Постанова № 52757367, 26.12.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2011 р. № 2а-9207/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання Якимець О.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат-Пет»до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 липня 2011 року №0000792320, -

встановив :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магнат-Пет»(далі ТОВ «Магнат-Пет») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Яворівському районі Львівської області (далі ДПІ у Яворівському районі Львівської області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Яворівському районі Львівської області від 19 липня 2011 року №0000792320, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість в сумі 132 192, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової невиїзної перевірки про нікчемність фінансово-господарської операції внаслідок її укладення без мети настання реальних наслідків є безпідставними та ґрунтуються виключно на припущеннях, спростовуються відповідними первинними документами щодо факту придбання сировини та використання її у виробництві, документами по факту реалізації виготовленої продукції замовникам товариства, внаслідок чого отримано прибуток. Відтак, позивачем правомірно віднесено суми ПДВ з вартості придбаних товарів до податкового кредиту по ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові. Просив позов задовольнити та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у запереченні та зазначив, що договір між ТОВ «Субос-Техно», (постачальник) та ТОВ «Магнат-Пет»(покупець) про поставку сировини на суму 793 152,0 грн. є нікчемний, оскільки укладений без мети настання реальних наслідків і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Окрім того, вважав, що господарська операція між ТОВ «Магнат-Пет»та ТОВ «Субос-Техно»свідчить про штучне формування ТОВ «Магнат-Пет»податкового кредиту у січні 2011 року на суму 132 192, 40грн. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

ТзОВ «Магнат-Пет»зареєстроване Яворівською державною адміністрацією Львівської області, Свідоцтво про державну реєстрацію від 10.11.2004р. Узято на податковий облік в органах державної податкової служби 11.11.2004р. за №639. В період що перевірявся було платником податку на прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Яворівському районі Львівської області проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Магнат-Пет»з питань дотримання вимог податкового законодавства при господарських взаємовідносинах з ТОВ «Субос-Техно»код за ЄДРПОУ 30220669 за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, за результатами якої ДПІ прийшла до висновку, що угода між ТОВ «Субос-Техно»(постачальник) та ТОВ «Магнат-Пет»(покупець) про поставку сировини на суму 793 152,0 грн. укладена без мети настання реальних наслідків. Даний договір відповідно до ч.1, 2, 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемний, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. Податкова інспекція також стверджує, що ТОВ «Магнат-Пет»порушено пп. 7.2.3 п.7.2, пп.7.5.1, п.7.5, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого неправомірно включено до податкового кредиту у січні 2011 року податок на додану вартість на загальну суму 132 192,0 грн.. Вищезазначене викладене в ОСОБА_1 від 01.07.2011р. № 673/23-2/33213476.

На підставі ОСОБА_1 перевірки № 673/23-2/33213476 від 01.07.2011р. ДПІ у Яворівському районі винесене податкове повідомлення-рішення №0000792320 від 19 липня 2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобовязання за платежем: податок на додану вартість в сумі 132 192, 00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням ТзОВ «Магнат-Пет»оскаржило його в судовому порядку.

При вирішенні даного спору суд виходив із наступного.

05.01.2011 року між ТОВ «Субос-Техно»(Постачальник) та ТОВ «Магнат-Пет»(Покупець) укладено Договір № 2/1 (надалі іменується «Договір»). Згідно умов Договору, Постачальник зобовязується поставити та передати у власність Покупця Товар в кількості, асортименті, по якості та цінах згідно накладної, а Покупець прийняти і оплатити його. Пунктом 2.2 Договору передбачено, що ціна на Товар, який передається Постачальником, встановлюється на договірній основі та зазначається в накладній. Приймання Товару по якості здійснюється на складі Покупця, доставка здійснюється транспортом Покупця. Покупець здійснює оплату за отриманий Товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 днів по факту реалізації Товару (п. 3.1 Договору).

