Рішення № 5277684, 30.09.2008, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-28/2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

зо вересня 2008 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу в складі:

головуючого судді Середньої Н.Г.,

при секретарі Шматовій М.О.,

з участю

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, припинення права власності та визнання права власності, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом зазначивши, що з відповідачем ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі та 12.11.2001 року на спільні кошти вони придбали трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_1 Рішенням суду за нею визнано право власності на 37/100 частини квартири. Належну їй частку просила виділити в натурі (а.с. 5 - позовна заява).

2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5 треті особи ОСОБА_6 ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу. В обґрунтування позову зазначила, що її колишній чоловік ОСОБА_3 без її згоди та відома, продав квартиру, що перебувала у їх спільній власності, та у якій їй рішення суду присуджено 37/100 її частини. ОСОБА_3 приховав від покупця ОСОБА_4 та нотаріуса ОСОБА_7 факт наявності судових спорів щодо квартири та 07.09.2006 року провів відчуження квартири, присвоївши собі кошти, виручені від продажу її частки та порушивши її переважне право на купівлю частки.

17.02.2007 року ОСОБА_4 перепродав квартиру АДРЕСА_1

АДРЕСА_1 ОСОБА_5

Своїми діями ОСОБА_3 заподіяв їй моральної шкоди, оскільки порушив звичайний спосіб життя, лишив постійного місця проживання, підірвав віру у верховенство закону. Моральну шкоду оцінила у 5000 гривень (а.с. 4-6 справа № 2 -579/2008).

Ухвалою суду від 20.03.2008 року позовні заяви об'єднані в одне провадження (а.с. 76).

05.05.2008 року ОСОБА_1 позовні вимоги уточнила, зазначила, що ОСОБА_3

при укладенні договору купівлі-продажу квартири порушив вимоги ст. 230 ЦК України,

ввів в оману покупця, нотаріуса щодо робить вказаний правочин недійсним.

Крім того, правочин порушує публічний порядок, порушене її переважне право на покупку квартири, як співвласника. При відчуженні ОСОБА_4 квартири ОСОБА_5 має місце помилка, щодо обставин, які мають істотне значення, тому правочин не може бути дійсним.

Просила суд визнати недійсними договори купівлі-продажу спірної квартири, що були укладені відповідачем ОСОБА_3 з ОСОБА_4 а потім ОСОБА_4 з ОСОБА_5 повернувши сторони в первинне становище, припинити право власності ОСОБА_3 на належну йому частину квартири 63/100, визнавши за нею це право та стягнути з ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень (а.с. 93-95).

В ході розгляду справи ОСОБА_1 відмовилась від позовних вимог щодо розподілу квартири та виділу частини в натурі, про що надала суду заяву. (а.с. 110). Ухвалою суду від 12.05.2008 року провадження у справі в цій частині закрито (а.с. 111).

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала з підстав, викладених у позові, доповнила, що до лютого 2007 року колишній чоловік приховував ту обставину, що продав квартиру. У квартирі мала намір проживати. Навідувалась 1 раз в місяць., Сторчай продовжував проживати. На час укладення договору в Україні не перебувала, знаходилась у Краснодаре де здавала вступні іспити до учбового закладу. Хотіла виділити частку в натурі а потім зареєструвати. Після постановления рішення проживала у бабусі. Так як згоду не давала на продаж квартири, тому вважає, що він повинен бути визнаним недійсним. Недійсність договору тягне недійсність наступного договору. В квартирі залишились деякі речі: письмовий стіл, особисті речі, люстри, штори. Займала окрему кімнату. У квартирі перестала проживати, так як було вже рішення суду.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала також з підстав, викладених у позовній заяві, доповнила, що законом встановлено 3-річний строк для звернення до виконавчої служби для виконання рішення суду. Пояснила, що позивач не мала можливості зареєструвати право власності, так як з травня по жовтень 2006 року займалась вступом до аграрного університету Росії. У серпні 2008 року вона звернулась із заявою про реєстрацію, однак їй було відмовлено, так як право власності зареєстровано за іншою особою.

Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 позов не визнала, пояснила, що після постановления судового рішення 27.04.2006 p., яким було визначено частки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у спірній квартирі, вони дійшли згоди про її продаж, чим повинен був за домовленістю між ними займатись ОСОБА_3, оскільки квартира була зареєстрована за ним. З цих підстав ОСОБА_1 і не стала реєструвати своє право власності. Відповідач знайшов покупця ОСОБА_4 та уклав з ним договір купівлі-продажу. Коли він повідомив позивачку, що вона може забрати свою частку від продажу, остання заявила, що квартиру продано дешево та через суд вона отримає більше.

Представник відповідача вважала, що позивач не набула права власності на частину спірної квартири, оскільки не зареєструвала його, що є обов'язковим згідно закону, тому не набула права першочергової купівлі частини квартири в порядку ст. 362 ЦК України. Крім того, порушення права першочергової купівлі частини нерухомості не тягне за собою визнання договору купівлі-продажу недійсним, а лише переведення прав та обов'язків покупця. Жодних умисних дій по приховуванню або перекручуванню факту, що спірна квартира перебувала у спільній частковій власності, її довіритель не здійснював, оскільки вважав, що вчиняє по закону, оскільки на час угоди він був єдиним власником даної квартири. Договори купівлі - продажу спірної квартири не можуть бути визнанні недійсними з підстав, передбачених ст. ст. 229, 230 ЦК України, оскільки право вимагати їх недійсність виникає лише у сторін цього правочину, а сторони даного правочину претензій один до одного не мають. Щодо завдання позивачці діями відповідача моральної шкоди, то представник відповідача вважала, що жодних доказів наявності цієї шкоди позивачкою не надано, а тому вони не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, суду пояснив, що квартиру, розташовану за адресою: м. Кривий Ріг, пр. АДРЕСА_1 придбав для свого сина ОСОБА_8. Син перебуває в Росії, та мав намір переїхати до Кривого Рогу. Оскільки сину довелось залишитись в Росії на невизначений час, він квартиру продав. Купував та продав квартиру за оголошенням у газеті за однією і тією ж ціною. Претензій до ОСОБА_3 не має.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась, надала письмові заперечення проти позову та письмову заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності. Проти позову заперечувала, так як всі істотні умови договору були виконані, вона зареєструвала своє право власності, та вважає, що ніхто не може позбавити її права власності, набутого на підставі закону. Вона є законним добросовісним набувачем квартири, у позові просила відмовити (а.с. 85-86).

Відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_6 до суду не з'явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ст. 169 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися, на підставі наявних доказів.

Вислухавши сторони, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що в період шлюбу 12.11.2001 року сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 у м. Кривому Розі та зареєстрували її за відповідачем ОСОБА_3 (а.с. З справа № 2-70/2004 - копія договору купівлі-продажу, а.с. 2 -70/2004 р - копія свідоцтва про розірвання шлюбу).

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2004 року за позивачкою визнане право власності на 37/100 частини зазначеної квартири, а за відповідачем ОСОБА_3 - 63/100 частини (а.с. 6-7 - рішення).

Після постановления судового рішення про визначення часток у спільному майні, сторони право власності на частки не зареєстрували та 07.09.2006 року ОСОБА_3 уклав договір купівлі-продажу з ОСОБА_4 відповідно до якого продав спірну квартиру за 14726 грн. (а.с. 7 - копія договору купівлі-продажу справа № 2-579/2008).

Такий договір слід визнати недійсним, оскільки відчуження квартири проведено без письмової згоди співвласника ОСОБА_1, у той час як згода на укладення договору, що вимагає нотаріального посвідчення та державної реєстрації, повинна бути нотаріально посвідчена, що передбачено ст. 369 ч.2 ЦК України.

За таких обставин суд вважає за необхідне визнати договір купівлі-продажу недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки цей правочин було вчинено в порушення закону, що порушує право позивачки на спільно нажите майно та право розпорядження своєю часткою у спірній квартирі.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 мав на меті провести відчуження квартири, передав покупцю квартиру, а ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_3 обумовлену у договорі суму - 14726 грн., прийняв майно та зареєстрував право власності (а.с. 10 справа № 579/2008 - витяг про реєстрацію права власності).

17.02.2007 року ОСОБА_4 спірну квартиру продав ОСОБА_5 (а.с. 7 справа № 579/2008 - копія договору купівлі-продажу).

Сторони договору зазначили, що мали на меті укласти саме такий договір, виконали всі його умови, претензій один до одного не мають, ОСОБА_5 зареєструвала право власності (а.с. 9 справа № 579/2008 - витяг про реєстрацію права власності, а.с. 85-86 - заперечення ОСОБА_5).

Тому суд не вбачає підстав для визнання угоди недійсною внаслідок помилки, оскільки продавець та покупець підтвердили, що укладення договору відповідає їх інтересам, волевиявлення вільне, умови договору зрозумілі та відповідають реальній домовленості, договір не приховує іншого правочину.

Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_4 та зазначила у письмових поясненнях ОСОБА_5 їм не було відомо щодо спору колишнього подружжя з приводу квартири, ОСОБА_4 не знав, що ОСОБА_3 відчуження майна здійснив з порушенням вимог

діючого законодавства, а ОСОБА_5 не знала, що ОСОБА_4 набув права власності відповідно за наявності зазначених порушень, вони не були знайомі та відповідно не могли навіть передбачати наявність спору. На зазначені обставини вказала сама позивач у позовних вимогах та її представник у судовому засіданні.

Оскільки судом не встановлено будь-яких обставин, які спростували б зазначені у договорах купівлі-продажу наміри сторін щодо укладення угоди, суд вважає необхідним визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 добросовісними набувачами.

Згідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це право, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Оскільки суд вважає покупців добросовісними, відповідно не можуть бути задоволеними вимоги позивача щодо припинення права власності ОСОБА_3 на його частку, оскільки право власності залишається за новим власником квартири. Крім того, права власності особа може бути позбавлена лише на підставах, встановлених ст. . 365 ЦК України, жодну з яких позивач не зазначив. Припинення прав власності можливе за умови внесення на рахунок суду коштів у розмірі дійсної вартості спірного майна на час розгляду спору.

За таких обставин суд вважає необхідним застосувати положення ч. 5 ст. 216 ЦК України та стягнути із ОСОБА_3 на користь позивача вартість належної їй частки квартири за цінами, які існують на час розгляду справи. При цьому суд критично оцінює пояснення позивача стосовно потреби проживати в спірній квартирі на Україні, оскільки з 2006 року ОСОБА_1 навчається в Кубанському Державному Аграрному Університеті, отримує юридичну освіту за російським законодавством, проживає в Росії (а.с. - копія залікової книжки).

Згідно висновку судово-будівельної експертизи вартість квартири АДРЕСА_1 АДРЕСА_1 у м. Кривому Розі становить 216373 грн. (а.с. 126-130 - висновок). Відповідно 37/100 від зазначеної суми становить 80058,01 грн.

Необгрунтованими суд вважає доводи позивача та його представника щодо визнання недійсними договорів купівлі - продажу спірної квартири з підстав, передбачених ст. ст. 229, 230 ЦК України, оскільки право вимагати їх недійсність виникає лише у сторін цього правочину, а сторони даного правочину, як було встановлено у судовому засіданні претензій один до одного не мають, доказів вчинення правочину під впливом помилки чи обману позивач суду не зазначив, в ході розгляду справи таких встановлено не було. Існування судового спору щодо квартири не може бути також підставою для визнання правочину недійсним, оскільки як підстава не передбачена законом, а відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» №3 від 28.04.1978р., угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Оскільки судом встановлена недійсність договору купівлі-продажу від 07.09.2006 року спірної квартири, внаслідок порушення закону відповідачем ОСОБА_3 щодо недотримання письмової згоди позивача на відчуження квартири, то вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди підлягають задоволенню частково в розмірі 700 грн. При цьому суд враховує, що позивач зазнала емоційних переживань внаслідок втрати частки своєї власності, змушена докладати додаткових зусиль для відновлення звичайного способу життя, звернутись до суду для відновлення порушеного права.

Керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 209, 369, 330, 182, 319, 216, 23 ЦК України, ст. ст. 4, 12 ЗУ «Про власність», ст. ст. 10,11,60, 88,212- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. АДРЕСА_1 у м. Кривому Розі від 07.09.2006 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Рукавіциним І.А. за реєстром № 4392.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 80 058 грн. 01 коп. в рахунок належної їй частки - 37 відсотків квартири АДРЕСА_1. АДРЕСА_1 у м. Кривому Розі.

Повернути ОСОБА_1 9 277, 38 грн. внесених на депозит ТУДСА в Дніпропетровській області, код одержувача 26239738, банк одержувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, код банку одержувача 805012 кошти для забезпечення позову.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 700 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпропетровського апеляційного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.