Вирок № 52790141, 27.10.2015, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

гСправа № 187/1396/15-к Провадження №1-кп/0187/228/15

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙСУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участю секретаря судового засідання Столяренко Н.П., розглянувши в смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу №187/1396/15-к (кримінальне провадження № 12015040520000337) відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження с. Чаплинка Петриківського району Дніпропетровської області, громадянин України, місце проживання АДРЕСА_1; не працюючому, освіта середня спеціальна, не одруженому, раніше не судимому;

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України,-

за участі сторін кримінального провадження прокурора Сухомлина В.В., адвоката (представника цивільного позивача) Курільця Ю.М., потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4 (представника цивільного відповідача), обвинуваченого (цивільний відповідач) ОСОБА_1,

Встановив:

23.04.2015, близько 01:05 години, ОСОБА_5 (далі ОСОБА_5), знаходячись поблизу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, під час сварки з ОСОБА_3, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, тримаючи в руці не встановлений під час досудового розслідування предмет, умисно наніс ним один удар. ОСОБА_3 в обличчя, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді рани на носі праворуч, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, які викликали розлад здоров'я більш 6, але менше 21 дня, а також у вигляді садна підборіддя праворуч, крововиливу слизової верхньої губи, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорював. Пояснив, що дійсно при вказаних обставинах наніс удар потерпілому. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати. Цивільний позов визнав частково, а саме лише в частині стягнення матеріальної шкоди. В іншій частині позов вважає необґрунтованим.

На підставі статті 349 частини 3 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також сторонам роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

В ході судового розгляду кримінальної справи, з урахуванням статті 349 частини 3 Кримінального процесуального кодексу України суд допитав обвинуваченого, дослідив обвинувальний акт та дійшов до переконання, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого статтею 125 частини 2 Кримінального кодексу України знайшла своє підтвердження повністю, та в повному обсязі підтверджується сукупністю доказів, які були об'єктом судового розгляду, а також доказів які не досліджувались в порядку статті 349 частини 3 Кримінального процесуального кодексу України та яким надано належну оцінку.

Таким чином, суд вважає встановленим, що ОСОБА_5 своїми діями, які виразилися в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, вчинив кримінальне правопорушення передбачене статтею 125 частиною 2 Кримінального кодексу України.

При призначенні покарання ОСОБА_5, враховуючи дані його особистості, характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, а саме, що він за місцем мешкання характеризується задовільно, не одружений, не працює, за даними лікаря нарколога та психіатра на обліку не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, при цьому вчинив злочин, який в силу ст. 12 КК України, є злочином невеликої тяжкості, проте засвідчив свою вину, розкаявся у вчиненому, що визнається судом обставиною, що пом'якшує покарання і частково зменшує ступінь тяжкості вчиненого злочину. Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання судом не встановлено.

З огляду на викладене, з урахуванням конкретних обставин справи, відношення підсудного до скоєного, наявність обставин, що пом'якшують його покарання, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді штрафу.

Суд приходить до висновку, що вказане покарання з огляду на обставини справи, є достатнім.

Підстав для призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої санкцією статті, чи звільнення обвинуваченого від покарання, чи його відбування, судом не встановлено.

Розглядаючи заявлений по справі цивільний позов, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Окрім цього виходячи з положень ст. 23 ч.1 цього Кодексу особа має право також на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зміст моральної шкоди розкривається зокрема в частині другій вказаної статті.

З огляду на обставини справи, доведеність вини обвинуваченого, часткове визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_3

Так цивільним позивачем заявлено претензії матеріального характеру, пов'язаних з витратами на паливо та лікування у розмірі 1 563,49 грн. Дані вимоги відповідачем визнані у повному обсязі, а отже з урахуванням положень ст. 174 ЦПК України, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В обґрунтування цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди, потерпілим зазначено про тривалі страждання, які позначили негативні зміни у його житті: тривога, емоційні реакції при згадуванні, переживання, фізичні незручності та психологічний дискомфорт, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення, побоювання щодо майбутнього стану здоров'я та життя. Також вказав, впродовж періоду лікування він був непрацездатним, що призвело до зниження добробуту його сім'ї. Під час лікування потребував зовнішньої допомоги з боку близьких (мами та дружини), з приводу чого почувався як джерело клопоту та обмежень для рідних. Дотепер у нього продовжуються проблеми зі здоров'ям у вигляді частого головного болю. Звертає увагу, що йому були завданні травми на обличчі, ним докладалися додаткові зусилля для лікування у закладах охорони здоров'я, а також витрачав свій час для відвідування правоохоронних органів для захисту своїх прав.

Суд констатує, що цивільний позивач, безумовно, зазнав моральної шкоди; крім незручностей, він відчував стурбованість і тривогу через зміну стану здоров'я та звичного способу життя.

Зазначена шкода не підлягає точному обрахунку. Вказане відповідає встановленим критеріям оцінки моральної шкоди, визначеним Європейським судом з прав людини (справа Лопес Остра проти Іспанії - 1994).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, потерпілому завдано легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, які викликали розлад здоров'я більш 6, але менше 21 дня. Також суд враховує, вік потерпілого, його фізичні дані. Як зазначив останній, він проходив лікування амбулаторно, офіційно не працює, а допомагає своїй дружині по господарству.

З огляду на обставини справи, враховуючи доведеність вини обвинуваченого, індивідуальні особливості потерпілого, обставини вчинення злочину, майновий стан цивільного відповідача, виходячи з принципів справедливості та розумності, суд приходить до висновку про задоволення пред'явлених вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 грн. В іншій частині вимоги є необґрунтовано надмірними та в порушення статей 10 і 60 ЦПК України недоведеними.

Розподіл процесуальних витрат за цивільним позовом здійснити відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України, ст. 88 ЦПК України та Закону України "Про судовий збір", а саме оскільки цивільного позивача частково звільнено від сплати судового збору, враховуючи ціну позову, такий збір стягується з цивільного відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини, тобто в розмірі 487,20 грн. (мінімальна ставка). Доказів про наявність підстав для звільнення цивільного відповідача від сплати судового збору, стороною захисту з урахуванням вимог ст.ст. 22, 26 КПК України не надано, а матеріали справи таких не містять.

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись статтями 349, 368-370, 377 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1 190 (тисяча сто дев'яносто) грн.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_2) 1 563 (тисяча п'ятсот шістдесят три) грн. 49 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 3 000 (три тисячі) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. Реквізити для сплати судового збору: код ЄДРПОУ суду 26371366; Р/Р 31215206700225; КБК 22030001; отримувач УДКСУ у Петриківському районі Дніпропетровської області; ОКПО 37320300; МФО 805012; банк отримувач ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляції через Петриківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду у відповідності з вимогами статті 394 частини 2 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до статті 349 частини 3 Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя І. М. Соловйов