Ухвала суду № 52764863, 21.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/773/15

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника позивача Шевченко М.С.;

представника апелянта Левкович С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулось з позовом до Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №504000003/2015/000001/1 від 12.01.2015р. та визнання нечинною і скасування картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00001 від 12.01.2015р.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що митницею безпідставно відмовлено позивачу у митному оформленні товару, невмотивовано визначивши іншу митну вартість товарів, ніж та, що була задекларована суб'єктом господарювання.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 року позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення Миколаївської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №504000003/2015/000001/1 від 12.01.2015 року. Визнано нечинною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00001 від 12.01.2015 року.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, Миколаївська митниця Державної фіскальної служби в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 01.04.2013 року позивач уклав довгостроковий зовнішньоекономічний контракт з ВАТ «Єдіная торговая компанія», ВАТ «ЄТК» (РФ), в межах якого та Специфікації № 22 від 18.11.2014р., продавцем була здійснена поставка товару - натр їдкий (гідроксит натрію).

Згідно з умовами контракту, продавець зобов'язаний поставити товар на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці згідно з ІНКОТЕРМС - 2010, при цьому, ціна на товар також визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці, та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця (п. 2.1.).

Пунктом 2.3. Контракту Сторони визначили, що ціна на товар за 1 (одну) тонну в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FОВ МЕD Low мінус 40 доларів США, де FОВ МЕD Low - середня котировка FОВ МЕD Low, що публікується агентством ІСІS, розрахована на підставі ІСІS ргісіng Саustic Soda (Еurоре, Mediterranean) weekli герогt за попередні періоду відгрузки два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця. Розрахована вказаним чином ціна зазначається в Специфікації, що підписується сторонами до 25 числа місяця, що передує місяцю відгрузки.

Згідно із Специфікацією № 22, ціна - 275,00 доларів США, розрахована як різниця між середньою котировкою (частки 4 сум мінімальних диапазонів показників ціни на товар) та 40 доларами США (п. 2.3. Контракту) (310+310+320+320)=1260:4=315-40=275,00 доларів США.

Виконуючи умови вищевказаного Контракту, а саме: Специфікації № 22 з метою ввезення товару на територію України, Позивачем була надана Митному органу для митного оформлення електронна митна декларація.

При цьому, митна вартість товару у вищезазначеній МД (в графі № 43) була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем були надані в якості основних наступні документи:

- контракт (п. 2.1. якого зазначено, що ціна на товар визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці (згідно з ІНКОТЕРМС -2010), та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця);

- специфікація № 22, згідно з якою зафіксована ціна 275 доларів США;

- інвойс № V-364 від 23.12.2014р., у якому в нижній колонці зазначено обсяг товару - 222,390 т, ціна за одиницю - 275$, загальна сума поставки товару - 61157,25$;

- накладні СМГС, вага - 222,390 т;

- паспорта якості, загальна вага - 222,390 т;

- сертифікат походження товару вага - 222,390 т.

Крім того, позивачем було надано платіжне доручення та біржові котирування.

З зазначеного вбачається, що будь-яких розбіжностей документи, надані Митному органу, не містять.

Однак, на етапі перевірки митної вартості товару, відповідачем було відмовлено у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом у зв'язку з тим, що нібито подані декларантом документи не містять усіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

У зв'язку з цим, 12.01.2015 відповідач направив на адресу позивача повідомлення №13502 із запитом про надання Митниці (за наявності) додаткових документів, а саме бухгалтерську документацію щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар, щодо формування ціни товару з обгрунтуванням зниження ціни товару на 40 доларів США; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

На виконання зазначеної вимоги, та для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивачем вдруге були надані до Митного органу наступні запитувані документи:

- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 108 від 09.01.2015р.;

- біржові котирування Саustic Soda (Еurоре) міжнародної біржової організації ІСІS ргісіng за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов Контракту та Специфікації № 22, датовані 24.10.2014р., 31.10.2014р., 07.11.2014р., 14.11.2014р..

Крім того, ТОВ «МГЗ» повідомило, що інших витребуваних документів зазначених в запиті, немає в наявності. Зокрема, товар - сода каустична, що є предметом Контракту, не страхувався; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось, в зв'язку з чим зазначені документи не можуть бути надані.

ТОВ «МГЗ» є кінцевим споживачем придбаного товару, оскільки сода каустична є сировиною у процесі виробництва товарної продукції, тому укладання договорів з третіми особами щодо товару виключається.

Таким чином, ТОВ «МГЗ» вважало, що Митниці було надано вичерпний перелік наявних бухгалтерських та інших документів, що впливають на визначення методу митної вартості, - згідно ціни контракту відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 МКУ.

При цьому, до цього часу митна вартість товару, який надходив на адресу Покупця за даним Контрактом, неодноразово декларувалась (зокрема, згідно із Специфікаціями №1 - №6), а митна вартість по кожній поставці визначалась декларантом за ціною Контракту, і у Митного органу були відсутні заперечення або вимоги задекларувати імпортний товар за завищеною ціною.

Проте, за результатами розгляду поданих позивачем документів, 12.01.2015р. Митним органом було прийнято рішення № 504000003/2015/000001/1 про коригування митної вартості товарів, яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію натрію) за ціною 520,00 доларів США за тонну.

Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості, а саме за резервним методом визначення митної вартості. Вказане рішення Митниці ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товару, який постачався (невідомо ким і кому та на яких умовах) згідно з митною декларацією від 11.12.2014р. № 508050000/2014/29042.

Позивач не погодившись з рішенням Відповідача, але враховуючи нагальну потребу у використанні товару в господарській діяльності, звернувся з проханням випуску товару, що декларується, у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

В Рішенні про коригування заявленої ТОВ «МГЗ» митної вартості товарів зазначено, що «Метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, декларантом не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для митного оформлення товару, є недостатніми чи І ми, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідача при прийнятті оскаржуваних рішень діяв не в спосіб, що передбачений законодавством України та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Судова колегія вважає такі висновку суду вмотивованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 53 ч. 1 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів наведений в частині 2 цієї статті.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що законодавець встановив загальний перелік документів, які можуть витребовуватись митним органом для перевірки правильності визначення митної вартості товару. В той же час, її не слід розуміти таким чином, що в кожному випадку митний орган повинен витребовувати всі перелічені документи - які саме документи витребовувати, митний орган повинен вирішувати в кожній конкретній ситуації з урахуванням всіх обставин і характеристик декларуємого товару, а тому митний орган не може посилатись на порушення цієї норми, у зв'язку із тим, що декларант не надає всіх передбачених наведеною нормою документів, так як деяких документів декларант може і не мати.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.ст. 49, 58 (ч. 4) Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Виходячи з зазначеного, позивачем було надано до Митниці відомості, які базувались на об'єктивних, документально підтверджених даних; ціна товару є обґрунтованою та підтвердженою необхідними документами, тому вартість товару має визначатись за першим методом - за ціною договору.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - не загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Також, позивач надав відповідачу: зовнішньоекономічний Контракт та додатки до нього; інвойс; платіжне доручення, згідно з якими визначена ціна товару за Контрактом - 275,00 доларів СШЛ, відповідає фактично сплаченій сумі Покупцем на користь Продавця, і будь-яких розбіжностей документи не містять.

Сума оплати - 474 803,78$. перерахована Продавцю згідно з платіжним дорученням № 108 від 09.01.2015, , складається із сум оплат: 10 180$ (інвойс У-361 від 20.12.2014) + 135 719,10$ (інвойс У-362 від 22.12.2014) + 142 037,50$ (інвойс V- 363 від 23.12.2014) + 61 157,25$ (інвойс У-364 від 23.12.2014) + 53 292,80$ (інвойс V- 365 від 24.12.2014) + 72 417,123$ (інвойс У-370 від 27.12.2014).

Таким чином, вартість імпортованого товару співпадає з даними платіжного доручення, отже заявлена ТОВ «МГЗ» митна вартість товару відповідає ціні господарської операції та є сплаченою у повному обсязі (222,390тн х 275$=61 157,25$).

Також судова колегія зазначає, що вимога Митного органу щодо надання документів, підтверджуючих вартість страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів є також не обгрунтованою, оскільки ТОВ «МГЗ» товар не перевозило.

Крім того, посилання апелянта на вимоги норм Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» є безпідставним, оскільки вказаними нормами не передбачено страхування товару, а передбачено страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю фізичних осіб, майну фізичних та юридичних осіб, навколишньому природному середовищу.

Згідно з п. 2.1. Контракту, ціна на товар приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці (згідно з ІНКОТЕРМС -2010), та включає в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця).

Тобто, всі витрати, які мали місце при доставці товару Покупцю, в т.ч. витрати Продавця та перевізника на транспортування, експедування, та страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів, включені до ціни товару, та були сплачені товариством на користь продавця у ціні товару.

Частиною 10 ст.58 МКУ визначено вичерпний перелік витрат, які мають бути включені (якщо вони раніше не включалися) до ціни імпортованих товарів.

Основною ознакою вказаних витрат є те. що вони а) повинні безпосередньо стосуватися оцінюваних товарів: б) сплачуються продавцю або на його користь через третіх осіб; в) якщо з імпортом товарів пов'язані певні послуги, ціна яких включається до митної вартості оцінюваних товарів, то вказані послуги мають бути надані за межами митної території України.

