Ухвала суду № 52786453, 20.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 236/1655/14-к

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження № 11-кп/778/949/15 Головуючий у 1-й інстанції - Ткачов О.М.Єдиний унікальний № 236/1655/14-к Доповідач у 2-й інстанції - Дутов О.М.Категорія - ст.286 ч.1 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Запорізької області в складі

головуючого Дутова О.М.

суддів Білоконева В.М., Гончара О.С.

при секретарі Дротянко С.Г.

за участю прокурора Кметя А.Г.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянула в м. Запоріжжя у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014050420000169 за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у провадженні, захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 лютого 2015 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Добропілля Донецької області, громадянина України; українця, працюючого слюсарем АВР ДП «Донецьктеплокомуненерго» Святогірського МКХ, не одруженого; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним за ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді арешту строком 6 місяців з позбавленням його права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Научно - дослідного експертно - криміналістичного центру при ГУМВС України в Донецькій області процесуальні витрати в загальній сумі 1474,20 грн.

Захід забезпечення кримінального провадження відносно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувався.

Вироком вирішена доля речових доказів.

Згідно вироку суду, 02 березня 2014 року близько 11 години 10 хвилин ОСОБА_3 знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався по вул. Совєтська в с. Дробишево зі сторони м. Красний Лиман Донецької області, в напрямку перехрещення доріг вул. Совєтська та вул. Леніна в с. Дробишево Краснолиманського району Донецької області.

При здійсненні маневру поворот ліворуч на перехрещенні доріг з вул. Совєтська на вул. Леніна в с. Дробишево, ОСОБА_3, не впорався з керуванням та в порушення вимог п.12.1; п. 10.1; п. 11.1, п. 11.3 Правил Дорожнього Руху України виїхав на праве узбіччя по ходу свого руху, після чого, виїхав на смугу зустрічного руху дороги по вул. Леніна та вчинив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, який рухався в зустрічному йому напрямку - в напрямку вул. Совєтська в с. Дробишево Краснолиманського району Донецької області, на відстані 0,5 метри від правого краю проїжджої частини по ходу свого руху.

В результаті даних дій водія ОСОБА_3., водію автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, спричинено закриті переломи 6,7 ребер лівої половини грудної клітини, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як потребуючі для свого лікування термін більше 21 доби; а також пасажиру даного автомобіля ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6, спричинено забій та набряк лівої тім'яно - скроневої області, забій лівої половини грудної клітини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Дії ОСОБА_3, з технічної точки зору, в умовах розглянутої дорожньо-транспортної ситуації, знаходилися у причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 лютого 2015 року щодо ОСОБА_3 скасувати і закрити кримінальне провадження. Вказує, що в матеріалах справи не має доказів, які б підтверджували про спричинення потерпілим тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Судом було встановлено, що потерпілій ОСОБА_5 були спричинені легкі тілесні ушкодження, а отже в діях ОСОБА_3 відносно до ОСОБА_5 відсутній склад злочину, передбачений ч.1 ст.286 КК України.

Висновок суду про те, що потерпілому ОСОБА_4 були спричиненні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, побудований на суперечливих доказах та в порушення вимого КПК України. Так, з листа повідомлення головного лікаря Краснолиманської ЦРЛ ОСОБА_6 (т.1 а.с.125), а також його відповіді (т.1 а.с.119) на запит слідчого (т.1 а.с.118) вбачається, що ОСОБА_4 2-3 березня за медичною допомогою до Краснолиманської ЦРЛ не звертався, а звернувся в травматологічний кабінет консултативно - діагностичної поліклініки Краснолиманської ЦРЛ лише 04.03.2014 року, тобто через 2 дня після ДТП.

Рентгенівський знімок ОСОБА_4 на який посилається суд, не може братися до уваги, оскільки є недопустимим доказом, так як отриманий в порушення порядку тимчасового доступу до речей і документів, відсутнє відповідне судове рішення ст.159 КПК України.

Також, захисник посилається на те, що в матеріалах справи є лише копія рентгенівського знімка ОСОБА_4, яка відповідно до ч.3 ст.99 КПК України не є доказом по справі.

Висновок судово-медичного експерта не відповідає вимогам закону (т.1 а.с.142).

Посилання суду на акт медичного огляду ОСОБА_3 від 02.03.2014 року (т.1 а.с.117-118) не може бути прийнятий до уваги, оскільки ОСОБА_3 вживав алкоголь після ДТП.

Згідно постанови Краснолиманського міського суду Донецької області від 22.04.2014 року ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді адміністративного арешту строком 10 діб, який він відбув. Таким чином, ОСОБА_3 за вказане правопорушення вже відбув покарання, повторне застосування покарання суперечить ч.1 ст.4 протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини.

Також, захисник ОСОБА_2 вважає, що процесуальні витрати понесені НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області не підлягають стягненню з ОСОБА_3

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор, який брав участь у провадженні, просить вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 лютого 2015 року щодо ОСОБА_3 змінити у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Доповнити мотивувальну частину вироку посиланням на письмові докази з розкриттям їх змісту. Змінити резолютивну частину вироку щодо процесуальних витрат, стягнувши з ОСОБА_3 витрати на залучення експерта в сумі 1474,2 грн. на користь держави. В іншій частині вирок залишити без змін.

Вказує, що відповідно до ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

В порушення цієї норми кримінального процесуального закону суд в мотивувальній частині вироку в якості доказів підтвердження вини ОСОБА_3. зазначив лише джерела цих доказів (протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, висновки експертиз, листи повідомлення, акт медичного огляду, висновки експертів, протокол проведення слідчого експерименту тощо) з посиланням на аркуші справи, на яких вони знаходяться, без розкриття їх змісту, тобто конкретних даних, що містяться в них, з аналізом цих доказів.

Проте з тексту вироку неможливо зробити висновок, які саме докази суд аналізував та оцінював, оскільки у вироку відсутні повні назви цих документів (протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, висновки експертиз, листи повідомлення, акт медичного огляду, висновки експертів, протокол проведення слідчого експерименту тощо), дати їх складання, інші реквізити.

Крім того, стягнувши з ОСОБА_3 витрати на залучення експерта в сумі 1474,2 грн. на користь Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Донецькій області, судом грубо порушені вимоги ч.2 ст.124 КПК України, відповідно до якої такі витрати підлягають стягненню на користь держави.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення і доводи апеляцій, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора і заперечував проти задоволення апеляції захисника ОСОБА_2, захисника ОСОБА_2, яка просила задовольнити свою апеляцію, а апеляцію прокурора залишити без задоволення, обвинуваченого ОСОБА_3, який, зокрема в останньому слові, просив апеляцію прокурора залишити без задоволення, а апеляцію захисника ОСОБА_2 задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія судів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Так, допитаний у судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у інкримінованому йому злочині при викладених у вироку обставинах не визнав та пояснив суду, що 02.03.2014 року приблизно об 11 годині він їхав на автомобілі «Ford-Sierra» по вул. Совєтська в сел. Дробишеве зі сторони м. Красний Лиман в напрямку перехрещення доріг вул. Совєтська та вул. Леніна приблизно зі швидкістю 40 км/г. За 50 метрів він побачив на вул. Леніна ВАЗ який рухався в зустрічному йому напрямку -, а саме в напрямку вул. Совєтська і оскільки він рухався по головній дорозі у водія ВАЗ була перешкода справа, коли він став повертати ліворуч то водій ВАЗу виїхав на його смугу руху у зв'язку з чим відбулось зіткнення автомобілів, при цьому його машину розвернуло десь на 150 градусів.

Після цього він вилізши з автомобілю підійшов до ВАЗу запитав чи всі там цілі, на що отримав відповідь, що так, пішов до магазину і купивши горілки випив. При цьому на задані йому питання він суду пояснив, що коли здійснював поворот ліворуч то швидкість у нього була вже 25 км/г, здійснюючи цей маневр він їхав по своїй полосі дороги, водій ВАЗу обігнавши велосипедиста виїхавши на його полосу руху у зв'язку з чим і відбулось зіткнення машин, він не гальмував, оскільки до ВАЗу була мала відстань і він вирішив запобігти аварії за рахунок швидкості, до ДТП він горілку не вживав, на доданій до протоколу огляду місця ДТП схемі все позначено правильно і він її підписував, при цьому чому вона не відповідає його поясненням пояснити не зміг, також він суду пояснив, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КУпАП.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, висновки суду першої інстанції щодо доведеності його винуватості в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження за обставин, що викладені у формулюванні обвинуваченого, визнаного доведеним, а також щодо кваліфікації його дій ґрунтуються на повному і всебічному дослідженні наданих доказів, глибокому аналізі їх доказового значення, який наведений у мотивувальній частині вироку, відповідають вимогам діючого законодавства і не викликають сумнівів у своїй правильності.

Потерпілий ОСОБА_7, суду першої інстанції пояснив, що 02.03.2014 року приблизно об 11 годині він їхав на автомобілі ВАЗ 211040 по вул. Леніна в напрямку вул. Совєтська в сел. Дробишево на відстані десь пів метри від узбіччя зі швидкістю приблизно 20 км/г і коли йому до перехрестя залишилось десь 20 метрів з вул. Совєтська на вул. Леніна на швидкості десь 90 км/г вискочив "Форд" і рухаючись по дузі, водій якого не впорався з керуванням, вдарив своєю лівою передньою частиною в його ліву передню частину, від чого його автомобіль, отримавши пошкодження, опинився на узбіччі.

