Рішення № 52798111, 21.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.10.15р. Справа № 904/7847/14За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "КИЇВСЬКА РУСЬ", м.Київ

до Українсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "МАГАДФАРМ", м.Дніпропетровськ

про стягнення 234 801,08 грн.

Головуючий колегії ОСОБА_1

Судді: Мельниченко І.Ф.

ОСОБА_2

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_3, представник за довіреністю № 28072015 від 28.07.15.р.

ОСОБА_4, представник за договором № 2210215 від 22.10.15р.

ОСОБА_5, представник за довіреністю № 02072015 від 02.07.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.14р. порушено провадження у справі № 904/7847/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "КИЇВСЬКА РУСЬ" (далі-позивач) до Українсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "МАГАДФАРМ" (далі-відповідач) про стягнення 234 801,08 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.14р. призначено колегіальний розгляд справи, матеріали справи передано для визначення складу колегії голові господарського суду Дніпропетровської області.

Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області за № 880 від 18.12.14р. призначено колегію у складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Мельниченко І.Ф., Бєлік В.Г.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.14р. прийнято справу №904/784714 до розгляду колегією суддів в складі: головуючий суддя - Петренко Н.Е., судді - Мельниченко І.Ф., Бєлік В.Г.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.15р. призначено у справі №904/7847/14 судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.

05.05.15р. до суду від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 904/7847/14 без висновків експерта, у зв'язку з тим, що оплату вартості робіт по виконанню експертизи ПАТ "Банк "КИЇВСЬКА РУСЬ" не здійснено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.15р., починаючи з 11.06.15р., поновлено провадження у справі № 904/7847/142; справу призначено до розгляду в засіданні на 11.06.15р.

Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.15р. призначено у справі №904/7847/14 судову експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз та зобовязано Українсько-Індійське товариство з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "МАГАДФАРМ" оплатити на підставі відповідної вимоги Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз попередню вартість експертизи із подальшим розподілом судових витрат відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено.

22.09.15р. до суду від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 904/7847/14 без висновків експерта, у зв'язку з тим, що оплату вартості робіт по виконанню експертизи Українсько-Індійським товариством з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "МАГАДФАРМ" не здійснено.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.15р. починаючи з 22.10.15р. поновлено провадження у справі № 904/7847/14; справу призначено до розгляду в засіданні на 22.10.15р.

09.10.15р. до господарського суду надійшло клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк "КИЇВСЬКА РУСЬ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення якої просить доручити Подільському районному суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.15р. клопотання Публічного акціонерного товариства "Банк "КИЇВСЬКА РУСЬ" про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; вирішено, що розгляд справи відбудеться у судовому засіданні 22.10.15р. о 14:30 год. з проведенням його в режимі відеоконференції за участю позивача; доручено Подільському районному суду міста Києва (04071, м. Київ, вул. Хорива, буд. 21) забезпечити проведення відеоконференції за участю представника позивача - Публічного акціонерного товариства "Банк "КИЇВСЬКА РУСЬ" з господарським судом Дніпропетровської області 22.10.15р. о 14:30 год.

16.10.15р. до суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 330 720,99 грн.

22.10.15р. судове засідання в режимі відеоконференції за участю позивача провести не вдалося, у зв'язку з відсутністю у Подільському районному суду міста Києва технічної можливості щодо проведення у визначений час відеоконференції.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами справи, оскільки:

По-перше, відповідно до вимог ст. 69 ГПК України суд обмежений в строках розгляду спору, а саме спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Виходячи з того, що спір повинен бути вирішено колегією суддів до 29.10.15р. включно, то у суду не має строків щодо відкладення судового засідання.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що жодного клопотання про продовження строку розгляду спору до господарського суду не надходило.

По-друге, позивач не обмежений у виборі осіб, котрі будуть здійснювати його представництво в господарському суді.

По-третє, у позивача було достатньо часу для надання суду усіх наявних доказів в підтвердження заявлених позовних вимог та власної правової позиції.

В свою чергу, повноважні представники відповідача заявлені позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі. Крім того, повноважний представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в підтвердження своїх заперечень.

У судовому засіданні 22.10.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.12р. між ПрАТ "Альба Україна" (далі - Первісний кредитор) та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 335 (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до умов п. 1.1. якого первісний кредитор зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби і вироби медичного призначення у власність відповідача, а відповідач зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Пунктом 1.2. Договору купівлі-продажу встановлено, що товар передається по найменуваннях та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Як зазначено у п. 2.1. Договору купівлі-продажу, постачання товару здійснюється товарними партіями. Термін поставки кожної товарної партії визначається сторонами шляхом узгодження замовлення відповідача.

Згідно з п. 2.3. Договору купівлі-продажу, кожна товарна партія формується шляхом узгодження замовлення. Узгодження замовлення відбувається шляхом погодження наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, ціну, місце поставки, термін поставки. Узгодження замовлення, відбувається шляхом обміну інформації за телефоном, факсимільним зв'язком, електронним зв'язком чи за допомогою інших засобів зв'язку. Підтвердження виконання замовлення первісним кредитором є підписання видаткової накладної відповідачем при прийомі-передачі партії товару.

Відповідно до п. 2.4. Договору купівлі-продажу ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін первісного кредитора та згідно з узгодженим сторонами замовленням і зазначаються у видаткових накладних.

Сума даного Договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних (п. 2.5. Договору купівлі-продажу).

За приписами п. 4.2. Договору купівлі-продажу відповідач зобов'язаний прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного Договору.

Положеннями п. 5.1. Договору купівлі-продажу передбачено, що відповідач проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок первісного кредитора.

Оплата кожної товарної партії проводиться у повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії (п. 5.2. Договору купівлі-продажу).

У розрахункових документах відповідач повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно з якою здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату Договору (п.5.4. Договору купівлі-продажу).

Пунктами 6.1. та 6.2. Договору купівлі-продажу встановлено, що товар вважається переданим первісним кредитором і прийнятим відповідачем по кількості та асортименту в момент підписання сторонами видаткової накладної на товарну партію. Право власності на товар переходить від первісного кредитора до відповідача з моменту підписання видаткових накладних. Ризик випадкової втрати чи пошкодження товару несе його власник.

Відповідно до п. 7.2. Договору купівлі-продажу, у випадку порушення відповідачем п. 5.2., він виплачує первісному кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.12р., але у будь-якому випадку до виконання своїх зобов'язань та взаєморозрахунків (п. 10.2. Договору купівлі-продажу).

04.01.12р. між первісним кредитором та відповідачем були укладені Додаткові угоди до вищезазначеного Договору купівлі-продажу.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору купівлі-продажу первісним кредитором, у період з 20.08.13р. по 25.09.13р., було поставлено відповідачу товар на загальну суму 177 531,40 грн., що підтверджується видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи (Т.1. а.с.30 - 250, Т.2. а.с. 1-168). Як вважає позивач, викладене свідчить про належне виконання прийнятого на себе зобов'язання з передачі товару первісним кредитором та відображення такого виконання у документах первинного бухгалтерського обліку.

У передбачені видатковими накладними строки, як зазначає позивач, оплата переданого товару відповідачем проведена не була, що свідчить про порушення відповідачем як умов укладеного Договору купівлі-продажу, так і норм чинного законодавства.

Позивач звертає увагу суду на те, що 05.06.14р. між позивачем та первісним кредитором було укладено договір відступлення прав вимоги № 70582-20/14-7 (далі - Договір відступлення), відповідно до умов п. 1.1. якого, первісний кредитор відступає (продає), а позивач набуває (купує) за 177531,40 грн. у порядку та на умовами, визначених цим Договором, право вимоги за зобов'язаннями відповідача у сумі 177 531,40 грн., що випливає з договору купівлі-продажу № 335 від 04.01.12р. , укладеного між відповідачем та первісним кредитором.

Відповідно до п. 1.1.1. та п. 1.1.2. Договору відступлення, право вимоги первісного кредитора за зобов'язаннями відповідача на суму зазначену в п. 1.1. Договору, що випливає з Договору купівлі-продажу, підтверджується випискою з балансового рахунку відповідача. Також, первісний кредитор засвідчує, що заперечення, які можуть бути висунуті відповідачем проти вимог позивача на момент підписання Договору, не існує, вимоги є дійсними та немає підстав для їх невиконання відповідачем.