18.01.2011 року між ТзОВ «Субос-Техно»та ТзОВ «Магнат-Пет»було підписано Специфікацію до Договору № 2/1 від 05.01.2011р., згідно якої ТзОВ «Субос-Техно»мало поставити ТзОВ «Магнат-Пет»Товар (найменування товару: Пет-гранулат SKYPET-8050 Poland, одиниця виміру: т., кількість: 40,8). Цього ж дня (18.01.2011р.) ТОВ «Субос-Техно» виписало рахунок-фактуру № СФ-18111, за яким ТзОВ «Магнат-Пет» має сплатити суму у розмірі 793 152,00грн., в т.ч. ПДВ 132 192,00 грн. за поставлений товар (Пет-гранулат), шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

На виконання умов Договору ТзОВ «Субос-Техно»поставило, а ТзОВ «Магнат-Пет»прийняло Товар. Зазначене підтверджується: податковими накладними № 2 від 21.01.2011р., № 3 від 24.01.2011р., № 4 від 25.01.2011р. та видатковими накладними № PH 24011 від 24 січня 2011 року, № PH 25011 від 25 січня 2011 року.

Фактичне отримання товару за Договором № 2/1 від 05.01.2011р. підтверджується ОСОБА_1 прийому-передачі товару на склад від 25.01.2011р. та від 26.01.2011р..

Транспортування придбаного товару здійснювалося СПД ф.о. ОСОБА_3 Транспортне обслуговування за маршрутом: м. Бровари смт. Івано-Франкове, виконано в повному обсязі, про що свідчать ОСОБА_1 прийому виконаних робіт №11 від 25 січня 2011 року та №13 від 26 січня 2011 року. Факт здійснення перевезень також підтверджується товарно-транспортними накладними №015026 від 24 січня 2011 року, №015031 від 25 січня 2011 року.

Розрахунки між субєктами господарювання за отриманий товар проводилися у безготівковій формі. Оплату за одержану сировину ТзОВ «Магнат-Пет»провело в січні 2011 року згідно оборотно-сальдової відомості по контрагенту - ТзОВ «Субос-Техно»(К-т рах.311, Д-т рах.631): 21.01.2011р. - на суму 367 000,0грн.; 24.01.2011р. - на суму 107 000,0грн.. Зазначене також стверджується копіями платіжних доручень за № 1387 від 21 січня 2011р., за № 1389 від 21 січня 2011р., за № 1693 від 24 січня 2011р.

На кінець періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість за отриманий товар від ТзОВ «Субос-Техно»за проведеними розрахунками станом на 31.01.11р.становить 379152,0 грн. Станом на день розгляду справи кредиторська заборгованість за отриманий у січні 2011 року товар від ТзОВ «Субос-Техно»відсутня. Оплата решти товару була проведена 10 березня 2011 року (платіжне доручення №1808).

По вказаним господарським операціям (на підставі зазначених податкових накладних, що відображені у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних) позивачем віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі - 132 192,00 грн., що відповідає даним додатка 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за січень 2011 року..

Одержану сировину ТзОВ «Магнат-Пет»проведено наступною бухгалтерскою проводкою: Дт. рах. 201 «Сировина й матеріали»- 660 960,00 грн.; Дт. рах. 6442 «Податковий кредит»- 132 192,00 грн.; Кт. рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»- 793 152,00 грн..

Податковим органом в запереченнях на позовну заяву зазначалося, що надані ТзОВ «Магнат-Пет»до перевірки копії первинних документів не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості.

Такий висновок судом не може бути взятий до уваги виходячи із наступного.

Згідно ст. 67 цього ж Кодексу, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

Згідно п.5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із внесеними змінами та доповненнями, «валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із внесеними змінами та доповненнями до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із внесеними змінами та доповненнями (далі Закон № 283/97-ВР), не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що «датою збільшення валових витрат виробництва (обігу)

вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

1.або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

2.або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом».

Податковий кредит звітного періоду, згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням

товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР):

1.або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

2.або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобов'язання продавця у двох примірниках, є звітним та одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону № 168-97 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону і п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затв. наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., зареєстр. в Мін'юсті України 23.06.1997р. за № 2332037 із змінами та доповненнями «Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість».

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, виходячи зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, а саме: придбання товарів (послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податків, та відсутність податкової накладної.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідати їх дійсному економічному змісту. Представлені представником позивача первинні документи, які передбачені чинним законодавством України та оформлені належним чином, а саме договір, специфікація, акти прийому-передачі товару на склад, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, рахунок-фактура, товарно-транспортні накладні, акти прийому виконаних робіт свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обовязків між позивачем та контрагентом, а також підтверджують фактичне виконання сторонами їх договірних зобовязань.

Зазначене дає підстави стверджувати, що позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують витрати на придбання товару у постачальника, що в свою чергу свідчить про те, що господарські операції фактично відбулися та спрямовані на реальне настання правових наслідків. Відтак, позивачем правомірно віднесено сум ПДВ з вартості придбаних товарів до податкового кредиту по ПДВ.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження проведених взаєморозрахунків ТзОВ «Магнат-Пет»з ТзОВ «Субос-Техно»по факту придбання товару ДПІ у Яворівському районі 12.04.11 за №499/23-014 направлено запит у ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

На зазначений запит, ДПІ у Святошинському районі м. Києва була надана довідка від 06.07.2011 року №245/7/23-30220669, у висновках якої зазначалося, що звіркою з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Магнат-Пет»за січень 2011 року документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТзОВ «Субос-Техно»(код 30220669), їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Звіркою ТзОВ «Субос-Техно»(код 30220669) встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Магнат-Пет».

Суд вважає, що вищезазначена Довідка є також належним доказом, який підтверджує реальність господарських операції, які досліджувалися ДПІ у Яворівському районі під час проведення перевірки

В ОСОБА_1 перевірки (аркуш 4) ДПІ стверджує, що переадресування товару на ТзОВ «Магнат-Пет»відповідно до наданої товарно-транспортної накладної № 015031 від 25 січня 2011 року відсутнє, накладка на отримання товару, що перевозився не відповідає реквізитам накладної на отримання ТОВ «Магнат-Пет»сировини, виписаної ТзОВ «Субос-Техно».

Зокрема, ТзОВ «Магнат-Пет»до перевірки в підтвердження факту отримання сировини від ТзОВ «Субос-Техно»надано видаткову накладну № PH 25011 від 25 січня 2011 року на отримання 20 400кг. пет-гранулату на загальну суму 396 576, 00грн. (в т.ч. ПДВ - 66096,00грн.). В документах перевізника зазначено, що пет-гранулат в кількості 20,4 т перевозився відповідно до накладної №122 від 25.01.2011 року.

Крім цього, ТзОВ «Магнат-Пет»24.01.2011 року отримано від ТзОВ «Субос-Техно»відповідно до видаткової накладної № PH 24011 20 400кг. пет-гранулату на загальну суму 396 576,00грн (в т.ч. ПДВ - 66096,00грн.). Документів щодо підтвердження факту транспортування даної сировини платником не надано.

Проте з такими висновками ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Як вбачається із товарно-транспортної накладної № 015031 від 25 січня 2011 року (копія додається): замовником перевезення є ТзОВ «Магнат-Пет», вантажовідправником - ТОВ «Белтім», вантажоодержувач - ТзОВ «Субос-Техно», переадресування - ТзОВ «Магнат-Пет». Відтак твердження про те, що переадресування відсутнє, спростовується наявною в матеріалах справи ТТН.

В підтвердження факту отримання сировини від ТзОВ «Субос-Техно» позивачем надавалася видаткова накладна № PH 25011 від 25 січня 2011 року на отримання 20 400кг. пет-гранулату на загальну суму 396 576, 00грн. (в т.ч. ПДВ - 66096,00грн.).

Відносно накладної №122 від 25.01.2011 року, яка була зазначена в документах перевізника (ТТН № 015031 від 25 січня 2011 року) у графі відомості про вантаж, то вона була виписана постачальником товару (вантажовідправником) - ТОВ «Белтім»покупцю (вантажоодержувачу) - ТзОВ «Субос-Техно»відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000106 від 18.01.11р., а не ТзОВ «Магаат-Пет», на яке було здійснено переадресування.

На підтвердження факту транспортування сировини отриманої від ТзОВ «Субос-Техно»відповідно до видаткової накладної № PH 24011 від 24 січня 2011 року (20 400кг. пет-гранулату на загальну суму 396 576,00грн (в т.ч. ПДВ - 66096,00грн.), позивачем надано товарно-транспортну накладну №015026 від 24 січня 2011 року.

Вищенаведені факти, які були встановлені в судовому засіданні, повністю спростовують твердження податкового органу.

Окрім того, в ОСОБА_1 перевірки (аркуш 5) ДПІ зазначає, що від СВ ПМ ДПІ у м. Львові отримано інформацію, якою повідомлено, що у виробничих приміщеннях ТзОВ «Магнат-Пет»проведено обшуки, в ході проведення яких виявлено та вилучено дві круглі печатки ТзОВ «Субос-Техно», а саме: «Для податкових накладних ТОВ «Субос-Техно», код 30220669»та №1 ТОВ «Субос-Техно», код 30220669.

Враховуючи вищезазначене податкова інспекція стверджує, що господарська операція між ТзОВ «Магнат-Пет»та ТзОВ «Субос-Техно»свідчить про штучне формування ТзОВ «Магнат-Пет»податкового кредиту у січні 2011 року на суму 132 192, 40грн. та не мала на меті настання реальних наслідків.

Суд не погоджується із зазначеним висновком податкової інспекції та вважає, що місцезнаходження печаток ТзОВ «Субос-Техно»жодним чином не може свідчити про те, що господарські операції між ТзОВ «Магнат-Пет»та ТзОВ «Субос-Техно»не мали на меті настання реальних наслідків, а відтак і про те, що ТзОВ «Магнат-Пет»штучно формувало податковий кредит у січні 2011 року на суму 132 192, 40грн.

Окрім того, судом було встановлено, що на підставі довіреностей: №1 від 08 січня 2008 року, №1 від 06 січня 2009 року, №1 від 04 січня 2010 року та №1 від 05 січня 2011 року ТОВ «Субос-Техно»в особі директора ОСОБА_4, уповноважувало ОСОБА_5, НОМЕР_1, виданий 27 травня 2008р. Яворівським РВУ МВС України у Львівській обл., бути представником ТзОВ «Субос-Техно»перед третіми особами-контрагентами з питань збуту продукції.

Для виконання представнику надавалися наступні повноваження: виписувати первинні документи, в тому числі: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, підписувати їх, посвідчувати печаткою ТзОВ «Субос-Техно»№1.

Зазначені довіреності були дійсні відповідно до 31 грудня 2008 року, до 31 грудня 2009 року, до 31 грудня 2010 року та до 31 грудня 2011 року.

Передача двох круглих печаток ТзОВ «Субос-Техно», а саме: «Для податкових накладних ТзОВ «Субос-Техно», та № 1 ТзОВ «Субос-Техно»ОСОБА_5 відбулася 05 січня 2008 року, що підтверджується актами прийому-передачі.

Вищенаведені факти, на думку суду, пояснюють, чому печатки ТзОВ «Субос-Техно»знаходилися у виробничих приміщеннях ТзОВ «Магнат-Пет».

Твердження ж службових осіб, які склали ОСОБА_1 перевірки про те, що правочини між ТзОВ «Магнат-Пет»та його контрагентами вчинені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними є помилковими виходячи з наступного.

Пунктами 1 і 2 статті 215 ЦКУ встановлено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою і п'ятою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд наголошує, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні підвалини держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обороту або обмежених в обороті обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У разі кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК повинна враховуватися вина, яка полягає в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, ухвалений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо.

Судом було встановлено, що господарські операції позивача із ТзОВ «Субос-Техно»не суперечать актам цивільного законодавства, відсутні факти, які б свідчили про те, що проведені операції не відповідають дійсним намірам сторін та спрямовані на штучне формування валових витрат та податкового кредиту, відсутні докази, які б підтверджували вину сторін правочину, яка полягає в намірі порушити публічний порядок. Таким чином, договір, укладений ТзОВ «Магнат-Пет»із ТзОВ «Субос-Техно» не є нікчемним, тобто його нікчемність законом не встановлена.

Суд вважає, що ДПІ не надано доказів, які б підтверджували висновки, викладені в акті перевірки.

Відповідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 9 зазначеного Кодексу суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи чинне законодавство та викладені обставини, суд вважає, що відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів належним чином правомірності прийнятого ним рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 72, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 липня 2011 року № НОМЕР_2 винесене Державною податковою інспекцією у Яворівському районі Львівської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнат-Пет»3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 30 грудня 2011 року.

Суддя Мричко Н.І.