Вони з дружиною десь хвилин 10-15 не могли прийти в себе від отриманого шоку, до них підходив водій " Форду" який був сильно п'яний, допомоги він їм не запропонував, і вони з дружиною з труднощами вилізли з машини. Після цього водій "Форду" купив собі пляшку горілки і розпив її скориставшись як столом багажником свого автомобілю, а в цей час пасажир цієї машини втік з місця ДТП.

При цьому на задані йому питання він суду пояснив, що розбиті частини автомобілів при огляді місця ДТП були знайдені на його стороні дороги, те що водій "Форду" був сильно випивший він зрозумів з його зухвалої поведінки, у нього були нескоординовані рухи та невнятна мова, під час ДТП він вдарився головою та грудьми, і хоча він почував себе зле він залишився на місці ДТП для оформлення відповідних документів, крім того оскільки він є фермером він не погодився перебувати в лікарні, а лікувався вдома.

Потерпіла ОСОБА_8 суду першої інстанції пояснила, що 02.03.2014 року десь після 10 години вона їхала в якості пасажира на автомобілі ВАЗ 211040, яким керував її чоловік ОСОБА_7, по вул. Леніна в напрямку вул. Совєтська в сел. Дробишево і коли вони не доїхали до перехрестя десь 20 метрів з вул. Совєтська на вул. Леніна з великою швидкості вискочила машина сірого кольору і рухаючись по дузі, вдарила своєю лівою передньою частиною в їх ліву передню частину машини, від чого їх автомобіль опинився на узбіччі. Вони з чоловіком вдарились обидва головами, зразу не могли прийти в себе і деякий час сиділи в машині, коли вони вибрались з машини їй стало зле і приїхавши швидка допомого забрала її в лікарню.

При цьому на задані їй питання вона суду пояснила, що під час ДТП вони рухались зі швидкістю десь 20 км/г, рухались по своїй стороні дороги, на її думку водій тієї машини, що їх вдарила був напідпитку, що вона помітила коли дала йому серветку втерти кров в нього була невнятна мова як у п'яної людини.

Свідок ОСОБА_9 суду першої інстанції пояснив, що в березні 2014 року приблизно об 10-11 годині він бачив як сталась ДТП в якій винен був водій "Форду"- ОСОБА_10, бо він виїхав на смугу зустрічного руху і незважаючи на те, що водій ВАЗ- потерпілий ОСОБА_7 намагався уникнути зіткнення, машини зіткнулись. Після чого викликали міліцію та швидку допомогу і він затримав ОСОБА_3 на місці ДТП до приїзду міліції, бо той намагався його залишити та втекти, але не зміг завадити тому після ДТП випити горілки. Також він пояснив, що при ДТП машини отримали механічні пошкодження а потерпілі ОСОБА_4 тілесні ушкодження.

Свідок ОСОБА_11 який суду першої інстанції пояснив, що в той день в березні 2014 року він їхав в якості пасажира разом з ОСОБА_3, який керував автомобілем "Форд", самої аварії він не пам'ятає, але коли він отямився, то побачив, що вони зіткнулись з автомобілем ВАЗ і автомобілі стоять ближче до лівого краю дороги, тобто на зустрічній для них полосі руху. Після того як це сталось ОСОБА_3 сходив до магазину та купив горілки якою випив але скільки він не пам'ятає.

Експерт ОСОБА_12 суду першої інстанції пояснив, що відповідно до його навиків роботи та діючих нормативних і піднормативних актів наданий ним висновок №34 щодо отриманих потерпілим ОСОБА_7 тілесних ушкоджень відповідає цим вимогам.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджена письмовими доказами, дослідженими судом а саме:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди зі схемою (т.1 а.с.34-43);

- протоколами огляду транспортних засобів (т.1 а.с.44-48,54-58), актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу (т.1 а.с.61) якими підтверджується, що 02 березня 2014 року по вул. Леніна неподалік від перехрестя з вул. Совєтська в сел. Дробишеве Краснолиманського району Донецької області сталась ДТП між автомобілями НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 та ВАЗ 211040 реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, в результаті чого ці транспортні засоби отримали механічні ушкодження;

- листом повідомленням та актом медичного огляду (т.1 а.с.117-118) що станом 16.40 годин 02 березня 2014 року у ОСОБА_3 була гостра інтоксикація внаслідок вживання алкоголю, якими підтверджується перебування його під час ДТП в стані алкогольного сп'яніння;

