ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
28.09.2015 Справа № 905/1142/15 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення 10698,79грн.Представники сторін: від позивача: ОСОБА_2 представник за дов.; від відповідача: не з»явились;
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором банківського обслуговування №Б/Н від 15.02.2013 в розмірі 20562,48грн., у тому числі 14297,84 грн. заборгованість за кредитом; 2691,17 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3054,99 грн.- пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором; 518,48 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.
10.09.2015 позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості за договором банківського обслуговування №Б/Н від 15.02.2013 в розмірі 10698,79грн., у тому числі 10499,01 грн. заборгованість за кредитом; 199,78 грн.- пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором. Заява про зменшення позовних вимог прийнята судом, подальший розгляд справи здійснюється в межах нової ціни позову.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору банківського обслуговування №Б/Н від 15.02.2013 в частині своєчасної та повної оплати банківських послуг, у звязку з чим заборгованість відповідача становить 10499,01грн.
На підтвердження вказаних обставин, позивач надав належним чином завірені копії : акта-звірки, заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, витягу з "Умов та правил надання банківських послуг", витягу із "Тарифів Банку", розрахунок заборгованості, виписки з рахунку відповідача, претензії.
Відповідач відзив на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.
Представник позивача клопотань щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
15.02.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як клієнтом (відповідач) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (позивач) підписано заяву про відкриття поточного рахунку, за змістом якої клієнт просить банк відкрити поточний рахунок. При цьому в разі відсутності або недостатності коштів на рахунку клієнта (в разі перевищення суми платежу над залишками власних коштів), банк може встановити клієнту на рахунок кредитний ліміт: банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів і в межах ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнта на власний розсуд або в письмовій формі, або встановленими засобами електронного зв'язку банка та клієнта.
Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розміру процентної ставки за використання кредитного ліміту регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які розміщені на сайті www.privatbank.ua, які разом з анкетою клієнта (заявою) складають договір банківського обслуговування.
З підписанням вищевказаної заяви клієнт погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі Умовами і Правилами надання кредитних послуг, розміщеними на сайті банку www.privatbank.ua, http://client-bank. privatbank.ua; Тарифами банку, які разом з цією заявою та карткою зі зразками підписів та відбитку печатки складають договір банківського обслуговування; приєднався та зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - договору банківського обслуговування в цілому.
Відповідно до п.3.2.1.1.5 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт є сумою грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку.
За змістом п.п.3.2.1.1.1 кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - кредит) надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в межах ліміту в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. За довідкою №08.7.0.0.0/150710083849 від 10.07.2015 клієнту встановлено кредитний ліміт в наступних розмірах: 18.02.2013 32000,00 грн., 27.01.2014 17000,00 грн, 01.03.2014-17000,00 грн., 02.03.2014-0,00 грн.,
Встановлення кредитних лімітів відповідачем не спростовується, тому суд виходить з того, що сторони домовилися про встановлення зазначених лімітів і договір в цієї частині є укладеним.
Здійснення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту провадиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до Умов та Правил надання банківських послуг, зокрема, в формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки (п.3.2.1.1.8).
Пунктом 3.2.1.2.2. визначений перелік обов'язків клієнта, серед яких - сплатити проценти за весь час користування кредитом (п.п.3.2.1.2.2.2), здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку завершення періоду безперервного користування кредитом - період часу не більше 35 днів, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку (п.п.3.2.1.2.2.3, 3.2.1. 1.11).
За змістом п.3.2.1.2.2.8 , клієнт доручає банку списувати грошові кошти зі всіх своїх поточних рахунків, відкритих як на момент початку обслуговування банком ліміту клієнта, так і відкритих після цього, в валюті кредиту для виконання зобов'язань з погашення кредиту та відсотків за його користування. Відповідно до підпункту 4 п.3.2.1.2.1.4 за рахунок грошових коштів, які надійшли на поточний рахунок клієнта, в першу чергу здійснюється погашення заборгованості за відсотками, розрахованими відповідно до п.п.3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2.
Порядок розрахунку відсотків встановлений п.п.3.2.1.4.1.1 Умов та правил надання банківських послуг. Так, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25 числа поточного місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню),якщо дебетове сальдо утворилося з 1 по 20(включно) числа поточного місяця або 25 числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо утворилося 21-го до кінця поточного мясяця, розрахунок відсотків здійснюється за процентної ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При необнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню. В разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними.
Згідно з п.3.2.1.4.4. клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.
За умовами п.3.2.1.4.1.3, при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Відповідно до п.3.2.1.5.1 , при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання зі сплати процентів за користування кредитом, строків повернення кредиту, винагороди, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, в % річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. При цьому, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачений п.3.18.5.1-3.18.5.3 здійснюється протягом 3 років від дня, коли зобов'язання мало бути виконано клієнтом (п.3.18.5.4 Умов та правилами надання банківських послуг).
Надавши правову кваліфікацію відносинам, що склались між сторонами, суд робить висновок, що вони повязані з овердрафтовим кредитуванням рахунку відповідача та підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст.345-346 ГК України.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Умов та правил надання банківських послуг на підставі заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки позивачем здійснювалось кредитування рахунку відповідача. Проте, станом на момент вирішення справи судом, заборгованість по тілу кредиту відповідача становить 10499,01 грн.
З огляду на неналежне виконання клієнтом взятих на себе зобов'язань, банк звернувся до клієнта з претензією №Е0209МR73О014 від 10.06.2015, в якій повідомив про наявність заборгованості, яку запропонував терміново погасити. Зазначена претензія наразі клієнтом в повному обсязі не виконана, доказів протилежного під час судового розгляду справи № 905/1142/15 не надано.
Як зазначає позивач, станом на 29.09.2015 року у клієнта наявна заборгованість за кредитом в сумі 10499,01 грн.. На вимогу суду позивачем до матеріалів справи №908/3031/15 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують наявність у відповідача заборгованості у вищевказаних сумах.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 10499,01грн. є правомірними та доведені належним чином, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором у розмірі 199,78 грн.
Відповідно до пункту 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених Умовами п.п. 3.21.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.21.4.2, 3.2.1.4.3 термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до 3.2.1.5.4 Умов сторони встановили та погодились, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 2.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Як встановлено судом пеня нарахована позивачем за період з 07.10.2014 року.
Відповідно до ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому ОСОБА_3 Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому ОСОБА_3 Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Пунктом 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону ОСОБА_3 Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
П. 1 Розпорядження ОСОБА_3 Міністрів України від 30 жовтня 2014 N 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція встановлено, що на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до п.п. 20 розділу 1 включено м. Маріуполь (Маріупольська міська рада).
Розпорядженням ОСОБА_3 Міністрів України від 5 листопада 2014 N 1079-р дію розпорядження ОСОБА_3 Міністрів України від 30 жовтня 2014 N 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція зупинено.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 49 Закону України Про ОСОБА_3 Міністрів України ОСОБА_3 Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження (ч.1 ст. 49 Закону). ОСОБА_3 Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень ОСОБА_3 Міністрів України (ч. 3 ст. 49 Закону).
Зі змісту інших положень Закону України Про ОСОБА_3 Міністрів України вбачається, що до повноважень ОСОБА_3 Міністрів України не входять повноваження щодо зупинення своїх розпоряджень, прийнятих відповідно до ст. 49 цього Закону. Єдиним посиланням на можливість зупинення дії акта ОСОБА_3 Міністрів України є його зупинення Президентом України з підстав, передбачених п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України.
Частинами 1,2,7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Розпорядження ОСОБА_3 Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р про зупинення дії Розпорядження ОСОБА_3 Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053-р через те, що його прийнято в порушення положень Закону України Про ОСОБА_3 Міністрів України, що не передбачає повноважень ОСОБА_3 Міністрів України на зупинення своїх розпоряджень.
На користь таких висновків суду може свідчити також і та обставина, що прийняття ОСОБА_3 Міністрів України Розпорядження від 5 листопада 2014 N 1079-р фактично призвело до зупинення дії положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, адже зупинення дії Переліку населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція позбавляє дієвості положень Закону, що визначає, зокрема, порядок нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, щодо осіб, що провадили свою діяльність на визначених Переліком територіях проведення АТО.
Отже встановлений абзацом третім пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції обовязок ОСОБА_3 Міністрів України у десятиденний строк затвердити перелік населених пунктів, на території яких проводилася АТО зумовлює висновок суду про невідповідність вимогам цього Закону Розпорядження ОСОБА_3 Міністрів України від 5 листопада 2014 N 1079-р, що за приписами ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України позбавляє суд можливості застосування його (Розпорядження КМУ від 05.11.2014 року № 1079-р) положень до спірних правовідносин.
При цьому, невизначеність законодавства, що утворилася внаслідок зупинення дії Розпорядження від 30 жовтня 2014 N 1053-р, через відсутність переліку населених пунктів де проводилася АТО, в силу приписів ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України позбавляє суд можливості відмовити у розгляді справи, що в даному конкретному випадку слід розуміти, як відмову у застосуванні до спірних правовідносин положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, тобто спір має бути розглянутий з урахуванням положень цього Закону не зважаючи на видання ОСОБА_3 Міністрів Розпорядження від 05.11.2014 року № 1079-р.
Дійшовши таких висновків, суд усвідомлює той факт, що станом на час прийняття судом цього рішення в провадженні адміністративних судів різних ланок перебувають справи про визнання не чинним означеного розпорядження ОСОБА_3 Міністрів України, але, по-перше, суд, у межах розглянутої справи обмежений двомісячним строком розгляду справи, що спливає 22.09.2015 року тобто справа має бути розглянута виходячи із законодавства, що діє станом на цей час, а жодних підстав для зупинення процесуального строку для розгляду справи, зупинення провадження по справі судом не встановлено. По-друге, висновки суду (адміністративного) будь-якого рівня, що вже викладено у відповідних процесуальних документах та будуть викладені у майбутньому, не позбавляють суд у межах розглядуваної справи можливості самостійно визначити законодавство, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин та не застосовувати положення актів державних органів, що, саме на його думку, не відповідають законодавству.
Крім того, при прийнятті цього рішення суд керується принципом розумності та справедливості, що в контексті розглядуваної справи та загальновідомого факту про проведення антитерористичної операції, зокрема на території міста Донецька дає суду підстави застосувати до спірних правовідносин положення ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, адже той факт, що місто Маріуполь, відноситься до населених пунктів, на території яких проводилася АТО жодних сумнівів не визиває та зволікання ОСОБА_3 Міністрів України із виконанням покладеного на нього Законом обовязку із нормативного визначення та затвердження згаданого Переліку, а також недотримання ОСОБА_3 Міністрів України встановлених законом процедур запровадження у дію вже затвердженого Переліку не може бути підставою для позбавлення судом відповідача гарантій, передбачених цим Законом, що з огляду на приписи ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України могло б бути кваліфіковано Європейським судом з прав людини, як порушення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Крім того, при прийнятті цього рішення суд керується принципом розумності та справедливості, що в контексті розглядуваної справи дає суду підстави застосувати до спірних правовідносин положення ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, адже зволікання ОСОБА_3 Міністрів України із виконанням покладеного на нього Законом обовязку із нормативного визначення та затвердження згаданого Переліку, а також недотримання ОСОБА_3 Міністрів України встановлених законом процедур запровадження у дію вже затвердженого Переліку не може бути підставою для позбавлення судом відповідача гарантій, передбачених цим Законом, що з огляду на приписи ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України могло б бути кваліфіковано Європейським судом з прав людини, як порушення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені з 07.10.2014 не підлягають задоволенню.
При цьому оскільки спір виник з вини відповідача, а позивач мав формальне право здійснити нарахування штрафних санкцій у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань з повернення кредитних коштів, а також керуючись принципом справедливості суд вважає, що вся сума судового збору, що сплачена позивачем за розгляд цієї справи у розмірі 1827,00 гривень має бути покладена на відповідача, незалежно від того, що у позовні вимоги в частині стягнення пені судом задоволено частково, що узгоджується із приписами ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1827,00 грн. покладаються на відповідача
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 526, 530, 549-552, 610, 611, 625, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (87522, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т.БудівельниківАДРЕСА_1; ІПН: НОМЕР_1; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ , вул.Набережна Перемоги, б.50; код ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованності за кредитом у розмірі 10499(десять тисяч чотириста дев'яносто дев»ять) грн. 01коп.; 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.- судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Д.М. Огороднік
Дата складення повного рішення 29.09.2015
Судове рішення № 52797903, Господарський суд Донецької області було прийнято 28.09.2015. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 905/1142/15. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: