Ухвала суду № 52796326, 22.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Апеляційне провадження № 11сс/790/1499/15 Слідчий суддя: Штих Т.В.

Справа № 638/12294/15-к Доповідач: Олефір Н.О.

Категорія ст. 193 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Олефір Н.О.,

суддів - Чопенка Я.В., Меркулової Т.В.,

при секретарі - Холодному О.С.,

за участю прокурора - Артеменка О.М.,

захисника - Ларенка Д.В.,

підозрюваного - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2015 року частково задоволено клопотання старшого слідчого військової прокуратури Харківського гарнізону майора юстиції Корнієнка А.В. у кримінальному провадженні № 42014220320000014 та застосовано стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, ч.2 ст.146 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 09 грудня 2015 року з визначенням застави у розмірі 97440 (дев'яносто сім тисяч чотириста сорок) гривень.

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді прокурор військової прокуратури Харківського гарнізону Артеменко О.М. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2015 року скасувати як необґрунтовану, постановити нову ухвалу, якою обрати стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку без визначення застави.

Вимоги апеляційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що слідчим суддею під час визначення місця відбування запобіжного заходу не враховано, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем Служби Безпеки України, а відповідно до положень Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України та додатку 12 Закону України «Про гауптвахту» на гауптвахті тримаються військовослужбовці, для яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою. Прокурор зазначає, що приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходив з того, що у випадку тримання ОСОБА_2 у слідчому ізоляторі чи ізоляторі тимчасового тримання на загальних підставах, існує реальна загроза життю та здоров'ю самого підозрюваного та членів його родини. Однак, на гауптвахті тримаються виключно військовослужбовці, що спростовує твердження про будь-яку загрозу для ОСОБА_2 Крім того, перебування підозрюваного у відділі забезпечення досудового слідства СБ України в м. Києві, як визначено ухвалою слідчого судді, спрямоване на необґрунтоване затягування розслідування та неможливість проведення слідчих дій у встановлені законом строки. В апеляційній скарзі прокурор посилається на те, що підозрюваний ОСОБА_2 неодноразово викликався до військової прокуратури Харківського гарнізону для проведення слідчих дій за його участю, проте ОСОБА_2 на виклики не з'являвся, причини неявки не повідомляв, документів про перебування на лікуванні у медичних закладах не надавав, що свідчить про переховування від органу досудового розслідування.

На думку прокурора, слідчим суддею при обранні запобіжного заходу необґрунтовано визначено заставу, оскільки ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, внаслідок якого настала смерть потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Артеменка О.М., який підтримав апеляційну скаргу, посилаючись на необхідність застосування стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, пояснення підозрюваного ОСОБА_2 та його захисника Ларенка Д.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону Артеменка О.М.

З матеріалів справи встановлено, що 14 листопада 2014 року відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014220320000014. За цим же номером до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 липня 2015 року внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.146 КК України.

21 липня 2015 року повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 365, ч.2 ст.146 КК України, було відправлено ОСОБА_2 поштою за адресою: АДРЕСА_1. Однак, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 за місцем реєстрації та місцем свого фактичного проживання не перебував, а його місцезнаходження не було встановлено, на виклики до військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_2 не з'являвся, 22 липня 2015 року ОСОБА_2 постановою слідчого оголошено у розшук.

Фактично повідомлення про підозру вручено ОСОБА_2 10 жовтня 2015 року.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 підозрюється у тому, що перебуваючи на посаді консультанта-експерта (з оперативних питань) 1 відділу Управління контррозвідувального захисту військово-технічного співробітництва Департаменту контррозвідки СБ України, 14.11.2014 року, о 17 годині 54 хвилини, діючи умисно за попередньою змовою з капітаном ОСОБА_5, перевищуючи надані йому владу та службові повноваження, шляхом застосування фізичного та психологічного насильства, що супроводжувалось заподіянням потерпілому фізичних страждань, без достатніх правових підстав, проти волі громадянина ОСОБА_6, доставили його до окремого приміщення Ізюмського МРВ УСБУ України в Харківській області, позбавивши його можливості самостійно пересуватись та тримали у вказаному приміщенні до 20 години 50 хвилин 14.11.2014 року. З метою отримання інформації про причетність ОСОБА_6 до терористичної діяльності застосовували до нього фізичне насильство у вигляді нанесення численних ударів руками та ногами по голові, тулубу та кінцівкам, а також здавлені шиї потерпілого.

Не отримавши від ОСОБА_6 інформації щодо причетності до терористичної діяльності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 14.11.2014 року, о 20 годині 50 хвилин, відвезли ОСОБА_6 до приміщення Ізюмського МВ ГУ МВС України в Харківській області, де він від отриманих тілесних ушкоджень цього ж дня помер.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується протоколами огляду місця події, протоколами допитів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, висновком судово-медичної експертизи № 3700-Дм/14.

Слідчим суддею вірно встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, те, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, а також у вчиненні злочину середньої тяжкості; знищити, сховати будь-які із речей, документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, використовуючи свої службові зв'язки; незаконно впливати на свідків.

Враховуючи вагомість наявних доказів, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, що підозрюваний ОСОБА_2 не має свого житла на території м. Харкова та Харківської області, враховуючи те, що ОСОБА_2 21.08.2015 року не з'явився до прокуратури на виклик слідчого, прокурором доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, аніж тримання під вартою.

На час розгляду апеляційної скарги встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2 вніс заставу у розмірі, визначеному слідчим суддею.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 з'явився, будь-яких відомостей про невиконання підозрюваним після внесення застави покладених на нього обов'язків прокурором не надано та не доведено, що застава, визначена в межах п.2 ч.5 ст.182 КПК України, не забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_2 покладених на нього обов'язків.

Крім того, у судовому засіданні апеляційного суду прокурор пояснив, що повісток про виклик до органу досудового розслідування ОСОБА_2 не отримував у зв'язку із невірно вказаною адресою місця проживання ОСОБА_2 З метою виклику ОСОБА_2 до прокуратури на адресу начальника Управління внутрішньої безпеки України було направлено доручення з метою забезпечення явки ОСОБА_2 до військової прокуратури Харківського гарнізону. Підозрюваний ОСОБА_2 пояснив, що перебуваючи у відрядженні в зоні проведення антитерористичної операції він отримав контузію, у зв'язку з чим перебував на лікуванні у госпіталі та не мав можливості з'явитися до органу досудового розслідування та на той час його було допитано слідчим лише в якості свідка. ОСОБА_2 пояснив, що, дізнавшись про те, що його оголошено у розшук, добровільно з'явився до органу досудового розслідування та в суд.

В матеріалах справи наявна характеристика підполковника ОСОБА_2, надана начальником департаменту контррозвідки Служби безпеки України, відповідно до якої ОСОБА_2 характеризується позитивно. (а.с. 96-98)

Також захисник підозрюваного - адвокат Ларенок Д.В. у судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_2 має матір пенсійного віку, яка потребує його допомоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано визначено заставу у розмірі 97440 гривень, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 183 КПК України, якою передбачено право, а не обов'язок слідчого судді не визначати розмір застави у визначених КПК України випадках. Оскільки підозрюваним внесено визначену слідчим суддею заставу та він є особою щодо якої застосовано заставу, відсутні на даний час підстави для визначення місця відбування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як про це просить прокурор, а саме: на гауптвахті Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку.

Крім того, колегія суддів вважає, що саме ризик втрати коштів, внесених в якості застави, у випадку невиконання ОСОБА_2 покладених на нього ухвалою слідчого судді обов'язків, є гарантією, яка забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Таким чином, ухвала слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2015 року є вмотивованою та обґрунтованою, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону Артеменка О.М.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2015 року у відношенні ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: