Ухвала суду № 52779061, 26.10.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/909/15 Справа № 712/7368/13-к Категорія: ч.3 ст. 190 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Кончина О.І. Доповідач в апеляційній інстанції Гончарук І. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого Гончарука І.М.,

суддів Попельнюха Р.О., Дмитренка М.І.,

при секретарі Бєлан О.В.,

за участю прокурора Щепак Т.М.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

адвоката Шарої Л.О.,

представника потерпілого адвоката Кузьмінського О.О.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами старшого прокурора прокуратури м. Черкаси Короля О.А., обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Шараї Л.О., потерпілого ОСОБА_8, цивільного позивача - приватного виробничо-комерційного підприємства «Огрант» в особі його директора ОСОБА_8 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2014 року, яким:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Івано-Франківськ, директора ПП «Елтеко-Україна-Рось», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України (в редакції Закону України № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року) до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладено обов'язки, передбачені п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_3 від призначеного за ч. 2 ст. 367 КК України покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Виправдано обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 382 КК України за недоведеністю в діянні складу даних кримінальних правопорушень.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПВКП «Огрант» 62 074 грн. 08 коп. в рахунок відшкодування майнової шкоди; на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 2358 грн. 48 коп.

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він в період часу з 07.07.2008 року по 18.11.2009 року, перебуваючи на посаді директора ПП «Елтеко-Україна-Рось» незаконно, зловживаючи довірою директора ПВКП «Огрант» ОСОБА_8, умисно заволодів грошовими коштами в сумі 65 704, 44 гривень, що виразилося в тому, що він, виконуючи адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі обов'язки, маючи умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, запропонував директору ПВКП «Огрант» ОСОБА_8, укласти договір оренди нежилих приміщень, які належать ПП «Елтеко-Україна-Рось», згідно якого ПВКП «Огрант» орендувало нежиле приміщення за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська 8, загальною площею 76 квадратних метрів терміном на один рік. При цьому ОСОБА_3 умисно ввів в оману ОСОБА_8, не повідомивши про те, що орендоване ним приміщення знаходиться згідно іпотечного договору № С2-17178/07 від 16.05.2007 року в заставі ПАТ «Промінвестбанк» в м. Черкаси та буде ним реалізоване на торгах в рахунок погашення кредиту, уклав з ОСОБА_8 договір оренди нежилих приміщень № 34 від 01.07.2008 та отримав від директора ПВКП «Огрант» гроші в сумі 52 223, 44 грн. на розрахунковий рахунок та гроші в сумі 31 037 гривень готівкою за виконання капітального ремонту в орендованих приміщеннях, чим спричинив матеріальну шкоду вказаному підприємству на загальну суму в розмірі 65 704, 44 грн., що у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Дії ОСОБА_3, кваліфіковані за ч. 3 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах.

Він же, 01 липня 2008 року, знаходячись в службовому приміщенні ПП «Елтеко-Україна-Рось», розташованому за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська 8, переслідуючи намір шахрайським шляхом заволодіти грошовими коштами ПВКП «Огрант», будучи службовою особою, уклав з ОСОБА_8 договір оренди нежилих приміщень № 34 від 01.07.2008, що є офіційним документом, оскільки засвідчує юридичні факти, тобто встановлює, змінює права та обов'язки для обох сторін, в який він попередньо умисно частково вніс неправдиві відомості про те, що нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська 8, які стали предметом договору оренди не обтяжені, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо приміщень немає, достовірно знаючи про те, що вони, згідно іпотечного договору знаходяться в заставі ПАТ «Промінвестбанк» в м. Черкаси, який засвідчив своїм підписом у графах «ПП ОСОБА_3.» та засвідчив додатки до нього і скріпив печаткою ПП «Елтеко-Україна-Рось». На підставі даного договору ОСОБА_3, отримав на користь ПП «Елтеко-Україна-Рось» грошові кошти в сумі 65 704, 44 грн., що у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України, як службове підроблення, тобто внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

Також обвинувачується в тому, що він, перебуваючи на посаді директора ПП «Елтеко-Україна-Рось», будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи владу в період часу з 07.07.2008 року по 18.11.2009 року незаконно, зловживаючи довірою директора ПВКП «Огрант» ОСОБА_8, заволодів грошовими коштами в сумі 65 704, 44 гривень, які отримав від останнього в рахунок виконання умов укладеного договору оренди нежилих приміщень № 34 від 01.07.2008 р., чим спричинив майнову шкоду ПВКП «Огрант» на зазначену вище суму, що у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Вказані дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло шкоди інтересам юридичної особи та спричинило тяжкі наслідки.

Крім того, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді директора ПП «Елтеко-Україна-Рось», будучи службовою особою, умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили. Це виразилося в тому, що ОСОБА_3, достовірно знаючи про те, що Господарський суд Черкаської області виніс наказ про примусове виконання рішення від 13.09.2010 на виконання постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 серпня 2010 року про стягнення з ПП «Елтеко-Україна-Рось», що розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська 8, (код ЄДРПОУ 24359548) на користь ПВКП «Огрант», що розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська 8, офіс 223, (код ЄДРПОУ 25208842) 34 667,44 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 520 грн. витрат на сплату державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, усвідомлюючи свій обов'язок перерахувати вищевказані грошові кошти відповідним суб'єктам, умисно, шляхом бездіяльності ухилився від його виконання.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 2 ст. 382 КК України, як умисне невиконання службовою особою постанови суду, що набрала законної сили.

Судом першої інстанції ОСОБА_3 виправдано у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 382 КК України.

Виправдовуючи ОСОБА_3 суд виходив з тих міркувань, що в його діях відсутній умисел на вчинення шахрайства, що підтверджується показами потерпілого та свідків про те, що укладений 01.07.2008 року договір оренди № 34 виконувався понад рік і подальше його розірвання сталося не з вини обвинуваченого. Крім того, в діях ОСОБА_3 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, оскільки саме діяння вчиняється виключно з прямим умислом, при цьому службова особа не тільки повинна вчиняти дії по виконанню судового рішення, але й повинна мати таку можливість. Останній не мав об'єктивної можливості виконати рішення суду, а тому в його діях відсутній склад злочину.

Судом також перекваліфіковано дії обвинуваченого з ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України за відсутності умислу ОСОБА_3 на вчинення ним зловживання службовим становищем та службового підроблення і засуджено останнього за те, що він 01.07.2008 року, перебуваючи на посаді директора ПП «Елтеко-Україна-Рось», розташованого в м. Черкаси по вул. Сумгаїтська 8, являючись службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов'язками, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, вчинив службову недбалість, що спричинило тяжкі наслідки.

Він, будучи обізнаним про існування іпотечного договору № 02-17178/07 від 16.05.2007 року ПП «Елтеко-Україна-Рось» з ПАТ «Промінвестбанк» м. Черкаси, згідно якого він не мав права у будь-який спосіб обтяжувати предмет іпотеки, тобто будь-яким чином відчужувати та передавати в користування нежилі приміщення за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська 8, 01.07.2008 року, при підписанні з директором та засновником ПВКП «Огрант» ОСОБА_8 договору № 34 на оренду саме цих нежилих приміщень загальною площею 76 кв.м., передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, і бажаючи їх настання, не повідомив останнього про вищевказаний факт.

В подальшому, на підставі даного договору ПП «Елтеко-Україна-Рось» було безпідставно отримано товарно-матеріальні цінності на суму 65 704 грн. 44 коп.: 34 667 грн. 44 коп. як оплата майбутньої оренди вказаних вище приміщень та 31 037 грн. у вигляді витрат на проведення їх капітального ремонту. 01.09.2009 року з вини ОСОБА_3 договір оренди було розірвано, але отримані матеріальні блага ПВКП «Огрант» повернуто не було, чим спричинено останньому матеріальних збитків на вказану суму.

Не погоджуючись з таким рішенням суду старший прокурор прокуратури м. Черкаси Король О.А. просив скасувати вирок щодо ОСОБА_3 у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового слідства та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості. Постановити новий вирок, яким визнати останнього винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364 КК України та призначити покарання: за ч. 3 ст. 190 КК України - 4 роки позбавлення волі, ч. 2 ст. 366 КК України - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік та зі штрафом у розмірі 200 нмдг, ч. 2 ст. 364 КК України - 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки та зі штрафом у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначити до відбування покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки та зі штрафом у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Апелянт зазначає, що в судовому засіданні доведено пред'явлене органом досудового розслідування обвинувачення, а судом безпідставно виправдано обвинуваченого за ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 382 КК України та перекваліфіковано дії останнього з ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України.

ОСОБА_8 подав заперечення на дану апеляційну скаргу, в яких зазначив про те, що прокурором помилково не зазначено в апеляції вимогу про визнання винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України та визначено розмір штрафу за ч. 2 ст. 364 КК України, що не передбачений санкцією статті.

07.07.2014 року прокурор подав зміни до апеляційної скарги, в яких просить скасувати вирок районного суду та постановити новий, яким засудити ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 190 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 1 рік, за ч. 2 ст. 364 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки, за ч. 2 ст. 382 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України остаточне покарання призначити у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

В апеляційній скарзі представник цивільного позивача ОСОБА_8 просить змінити вирок суду першої інстанції, в частині вирішення цивільного позову, через неповноту з'ясованих судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, при цьому задовольнити майнові вимоги ПВКП «Огрант» в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8, як потерпілий, просить скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування кримінального закону. Ухвалити новий вирок, яким визнати останнього винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 382 КК України та призначити покарання згідно норм чинного КК України. Стверджує, що в судовому засіданні доведено пред'явлене ОСОБА_3 органом досудового розслідування обвинувачення, а судом безпідставно виправдано останнього за ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 382 КК України та перекваліфіковано його дії на ч. 2 ст. 367 КК України. Зазначає, що висновки суду, викладені в мотивувальній та резолютивній частинах вироку повністю неузгоджені між собою і містять протиріччя.

В клопотаннях від 30.05.2014 року, адресованих апеляційному суду, ОСОБА_8, просив повторно допитати свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, потерпілого та обвинуваченого з метою з'ясування обставин, що мають істотне значення для ухвалення законного і обґрунтованого рішення по справі. Крім того просив допитати в якості свідка представника ДВС Соснівського району м. Черкаси, в зв'язку з тим, що в рамках даного кримінального провадження фігурує 5 подань державного виконавця відносно ОСОБА_3 та призначити судово-фінансову експертизу ПП «Елтеко-Україна-Рось» для повного та об'єктивного з'ясування платоспроможності даного підприємства.

В клопотаннях від 02.06.2014 року, адресованих апеляційному суду, ОСОБА_8, просив викликати: в якості експерта спеціаліста ДПІ м. Черкаси для надання обґрунтованого пояснення відносно наданого ними листа № 8080/15-120 від 28.08.2013 року, який долучений до матеріалів кримінального провадження; для допиту в якості свідка представника служби безпеки банку ПАТ «Промінвестбанк» в м. Черкаси, для надання пояснень стосовно іпотечного договору № 03-178/07 від 16.05.2007 року, який був укладений між ПАТ «Промінвестбанк» та ПП «Елтеко-Україна-Рось»; для допиту в якості експерта спеціаліста Головного Управління Статистики у Черкаській області для роз'яснення висновку № 02-12/6652 від 30.08.2012 року.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат Шарая Л.О. просили скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_3 в пред'явленому йому обвинуваченні та відмовити у задоволенні цивільного позову ПВКП «Огрант» в повному обсязі. Апелянти вказують, що ОСОБА_3, будучи директором ПП «Елтеко-Україна-Рось», належним чином виконував свої службові обов'язки і тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. Посилаються на те, що судом не досліджувалися посадові інструкції директора ПП, а тому висновок суду про наявність у обвинуваченого обов'язку щодо повідомлення орендаря про договір іпотеки є безпідставним та не підтверджений жодним належним, беззаперечним доказом. Крім того, судом не зазначено, у мотивувальній частині вироку, суспільно небезпечні наслідки вчиненого обвинуваченим правопорушення та якими доказами їх наявність підтверджено, оскільки відсутність таких наслідків виключає склад злочину, за який засудженого ОСОБА_3

Вироком апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2015 року вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2014 року щодо ОСОБА_3 скасовано в зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 190, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 382 КК України та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч.3 ст. 190, ч.2 ст. 364 КК України, остаточно призначено покарання ОСОБА_3 5 (п'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на 2 роки.

Відповідно до ч.5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_3 від основного і додаткового покарання, призначеного за ч.2 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК України в зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п.3 ч.1 ст. 49 КК України.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покласти обов'язки, передбачені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України. Вирішено стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування для проведення експертиз в розмірі 2358,48 грн..

На вище вказаний вирок апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2015 року прокурором, обвинуваченим ОСОБА_3 та його захисником - адвокатом Шарою Л.О., потерпілим ОСОБА_8, представником цивільного позивача ПВКП «Огрант» в особі директора ОСОБА_8 подано касаційні скарги. Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 вересня 2015 року вирок апеляційного суду Черкаської області від 20 березня 2015 року відносно ОСОБА_3 скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.

07 жовтня 2015 року представником цивільного позивача ПВКП «Огрант» в особі директора ОСОБА_8 подано зміни до апеляційної скарги, в яких він вказує, що вирок суду стосовно часткового задоволення цивільного позову було прийнято при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм матеріального права. Просить змінити вирок суду першої інстанції та задоволити цивільний позов ПВКП «Огрант» в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала подану прокурором апеляцію, та просила її задоволити з наведених в ній підстав, думку ОСОБА_8, та його представника адвоката Кузьмінського О.О. які підтримали подану потерпілим апеляцію та просили її задоволити, думку обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника Шару Л.О., які підтримали подану ними апеляцію, та просили її задоволити з наведених в ній підстав, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що подані апеляції підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Вказаних вимог суд першої інстанції не дотримався.

Згідно ст. 409 КПК України однією з підстав для скасування вироку суду першої інстанції при розгляді провадження в суді апеляційної інстанції є істотне порушення кримінально процесуального закону.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, місцевий суд в підготовчій стадії розгляду справи, не звернув увагу, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Обвинувальний акт як важливий процесуальний документ досудового розслідування оформляє його результати, в ньому підводяться підсумки досудового слідства, обґрунтовуються доказами висновки слідчого, прокурора щодо винуватості підозрюваного і юридичної кваліфікації його діянь, формулюється в остаточному вигляді обвинувачення.

За положеннями п.5 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті повинно бути викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Отже в обвинувальному акті повинно бути як виклад фактичних обставин події так і формулювання обвинувачення, тобто описова і його резолютивна частини.

В описовій частині зазначаються дані, які стали приводом та підставами початку досудового розслідування, обставини кримінальної події та під ознаки якого кримінального закону підпадають дії підозрюваної особи.

В резолютивній частині підводяться підсумки кримінального розслідування, тобто особі висувається обвинувачення.

Формулювання обвинувачення в обвинувальному акті є обов'язковим, оскільки відповідно до ч.1 ст. 337 судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а не щодо підозрюваної особи.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_3 повідомлено про підозру, а обвинувачення не висунуто, тому справу не можливо розглядати по суті, якщо особі не висунуто обвинувачення.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку місцевого суду та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції з підготовчої стадії.

Також, всупереч цим вимогам, наданий суду обвинувальний акт не містить затвердження прокурором обвинувального акту оформленого належним чином - а саме відсутня печатка прокуратури.

Відповідно до п.9.5.1 «Інструкції з діловодства в органах прокуратури України», затвердженої наказом Генерального прокурора України від 15.01.2013 року, засвідчення документів здійснюється шляхом їх підписання, затвердження та проставленням печатки.

Суд не вирішив у підготовчому судовому засіданні питання про відповідність обвинувального акта КПК, як того вимагається в п.3 ч.3 ст. 314 КПК України.

Відповідно п.3 ч.1 ст. 409, ч.1 ст. 412 КПК України такі порушення вимог кримінального процесуального закону є істотними, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення і, крім іншого, порушують право обвинуваченого на захист, є підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції з стадії підготовчого провадження.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді. В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 24 вересня 2015 року вказано, що прокурором не внесені відомості до ЄРДР про виявлення ознак кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, однак апеляцій суд досліджуючи в судовому засіданні матеріали кримінального провадження та визнаючи пред'явлений органом досудового розслідування ОСОБА_3 об'єм обвинувачення не надав належної уваги, а від так оцінки, наявності у кримінальному провадженні постанови від 19 серпня 2010 року про закриття кримінального переслідування за ч.3 ст. 190 КК України. За таких обставин при новому судовому розгляді, суду першої інстанції необхідно звернути увагу на вказаний факт, та виконати вказівки зазначені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 24 вересня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 405, 407, 412, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги старшого прокурора прокуратури м. Черкаси Короля О.А., обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката Шарої Л.О., потерпілого ОСОБА_8, цивільного позивача - приватного виробничо-комерційного підприємства «Огрант» в особі його директора ОСОБА_8 - задоволити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 квітня 2014 року відносно ОСОБА_3, скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції з стадії підготовчого провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :