Ухвала суду № 52769937, 26.10.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/15398/15-ц Провадження № 22-ц/772/3020/2015Головуючий в суді першої інстанції Вохмінова О. С.Категорія 57Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2015 р. . Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А.,суддів:Колоса С.С., Стеблюк Л.П.при секретаріКирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Дельта Банк» про стягнення коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

із зазначеним позовом ОСОБА_6 звернувся в суд 1 липня 2015 року.

Зазначав, що строк дії депозитних договорів укладених між ним та ПАТ «Дельта Банк» закінчилися 2 червня 2014 року. Проте, замість того, щоб виплатити суму депозитних коштів банк не виплатив їх, перерахував їх (51 000 грн.), на поточний рахунок позивача, з якого виявилось неможливим отримати гроші крім дрібних сум, перешкодило вільно володіти, користуватись та розпоряджатися власністю позивачу. Зазначав, що визначитися з датою остаточного повернення коштів банк ухиляється, чим фактично перешкоджає можливості в отриманні грошей. Зазначене також призвело до моральних страждань, через порушення усталеного розладу життя, створено дискомфорт оскільки з поверненням коштів позивач розраховував поліпшити побутові умови і матеріальний стан, чому на перешкоді стала несподівана неправомірна поведінка відповідача. Це призвело до завдання моральних страждань, втрат особистого часу на пошуки банкоматів де боргові кошти видавались дрібними сумами грошей.

Посилаючись на ці обставини позивач просив суд дії відповідача визнати неправомірними внаслідок створення перешкод в отриманні коштів з депозитних договорів та стягнути з відповідача на його користь утворений борг.

В уточненій заяві поданій суду 10 вересня 2015 року ОСОБА_6, посилаючись на положення ч.2 ст.625, ч.1 ст.631, ч.1 ст.1058, ч.1 ст.1060, ч.5 ст. 1061 ЦК України, просив стягнути з відповідача 2688,14 грн., виходячи із розрахунку 51 000 х 0,29 (індекс інфляції) х 62 (дні затримання виплати) : 365 днів х 1,07 (індекс інфляції за грудень 2014 року січень 2015 року), а також стягнути 612,46 грн. інфляційних втрат за лютий - серпень 2015 року, а разом 3300,6 грн. З підстав наведених вище позивач просив стягнути моральну шкоду в розмірі 3000 грн., які направити на потреби дитячого будинку або пораненим у військовий госпіталь.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті заявлених позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

У відповідності до положень статті 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Із оскаржуваного рішення суду вбачається, що таке рішення є по суті правильним і справедливим, а тому скасованим бути не може.

Судом встановлено і не заперечується сторонами у справі, що між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_6 2 червня 2014 року були укладені договори банківського вкладу (депозиту) № 20002007580552, № 00006007530558 «8 років разом on-line» у гривнях. Сума вкладу по кожному договору складає 25000 грн. яке залучаються на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок та по 29 листопада 2014 року включно ( пункти 1.2- 1.3 Договорів). Процентна ставка по кожному договору становить 26 % річних, а нарахування та виплата процентів за Вкладами здійснюється згідно умов зазначених у Правилах та цих Договорах (пункти 1.4 - 1.5 Договорів).

Відповідно до пункту 1.10 Договорів вклад виплачується по закінченню строку розміщення шляхом зарахування на поточний рахунок ОСОБА_6 в ПАТ «Дельта Банк» № НОМЕР_1.

Відповідно до договору про відкриття поточного рахунку № 025-01700-240513 від 24.05.2013 року банк відкрив ОСОБА_6 поточний рахунок НОМЕР_1, надав платіжну картку і здійснював обслуговування рахунку відповідно до Правил. За відкриття та обслуговування рахунку клієнт сплатив банку комісійну винагороду відповідно до встановлених Тарифів.

Встановлено та визнається сторонами, що 28 листопада 2014 року кошти по двом депозитним договорам були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_6 відкритий у цьому банку. Протягом грудня 2014 року лютого 2015 року ОСОБА_6 були виплачені проценти, а також в цей період позивачем знімались кошти з поточного рахунку в різних сумах. Ці обставини позивач визнав у суді та підтвердив, що до березня 2015 року вся сума ним була використана.

Безспірно встановлено, що Постановою Національного Банку України №150 від 02.03.2015 року АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на здійснення тимчасової адміністрації з 03.03.2015 року призначено Кадирова В.В. і запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці, до 02.06.2015 року.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд правильно виходив із того, що відповідачем виконані умови Договорів банківського вкладу (пункти 1.10 Договорів) про виплату Вкладів по закінченню строку їх розміщення, шляхом зарахування на поточний рахунок НОМЕР_1 ОСОБА_6 у строк передбачений Договорами, тобто Банк виконав свої зобов'язання з повернення вкладу Вкладнику, а також що ОСОБА_6 поступово знімав з належного йому рахунку у Банку грошові кошти через що цей розмір поступово зменшувався аж до зняття всіх коштів, а тому нарахування 26% річних на суму двох вкладів у розмірі 51 000 грн. суперечить умовам договорів. Також суд правильно виходив із того, що за положенням частини 2 статті 625 ЦК України нарахування 3% річних та інфляції можливе лише за прострочення виконання грошового зобов'язання, тому, оскільки зобов'язання відповідачем виконано шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача, немає підстав для стягнення сум за положенням вказаної норми. Щодо вимог про стягнення 3% річних на всю суму двох вкладів у розмірі 51 000 грн. за 62 дні, то суд правильно дійшов висновку про безпідставність цих вимог за таким його розрахунком, оскільки, як це встановлено судом, ОСОБА_6 періодично знімав з належного йому рахунку у Банку грошові кошти у зазначеному ним періоді часу, через що розмір поступово зменшувався аж до зняття всіх коштів, а отже сума стягнення є безпідставною яка не відповідає вимогам закону.

В частині щодо стягнення моральної шкоди, то суд відмовляючи у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди правильно виходив із того, що підстав для відшкодування немає, оскільки укладеними Договорами такої цивільно - правової відповідальності не передбачено.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду і не дають підстав для скасування правильного по суті рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Банк не виконав зобов'язання, а тому суд має стягнути 26 % річних за весь період часу до дня остаточного повернення коштів, як це передбачено Договорами, а також суд має стягнути суми які передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України виходячи із розрахунку який передбачає нарахування із всієї суми 51 000 грн. по двох договорах банківського вкладу.

У апеляційній скарзі конкретно не зазначено у чому саме полягає незаконність оскаржуваного рішення, які саме порушення норм матеріального чи процесуального права допустив суд першої інстанції, а тому наведені доводи є формальними які не спростовують висновки суду.

Отже, наведені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для ухвалення нового рішення на користь ОСОБА_6

Ураховуючи вимоги статті 303 ЦПК України про перевірку апеляційним судом рішення суду в межах наведених доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6

За таких обставин, оскаржуване рішення суду є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17 вересня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ С.С. Колос

/підпис/ Л.П. Стеблюк

Згідно з оригіналом

Суддя В.А. Іващук