Ухвала суду № 52786393, 15.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 317/269/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Яркіна С.В.

Провадження №22-ц/778/4647/15 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного Акціонерного Товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного Акціонерного Товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування шкоди, завданої злочином, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 та ПрАТ «УПСК» про відшкодування шкоди, завданої злочином, зазначивши, що ОСОБА_3 13.04.2013р., керуючи у стані алкогольного сп'яніння автомобілем ЗАЗ «Таврія» та рухаючись по вул. Прияружна в смт. Кушугум Запорізького району Заорізької області, порушив Правила дорожнього руху, не впорався із керуванням автомобілем та допустив зіткнення із належним позивачу автомобілем FIAT REGATA, реєстраційний номер НОМЕР_1, що рухався під керуванням позивача. В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а також було пошкоджено його автомобіль. Актом МСЕК № 492438 від 18.07.2013р. йому встановлено другу групу інвалідності внаслідок тілесних ушкоджень, завданих при ДТП.

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 12.11.2013р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК. Зазначений вирок набув законної сили 15.01.2014 року. Відповідно до страхового полісу № АВ383196 від 08.11.2012р. цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована ПрАТ «УПСК» та у відповідності до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і ст. 62 КПК України страховик разом із ОСОБА_3 є цивільними відповідачами у кримінальному провадженні.

Позивач зазначає, що після отримання травм у дорожньо-транспортній події він тривалий час проходив лікування та відновлював стан здоров'я. На лікування ним витрачена значна кількість коштів для придбання лікарських препаратів, медичних засобів, та витрати підтверджуються касовими чеками на суму 33 944,27 грн. Також під час ДТП було пошкоджено належний йому автомобіль FIAT REGATA, р.н. НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту якого дорівнює 110 465,24 грн., що перевищує вартість автомобіля, яка визначена висновком експерта та складає 17 840,38 грн. Таким чином, позивач зазначає, що його автомобіль повністю знищено, тому просив стягнути з відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» його вартість до ДТП в сумі 17840,38 грн. та вартість проведеної експертизи в сумі 500 грн.

В позові вказується, що від тілесних ушкоджень він зазнав страждання, що виразилися у заподіянні болю як в момент їх спричинення, так і в процесі лікування. У зв'язку з отриманими ушкодженнями він був позбавлений можливості вести звичний спосіб життя, який полягав в тому, що він кожен день використовував автомобіль як засіб пересування для себе та своєї сім'ї. В нього на утриманні знаходиться дружина, яка є тимчасово непрацездатною у зв'язку із народженням дитини, та троє неповнолітніх дітей. Після ДТП він не тільки не міг заробляти на життя собі та своїй сім'ї, але й сам довгий час потребував постійного догляду (оскільки довгий час пересувався за допомогою милиць). Ці обставини, що він перетворився на тягар для найближчих йому людей, викликали в нього дратування, нервування та постійно засмучували. До теперішнього часу він не відновив здоров'я і змушений обмежувати фізичні навантаження, що постійно турбує його. Завдану йому моральну шкоду оцінював у розмірі 36 000 грн. та просив стягнути з ОСОБА_3 - 31 000 грн. та з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» - 5 000 грн.

Таким чином, позивач просив суд стягнути:

- з ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на відшкодування моральної шкоди 5000 грн., витрати на лікуванням у розмірі 33 944,27 грн., матеріальну шкоду, пов'язану з фізичним знищенням транспортного засобу у розмірі 17 840,38 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 500 грн.,

- з ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 31 000 грн.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на відшкодування завданої маральної шкоди на користь ОСОБА_2 суму у розмірі 31 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у розмірі 243,60 грн.

Стягнуто з Приватного Акціонерного Товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_2 на відшкодування:

- шкоди, що пов'язана з лікуванням - 33 944,27 грн.;

- завданої моральної шкоди - 5 000 грн.;

- шкоди, що пов'язана з пошкодженням (фізичним знищенням) транспортного засобу - 17840,38 грн.;

- витрат на проведення експертизи - 500 грн., а всього - 57 284,65 грн.

Стягнуто з Приватного Акціонерного Товариства «Українська пожежно-страхова компанія» судовий збір на користь держави у розмірі 816,45 грн., а саме: 243,60 грн. (за стягнення моральної шкоди) та 572,85 грн. (за стягнення матеріальної шкоди).

Залишки транспортного засобу «FIAT REGATA», реєстраційний номер НОМЕР_1, передано Приватному Акціонерному Товариству «Українська пожежно-страхова компанія».

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_2 до ПрАТ «УПСК».

До судового засідання апеляційного суду з»явились позивач ОСОБА_2 та його адвокат ОСОБА_5, які заперечували проти апеляційної скарги та просили залишити без змін оскаржуване рішення суду, відхиливши апеляційну скаргу.

Інші особи, які приймають участь у справі, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, до судового засідання апеляційного суду повторно не з»явились.

Від відповідачів ОСОБА_3 та ПрАТ «УПСК» ніяких клопотань або заяв до апеляційного суду не надходило, у зв»язку з чим справу розглянуто у їх відсутності у відпо-

відності до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача та його адвоката ОСОБА_5, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Справа судами розглядалась неодноразово та попередні рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову ОСОБА_2 були скасовані ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2014р. з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Задовольняючи уточнений позов ОСОБА_2 і стягуючи з ПрАТ «УПСК» на його користь витрати на лікування, матеріальну та моральну шкоду в межах ліміту відповідальності, а також стягуючи з ОСОБА_3 основний розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_6 йому заподіяно шкоди; відповідальність по відшкодуванню заподіяної шкоди покладається на ПрАТ «УПСК», оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у цього страховика; розмір завданої матеріальної і моральної шкоди підтверджується зібраними у справі доказами.

Судом встановлено, що 13 квітня 2013р. в районі будинку № 13 по вул. Прияружній у смт. Кушугум Запорізької області водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки ЗАЗ-1102, д.н.з. НОМЕР_1, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, виїхав на смугу зустрічного руху, на якій допустив зіткнення з автомобілем марки «Фіат Регата», д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 12 листопада 2013р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі без позбавлення його права керувати транспортним засобом, зі звільненням засудженого від призначеного покарання на випробувальний термін строком на 1 рік 6 місяців. Задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_2: стягнуто з ОСОБА_3 на його користь 31 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з ПрАТ «УПСК» на користь ОСОБА_2 29 365,28 грн. на відшкодування шкоди, пов»язаної з лікуванням, 5 735 грн. на відшкодування шкоди, пов»язаної з тимчасовою втратою працездатності, 20 646 грн. на відшкодування шкоди, пов»язаної з стійкою втратою працездатності, 17 840,38 грн. на відшкодування шкоди, пов»язаної з пошкодженням (фізичним знищенням) транспортного засобу, 500 грн. на оплату витрат по проведенню експертизи, а також 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди ( Т. 1 а.с. 80-84).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15 січня 2014р. вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 12 листопада 2013р. в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 скасовано, матеріали справи в цій частині повернуто на новий розгляд в порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без змін ( Т. 1 а.с. 52-53).

Внаслідок вищевказаної ДТП ОСОБА_2 заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, у зв»язку з якими висновком МСЕК від 18 липня 2013р. йому встановлено ІІ групу інвалідності ( Т. 1 а.с. 46). Також внаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль потерпілого.

Згідно з договором обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного 08 листопада 2012р. між ОСОБА_3 і ПрАТ «УПСК» та закріпленого у вигляді страхового полісу № АВ 3831976, на страховика покладено обов»язок відшкодувати шкоду, зокрема, спричинену страхувальником третій особі, в межах ліміту відповідальності.

Оскільки вину ОСОБА_3 в ДТП встановлено вироком суду, то саме ПрАТ «УПСК» зобов»язано відшкодувати шкоду, спричинену ОСОБА_2 діями страхувальника - винуватця ДТП, в межах ліміту відповідальності, а у разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування завданої шкоди, страхувальник сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, як це врегульовано статтею 1194 ЦК України.

Отже, суд обґрунтовано стягнув на користь ОСОБА_2 з ПрАТ «УПСК» втрати на лікування у сумі 33 944,27 грн., які підтверджені чисельними письмовими доказами ретельно та всебічно дослідженими судом, зокрема: пятью листами непрацездатності за період з 13.04.2013р. по 17.07.2013р., висновком МСЕК про встановлення ІІ групи інвалідності, відповідями обласної клінічної лікарні та листами призначень лікарів про призначені позивачу ліки та лікарські засоби, які були необхідні йому для лікування від ушкоджень, отриманих в ДТП, касовими чеками та квитанціями щодо придбання цих ліків та лікарських засобів (Т.1 а.с. 6-35, 46).

Апеляційна скарга не містить доводів про незаконність чи необґрунтованість задоволення цих вимог позивача, а також щодо незгоди з сумою витрат на лікування.

В апеляційній скарзі страховик вказує, насамперед, на те, що у нього не виникло обов»язку сплачувати потерпілому страхове відшкодування, оскільки останнім порушено порядок досудового вирішення питання, передбачений ст. 35.1 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме: протягом 30 днів з дня повідомлення про ДТП подати заяву про страхове відшкодування.

З цього приводу встановлено, що 20.05.2013р. ОСОБА_2 надав до ПрАТ «УПСК» заяву-повідомлення про ДТП (Т. 1 а.с. 166), а заяву до ПрАТ «УПСК» про страхове відшкодування - 11.11.2013р. ( Т. 1 а.с. 167). Також зверненню з цими заявами передувало подання цивільного позову до ОСОБА_3 і ПрАТ «УПСК» в межах кримінальної справи.

Отже, доводи апеляційної скарги, що позивач не спрямовував заяви до ПрАТ «УПСК» про виплату страхового відшкодування є неспроможними як такі, що суперечать вказаним матеріалам справи.

А той факт, що позивач не у 30-денний строк після повідомлення про ДТП подав заяву про страхове відшкодування не може бути підставою для її невирішення страховиком, а також для відмови в здійсненні страхового відшкодування, оскільки за пунктом 37.1.4 статті 37 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування може бути тільки неподання відповідної заяви впродовж року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров»ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Тому подання заяви про страхове відшкодування 11.11.2013р., тобто через 7 місяців після ДТП, не може бути підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, а також для відмови в позові про стягнення такого відшкодування.

Згідно зі статтею 28 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов»язана: з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП.

З висновку № 682 автотоварознавчої експертизи від 09.08.2013р. вбачається, що належний ОСОБА_2 автомобіль «Фиат Регата», д.н.з. НОМЕР_1, пошкоджено та його відновлювальний ремонт складає 110 465,24 грн., що перевищує вартість цього автомобілю до моменту ДТП, яка становить 17 840,38 грн. Тому позивач просив стягнути зі страхової компанії саме вартість автомобілю в сумі 17 840,38 грн., та суд задовольнив ці вимоги позивача.

В апеляційній скарзі ПрАТ «УПСК» наголошує на неправильному застосуванні норм матеріального права при вирішенні цих позовних вимог, зокрема, статті 30 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за вимогами якої суд повинен був визначити відшкодування у розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Перевіривши ці доводи апеляційної скарги колегія вважає їх неспроможними з огляду на таке.

Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 ЦК України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов»язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 9.4 статті 9 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхової суми за договорами обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежується страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

На час укладення договору між ОСОБА_3 та ПрАТ «УПСК» 08.11.2012р. стаття 30 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» існувала у чинній редакції закону від 04.11.2012р.

Згідно з п. 30.1 ст. 30 вказаного закону у зазначеній редакції, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість ТЗ до ДТП.

Пунктом 30.2 статті 30 цього закону встановлено, якщо власник ТЗ не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати по евакуації ТЗ з місця ДТП. За пунктом 30.3 статті 30 цього закону встановлено, якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості ТЗ до ДТП та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Право на залишки ТЗ отримує страховик чи МТСБУ.

Оскільки з висновку автотоварознавчого дослідження № 682 від 09.08.2013р. вбачається, що належний ОСОБА_2 автомобіль «Фиат Регата», д.н.з. НОМЕР_1, пошкоджено та його відновлювальний ремонт складає 110 465,24 грн., що перевищує вартість цього автомобілю до моменту ДТП, яка становить 17 840,38 грн., то позивач просив стягнути зі страхової компанії саме вартість автомобілю в сумі 17 840,38 грн. Такі вимоги свідчать про те, що позивач згоден на визнання транспортного засобу фізично знищеним, а також позивач не заперечував проти передання пошкодженого автомобілю страховику.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надавав згоди на визнання його ТЗ фізично знищеним, суперечать позовним вимогам та заявам позивача, наявним у матеріалах цієї справи.

За таких обставин, суд обгрунтовано застосував саме ту редакцію ст. 30 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та правильно визнав, що на користь позивача слід стягнути вартість фізично знищеного автомобілю, яка визначена за висновком екперта станом до ДТП у сумі

17 840,38 грн.

Той розрахунок відшкодування, яким шкода знищеного ТЗ визначається як різниця між вартістю ТЗ до ДТП та його вартістю після ДТП, який передбачений зміненою редакцією статті 30 вказаного закону, не можна застосовувати до спірних правовідносин, оскільки чинність стаття 30 у такій редакції набула з 04.02.2013р. Отже, судом правильно застосовано саме ту редакцію статті 30 «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка діяла на час укладення договору страхування 08.11.2012р., тобто у редакції від 04.11.2012р.

Також вказується в апеляційній скарзі, що заява про відмову від залишків транспортного засобу до ПрАТ «УПСК» не надходила, але це не має будь-якого вирішального значення, оскільки статтею 30 вказаного закону передбачено тільки право страховика на залишки ТЗ, але не міститься обов»язку щодо подання потерпілим відповідної заяви страховій компанії. Про згоду на передання залишків свого знищеного ТЗ ОСОБА_2 вказував у своїх письмових заявах, спрямованих до матеріалів справи, які прийняті судом до уваги. Тому суд зробив правильний висновок про передачу залишків транспортного засобу «FIAT REGATA», реєстраційний номер НОМЕР_1, Приватному Акціонерному Товариству «Українська пожежно-страхова компанія» у зв»язку із стягнення зі страховика на користь власника цього ТЗ його вартості до ДТП.

Апелянт зазначає, що страховик не зобов»язаний відшкодовувати вартість проведеного позивачем автотоварознавчого дослідження, та цих витрат потерпілий би не ніс, якщо дотримався порядку звернення до страховика.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався порядку сповіщення про ДТП, подавши відповідну заяву 20.05.2013р. страховику, але останній залишив її без уваги та не вчинив дій, передбачених ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Тому позивач сам намагався довести розмір спричиненої його майну шкоди від ДТП, а відтак його вимоги про відшкодування вартості проведеного дослідження, яке судом обгрунтовано взято до уваги як належний і допустимий доказ на підтвердження майнової шкоди, правильно задоволені судом.

Що стосується доводів про перевищення визначеного законом граничного розміру відшкодування моральної шкоди при присудженні до стягнення 5 000 грн. зі страховика, то вони також не відповідають вимогам закону.

Так, пунктом 9.3 статті 9 ЗУ «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції від 04.11.2012р., зазначено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров»ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

При цьому, пунктом 22.3 статті 22 цього закону передбачено, що потерпілому відшкодовується моральна шкода страховиком у розмірі, який не більше 5 відсотків лиміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього закону, а решту суми сплачує винна у ДТП особа.

Отже, 100 000 грн. х 5 : 100 = 5 000 грн., і тому при стягненні 5000 грн. не мається перевищення граничного розміру вішкодування моральної шкоди, яку може відшкодувати страховик ПрАТ «УПСК» за законом, діючим на час укладення полісу страхування з ОСОБА_3

Посилаючись на інший ліміт відшкодування у розмірі 51000 грн., встановлений п 9.3 статті 9 цього закону, апелянт знов посилається не на чинну на час укладення договору страхування редакцію, що свідчить про необгрунтованість цих доводів апеляційної скарги.

Беручи до уваги все вищезазначене, колегія визнає апеляційну скаргу необгрунтованою, у зв»язку з чим у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України відхиляє її та залишає рішення в оскаржуваній частині без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПУ України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного Акціонерного Товариства «Українська пожежно-страхова компанія» відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 28 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Маловічко С.В.