Згідно з п. 3.1. Договору відступлення, позивач набуває права вимоги, що відступається за цим Договором після підписання сторонами цього договору.

Позивач набуває право вимагати від відповідача належного виконання зобов'язання по оплаті коштів відповідачем у сумі, яка зазначена у п.1.1. цього Договору (п. 7.1. Договору відступлення).

Крім права вимоги, позивач набуває право на стягнення з відповідача неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за Договором купівлі - продажу (п. 7.2. Договору відступлення).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п. 6.1. Договору відступлення).

На виконання умов вищезазначеного Договору відступлення первісний кредитор зняв з балансу, а позивач взяв на баланс дебіторську заборгованість в розмірі 177 531,40 грн., що підтверджує Акт приймання-передачі права вимоги від 05.06.14р.

Позивач звертає увагу суду на те, що з метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 від 12.08.14р. з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 177 531,40 грн. в строк до 18.08.14р. Як зазначає позивач, вищезазначені вимоги були залишені відповідачем без відповідача та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань по Договору купівлі-продажу, позивачем на підставі п. 7.2. була нарахована пеня у розмірі 11 563,31 грн.

Крім того, позивачем на підставі ч. 2. ст. 625 ЦК України були нараховані 3% річних у розмірі 10 608,11 грн. та інфляційні втрати у розмірі 131 018,17 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 177 531,40 грн., пеню у розмірі 11 563,31 грн., 3% річних у розмірі 10 608,11 грн., інфляційні втрати у розмірі 131 018,17 грн., а всього 330 720,99 грн.

Відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам Закону, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому, на думку відповідача, не можуть бути задоволені судом за наступних підстав.

Відповідач звертає увагу суду на п. 5.6. Договору купівлі-продажу, в якому зазначено, що первісний кредитор залишає за собою право, в разі існування заборгованості відповідача перед первісним кредитором, встановлювати наступний порядок зарахування отриманих від відповідача грошових коштів: 50% в рахунок оплати існуючої заборгованості, а 50% в рахунок майбутніх поставок. Крім того, п. 5.5. Договору купівлі-продажу визначено, що у випадку якщо сума оплати по неоплаченій накладній перевищує суму поставки по такій накладній залишкові кошти зараховуються в рахунок наступної не оплаченої поставки. Таким чином, відповідач зазначає про те, що первісний кредитор мав право працювати з відповідачем на умовах передоплати за поставку товару, що і відображено в платіжних дорученнях сплати вартості поставленого товару на розрахунковий рахунок первісного кредитора (копії платіжних доручень долучено до матеріалів справи).

Як зазначає відповідач, позивач наголошує на тому, що відповідно до п. 5.1. - 5.4. Договору купівлі-продажу зобов'язує оплату кожної товарної партії проводити у повному обсязі на умовах, що вказуються у видатковій накладній на поставку товарної партії. У розрахункових документах відповідач повинен вказувати номер та дату видаткової накладної згідно якої здійснюється сплата за поставлений товар та номер і дату договору. При цьому позивач не згадує той факт, що п. 5.5. Договору купівлі-продажу вказується на те, що сторони у разі невиконання пункту 5.4. домовилися, що оплата поставленого товару проводиться відповідно до послідовного порядку його оплати. Ніяких штрафних санкцій за невиконання вимог пункту 5.4. Договором не передбачено.

Виконуючи ці умови Договору купівлі-продажу відповідач розраховується:

- за видаткові накладні з 01.08.13р. по 25.09.13р. на суму 104 487,07 грн. Сума за платіжними дорученнями складає 210 500,00 грн. Різниця в сплаті складає 106 012, 93 грн. Таким чином, як вважає відповідач, він переплатив за період з 01.08.13р. по 19.08.13р. за поставлений товар первісному кредитору суму 106 012,93 грн., яка за умовами п. 5.5. Договору купівлі-продажу зараховується в рахунок наступної неоплаченої поставки, тобто поставки 20.08.13р.

- за видатковими накладними за період з 20.08.13р. по 30.08.13р. на суму 61 026,28 грн. Сума за платіжними дорученнями складає 0,00 грн. Тобто, відповідач взяв товар на суму 106 012, 93 грн., яка перейшла з переплати попередньої поставки на наступну. Різниця в сплаті складає 44 986,65 грн. Таким чином, як вважає відповідач, він переплатив первісному кредитору за період з 20.08.13р. по 30.08.13р. за поставлений товар суму 44 986,65 грн., яка за умовами п. 5.5. Договору купівлі-продажу зараховується в рахунок наступної неоплаченої поставки, тобто поставки 03.09.13р.

- за видатковими накладними за період з 03.09.13р. на суму 24 645,24 грн. Сума за платіжними дорученнями складає 78 000,00 грн. + 44 986,65 грн. (сума грошових коштів, які залишились за попередню оплату товару на наступну поставку) дорівнює 122 986,65 грн. Різниця в сплаті складає 98341,41 грн. Таким чином, відповідач переплатив первісному кредитору суму грошових коштів в розмірі 98 341,41 грн., яка за умовами п. 5.5. Договору купівлі-продажу є залишковими коштами та зараховується в рахунок наступної неоплаченої поставки, тобто поставки 04.09.13р.

- за видатковими накладними від 04.09.13р. на суму 3 033,66 грн. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 98 341,41 грн. - 3 033,66 грн., то отримаємо 95 307,75 грн. - залишок, який залишається для сплати товару від 05.09.13р.

- за видатковими накладними від 05.09.13р. на суму 6 814,81 грн. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 95 307,75 грн. - 6 814,81 грн., то отримаємо 88 492,94 грн. - залишок, який залишається для сплати товару від 06.09.13р.

- за видатковими накладними від 06.09.13р. на суму 6 184,43 грн. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 88 492,94 грн. - 6 184,43 грн., то отримаємо 82 308,51 грн. - залишок, який залишається для сплати товару від 10.09.13р.

- за видатковими накладними від 10.09.13р. на суму 7 674,40 грн. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 82 308,51 грн. - 7 674,40 грн., то отримаємо 74 634,11 грн. - залишок, який залишається для сплати товару від 11.09.13р.

- за видатковими накладними від 11.09.13р. на суму 16 259,36 грн. Сума за платіжними дорученнями складає 29 000,00 грн. Сума залишку від оплати за 10.09.13р. складає 74 634,11 грн. Якщо суму за видатковими накладними від 11.09.13р. вирахувати з залишку в сумі 74 634,11 грн. - 16259,36 грн., то отримаємо 58 374,75 грн. + 29 000,00 грн. (сума за платіжними дорученнями) - 87374,15 грн. залишок, який залишається для сплати товару від 12.09.13р.

- за видатковими накладними від 12.09.13р. на суму 3 195,05 грн. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 87 374,15 грн. - 3 195,05 грн., то отримаємо 84 179,10 грн. залишок, який залишається для сплати товару від 13.09.13р.

- за видатковими накладними від 13.09.13р. на суму 10 060,95 грн. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 84 179,10 грн. - 10 060,95 грн., то отримаємо 74 118,15 грн. залишок, який залишається для сплати товару від 17.09.13р.

- за видатковими накладними від 17.09.13р. на суму 3 815,54 грн. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 84 179,10 грн. - 3 815,54 грн., то отримаємо 80 363,56 грн. залишок, який залишається для сплати товару від 18.09.13р.

- за видатковими накладними від 18.09.13р. на суму 2 088,51 грн. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 80 363,56 грн. - 2 088,51 грн., то отримаємо 78 275,05 грн. залишок, який залишається для сплати товару від 19.09.13р.

- за видатковими накладними від 19.09.13р. на суму 4 143,89 грн. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 80 363,56 грн. - 4 143,89 грн., то отримаємо 76 219,67 грн. залишок, який залишається для сплати товару від 20.09.13р.

- за видатковими накладними від 20.09.13р. на суму 7 579,35 грн. Сума за платіжними дорученнями складає 8 000,00 грн. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 76 219,67 грн. - 7579,35 грн. та додати суму 8 000,00 грн. за платіжними дорученнями, то отримаємо 76 640,32 грн. залишок, який залишається для сплати товару від 25.09.13р.

- за видатковими накладними від 25.09.13р. на суму 18 704,02 грн. Сума за платіжними дорученнями складає 6 000,00 грн. Якщо цю суму вирахувати з залишку в сумі 76 640,32 грн. - 18704,02 грн. та додати суму 6 000,00 грн. за платіжними дорученнями, то отримаємо 63 936,30 грн. залишок, який залишається для сплати товару наступної поставки

Відповідач звертає увагу суду, що у п. 4.2.2. Договору відступлення зазначено про те, що первісний кредитор повинен до 01.07.14р. передати новому кредитору за актом приймання-передачі Акт звірки взаєморозрахунків між відповідачем та первісним кредитором за договором купівлі-продажу № 335 від 04.01.12р. В додатках до позовної заяви такий акт приймання-передачі та акт звірки заборгованості між відповідачем та первісним кредитором відсутній. Більш того, акт звірки заборгованості було запропоновано первісному кредитору відповідачем, але його було відхилено й не було підписано.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків (Т-3, а.с. 125-128), складеного позивачем, початкове сальдо на 20.08.13р. складає 201 038,92 грн. Звідки взялось зазначене початкове сальдо не зрозуміло, а тому виникає питання відповідності складеного позивачем акту дійсним взаєморозрахункам між сторонами. Крім того, в Акті не зазначено накладних про повернення товару до первісного кредитора. Яким чином позивач з бездоказовим початковим сальдом 201 038,92 грн. маючи кредит 138 612,04 грн., а дебет 114 611,52 грн. отримав кінцеве сальдо на свою користь в сумі 190 568,68 грн. невідомо. На думку позивача відповідач нібито протягом більше місяця отримував товар й взагалі не сплачував за нього грошові кошти, що суперечить умовам п.п. 5.2., 5.5, 5.6., 7.3. Договору купівлі-продажу та довідками з банків про рух коштів на рахунках сторін договору.

Як зазначає відповідач, останній здійснював господарські зобов'язання сплачував в повному обсязі грошові кошти за поставку товару первісному кредитору за вищезазначеним Договору купівлі-продажу з переплатою грошових коштів. Ці обставини обумовлені п. 5.5. Договору купівлі-продажу і були проігноровані позивачем.

Відповідно до ст. 518 ЦК України відповідач заперечує проти вимог нового кредитора, тобто позивача, у своєму зобов'язанні, оскільки позивач не надав жодних доказів існування боргових зобов'язань відповідача. Наданий Договір купівлі-продажу та видаткові накладні до нього не можуть слугувати доказом невиконання зобов'язань. До цих доказів відповідно до умов Договору відступлення повинно додаватися акт звірки між первісним кредитором та відповідачем, який відсутній.

Посилаючись на ст. 517 ЦК України відповідач зазначає про те, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен надати новому кредиторові документи, які засвідчують права що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Але первісний кредитор цих норм законодавства не дотримався, як і не виконав умов Договору відступлення, а саме не підписав акту звірки взаєморозрахунків з відповідачем та не надав банківських платіжних документів про перерахунок йому грошових коштів за поставлений товар відповідачем.

На підставі вищевикладеного, відповідач зазначає про те, що він перед первісним кредитором виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а проти вимоги позивача у зобов'язанні заперечує, оскільки виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимог новим кредитором, тобто позивачем.

Якщо відповідач виконав свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу у повному обсязі, то нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат не може вважатися законним, а тому не підлягає задоволенню.

Позивач повністю не згоден з наведеними аргументами відповідача щодо виконання своїх зобов'язання за умовами Договору купівлі-продажу, виходячи з наступного.

По-перше, позивач, вважає, що відповідач своїм відзивом на позовну заяву повністю підтверджує отримання товару від первісного кредитора за наданими видатковими накладними відповідно до умов Договору купівлі-продажу. Крім того, позивач вважає, що листом відповідача з вих. № 196/М від 20.08.14р. до Генеральної прокуратури, відповідач фактично визнав та підтвердив існуючу заборгованість у розмірі 165 479,15 грн.

Відповідач посилається на п. 5.6. Договору купівлі-продажу, в якому визначено, що первісний кредитор залишає за собою право (саме право, а не обов'язок), в разі існування заборгованості відповідача перед первісним кредитором, встановлювати порядок зарахування отриманих від відповідача грошових коштів: 50% в рахунок оплати існуючої заборгованості, 50% в рахунок майбутніх поставок. З чого стає зрозумілим, як вважає позивач, що відповідач знов таки лише припускає про можливе таке зарахування, а доказів на підтвердження не надає.

По-друге, 26.06.14р. первісним кредитором було відправлено рекомендованим поштовим відправленням повідомлення про укладення Договору відступлення на адресу відповідача, яке було отримано уповноваженим представником відповідача за довіреністю у поштовому відділені 02.07.14р., тож відповідач був повідомлений належним чином про таке відступлення.

Жодних належних доказів оплати отриманого товару по наданим видатковим накладним відповідачем суду не надано.

По-третє, відповідачем з незрозумілих причин надається реєстр в якості підтвердження отримання товару за накладними, які взагалі не фігурують в позовній заяві, а саме реєстр видаткових накладних отриманої продукції від первісного кредитора відповідачем з 01.08.13р. по 17.08.13р. на загальну суму 104 487, 07 грн., реєстр платіжних доручень (по знов таки незрозумілим накладним) та розрахунок який на думку відповідача може слугувати доказами виконання своїх зобов'язань по сплаті. Натомість, позивач наголошує, що останній подав до суду позовну заяву про стягнення заборгованості з відповідача відповідно до Договору відступлення, де разом з первинною документацією були надані копії видаткових накладних за отриманий товар з 20.08.13р. по 25.09.13р. (реєстр у позовній заяві) з граничним строком оплати за останньою отриманою видатковою накладною 23.10.13р. Саме за цими видатковими накладними позивач стягує заборгованість. Тож, позивач вважає, що відповідачем не надано жодних належних доказів виконання зобов'язання за відповідними видатковими накладними, а посилання відповідача на те, що він виконав свої зобов'язання перед первісним кредитором в повному обсязі не відповідає дійсності.

По-четверте, видаткові накладні, як первинні документи є беззаперечним доказом існування невиконаного грошового зобов'язання відповідача, право вимоги за яким належить позивачу на підставі Договору відступлення.

По-п'яте, додані для долучення до матеріалів справи платіжні доручення, як доказ виконання відповідачем свого обов'язку по Договору купівлі-продажу, не повинні братися судом до уваги, оскільки вони не містять посилань на номери видаткових накладних. Більшість наданих платіжних доручень не стосуються спірного періоду, тому що містять посилання на видаткові накладні або до 20.08.13р., або після 25.09.13р. Надані відповідачем платіжні доручення не надають повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, а тому не можуть бути належним доказом оплати заборгованості.

По-шосте, надані накладні на повернення товару також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки лише одна з них (на 34,30 грн.) посилається на видаткову накладну, за якою позивач стягує заборгованість.

По-сьоме, існування інших правовідносин між первісним кредитором та відповідачем не мають жодного відношення до спірних вимог.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За приписами ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору купівлі-продажу та Договору про відступлення права вимоги, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки:

По-перше, позивач не надав колегії суддів для огляду та належним чином завірену копію для долучення до матеріалів справи Акту звірки взаєморозрахунків за Договором купівлі-продажу проведеного між відповідачем та первісним кредитором, з якого б вбачалася сума боргу зазначена у Договорі відступлення.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що вищезазначений Акт звірки взаєморозрахунків між відповідачем та первісним кредитором є однією з основних підстав для відступу первісним кредитором та набуття позивачем права вимоги саме на суму 177 531,40 грн. відповідно до умов Договору відступлення.

Таким чином, позивач не підтвердив належними та допустимими доказами існування зазначеної у позовній заяві суми основного боргу, а саме 177 531,40 грн., станом на дату укладання Договору відступлення. Отже, недоведеність обсягу прав, які повинні були передані первісним кредитором до позивача, на момент укладення Договору відступлення, свідчить про порушення вимог ст. 514 Цивільного кодексу України.

По-друге, відповідач не оспорює факту отримання товару від первісного кредитора, але надає докази часткового їх повернення, які при розрахунку суми основного боргу та укладання Договору відступлення ані первісним кредитором, а ні позивачем враховані не були.

Крім того, відповідач надає докази часткової оплати за спірний період, які позивач не приймає до уваги, оскільки вони не містять посилань на номери видаткових накладних. Але позивач не надав суду жодного доказу існування інших правовідносин, відповідно до яких відповідач є також зобов'язаною особою перед первісним кредитором.

Зазначені факти підтверджують ту обставину, що на момент укладання Договору відступлення підписаного між первісним кредитором та відповідачем ОСОБА_6 звірки взаєморозрахунків за Договором купівлі-продажу не було.

По-третє, колегія суддів не бере до уваги наданий позивачем ОСОБА_6 звірки розрахунків, який складений самим позивачем (Т-3, а.с.125-128), оскільки позивач не зміг пояснити суду зазначене ним сальдо станом на 20.08.13р. у розмірі 201 038,92 грн., та кінцеве сальдо у розмірі 190 568,68 грн.

По-четверте, оскільки позивачем не було надано суду вищевказаного Акту звірки взаєморозрахунків між відповідачем та первісним кредитором, колегію суддів було призначено експертизу. Призначаючи експертизу колегія суддів виходила з того, що для винесення повного та обґрунтованого рішення по даній справі потрібні спеціальні знання для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про те, що висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зупинила провадження у справі № 904/7847/14 до вирішення експертом поставлених перед ним питань. Рішення суду щодо зупинення провадження у справі до вирішення експертом поставлених перед ним питань позивачем не оскаржувалось. Таким чином, позивач погодився з рішенням суду, що у даному випадку висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Призначена судом експертиза проведена не була, у зв'язку з її не оплатою позивачем. Позивач в обґрунтування своїх дій щодо не оплати призначеної судом експертизи посилається на те, що останнього віднесено до категорії неплатоспроможних. Таким чином, позивач звільнений від сплати судового збору.

Покладена судом оплата попередньої вартості експертизи на відповідача, оплачена останнім не була, оскільки відповідач вважає, що ним були надані суду всі наявні докази щодо підтвердження заявлених заперечень та власної правової позиції, а позивачем не надано суду належних доказів в підтвердження заявлених позовних вимог, тому саме позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та оплатити призначену судом експертизу.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що позивача віднесено до категорії неплатоспроможних 19.03.15р., а судом була призначена експертиза, яку було зобов'язано оплатити позивачем, 11.02.15р. Тобто, позивач був ще офіційно визнаний платоспроможнім на протязі місяця та мав змогу оплатити попередню вартість експертизи.

Крім того, позивач відповідно до ЗУ "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, а ні від сплати попередньої вартості експертизи, виходячи з того, що саме позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

По-п'яте, колегія суддів не погоджується з твердженням позивача про те, що видаткові накладні, як первинні документи є беззаперечним доказом існування невиконаного грошового зобов'язання відповідача, право вимоги за яким належить позивачу на підставі Договору відступлення, оскільки видаткові накладні, як первинні документи є беззаперечним доказом поставки товару, а не існування невиконаного грошового зобов'язання.

По-шосте, заява відповідача до генеральної прокуратури України (Т-4, а.с. 23) не є належним доказом визнання відповідачем заявлених позовних вимог, тому що у заяві йдеться мова про договір купівлі-продажу № 983 від 04.01.10р. за яким заборгованість первісного кредитора перед відповідачем складає 165 061,73 грн. Відповідач вказує, що за договором купівлі-продажу № 335 від 04.01.12р. відповідач мав заборгованість перед первісним кредитором у розмірі 165 479,15 грн., яку останній сплатив. Крім того, зі свого боку, як зазначив відповідач, останній не одноразово звертався до первісного кредитора та позивача щодо підписання угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог, але ні зі сторони первісного кредитора, ні зі сторони позивача не було вчинено ні яких дій. Відповідач вважає, що сума у розмірі 177 531,40 грн., на яку посилається позивач, не підтверджена первинними документами та в діях первісного кредитора та позивача вбачаються шахрайські дії.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 509, 512, 513, 514, 517, 518, 519, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 48-49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову - відмовити.

Витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 27.10.15р.

Головуючий колегії Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_2