Постанова № 52760865, 22.10.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 жовтня 2015 р. № 820/10318/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченка А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» до Основ»янської обєднаної державної податкової інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області та Державної податкової інспекції у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт», звернувся до суду з позовом до Основ»янської об»єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області та Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, в якому, після уточнення позовних вимог, просить суд визнати незаконними дії Основ»янської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо складення акту перевірки від 30.04.15 № 3707/7/20-38-22-05-07; скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.09.15 № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 384998,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 96249,50 грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.09.15 № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено від»ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 1002,00 грн.

Позивач вважає, що дії відповідача є незаконними, а зазначені податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення позивачем податкового законодавства, а тому просить скасувати їх в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, але надав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив справу розглядати за його відсутності.

В судове засідання представник Основ»янської об»єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

В судове засідання представник Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області не прибув, але надав до суду заперечення на позов та просив в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладене, суд відповідно до ст. 128 КАС України ухвалив проводити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» взято на податковий облік 27.05.2010 року за № 39774 та на даний час перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 11 серпня 2015р. № 894 виданого ДПІ у м.Сумах ГУ ДФС у Сумській області, ОСОБА_1, головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області,згідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового, кодексу України, згідно наказу ДПІ у м. Сумах від 11.08.201 5р. № 827 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інтерагростандарт» код ЄДРПОУ 37052520 з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово - господарським операціям з ГОП «Технобуд УА» код ЄДРПОУ 38630865 за березень 2015 року та ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД», код ЄДРПОУ 35917124 за квітень 2015 року.

За підсумками перевірки підприємства було складено акт перевірки за №1993/2207/37052520/178 від 25.08.2015 року.

Відповідно до висновків акту перевірки були встановлені наступні порушення: пп.14.1.36, п.14.1 ст. 14, п.198 1, п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1. п.200.2. ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р., в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 384 998 грн., у тому числі за . березень 2015 року на суму 295 826 грн.; за квітень 2015 року - 11 а суму 89172 грн. та встановлено завищення від'ємного значення за квітень 2015 р,, яке включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) на суму ПДВ 1 002 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ винесені податкове повідомлення-рішення від 15.09.15 № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 384998,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 96249,50 грн. та податкове повідомлення-рішення від 10.09.15 № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено від»ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 1002,00 грн.

Підставою для винесення податкових повідомлень-рішень послугувало твердження ДПІ про те, що в ході проведення перевірки було встановлено непідтвердження реальності здійснення операцій з придбання ТОВ «Інтерагростандарт» за березень 2015р. на загальну суму 386000,00 грн., по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Технобуд УА» по ланцюгу постачання ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ТОВ «Технобуд УА» укладено договір поставки від 10.03.15 № 1003/1, за умовами якого позивач отримав у власність товари - поршень 2-5Д49.22спч в кількості 60 шт. та сверло спеціальне з впаяною твердосплавною пластиною в кількості 2500 шт. на загальну суму 2316000,00 грн., в тому числі ПДВ - 386000,00 грн. Передання товару підтверджується видатковою накладною від 13.03.15 № ТБ-1301 на суму 2316000,00 грн. Також позивач отримав від постачальника податкову накладну від 13.03.15 № 1301 на суму ПДВ 386000,00 грн., що включено до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року.

За умовами договору поставки від 10.03.15 № 1003/1 товар передається позивачу за адресою м. Харків, проспект Гагаріна, 127-А на складі постачальника, де товар має зберігатись протягом 7 днів з моменту його отримання, що передбачено п. 4.5 договору.

Товар фактично вивезено зі складу постачальника 16 березня 2015 року.

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки позивач лише частково розрахувався за придбаний товар.

Придбання товару за договором поставки від 10.03.15 № 1003/1 здійснено з метою його подальшої реалізації на експорт відповідно до контракту від 18.06.13 № 1806/2013, який укладено між позивачем та Компанією UAZ FТС Соrр.

На умовах вказаного контракту позивач має поставляти товар на користь нерезидента на умовах СРТ Ашгабад, Туркменістан, приймання вантажу має здійснюватись підприємцем ОСОБА_2 на території Туркменістану.

За вимогами додаткової угоди від 05.02.15 до контракту від 18.06.13 № 1806/2013 наступним покупцем є Компанія CANIORY CORPORATION LLP.

Згідно специфікацій від 06.02.15 позивач має поставити на користь покупця сверло спеціальне з впаяною твердосплавною пластиною в кількості 2500 шт. на загальну суму 60400,00 дол. США та поршень 2-5Д49.22спч в кількості 60 шт. на загальну суму 39600,00 дол. США.

Оплата товару підтверджується банківськими виписками.

Виконуючи умови контракту від 18.06.13 № 1806/2013 та специфікацій від 06.02.15, позивач уклав договір перевезення від 11.03.15 з ПП «ЗОЛТРАНСАВТО» на доставку товарів з м. Харкова до м. Ашгабад, Туркменістан.

Фактичне перевезення товару до місця призначення підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними № 005583 та 207535, приймання транспортних послуг згідно ату здачі - прийняття робіт від 15.04.15 на суму 62000,00 грн.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що згідно ст. З Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництв;, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послу, вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписи п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України вказують, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, згідно з п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - це комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та заліку виконаної роботи. Під терміном замовник слід розуміти вантажовідправника або вантажоодержувача, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. При цьому, вантажовідправник - це будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення.

Відповідно до п.п.11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень рішень.

Щодо вимоги позивача визнати незаконними дії Основ»янської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо складення акту перевірки від 30.04.15 № 3707/7/20-38-22-05-07.

Судом встановлено, що 30.04.2015 року Основ»янською ОДПІ м. Харкова було складено лист - застереження № 3707/7/20-38-22-05-07 щодо діяльності підприємства ТОВ «ТЕХНОБУД УА» ( код ЄДРПОУ 38630865), доведеного на відпрацювання ДФС України в якості «Транзитер» за березень 2015 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкова інспекція є органом державної влади і відповідно її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та вимогам Податкового кодексу України.

Дії субєкта владних повноважень є такими що порушують права і свободи особи в тому разі, які вони, по-перше, вчинені з перевищенням визначених законом повноважень, та, по-друге, є юридично значимими, тобто мають безпосередній вплив та стан субєктивних прав та обовязків особи.

Однак дії контролюючого органу зі складання листа застереження не відповідають наведеним критеріям, позаяк такі дії є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх посадових обовязків із збирання доказової інформації щодо дотримання субєктом господарювання вимог чинного законодавства. Тому саме ці дії не створюють для субєкта господарювання жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав.

Слід також зазначити, що оспорювані за цим позовом процедурні дії податкового органу не мають самостійного правового значення, оскільки не являють собою остаточне волевиявлення владного субєкта; в подальшому з урахуванням вчинених дій податковим органом може бути прийнято рішення стосовно прав та обовязків позивача.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача частково правомірними та такими, що частково ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином частково обґрунтовані, частково підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України , суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерагростандарт» до Основ»янської обєднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області та Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.09.2015 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, винесені Державною податковою інспекцією у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя А.В. Зінченко