- листом повідомленням та знімком (т.1 а.с.125,127) якими підтверджується, що станом на 04.03.2014 року у ОСОБА_4 вже мались тілесні ушкодження;

- випискою з історії хвороби, листом повідомленням, переліком використаних ліків, знімками (т.1 а.с.130,132,134,138-139) якими підтверджується, що 02.03.2014 року ОСОБА_8 були отримані тілесні ушкодження;

- висновком експерта (т.1 а.с.142) яким підтверджується, що 02.03.2014 року потерпілим ОСОБА_4 були отримані тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а також те, що вони могли утворитись внаслідок ДТП;

- висновком експерта (т.1 а.с. 145-146 ) яким підтверджується, що 02.03.2014 року потерпілій ОСОБА_8 були отримані легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також те, що вони могли утворитись внаслідок ДТП;

- висновком експерта (т.1 а.с.151-157) яким підтверджується, що саме дії ОСОБА_3, з технічної точки зору, в умовах розглянутої дорожньо-транспортної ситуації, знаходилися у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди;

- протоколами проведення слідчого експерименту, висновком експерта (т.1 а.с. 158-163, 166-172, 197-201, 202-206, 214-218, 225-236) яким підтверджується скоєння ОСОБА_10, кримінального правопорушення при обставинах встановлених судом та якими спростовується висунута ним версія в тому що не він винен в ДТП.

Оцінюючі пояснення в судовому засіданні судово-медичного експерта ОСОБА_13, що станом на 03.03.2014 року у потерпілого ОСОБА_7 мались тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а також те, що вони могли утворитись внаслідок ДТП з огляду на досвід його роботи, його пояснень в судовому засіданні та на досліджені ним документи, то в колегії суддів не викликає сумніву достовірності його висновку щодо того, що в результаті винних дій водія ОСОБА_3, водію автомобіля ВАЗ ОСОБА_4 були спричинено закриті переломи 6, 7 ребер лівої половини грудної клітини, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як потребуючі для свого лікування термін більше 21 доби, при цьому судом не береться до уваги питання захисника чи можно за таких травм вилікуватись раніше чим за 21 добу чи ні, оскільки це відноситься до розміркувань а не до конкретного тілесного ушкодження.

Крім того посилання захисника щодо визнання висновку експерта №34 від 18.03.2014 року та копії рентгенівських знімків на ім'я ОСОБА_7 недопустимими доказами, оскільки це порушило конституційні права саме потерпілого ОСОБА_7, є безпідставним, оскільки він сам ніяким чином не заперечував в наданні слідчому та експерту його медичних документів, це робилось виключно в його інтересах з метою захисту його конституційних прав і відомості в наданих медичних документах щодо отриманих потерпілим тілесних ушкоджень не є такими, що можуть становити лікарську таємницю чи таємницю для інших осіб.

Також з огляду на данні акту медогляду обвинуваченого на факт вживання алкоголю, суд вважає що він дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

Обґрунтованими є доводи прокурора про те, що суд в порушення вимог ст. 124 КПК України, при ухваленні обвинувального вироку безпідставно не стягнув з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме за проведення у провадженні судової автотехнічної експертизи, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені затрати на залучення експерта.

Як вбачається з довідок про витрати на проведення експертиз ( т.1 а.п. 150, 224) витрати на проведення судової автотехнічної експертизи № 54/1 від 19.03.2014 року, судової автотехнічної експертизи № 100/1 від 01.09.2014 року склали відповідно 982 грн. 80 коп., та 491 грн. 40 коп.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 в дохід держави понесені по кримінальному провадженню процесуальні витрати в сумі 1474 грн. 20 коп., пов'язані з проведенням судових автотехнічних експертиз.

Заперечення ОСОБА_3 про те, що він підпадає під ознаки осіб, на яких дія Закону України «Про амністію у 2014 році» таки поширюється, спростовується наведеними обставинами, що встановлені під час перегляду судового рішення в суді апеляційної інстанції.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд першої інстанції прийняв до уваги характер і ступінь тяжкості скоєного ним злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також дані, що характеризують особу винного і призначив покарання в межах санкції статті обвинувачення, яке за думкою колегії суддів є справедливим.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу та доповнення до неї прокурора, який брав участь у провадженні - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 26 лютого 2015 року щодо ОСОБА_3 - змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави понесені по кримінальному провадженню процесуальні витрати в сумі 1474 грн. 20 коп., пов'язані з проведенням судових автотехнічних експертиз.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців.

Судді:

Дутов О.М.Білоконев В.М. Гончар О.С.