Ухвала суду № 52764294, 22.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 рокусправа № 804/2062/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі № 804/2062/15 за позовом Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання дій протиправними, та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» (далі - ДП «ВО «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова») 30 січня 2015 року звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, згідно з яким просить:

- визнати дії відповідача протиправними;

- скасувати рішення прийняте відповідачем про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0000624001 від 07 жовтня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вказане рішення є неправомірним, оскільки контролюючим органом нараховані штрафні санкції не за календарний місяць, як це передбачено законодавством, а за період з 21 червня 2014 року по 12 серпня 2014 року. Посилається на те, що відповідачем було винесено ряд вимог про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які оскаржено у судовому порядку та не набрали законної сили. Зазначає, що сплата єдиного внеску повинна відбуватись одночасно із отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці, виплата якої є пріоритетом над сплатою єдиного внеску, тому відповідач повинен враховувати той факт, що у ДП «ВО «Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» існувала заборгованість із виплати заробітної плати.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що позивач не навів підстав, та не надав належних доказів, які б свідчити про протиправність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення з урахуванням встановленого судом факту порушення позивачем терміну сплати єдиного внеску за травень 2014 року, натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність вчинених дій та винесеного рішення.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

В апеляційній скарзі відтворює зміст позову, та зазначає, що суд першої інстанції припустився неповного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, прийшов до висновків, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, відповідач посилаючись на її необґрунтованість, просив у задоволені скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представників відповідача, які заперечували щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ДП «ВО «Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та є платником єдиних внесків до управління Пенсійного фонду України.

Відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 16 вересня 2014 року за № 503/28-01-40-01-14308368 в якому зроблено висновок про порушення позивачем пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: ДП «ВО «Південний машинобудівний завод імені О. М. Макарова» своєчасно не сплачено у встановлені терміни єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень 2014 року у розмірі 9542245,23 грн., тобто з затримкою у 53 дні. (а.с. 123-127).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000624001 від 07 жовтня 2014 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачу нараховано штраф у розмірі 10% від суми недоїмки - 954224,52 грн. та пеня у розмірі 353708,98 грн. за період з 21 червня 2014 року до 12 серпня 2014 року (а.с.12).

За результатами адміністративного оскарження вищевказане рішення залишено без змін.

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийнято на підставі та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Порядок сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464-VI) та Інструкцією «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за № 994/18289.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У відповідності до частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що позивач зобов'язаний був сплатити єдиний внесок за травень 2014 року у строк до 20 червня 2014 року.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, остаточна сплата єдиного внеску за травень 2014 року була здійснена позивачем 12 серпня 2014 року тобто з затримкою 53 календарних дні (а.с. 127-135).

Тобто, в цьому випадку наявний факт порушення позивачем строків сплати єдиного внеску за травень 2014 року, встановлених частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI.

Згідно із частиною 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону №2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 2 частини 11 Закону №2464-VІ за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Частиною 14 статті 25 Закону №2464-VІ про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми нараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Таким чином, враховуючи наявність заборгованості у позивача по сплаті єдиного внеску, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про правомірність оскаржуваного рішення.

Крім того судом першої інстанції вірно зазначено, що доводи відповідача на те, що сплата єдиного внеску повинна відбуватись одночасно із виплатою заробітної плати, а затримка у виплаті єдиного внеску відбулася не з вини позивача, а з підстав наявності заборгованості по заробітній платі на підприємстві у позивача, отже порушення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ДП «ВО «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» не було допущено, є необґрунтованим, оскільки у відповідності до вимог Закону №2464-VІ фінансовий стан платника єдиного внеску не впливає на виплату єдиного внеску та наявність у позивача заборгованості по заробітній платі та не звільняє його від обов'язку сплати єдиного внеску у строки, визначені частиною 8 статті 9 Закону №2464-VІ.

Також, не мають відношення до цього спору доводи відповідача щодо оскарження у судовому порядку вимог №Ю-88-25 від 04 серпня 2014 року, №Ю-88-25 від 02 вересня 2014 року та №Ю-88-25У від 04 серпня 2014 року, оскільки зазначені вимоги стосуються сум заборгованості по сплаті єдиного внеску за червень, липень, серпень 2014 року.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Виробниче об`єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова» - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року у справі №804/2062/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 23 жовтня 2015 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко