Ухвала суду № 52764420, 21.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10174/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Доценку О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2015 року № 0001492205, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2015 року № 0001492205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необгрунтованих висновків акту перевірки від 19.02.2015 року № 996/2651-2205/38418870 щодо порушення позивачем норм податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 року № 0001492205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 133 316,54 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 серпня 2015 року у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови товариство з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» (далі - ТОВ «Газові ресурси») посилається на те, що зустрічну звірку контрагента ТОВ «Газові ресурси» не можливо провести у зв'язку з тим, що TOB «Аксео Трейд» не знаходиться за податковою адресою, однак вказана інформація отримана станом на 30.12.2014 року, тобто через два місяці після того, як у TOB «Газові ресурси» були фактичні взаємовідносини з TOB «Аксео Трейд». Крім того, апелянт не погоджується із висновками відповідача та суду першої інстанції про те, що первинні документи носять неповний характер, а господарська діяльність не спрямована на настання реальних наслідків, оскільки податковим органом взято до уваги лише дані наявні в ЄРПН, без проведення перевірки TOB «Аксео Трейд», не встановлено чи надавало TOB «Аксео Трейд» послуги позивачу самостійно або із залученням третіх осіб, а також відсутне рішення суду щодо визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та TOB «Аксео Трейд», а у судовому засіданні досліджувалось лише питання щодо наявності або відсутності порушень по складанню податкової накладної № 79.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що TOB «Газові ресурси» зареєстровано Відділом реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, перебуває на податковому обліку ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві, є платником ПДВ. Основним видом діяльності товариства є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем було дотримано вимог порядку надіслання запитів, винесення наказу, надіслання наказу та повідомлення відповідно до норм підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 79 Податкового кодексу України.

ДПІ у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Газові ресурси» з питань фінансово-господарських відносин з TOB «Аксео Трейд» за вересень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 19.02.2015 року № 996/2651-2205/38418870, яким встановлено порушення: пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 969, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 29.12.2010 року № 1401/18696, - підприємством занижено податок на додану вартість за вересень 2014 року на суму 106 653,23 грн.

На підставі акту та викладених у ньому порушень Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 року № 0001492205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 133 316,54 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що предметом укладеного договору між позивачем та TOB «Аксео Трейд» є надання посередницьких послуг у відносинах із сприяння укладення TOB «Газові ресурси» договорів постачання природного газу, однак з наданих позивачем документів не можливо встановити в чому саме виразилося сприяння TOB «Аксео Трейд» в укладенні договорів постачання газу; які заходи здійснювалися з метою виконання комерційно-маркетингової роботи, переддоговірної роботи; які заходи вживалися щодо забезпечення укладення договорів між замовником та покупцем; які витрати були понесені у зв'язку із таким виконанням; позивачем не надано суду комерційної пропозиції, яка б містила пропозицію для потенційних покупців із зазначенням вартості, якості товару, умов продажу тощо. Акт приймання-передачі робіт, а також надані інші документи не містять жодної інформації щодо ходу робіт з пошуку потенційних клієнтів та мають узагальнений характер. Крім того, суду не надано жодних доказів, зокрема, звітів щодо інформування замовника про хід виконання договору, які передбачені пунктом 2.1.2 договору.

Колегія суддів погоджується з такими вищезазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Зустрічні звірки проводяться в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» (далі - Порядок № 1232).

Заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто, спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного здійснення таких дій, не можуть вважатись діями по проведенню зустрічної звірки.

В порушення пункту 7 Порядку № 1232, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковим органом було складено податкову інформацію про неможливість проведення зустрічної звірки, хоча законодавством передбачено складання акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання та відповідний порядок його підписання та направлення.

Отже, податкова інформація про неможливість проведення зустрічної звірки засвідчує лише відсутність звірки. Доказом порушень у веденні податкового обліку така податкова інформація не є.

Разом з цим, обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів позивача, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 1.2. пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі Положення № 88), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення № 88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Між тим, на підтвердження реальності вищезазначеного договору суду надано акт прийому-передачі посередницьких послуг № 1 від 30.09.2014 року, який має узагальнений характер, свідчить лише про перелік укладених договорів природного газу, проте не містить інформації, якими силами та засобами виконувалися роботи із пошуку потенційних покупців, позаяк предметом угоди між сторонами є не укладення договорів, а саме сприяння в їх укладенні.

З наданих суду договорів із постачання газу, укладених із TOB «Металургійний, заводом «Дніпросталь», TOB «Іллінецький цукровий завод», ПП «Західний Буг» не вбачається зв'язку, який би вказував на те, що безпосереднім наслідком цього є саме виконання договору № КП06/08-14 від 06.08.2014 року.

Крім того, пункт 2.1.3 договору № КП06/08-14 від 06.08.2014 року передбачає здійснення усіх необхідних дій та заходів для пошуку потенційних клієнтів. Проте, ані в акті приймання-передачі робіт, ані в інших документах не міститься жодної інформації щодо ходу робіт з пошуку потенційних клієнтів.

Пунктом 2.1.2 передбачено обов'язок комерційного посередника щодо інформування замовника про хід виконання договору. Між тим, жодних доказів, зокрема, звітів про хід такого виконання суду не надано.

Більш того, позивачем не надано ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду комерційної пропозиції, яка б містила пропозицію для потенційних покупців із зазначенням вартості, якості товару, умов продажу тощо, як і не надано доказів руху активів між позивачем та TOB «Аксео Трейд».

Проте, надані позивачем документи не містять інформації про дії (заходи), які були здійснені TOB «Аксео-Трейд» та, які, зокрема, полягають саме в сприянні укладенні договорів, а також з них не вбачається, які витрати були понесені у зв'язку із таким виконанням.

Так, з наданих позивачем документів не можливо встановити в чому саме виразилося сприяння TOB «Аксео Трейд» в укладенні договорів постачання газу, які заходи здійснювалися з метою виконання комерційно-маркетингової роботи, переддоговірної роботи, які заходи вживалися щодо забезпечення укладення договорів між замовником та покупцем.

Отже, колегія суддів погоджується із доводами відповідача та висновками суду першої інстанцій, що не має реального характеру договір укладений між ТОВ «Газові Ресурси» та ТОВ «Аксео Трейд» № КП06/08-14 від 06.08.2014 року про надання посередницьких послуг, договір не підтверджений належним чином оформленими первинними документами, акт здачі-прийняття робіт та інші надані суду документи мають узагальнений характер, неконкретні за змістом, з наданих документів не вбачається економічної вигоди та доцільності придбання послуг.

Інших документів, які б з достовірністю підтверджували отримання підприємством посередницьких послуг позивачем не надано, як і не надано жодного документального підтвердження підстав, які б обумовлювали необхідність придбання для господарської діяльності позивача послуг, витрати на які не визнані відповідачем, а також не конкретизовано змісту придбаних послуг з наданням відповідних доказів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність зв'язку таких витрат з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газові ресурси» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 26.10.2015 року

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.