Також, пункт 7 ч.10 ст.58 МК України визначає, що однією зі складових митної вартості є витрати на страхування оцінюваних «ТОВАРІВ».

Товар (на випадок втрати, псування та інше) не страхувався.

Згідно зі ст. 4 ЗУ «Про страхування», майнове страхування та страхування відповідальності є окремими видами страхування. Крім того, страхування вантажу (майнове страхування) віднесено до добровільного страхування (п. 9 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування»), а страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів є обов'язковим видом страхування.

Норми ЗУ «Про перевезення небезпечних вантажів» жодним чином не регулюють питання «страхування товарів». Законом передбачено страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів з метою забезпечення відшкодування можливої шкоди, заподіяної життю і здоров'ю фізичних осіб, майну фізичних та юридичних осіб, навколишньому природному середовищу, що жодним чином не відшкодовує вартість знищення чи псування «самого товару», тому ці витрати відносяться виключно до транспортних.

Отже, витрати, пов'язані із страхуванням відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів, передбачені ЗУ «Про перевезення небезпечних вантажів», не є витратами на страхування товарів, вони є транспортними витратами, які згідно умов договору сплачені у ціні товару.

Разом з тим колегія суддів вважає і безпідставним посилання апелянта на нібито залишення судом першої інтсанцї поза увагою факту ненадання договору (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаного з договором про поставку товарів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МГЗ» письмово зазначило, що такі угоди з третіми особами не укладались, оскільки позивач є кінцевим споживачем придбаного товару. А тому судому було надано правову оцінку цьому факту, зазначивши, що ненадання договору з третьою особою пояснюється об'єктивними причинами, тобто їх відсутністю.

Отже посилання апелянта щодо надання неповних документів є необгрунтованими та безпідставними.

Для правильного визначення митної вартості важливе та вирішальне значення має саме ціна, що була фактично сплачена і надані декларантом документи достовірно підтверджують митну вартість товару.

Також, правила Інкотермс є стандартизованими, та забезпечують тлумачення торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Ці правила регламентують, перш за все, момент передачі права власності на товар і всі пов'язані із цим ризики, встановлюють правила, які регулюють питання пов'язані з доставкою товарів від продавця до покупця (перевезення, відповідальність за експортне та імпортне оформлення товарів).

Питання ціноутворення Правила Інкотермс взагалі не регламентують.

Порівняння терміну умов поставки (СРТ) з терміном умов формування ціни на Європейській біржі (FОВ МЕD Low) Є помилковим, оскільки товар постачався і декларувався виключно на умовах СРТ (п. 20 Декларації), а словосполучення «FОВ МЕD Low» немає ніякого відношення до умов поставки за правилами ІНКОТЕРМС - 2010.

Згідно з п.п. 2.1., 2.3. Контракту ціна визначається та приймається на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці, а розраховується за формулою (FОВ МЕD Low мінус 40 доларів США) і вказується в Специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Тобто, розрахунок ціни за вказаною формулою передує підписанню Специфікації (фактично є переддоговірною домовленістю). Як слідує з тексту контракту, дані про біржові котирування вартості вищевказаного товару використовувались лише як базовий елемент формули визначення контрактної ціни, тобто суто умовно.

Крім того, слід зазначити, що інформація про біржові ціни на товар «сода каустична» агентства ІСІS стосується європейського ринку. В даному ж випадку, товар постачався з Росії, територія якої географічно лише частково належить до європейського континенту.

Отже, порівняння цін на товар «сода каустична» агентства ІСІS з контрактними цінами для обґрунтування достовірності або недостовірності рівня його митної вартості є недоречним, та не може вважатися обґрунтованим сумнівом. Крім того, апелянт необгрунтовано зазначає про відмову Позивача надати каталоги, прайс-листи виробника.

Стосовно вимоги щодо надання прайс-листів виробника, ТОВ «МГЗ» надавало поясненняи, що прайс-листи не можуть бути надані в зв'язку з їх відсутністю, оскільки контракт укладено не з виробником товару.

Згідно з наданими сертифікатами якості за контрактом виробниками товару є різні компанії, зокрема ВАТ «Башкірська содова компанія», ВАТ «Каустік», ВАТ «Хімії ром».

Умови контракту не містять вимог щодо виробника товару та його якості, тому при погодженні договірної ціни прайс-листи виробника товару не могли враховуватись, оскільки виробник товару, що має постачатись, на момент погодження ціни сторонам невідомий.

Таким чином, виходячи з зазначеного вважає висновки суду першої інстанції правильними та обґрунтованими, постанова викладена достатньо повно з посиланням на норми діючого законодавства, а тому скасуванню не підлягає.

Висновку зазначені в апеляційній скарзі є ідентичними до заперечень наданих до позовної заяви, а тому суд не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки вони не спростовують висновків, зазначених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.06.2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.10.2015 року

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик