Ухвала суду № 52764578, 20.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11496/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Губської Л.В., Федотова І.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В.,

за участю представника позивача - Позинюк А.В., представника відповідача - Кеди А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків,

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у Богородчанському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про зупинення видаткових операцій на рахунках у банківських установах, що обслуговують платника до дня погашення податкового боргу в повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до даних обліку платника податків станом на 11.06.2015 р. за ПАТ «Укрнафта» обліковується податковий борг перед бюджетом 86 445 596,81 грн., який виник в результаті несплати самостійно задекларованих сум по платежу «рентна плата».

Відповідачу направлялась податкова вимога від 02.10.2014 р. № 507-25 на суму 13 152 305,51 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 02.10.2014 р. № 2.

Так, у зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, 22.05.2015 року позивачем було прийнято рішення №246/10/0901-11, яким вирішено здійснити погашення податкового боргу ПАТ «Укрнафта» шляхом стягнення готівки такого платника податків.

На виконання такого рішення, податковим керуючим Скиданюком М.М. 29.05.2015 р. здійснено вихід на АЗС за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Довженка, 27, що належить ПАТ «Укрнафта», але йому було відмовлено у допуску до вилучення готівки. Зазначені обставини були зафіксовані актом про перешкоджання платника податків виконанню повноважень податковим керуючим від 29.05.2015р. №1.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що судом встановлено наявність заборони вчиняти дії, спрямовані на виконання повноважень податкового керуючого щодо ПАТ «Укрнафта», а також відсутність повноважень податкового керуючого щодо ПАТ «Укрнафта» в усіх контролюючих органів, окрім податкових керуючих Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Колегія суддів погоджується з вказаним рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпунктів 20.1.31, 20.1.32 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду: щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень; якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Аналіз зазначених правових приписів свідчить про право саме контролюючого органу на звернення до суду із вимогою зупинити видаткові операції на рахунках платника податків у банківських установах у випадку не допущення податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подання документів, необхідних для такого опису.

Як передбачає п. 91.1 ст. 91 ПК України, керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Згідно п. 91.2 ст. 91 ПК України порядок призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до норм пунктів 1.4, 2.1, 2.2 Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №578, податковий керуючий - це посадова (службова) особа органу доходів і зборів за місцем обліку платника податків, на яку покладається виконання функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків.

Податковий керуючий призначається наказом керівника (виконуючого обов'язки керівника) органу доходів і зборів за місцем обліку платника податків.

Посадова (службова) особа органу доходів і зборів наділяється повноваженнями податкового керуючого з дати видання наказу керівника (виконуючого обов'язки керівника) органу доходів і зборів про призначення цієї особи податковим керуючим.

Пункт 91.3 статті 91 Податкового кодексу України встановлює, що податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Таким чином, податковий керуючий є посадовою особою контролюючого органу, який призначається наказом керівника контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг; і саме з моменту такого призначення податковий керуючий набуває права та обов'язки, визначені Податковим кодексом України, у тому числі щодо опису майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу.

Отже, з огляду на викладене вище, право на звернення до суду про зупинення видаткових операцій має контролюючий орган за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, який призначив податкового керуючого.

Також, відповідно до п. 91.4 ст. 91 ПК України, у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2015 року, у справі № 826/14102/14 за позовом ПАТ «Укрнафта» до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, встановлено, що ПАТ «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) перебуває на обліку як платник податків у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників.

Крім того, судом було встановлено, що оскільки платником плати за користування надрами для видобування корисних копалин є ПАТ «Укрнафта», що отримало спеціальні дозволи на користування надрами, призначати такому платнику податків податкового керуючого має контролюючий орган за місцем реєстрації такої юридичної особи, що свідчить про те, що право щодо призначення податкового керуючого/податкових керуючих відповідачу у зв'язку з виникненням податкового боргу саме з плати за користування надрами належить до повноважень виключно Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що ДПІ у Богородчанському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області є контролюючими органом, за місцем реєстрації ПАТ «Укрнафта».

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що встановлені під час розгляду адміністративної справи № 826/14102/14 обставини свідчать про відсутність у позивача (його службових та посадових осіб) повноважень податкового керуючого ПАТ «Укрнафта», оскільки такий податковий керуючий міг бути призначений виключно контролюючим органом за місцем реєстрації такого платника податків, відомостей про що позивачем до матеріалів справи долучено не було.

Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2015 року у справі № 826/4288/15 за позовом ПАТ «Укрнафта» до Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області, встановлена заборона територіальним органам Міністерства доходів і зборів та/або територіальним органам Державної фіскальної служби, їх посадовим та службовим особам, крім Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників, приймати рішення про призначення податкових керуючих, вчиняти дії, спрямовані на виконання уже прийнятих рішень про призначення податкових керуючих, а також вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на виконання повноважень податкового керуючого. Зазначеною ухвалою встановлено, що вона підлягає негайному виконанню на підставі ч. 5 статті 118 КАС України. Дана ухвала в апеляційному порядку оскаржена не була.

Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що станом на день виїзду податкового керуючого на АЗС за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Довженка, 27 з метою вилучення готівки ПАТ «Укрнафта» (29 травня 2015 року), діяли приписи зазначеного рішення суду щодо заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання повноважень податкового керуючого.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не мав правових підстав вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання повноважень податкового керуючого, у спірний період.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Укрнафта» було допущено співробітника податкового органу на АЗС, однак у вилученні готівки відмовлено, оскільки наявні на АЗС готівкові кошти ПАТ «Укрнафта» не належать, що виключає можливість їх стягнення.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з пп. 87.3.2 п. 87.3 ст. 87 ПК України, не може бути використані як джерело погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.

Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи наявна копія договору комісії від 30 квітня 2015 року, укладеного між відповідачем (комісіонер) та ПАТ «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (комітент), за змістом якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату укласти від свого імені, але за рахунок комітента, договори про продаж нафтопродуктів.

Згідно з п. 1.3 укладеного договору передбачалось, що нафтопродукти, передані на комісію для здійснення їх подальшого продажу, а також грошові кошти, отримані комісіонером від продажу нафтопродуктів, є власністю комітента.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кошти від продажу нафтопродуктів на вказаному вище АЗС ПАТ «Укрнафта» не є власними коштами відповідача, у зв'язку з чим вони не можуть бути використані як джерело погашення податкового боргу ПАТ «Укрнафта».

На думку колегії суддів, вказані факти не є перешкоджанням платником податків ПАТ «Укрнафта» виконанню повноважень податковим керуючим.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що правовою підставою для стягнення готівки відповідача у рахунок погашення його податкового боргу стало рішення позивача № 246/10/0901-11 від 22 травня 2015 року про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Водночас, форма такого рішення визначена додатком 1 до Постанови Кабінету Міністрів України № 273 від 14 травня 2015 року «Деякі питання стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу».

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Постанови Кабінету Міністрів України публікуються в Офіційному віснику України, газеті «Урядовий кур'єр», акти Кабінету Міністрів України також оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, текст Постанови Кабінету Міністрів України № 273 від 14 травня 2015 року оприлюднений у газеті «Урядовий кур'єр» № 87 від 19 травня 2015 року, проте без додатку 1 до такої Постанови, яким визначено форму рішення про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Враховуючи той факт, що додаток 1 є невід'ємною частиною Постанови Кабінету Міністрів України № 273 від 14 травня 2015 року, порядок набуття ним чинності є загальним. Тому лише з дня опублікування у відповідному офіційному виданні додаток 1 буде вважатися таким, що набрав чинності.

З матеріалів справи вбачається, що текст Постанови Кабінету Міністрів України № 273 від 14 травня 2015 року разом із додатком 1 опублікований в Офіційному віснику України № 40 від 29 травня 2015 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що станом на 22 травня 2015 року (день прийняття позивачем рішення № 246/10/0901-11 про стягнення готівки відповідача у рахунок погашення його податкового боргу) додаток 1 до Постанови Кабінету Міністрів України № 273 від 14 травня 2015 року не був опублікований, тобто не набрав чинності.

Отже, прийняте податковим органом рішення про стягнення готівки з ПАТ «Укрнафта» у рахунок погашення його податкового боргу є неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді:

Ухвалу в повному тексті виготовлено 26.10.2015 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.