Рішення № 52797901, 23.09.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.09.2015 Справа № 905/1320/15

Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М.

за позовомОбласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слав»янськтепломережа»ДоКвартирно-експлуатаціного відділу м. Луганськ Міністерства оборони УкраїниПростягнення 149 714,14 грн.

Представники сторін: від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю; від відповідача: не з»явився.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передана позовна заява Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слав»янськтепломережа» до Квартирно-експлуатаціного відділу м. Луганськ МО України про стягнення заборгованості в розмірі 149 714,14 грн, у тому числі 107 239,33 грн суми основного боргу; 40 638,50 грн - інфляційних витрат; 1836,31 грн.- 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти №60 від 06.03.2014, у звязку з чим у відповідача утворилась заборгованість за період з квітня по грудень 2014 року.

На підтвердження позовних вимог, позивачем додано до матеріалів справи копії наступних документів: договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти №60 від 06.03.2014; актів про подачу опалення, рахунків на оплату; актів приймання-передачі теплової енергії додатки до договору; додаткової угоди.

Відповідач заперечує проти задоволення позову частково та просить стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ МО України суму основного боргу 107 239,33 грн, а в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 40 638,50 грн, 3 % річних у розмірі 1836,31 грн відмовити. Свої заперечення відповідач аргументує тим, що Квартирно - експлуатаційний відділ м. Луганськ МО України є неприбутковою державною бюджетною установою в складі Збройних Сил України, заснованою Міністерством оборони України. Після укладання означених договорів, а саме 23.05.2014 Квартирно експлуатаційний відділ, що на той час розташовувався та здійснював свою діяльність за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 32, був захоплений невідомими озброєними особами, у звязку з чим тільки 31.12.2014 був передислокований та відновив свою роботу за адресою: Донецька область, м. Словянськ, вул. Рози Люксембург, 20. Також відповідач посилається на форс мажорні обставини, що виникли через проведення на території Донецької та Луганської області антитерористичної операції. До відзиву відповідач надав наказ начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 10.12.2014 № 274 «Про передислокацію квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська», а також сертифікат № 4812 від 27.07.2015 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Донецькою торгово-промисловою палатою.

В судовому засіданні 03.09.2015, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 23.09.2015.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

06.03.2014 між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" "Слов'янськтепломережа" (учасник, позивач) та Квартирно-експлуатаціним відділом м. Луганськ МО України (замовник, відповідач) укладений договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №60 (далі договір), згідно з умовами якого учасник зобовязується у 2014 році постачати замовникові теплову енергію в потрібних йому обсягах, а замовник прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами у терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування послуг: теплова енергія, кількісні характеристики: опалення: річні обсяги постачання 289, 8310 Гкал.

Обсяги закупівлі теплової енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3 договору)

Згідно з п. 3.1 договору тарифи на момент укладення договору встановлені Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг від 30.09.2011 №20 та складають для споживачів бюджетної сфери: теплова енергія 1 Гкал-905,70 грн.(без ПДВ). Ціна договору становить 315000, 00 грн., у тому числі ПДВ 52500, 00 грн.(п.3.2.) Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін(п.3.3).

У відповідності до п. 5.1 договору розрахунки за теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі. Розрахунковим періодом є календарний місяць(п.5.3). Розрахунки проводяться шляхом попередньої оплати (п.5.3 ).

Пунктом 5.4 договору передбачено, що для споживачів, які розраховуються за показниками приладів обліку:

-при перевищені фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується споживачем у період з 25-го по 30 (31) число розрахункового місяця;

-у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок( сальдо ) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

У відповідності до п.12.1, договору цей договір діє з 01 січня 2014 до 31 грудня 2014.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(дату).

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

На виконання умов договору від 06.03.2014 № 60 позивачем здійснено поставку теплової енергії, що підтверджується актами про підключення об»єктів відповідача до системи теплопостачання від 03.10.2013, від 23.10.2014; та рахунками за період з квітень2010, жовтень грудень 2014 та актом прийому-передачі теплової енергії за жовтень 2014р. Всього позивачем надано послуг на загальну суму 107 239,33грн., що підтверджується розрахунками вартості теплової енергії, розрахунком суми заборгованості за період з квітня 2014 по липень 2015, підписаним сторонами актом звірки розрахунків, рахунками за договором.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що позивач надав, а відповідач прийняв послуги на загальну суму 107 239,33грн. Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобовязань за договором не виконав, за поставлену теплову енергію за квітень, жовтень, листопад, грудень 2014року не розрахувався, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 107 239,33грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає заборгованість за договором № 60 від 06.03.2014 у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганськ щодо стягнення 107 239,33грн. суми основного боргу є обґрунтованими.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі ст.625 Цивільного Кодексу України забов'язує боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, також три проценти річних від простроченої суми. Таким чином, відповідачу нараховано інфляційні витрати на весь період прострочення виконання забов'язання в сумі 40 638,50 грн., та 3% річних в сумі: 1836,31 грн.

Відповідач заперечує проти задоволення позову в частині стягнення інфляційних витрат, 3% річних посилаючись при цьому на наявність форс-мажорних обставин.

Відповідно до п.9 договору за невиконання або неналежне виконання сторонами забов'язань, винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх забов'язань, якщо воно є результатом дії обставин непереборної сили. Строк виконання забов'язань за цим договором у такому разі відкладається на період існування таких обставин. Сторона, для якої виконання забов'язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно, не пізніше п'яти календарних днів, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.

Згідно п.10.2. договору сторона, для якої виконання забов'язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно, не пізніше п'яти календарних днів, письмово повідомити іншу сторону, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України.

Згідно ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

В цьому контексті виникає необхідність доведення прямого причинного зв'язку між настанням обставини непереборної сили і неможливості виконати зобов'язання саме через цю обставину.

Статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідачем надано суду Сертифікат Донецької торгово-промислової палати України №4812 про настання обставин непереборної сили для відповідача з 15.05.2014 по 29.12.2014 щодо екологічного податку та сплати рентної плати за спец використання води.

Дослідивши надані відповідачем докази, судом не приймаються посилання на вказаний вище сертифікат №4812, оскільки він не відповідає вимогам закону в якості доказу на підтвердження наявності форс-мажорних обставин. Інших належних доказів на підтвердження форс-мажорних обставин, відповідачем не надано, а судом не встановлено. Доводи відповідача про захоплення приміщення та передислокацію місця знаходження відповідача, судом не приймаються, оскільки вказані докази могли б бути подані відповідачем до Торгово-промислової палати для встановлення форс-мажорних обставин, проте відповідач це не зробив.

Окрім того, відповідач письмово не повідомив позивача про обставини непереборної сили протягом 5 днів з моменту їх виникнення, як це передбачено умовами договору, а також не надав відповідних документів, виданих Торгово-промисловою палатою України, на підтвердження обставин непереборної сили, суд не бере до уваги доводів відповідача щодо неможливості виконання зобовязання у встановлений договором строк.

За таких обставин, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження форс-мажорних обставин, та відповідно на підтвердження підстав для звільнення відповідача від відповідальності. Щодо інших доводів відповідача, то суд їх також відхиляє, оскільки вони не є підставами для звільнення відповідача від грошових зобов»язань.

Судом відзначається, що наявність обставин непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності сторону, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат не є відповідальністю. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваних ним грошовими коштами, належними до сплати.

Отже, доводи відповідача про звільнення його від нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, є безпідставні та неправомірні.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1836,31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 40638,50 грн за період з жовтня по грудень 2014, додавши відповідний розрахунок за кожен місяць окремо, визначаючи період нарахування виходячи з дати вручення рахунку.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, за вимогою кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Судом перевірена вірність зробленого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних витрат та встановлено, що вони є арифметично вірними.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів на спростування факту порушення ним договірних зобовязань щодо повної і своєчасної оплати отриманих послгу за договором, суду не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Квартирно експлуатаційного відділу м. Луганськ Міністерства оборони України (84112, м. Словянськ, вул. Рози Люксембург, 20, код 07652214 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі структурного підрозділу Виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Слав»янськтепломережа» (84307, м. Краматорськ, пров.Земляний, 2, код 03337119, адреса відділення: 84112, Донецька область, м. Слов»янськ, вул Іскри, 5) суму заборгованості у розмірі 107 239 (сто сім тисяч двісті тридцять дев'ять) грн. 33 коп., 3% річних у розмірі 1 836 (одна тисяча вісімсот тридцять шість) грн. 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 40 638 (сорок тисяч шістсот тридцять вісім) грн 50 коп., судовий збір у розмірі 2 994 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 28 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 25.09.2015