 та передані відповідачем позивачу на підставі акту № 1/208 від 09.06.2006 р. у постійне користування для службових потреб позивача згідно пункту 6.1. Розпорядження № 737;

- зобов'язання відповідача виконати вимоги пункту 6.1. Розпорядження № 737 в повному обсязі шляхом додаткової передачі на баланс позивача службової жилої площі в загальному розмірі 250, 66 кв.м. у Дніпровському районі міста Києва.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ОСББ «Башта на Давидова 12» було утворене співвласниками квартир та інших приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 й після реєстрації позивача як юридичної особи вказаний будинок був взятий на його баланс на підставі акту приймання-передачі житлового комплексу від 08.08.2005 р., підписаного між позивачем та відповідачем. Відповідно до п. 6.1. Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 737 від 08.04.2002 р. «Про розподіл загальної жилої площі у жилих будинках на 2002 рік» визначено, що при будівництві житла незалежно від джерел фінансування, від загальної площі новозбудованого житла має бути відведено 2 % під службову жилу площу. Оскільки загальна площа квартир у вказаному будинку 23 278, 90 кв.м., то відповідно 2 % мало скласти 465, 58 кв.м. Як зазначає позивач, згідно з Переліком інвесторів, за кошти яких АТ ХК «Київміськбуд» збудовано будинок за адресою: АДРЕСА_1, складеного управлінням обслуговування інвесторів і власників нерухомості АТ ХК «Київміськбуд», квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 загальною площею 453, 0 кв.м. вказані як службові та не закріплені за жодним з інвесторів. Відповідно до пояснень позивача, за актом № 1/208 від 09.06.2006 р. відповідач передав йому на баланс квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 лише площею 214, 92 кв.м. При цьому, позивач вважав, що вони були передані на часткове виконання Розпорядження № 737. Однак в подальшому позивач з'ясував, що згідно з позицією відповідача квартира НОМЕР_1 була передана лише в тимчасове користування. З урахуванням зазначеного, а також з огляду на інформацію про те, що відповідач не виконав вимоги Розпорядження № 737, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/22976/15, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Укрінвестбуд» та Київську міську раду, справу призначено до розгляду на 29.09.2015 р.

При цьому, в порядку підготовки справи до розгляду у відповідності зі ст. 65 ГПК України зобов'язано позивача надати суду серед іншого: довідку про вартість квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, загальною площею 214, 92 кв.м. в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1, з підтверджуючими наведених у такій довідці даних документами; письмові пояснення щодо наявності або відсутності прав будь-яких третіх осіб відносно квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, загальною площею 214, 92 кв.м., в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1, майнових прав щодо них; письмові пояснення щодо перебування у спірних квартирах фізичних або юридичних осіб, в тому числі у зв'язку з їх самовільним зайняттям тощо, надати про них інформацію (місце реєстрації, повене найменування - для юридичних осіб, П.І.Б. - для фізичних осіб); належним чином завірені копії судових рішень у справі № 22-2597 Дніпровського районного суду м. Києва про виселення; № 2а-5167/11/2670 Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання незаконними та скасування наказів і свідоцтв про право власності на квартири, скасування реєстрації права власності на квартири у міському державному реєстрі, № 2604/13031/12 Дніпровського районного суду м. Києва про усунення перешкод розпорядження квартирою шляхом виселення та визнання нікчемним договору про участь у витратах на утримання будинку, № 910/27030/14 господарського суду міста Києва про звільнення приміщення, дані про які наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень; копії рішень у інших судових справах, які стосуються питання прав на квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, загальною площею 214, 92 кв.м., в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 та участь в яких брав позивач; відповідача зобов'язано надати суду серед іншого: письмові пояснення щодо наявності або відсутності прав будь-яких третіх осіб, окрім позивача, відносно квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, загальною площею 214, 92 кв.м., в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1, майнових прав щодо них; акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 27 грудня 2002 року щодо будинку АДРЕСА_1; належним чином завірені копії судових рішень у справі № 2а-5167/11/2670 Окружного адміністративного суду міста Києва про визнання незаконними та скасування наказів і свідоцтв про право власності на квартири, скасування реєстрації права власності на квартири у міському державному реєстрі, № 910/27030/14 господарського суду міста Києва про звільнення приміщення, дані про які наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень; копії рішень у інших судових справах, які стосуються питання прав на квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3, загальною площею 214, 92 кв.м., в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 та участь в яких брав відповідач.

21.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, обґрунтоване тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.08.2011 р. у справі № 2-1862/11 за нею було визнано право користування квартирою НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1. При цьому, на виконання вказаного рішення суду Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 589 «Про надання житлової площі та інші квартирі питання», відповідно до якого ОСОБА_1 17.01.2013 р. видано ордер № 013349 серії Б на двокімнатну квартиру НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1. Як зазначає ОСОБА_1, у вказаній квартирі її родина проживає з 2003 року, в тому числі донька дитина-інвалід ОСОБА_5, та з 2012 року малолітня донька ОСОБА_6.

Також, від ОСОБА_1 надійшло клопотання про припинення провадження у справі в частині вимог, що стосуються квартири НОМЕР_2, мотивоване тим, що спір між нею та позивачем вже вирішувався в судовому порядку. Зокрема, ОСОБА_1 вказує на те, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07.11.2011 р. у справі № 2-476/11 було відмовлено в позові ОСББ «Башта на Давидова 12» про її виселення і вказане рішення набрало законної сили. Крім того, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.10.2013 р. у справі № 2604/13031/12 було відмовлено ОСББ «Башта на Давидова 12» в позові про усунення перешкод розпорядження квартирою шляхом виселення та визнання нікчемним договору про участь у витратах на утримання будинку і вказане рішення також набрало законної сили.

28.08.2015 р. на адресу господарського суду міста Києва надійшов лист випускового редактора телевізійної програми «ТСН-Тиждень» ОСОБА_7 про надання дозволу знімальній групі програми «ТСН. Тиждень» з ОСОБА_8 на проведення відеозйомки в залі суду під час розгляду справи.

Крім того, 28.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами звукозапису.

У судове засідання 29.09.2015 р. представники третіх осіб 1 та 2 не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача в судовому засіданні надійшла заява про відвід судді Ломаки В.С., мотивована тим, що ухвалою господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі було зобов'язано позивача надати суду належним чином завірену копію рішення Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 22-2597, дані про яке наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, проте як, за твердженням позивача, таке рішення у вказаному реєстрі відсутнє, що викликає питання, звідки суддя Ломака В.С. дізналась про його існування, та відповідно сумніви у її неупередженості.

Розглянувши вказану заяву, суд відмовив у її задоволенні, про що виніс ухвалу.

Так, зокрема, суд звернув увагу на те, що за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21901486 в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявне рішення Апеляційного суду міста Києва у справі № 22-2597 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта на Давидова 12» про виселення, винесене в результаті перегляду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 07.11.2011 р., у зв'язку з чим господарський суд при підготовці справи до розгляду і зобов'язав позивача надати копії судових рішень в зазначеній цивільній справі з метою встановлення обставин того, чи наявні на спірні квартири права третіх осіб.

Від представника позивача в судовому засіданні також надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких зазначається, що квартира НОМЕР_1 зареєстрована на праві власності за відповідачем, а квартири НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на праві власності за фізичними або юридичними особами не зареєстровані. При цьому, позивач відзначає, що квартира НОМЕР_1 перебуває у нього на балансі, квартира НОМЕР_3 використовується ним під офіс, а квартира НОМЕР_2 самовільно зайнята ОСОБА_1, яка не є інвестором такої квартири та не перебуває у трудових відносинах з позивачем.

Також, від представника позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача: проектно-кошторисної документації на будинок АДРЕСА_1; копії договору з ДП «Укрінвестбуд» № 180 від 29.12.2001 р. з додатками; копії Генеральної угоди № 145 від 03.05.2001 р., укладеної з ПАТ «АКБ «Аркада», з додатками; відомостей про те, з якого часу квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, загальною площею 214, 92 кв.м. в спірному багатоквартирному будинку обліковуються на балансі відповідача та яка їх балансова вартість на момент передачі з балансу відповідача на баланс позивача.

Від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності при вирішенні даного спору.

Розгляд клопотань позивача про витребування доказів у справі та клопотання відповідача про застосування строків позовної давності суд вирішив відкласти до встановлення фактичних обставин справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2015 р. в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України було залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, розгляд справи № 910/22976/15 відкладено на 21.10.2015 р.

08.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу технічними засобами звукозапису.

19.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшло клопотання про виправлення описок, допущених в ухвалах суду від 29.09.2015 р., в якій вона зазначає, що суд в останньому реченні абзацу описової частини відповідних ухвал, в якому відображено зміст клопотання ОСОБА_1 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, допустив технічну описку, вказавши, що вона проживає в спірній квартирі з 2012 року, оскільки в клопотанні вона в дійсності відзначала, що у вказаній квартирі її родина проживає з 2003 року, в тому числі донька дитина-інвалід ОСОБА_5, та з 2012 року малолітня донька ОСОБА_6.

Крім того, 19.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ОСОБА_1 надійшло клопотання про повторний розгляд листа випускового редактора телевізійної програми «ТСН-Тиждень» про надання дозволу знімальній групі на проведення відеозйомки в залі суду під час розгляду справи, в якому вона просить взяти до уваги, що не надає згоди на проведення відео- та фотозйомки судового процесу, а також письмові пояснення, в яких вона звертає увагу на те, що в судовому порядку вже було встановлено, що спірна квартира НОМЕР_2 не є службовою. Так, третя особа зазначає, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07.11.2011 р. у справі № 2-476/11 у позові ОСББ «Башта на Давидова 12» до ОСОБА_1 про виселення відмовлено; рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.10.2013 р. у справі № 2604/13031/12 за позовом ОСББ «Башта на Давидова 12» до ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ДП «Екос» про усунення перешкод розпорядження квартирою шляхом виселення та визнання нікчемним договору про участь у витратах на утримання будинку у задоволенні позову відмовлено. Також, третя особа звертає увагу на те, що позивач неправомірно посилається на Розпорядження КМДА № 737 від 08.04.2002 р., оскільки спірний будинок було введено в експлуатацію в 2003 році, а не в 2002-му.

21.10.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від третьої особи-2 надійшли додаткові документи у справі та пояснення у справі, відповідно до яких зазначається, спірні квартири до комунальної власності не передавались. При цьому, третя особа-2 просить розглядати справу у відсутність її представника.

У судове засідання 21.10.2015 р. представники третіх осіб 1 та 2 не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників третіх осіб 1 та 2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Від представника позивача в судовому засіданні надійшли додаткові документи у справі, клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Аркада», мотивоване тим, що вказаний банк при будівництві спірного будинку залучив кошти від фізичних та юридичних осіб й мав відповідні зобов'язання перед інвесторами щодо досягнення певного результату, а також клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, додаткові документи у справі надійшли від представника відповідача, який разом з ними надав письмові заперечення проти позову, в яких звертає увагу на те, що в спірному будинку немає жодної службової квартири, а позначення спірних квартир такими в додатку до інвестиційного договору, не надає їм відповідного статусу, оскільки чинним законодавством передбачено окремий порядок віднесення квартир до службових. Крім того, відповідач зазначає, що права на спірні квартири належать саме йому й правових підстав для передачі квартир позивачу немає.

Від третьої особи-3 надійшло клопотання про зобов'язання позивача надати їй копію позовної заяви з додатками та притягнення винних осіб до відповідальності в порядку ст. 83 ГПК України за невиконання вимог суду. При цьому, третя особа-3 вирішила відкликати клопотання про повторний розгляд листа випускового редактора телевізійної програми «ТСН-Тиждень» про надання дозволу знімальній групі на проведення відеозйомки в залі суду під час розгляду справи

У судовому засіданні суд розглянув клопотання третьої особи-3 про виправлення описки в ухвалах господарського суду міста Києва від 29.09.2015 р. та вирішив його задовольнити, про що виніс відповідну ухвалу.

Також, суд розглянув клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ «Акціонерний комерційний банк «Аркада», й вирішив в його задоволенні відмовити, оскільки позивач належним чином не обґрунтував, а з матеріалів справи не вбачається, яким чином прийняте у даній справі рішення може вплинути на права та обов'язки банку.

Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування додаткових доказів у справі, оскільки ним не було належним чином обґрунтовано перед судом, яке значення в контексті предмету доказування у даній справі мають відповідні документи, та залишив без задоволення клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, оскільки воно також належним чином не мотивоване.

Також, суд розглянув клопотання третьої особи-3 про зобов'язання позивача надати їй копію позовної заяви з додатками та вирішив його відхилити, оскільки суд ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2015 р. позивача вже було зобов'язано направити копію позовної заяви з додатками на адресу третьої особи-3.

При цьому, суд зауважує, що третя особа-3 мала достатньо часу з моменту залучення її до участі у справі ознайомитись з матеріалами справи.

Клопотання третьої особи-3 про притягнення винних осіб до відповідальності в порядку ст. 83 ГПК України суд вирішив також залишити без задоволення.

Крім того, клопотання третьої особи-3 про припинення провадження у справі в частині вимог, що стосуються квартири НОМЕР_2 суд в тому числі відхилив, оскільки доказів того, що є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, - не представлено.

Так, судові рішення, на які посилається третя особа-3, стосувались спорів між нею та позивачем, тобто мали інший суб'єктний склад, та окрім того в таких справах розглядались інші позовні вимоги.

У судовому засіданні 21.10.2015 р. судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, які з'явились в судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2002 р. Київської міською державною адміністрацією прийнято Розпорядження № 737 «Про розподіл загальної площі у жилих будинках на 2002 рік», згідно з яким було вирішено, зокрема, встановити розміри відрахувань від загальної жилої площі у будинках, які вводяться у 2002 році, або коштів на день їх нарахування, які необхідні для будівництва цієї площі: (п. 6.1.) при будівництві житла всіма забудовниками, незалежно від джерел фінансування, - 7%, у тому числі: 5% - для забезпечення житлом громадян, що перебувають на квартобліку в районних державних адміністраціях, відселення з ділянок забудови, старих та непридатних для проживання будинків; 2% - службова жила площа.

Як свідчить наявний у матеріалах справи Акт № 371, 27 грудня 2002 року державною приймальною комісією було введено в експлуатацію будинок АДРЕСА_1, забудовником якого виступало АТХК «Київміськбуд», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд».

02.03.2005 р. Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація здійснила реєстрацію юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта на Давидова 12».

08.08.2005 р. сторонами було підписано акт приймання-передачі житлового комплексу по АДРЕСА_1 з балансу на баланс, згідно з яким проведено обстеження активів житлового комплексу.

09.06.2006 р. сторонами було підписано акт № 1/208, згідно з яким відповідач передав, а позивач прийняв на свій баланс три квартири: НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 загальною площею 214,92 м(кв.) для службових потреб.

В подальшому між сторонами виник спір щодо квартири НОМЕР_1.

Так, у грудні 2014 року ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта на Давидова 12» про зобов'язання звільнити квартиру НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» посилалось на ту обставину, що ОСББ «Башта на Давидова 12» без достатніх на те підстав володіє квартирою НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, і відмовляється її повернути законному власнику, право власності якого підтверджено свідоцтвом на право власності.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2015 р. у справі № 910/27030/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р., позовні вимоги було задоволено повністю; зобов'язано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Башта на Давидова 12» звільнити приміщення - квартиру НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1, яка складається з 2 кімнат, жилою площею 38,50 кв.м, загальною площею 72,70 кв.м.

Приймаючи вказане рішення, суд виходив з того, що відповідно до ст. 118 Житлового кодексу УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Постановою ради Міністрів УРСР «Про службові жилі приміщення» від 04.02.1988 р. № 37 передбачено, що жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. Виходячи з аналізу вказаних норм чинного законодавства, суд відзначив, що лише власник, який володіє, користується та має право розпоряджатися власним майном, міг звернутися з клопотанням до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про надання службового статусу спірній квартирі, проте, доказів вчинення ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» відповідних дій з метою надання спірному майну статусу службової квартири матеріали справи не містять, відповідне розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо включення вказаної квартири до числа службових квартир позивача сторонами суду не надано.

При цьому, судом було відхилено як такі, що не відповідають фактичним обставинам та спростовуються матеріалами справи посилання ОСББ у відзиві на визначення спірної квартири НОМЕР_1 як службової, оскільки лише зазначення в акті приймання - передачі спірної квартири з балансу на баланс для службових потреб не надає їй офіційного статусу «службова квартира».

Також, у позивача виник спір щодо квартири НОМЕР_2 з третьою особою-3.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07.11.2011 р. у справі № 2-476/11 у позові ОСББ «Башта на Давидова 12» до ОСОБА_1 про виселення було відмовлено.

Крім того, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23.10.2013 р. у справі № 2604/13031/12 за позовом ОСББ «Башта на Давидова 12» до ОСОБА_1, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ДП «Екос» про усунення перешкод розпорядження квартирою шляхом виселення та визнання нікчемним договору про участь у витратах на утримання будинку у задоволенні позову було також відмовлено.

Враховуючи вказані обставини, позивач, посилаючись на Перелік інвесторів, за кошти яких АТ ХК «Київміськбуд» збудовано будинок за адресою: АДРЕСА_1, в якому спірні квартири рахуються як службові, а також беручи до уваги Розпорядження КМДА № 737 від 08.04.2012 р., вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому, положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.

Звертаючись до суду з позовом про визнання квартир НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, загальною площею 214,92 кв.м. в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 такими, що належать до службової жилої площі згідно пункту 6.1. Розпорядження № 737 та передані відповідачем позивачу на підставі акту № 1/208 від 09.06.2006 р. у постійне користування для службових потреб позивача згідно пункту 6.1. Розпорядження № 737, та про зобов'язання відповідача виконати вимоги пункту 6.1. Розпорядження № 737 в повному обсязі шляхом додаткової передачі на баланс позивача службової жилої площі в загальному розмірі 250, 66 кв.м. у Дніпровському районі міста Києва, позивач стверджує, що спірні квартири є службовими, а отже мають бути передані йому для використання у його діяльності.

Оцінюючи вказані доводи, суд відзначає, що позивач помилково ототожнює поняття «службових квартир» з поняттям приміщень, які призначаються для діяльності експлуатуючої організації.

Так, відповідно до ст. 118 ЖК УРСР визначено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Жилі приміщення, що надаються народним депутатам України на період їх роботи на постійній основі у Верховній Раді України, включаються до числа службових і виключаються з їх числа за рішенням Верховної Ради України за поданням Комісії Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності депутатів.

Відповідно до п. п. 2, 3 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37, також визначено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Підприємства, установи, організації мають використовувати службові жилі приміщення за їх цільовим призначенням. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.

В тих випадках, коли підприємство, установа, організація розташована на території одного населеного пункту (району в місті), а жиле приміщення на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим комітетом Ради народних депутатів за місцем знаходження приміщення.

З наведеного вбачається, що службова квартира в першу чергу є житловою площею і надається для проживання визначеним законодавством категоріям громадян.

При цьому, відповідного статусу квартира набуває лише після прийняття рішення виконавчим комітетом органу місцевого самоврядування.

Оскільки в даному випадку доказів прийняття відповідного рішення не представлено, а згідно з наведеними нормами чинного законодавства позивач не відноситься до осіб, які наділяються правами по відношенню до службових квартир, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено необґрунтованість заявлених позовних вимог, вони не підлягають задоволенню.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про застосування строків позовної давності, суд його відхиляє, оскільки правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Так, відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.10.2015 р.

Суддя В.С. Ломака