Ухвала суду № 52764290, 15.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 жовтня 2015 рокусправа № 808/1946/15 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

за участю:

представника позивача: Шибенко Д.В..

представника відповідача: Карленко Н.Т..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі №808/1946/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВКП «Сіал Джет Україна» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

06 квітня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВКП «Сіал Джет Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 16.01.2015 року №0000092201 визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2949626.25 грн., (2359701.00 грн. - за основним платежем, 589925.25 грн. - за штрафними санкціями) винесене ДПІ в Ленінському районі ГУ ДФС у Запорізькій області.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки податкового органу є незаконними та необґрунтованими прийнятими в порушення вимог чинного податкового законодавства та ґрунтуються лише на неперевірених даних. В той же час, позивач зазначає, ним було правомірно сформовано валові витрати та сплачено податок на прибуток приватних підприємств, що підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, складеними під час виконання господарських операцій.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 16.01.2015 року №0000092201 визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2949626.25 грн., (2359701.00 грн. - за основним платежем, 589925.25 грн. - за штрафними санкціями) винесене ДПІ в Ленінському районі ГУ ДФС у Запорізькій області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДПІ в Ленінському районі ГУ ДФС у Запорізькій області звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що діяльність позивача в перевіряємий період не була направлена на отримання прибутку, а лише на отримання податкової вимоги шляхом мінімізації податкових зобов'язань підприємства. Податковий орган зазначає, що ТТН не відповідають вимогам чинного законодавства щодо своєї форми та змісту, а податкові накладні виписані з метою подрібнення номенклатури, для неможливості їх відстеження. Вказане, у сукупності, на думку відповідача свідчить про порушення позивачем вимог чинного законодавства та правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення №0000092201.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 06.11.2014 року по 19.11.2014 року посадовими особами ДПІ в Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ВКП «Сіал Джет Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 03.12.2014 року №1785/08-28-22-01/3154 від 03.12.2014 року.

Перевіркою, з урахуванням змін до акту перевірки по відповіді на заперечення від 16.01.2015 року встановлено порушення, зокрема, пп.14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.6 ст. 44 п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-ІУ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 359701 грн., в тому числі: за 2013 рік в сумі 2359701 грн..

На підставі висновку акту перевірку податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000092201 від 16.01.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток всього на суму 2949626.25 грн., в тому числі за основним платежем на суму 2359701 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 589925.25 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення №0000092201 від 16.01.2015 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено правомірність формування валових витрат та чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий звітний період, сформований за наслідками своєї господарської діяльності на підстав складених належним чином документів первинного бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до ст.134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, чинним, на час виникнення спірних правовідносин законодавством, передбачено, що підставою для не включення витрат до валових є відсутність належного документального підтвердження означених витрат.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 12419481,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Промпоставка», ТОВ «Трейдспецпром», ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ», ТОВ «Ластіком».

09.09.2011 між позивачем та ТОВ «Промпоставка» було укладено договір поставки №136-11П, за яким ТОВ «Промпоставка» зобов'язався передати у власність позивача продукцію (гумовотехнічні вироби), згідно із специфікаціями, а позивач прийняти продукцію та сплатити його вартість.

ТОВ «Промпоставка» на загальну суму поставки 6554226,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 1092371,00 грн. виписало податкові накладні та видаткові накладні.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Промпоставка», що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, видаткові накладні, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Промпоставка».

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними.

01.04.2013 між позивачем та ТОВ «Трейдспецпром» було укладено договір поставки №0104/13П, за яким ТОВ «Трейдспецпром» зобов'язався передати у власність позивача продукцію (гумовотехнічні вироби), згідно із специфікаціями, а позивач прийняти продукцію та сплатити його вартість.

ТОВ «Трейдспецпром» на загальну суму поставки 7715929,00 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 1285988,00 грн. виписало податкові накладні та видаткові накладні.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Трейдспецпром», що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, видаткові накладні, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Трейдспецпром».

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними.

Позивач мав господарські відносини щодо поставки продукції без укладення договору з ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ».

ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ» на загальну суму поставки 89887,55 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 14981,26 грн. виписало податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ», що підтверджується платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, видаткові накладні, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ».

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується експрес-накладними, відповідно до яких ТОВ «Тубес Інтернешнл ТОВ», користуючись послугами служби доставки «Нова Пошта», поставляв продукцію на адресу позивача.

19.06.2013 між позивачем та ТОВ «Ластіком» було укладено договір №1906/13-1, за яким ТОВ «Ластіком» зобов'язався виконати роботи з передпродажної підготовки уплотнюючих елементів, а також роботи з упакування та маркування уплотнюючих елементів та іншої продукції позивача, а позивач прийняти та сплатити виконані роботи.

За наслідками виконання умов договору між позивачем та ТОВ «Ластіком» було складено Акти надання послуг та Акти виконаних робіт. Відповідно до Актів приймання-передачі товарів на передпродажну підготовку позивачем було передано товари ТОВ «Ластіком» для виконання робіт за договором. згідно Актів повернення товарів, ТОВ «Ластіком» повернуто товарів позивачу, за наслідками виконання робіт.

ТОВ «Ластіком» на загальну суму виконаних робіт 541157,81 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 90192,96 грн. виписано податкові накладні.

Позивач розрахувався за виконані роботи у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Ластіком», що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, Акти виконаних робіт, Акти надання послуг, Актів приймання-передачі товарів, Акти повернення товарів, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Ластіком».

01.10.2013 між позивачем та ТОВ «Ластіком» було укладено договір поставки №0110/13-П, за яким ТОВ «Ластіком» зобов'язався передати у власність позивача продукцію (гумовотехнічні вироби), згідно із рахунками-фактурами, а позивач прийняти продукцію та сплатити його вартість.

ТОВ «Ластіком» на загальну суму поставки 18582,14 грн. в тому числі ПДВ у розмірі 3097,02 грн. виписало податкову та видаткову накладну.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Ластіком», що підтверджується банківською випискою, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що видані податкова та видаткова накладна, оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Ластіком».

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортною накладною.

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що транспортування товару здійснювалось власними силами позивача, орендованим автотранспортом.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «АртА Інвест» було укладено договір від 01.08.2011 №10/11, відповідно до якого ТОВ «АртА Інвест» передав позивачу у тимчасове користування легкові автомобілі, що належать на праві власності ТОВ «АртА Інвест». Передача транспортних засобів у користування здійснювалась за Актами приймання-передачі транспортних засобів.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні товарно-транспортні накладні, які оформлені належним чином та містять всю необхідну інформацію щодо транспортування товару, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування автомобілю, підпис та печатка перевізника.

Також, встановлені обставини справи свідчать про те, що придбаний у зазначених вище контрагентів товар в подальшому позивачем був реалізований контрагентам-покупцям, шляхом продажу, з метою отримання доходу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно з ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

В свою чергу податковим органом зазначено, що позивачем до перевірки надано ТТН, що не містять позначок в графі можливого простою, а також кількості вантажу, що свідчить про відсутність підстав для визнання реальності здійснення позивачем господарських відносин з контрагентами позивача у перевіряємий період.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками відповідача з огляду на наступне.

Відсутність, або певна невідповідність лише товарно-транспортних накладних не позбавляє господарські операції їх реального змісту, з урахуванням наявних видаткових накладних, оплати за поставлений товар (послуги) та подальшого використання товару у власній господарській діяльності платника податків, що у своїй сукупності підтверджує отримання товару (послуг) і як наслідок наявність у платника права на формування податкового кредиту.

Так, певна невідповідність ТТН може свідчити лише про неналежне оформлення документів щодо перевезення товару, та не може слугувати підставою для визнання або невизнання господарської операції з постачання (купівлі - продажу ) товару, оскільки не має статусу документу звітності первинного бухгалтерського обліку.

Перевезення товару здійснювалось власним, орендованим, автомобільним транспортом позивача.

В свою чергу, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., визначено такий документ як товарно-транспортна накладна та подорожній лист. Між тим, вказані Правила не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що кожна партія поставленого товару була оформлена видатковими накладними, які підтверджують обсяг та вид поставленої продукції.

Щодо доводів відповідача стосовно відсутності факту реєстрації податкових накладних, на підставі яких позивачем було сформовано податкову звітність, з метою подрібнення номенклатури з метою неможливості визначення обігу товару, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді;б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі, складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У відповідності до п.201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до п. 201.7. означеної статті Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що реєстрації підлягає податкова накладна, сума ПДВ за якою становить не менше 10 000 грн..

Як вбачається з матеріалів справи 2 податкові накладні позивача, що перевищують 10 000 грн., складені під час виконання господарських операцій з ТОВ «Промпоставка» зареєстровані належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція про здійснену реєстрацію. Інші податкові накладні виписані по господарським операціям на суму ПДВ меншу ніж 10 000 грн., відтак не підлягають реєстрації в силу закону.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача умислу на подрібнення номенклатури, та приховання обігу товару, відтак зазначені доводи визнаються судом необґрунтованими та такими, що не доводять порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Отже, відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоди не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про достатність підтсав для скасування податкового повідомлення - рішення про донарахування позивачу податку на прибуток підприємств та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та відсутність підстав для його скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі №808/1946/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна